Постанова

від 10.07.2013 по справі 5011-76/12615-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5011-76/12615-2012 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Продукти України"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 28.05.2013 р.

у справі № 5011-76/12615-2012 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "ЛВ Транс-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Продукти України"

про стягнення 282 370,64 грн.

за участю представників:

ПП "ЛВ Транс-Сервіс"- Безолюк В.С.;

ТОВ "Продукти України" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "ЛВ Транс-Сервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" 243 901,07 грн. основної заборгованості, 18 746,17 грн. пені, 7 834,95 грн. збитків від інфляції та 11 887,67 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору № 17-05 про надання послуг з докового ремонту несамохідної баржі "П-2" в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.14-17, 75).

Відповідач у справі - ТОВ "Продукти України" до прийняття рішення у справі відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 243 901,07 грн. основної заборгованості, 18 746,17 грн. пені, 7 804,83 грн. збитків від інфляції та 11 887,67 грн. процентів річних.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 243 901,07 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вимога позивача про стягнення збитків від інфляції задоволена частково, у зв'язку з невірним розрахунком позивача.

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем (а.с.81-85).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. залишено без змін (а.с.173-180).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.185-188).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

17.05.2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 17-05 про надання послуг з докового ремонту несамохідної баржі "П-2", за умовами якого замовник передає та оплачує, а підрядник приймає замовлення на виконання робіт з докового ремонту баржі "П-2".

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється у сумі, яка відповідає кошторису погодження кінцевої ціни за мінусом суми передоплати протягом 3 банківських днів від дати підписання акта виконаних робіт (п.4.2).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 1 189 901,07 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти виконаних робіт. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, допустивши заборгованість у розмірі 243 901,07 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 243 901,07 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 11 887,67 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7 804,83 грн.

При цьому, вимога позивача про стягнення збитків від інфляції задоволена частково, з урахуванням здійсненого судом перерахунку.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.7.).

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 746,17 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. у справі № 5011-76/12615-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України"- без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.