Постанова

від 01.06.2013 по справі 920/3/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 920/3/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Острась Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВМАР» (вх. № 1105С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 18.03.2013р. по справі № 920/3/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейд Україна», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВМАР», м. Суми

про стягнення 165 882,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 р. позивач, ТОВ «Авто-Трейд Україна», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ТОВ «ІВМАР» про стягнення 165 882,93 грн., у тому числі: основного боргу в сумі 95 000,00 грн., індексу інфляції 95,00 грн., пені в сумі 7202,87 грн., 30% річних 16 084,93 грн., штрафу в сумі 47 500,00 грн. та судових витрат 3 317,64 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.03.2013 р. по справі №920/3/13 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ІВМАР» на користь ТОВ «Авто-Трейд Україна» основний борг у сумі 95 000,00 грн., індекс інфляції у сумі 95,00 грн., пеню в сумі 7 202,87 грн., 30% річних в сумі 16084,93 грн., штраф у сумі 4000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3317,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ «ІВМАР», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.03.2013р. по справі №920/3/13 повністю, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін не скористалися наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи , проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 24.04.2012 р. між ТОВ «Авто-Трейд Україна» (продавець - позивач по справі) та ТОВ «ІВМАР» (покупець - відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу №1704-01, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти і оплатити товар: двигуни ЯМЗ - 238 М2 з КПП та зчепленням виробництва 2011-2012 р. у кількості 2 шт. загальною вартістю 210 000,00 грн. з ПДВ. Якість товару повинна відповідати встановленим Держстандартам і ТУ. Товар повинен мати паспорт заводу-виробника.

За умовами постачання і приймання товару, які визначені в розділі 2 договору, товар повинен бути поставлений на протязі 7-14 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця від покупця у розмірі 50% від вартості вищезазначеного товару. Датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання, в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах.

Відповідно до п.4.2 покупець проводить 50% передплату шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, впродовж 7-14 календарних днів після відвантаження товару.

Пунктом 6.5 договору №1704-01 передбачена сплата пені за порушення строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. Також передбачено сплату покупцем (відповідачем) у випадку прострочення оплати товару строком більше 5 календарних днів штрафу в розмірі 50% простроченої суми.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором №1704-01 та 15.05.2012 року передав відповідачеві двигуни ЯМЗ-238М2 з КПП та зчепленням у кількості 2 шт. загальною вартістю 210 000,00 грн. з ПДВ. Цей факт підтверджується видатковою накладною №1505/000004 від 15.05.2012 р. та довіреністю №5 від 14.05.2012 р., виданою відповідачем своєму заступнику директора Чепіжному І.М. на отримання від позивача двигунів ЯМЗ-238 М2 з коробкою передач із зчепленням у кількості 2 шт.

Відповідач, в свою чергу, на виконання пункту 4.2 здійснив попередню оплату 50% вартості товару, сплативши позивачеві 10.05.2012 року 105 000,00 грн. Проте, після отримання товару відповідач перерахував позивачеві грошові кошти не в повному обсязі, а лише 10000,00 грн. в жовтні 2012 року, а саме: 09.10.2012 року перерахував 5000,00 грн., 12.10.2012 року - 3000,00 грн. і 30.10.2012 року - 2 000,00 грн.

Таким чином, відповідач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати товару позивачеві в частині попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару, а саме: суми 105 000,00 грн. Але 10 000,00 грн. відповідач сплатив позивачеві зі значним порушенням строку оплати решти вартості товару, визначеного пунктом 4.2 договору №1704-01, а 95 000,00 грн. відповідачем взагалі не сплачено позивачеві, що призвело до звернення із позовом до господарського суду.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачеві товару, визначеного договором, у повному обсязі. Відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень щодо його кількості, якості та комплектності, і згідно умов договору та вимог закону, зобов'язаний сплатити позивачеві повну ціну переданого товару.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю між сторонами склалися відносини з купівлі-продажу, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, як це визначено в статті 655 ЦК України.

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов'язку продавця передати товар, зокрема, такий обов'язок вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

При цьому, статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Статтею 638 Цивільного кодексу України, зокрема частиною 1, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір купівлі-продажу №17004-01 від 24.04.2012 р. засвідчений підписами уповноважених осіб з обох боків та скріплений печатками обох підприємств - сторін по договору.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним не була здійснена послідуюча оплата товару за спірним договором на підставі частини 2 статті 666 ЦК України, якою передбачено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Так, скаржник зазначає, що отримані від позивача двигуни передав підприємству ПАТ «Укрнафта» згідно відповідного договору, яке, як кінцевий покупець, пред'явило претензії відповідачу стосовно недоліків двигунів та супроводжувальної документації.

З цього приводу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підтвердження того факту, що підприємством позивача ТОВ «Авто-Трейд Україна» було виконано умови спірного договору купівлі-продажу в повному обсязі, в тому числі і в пункту поставки товару разом із товаросупровідними документами.

Зокрема, на вимогу відповідача, позивачем було подано замовлення до Дніпропетровської торгово-промислової палати для отримання висновків щодо відповідності якості поставленого товару. За результатами огляду поставлених двигунів в присутності представників позивача та відповідача, які є предметом спірного договору, 02.08.2012 р. було складено висновок експерта №Г-10873, згідно якого дані двигуни відносяться до категорії «нові», відповідають заводським ТУ, мають заводське маркування та придатні до експлуатації за прямим призначенням (а.с.91-92).

Тобто, з даного висновку експерта ТПП вбачається, що двигуни були передані разом із заводськими паспортами, оскільки дані цих паспортів звірялися із двигунами.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія відповідної товарно-транспортної накладної №56166000720236 від 09.08.2012 р. із зазначенням вкладення у конверт технічних паспортів на двигуни ЯМЗ та сертифікатів відповідності (а.с.93).

Посилання відповідача на договір, укладений із ПАТ «Укрнафта», за яким паспорт і сертифікат якості є обов'язковими, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки зазначені господарські відносини відповідача не стосуються даної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 95 000,00 грн. боргу є цілком обґрунтованою.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із рішення господарського суду в частині стягнення з підприємства відповідача суми пені в розмірі 7 202,87 грн., 30% річних в розмірі 16 084,93 та штрафу у сумі 4 000,00 грн., оскільки зазначені вимоги закріплені в статті 625 ЦК України, а також в пункті 6.5 спірного договору купівлі-продажу, яким передбачені відповідні санкції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги ТОВ «ІВМАР» не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 18.03.2013 р. по справі №920/3/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВМАР», м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року по справі №920/3/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 01 червня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.