Рішення

від 27.05.2013 по справі 32/212пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 32/212пн

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Харакоза К.С., судді Говоруна О.В., суддя Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Костіній Я.О.,

розглянувши матеріали справи за позовом Колективного малого підприємства "Імпульс", м.Комсомольське, Донецька область,

до відповідачів: 1.Відкритого акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", м.Комсомольське, Донецька область, 2.Державного агентства України по управлінню корпоративними правами та майном, м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області, м.Комсомольське, Донецька область, 2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,

про визнання права власності, -

За участю:

Прокурор Профатило О.П. за посвідченням;

представник позивача Вишневська Н.М. за довіреністю;

представник відповідача 1- Повещенко В.І. за довіреністю;

представник відповідача 2 не з'явився;

представник третьої особи 1 - Мислобродська О.О. за довіреністю;

представник третьої особи 2 - Шапкова О.А. за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Колективне мале підприємства "Імпульс", м.Комсомольське, Донецька область, звернулось до господарського суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", м.Комсомольське про:

- визнання за Колективним малим підприємством "Імпульс" права власності на об'єкт нерухомого майна - двоповерховий торгівельний центр, загальною площею 783,90 кв.м., літера А-2, що складає 1/1 ідеальної частки від площ будівлі, який розташований за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 «Б»;

- зобов'язання Старобешівське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності за Колективним малим підприємством "Імпульс" на об'єкт нерухомого майна - двоповерховий торгівельний центр, загальною площею 783,90 кв.м., літера А-2, який розташований за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 «Б».

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №32/212пн позовні вимоги Колективного малого підприємства „Імпульс" задоволені частково та визнано право власності на нерухоме майно за Колективним малим підприємством „Імпульс" (87250, Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Орджоникидзе, 2, код ЄДРПОУ 23346400), а саме на приміщення які розташовані на першому поверсі двоповерхової будівлі торгівельного центру літ. А-2, загальною площею 162,0кв.м., що складає 20,67/100 ідеальної частки від площі будівлі, за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69б. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №32/212пн змінено. Абзац другий резолютивної частини господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі №32/212пн викладено у наступній редакції: «Визнати право власності на нерухоме майно за Колективним малим підприємством „Імпульс", а саме на приміщення які розташовані у двоповерховій будівлі торгівельного центру літ. А-2, загальною площею 783,9 кв.м, за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 б».

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. скасовано, справа №32/212пн направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2012р. справу №32/212пн прийнято до розгляду та залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Державне агентство України по управлінню корпоративними правами та майном (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) та Комсомольську міську раду Старобешівського району Донецької області (87250, Донецька область, Старобешівський район, вул. Леніна, 12а).

Ухвалою суду від 07.02.2013р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача до участі у справі залучено Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України.

Ухвалою від 02.04.2013р. Державне агентство України по управлінню корпоративними правами та майном (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) залучено у якості співвідповідача (відповідача 2) по справі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. призначено судову колегію для розгляду справи №32/212пн у складі: головуючого судді - Харакоза К.С., суддів: Сажневої М.В., Огороднік Д.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.03.2013р. змінено склад судової колегії для розгляду справи №32/212пн, замінено суддю Сажневу М.В. на суддю Говоруна О.В., суддю Огороднік Д.М. на суддю Колесника Р.М.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

Під час нового розгляду справи позивачем було надано заяву від 17.01.2013р., (т.3 а/с 5-10) про зміну предмету позову (позовні вимоги) та викладено їх наступним чином:

1.Визнати право власності за набувальною давністю за Колективним малим підприємством "Імпульс" на об'єкт нерухомого майна - приміщення, які розташовані у двоповерховій будівлі торгівельного центру літ.А-2, загальною площею 783,9 кв.м., за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького - 69б;

2. Визнати недійсною на момент подачі позову (24.11.2011р.) і припинити триваючу дію відповідача - незаконне рахування в бухгалтерському балансі ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" спірної будівлі розташованої в м.Комсомольське, вул.Горького-69б;

3. Визнати недійсними на момент подачі позову (24.11.2011р.) триваючі дії щодо приховування двох господарських операцій та фінансового зобов'язання від бухгалтерського обліку і органу управління, що унеможливило безоплатну передачу позивачу титулу на спірну будівлю, а саме - приховування ПрАТ "Комсомольське рудоуправління": незаконного зруйнування власної будівлі позивача (вул. Кірова-33); виникнення кредиторської заборгованості з обов'язку її відновлення; розпорядження спірною будівлею - передачею її 18.10.1996 року позивачу;

4. Зобов'язати ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" передати Колективному малому підприємству "Імпульс" оригінали технічного паспорта і акта від 18.10.1996р. приймальної держкомісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - спірної будівлі (вул. Горького-69б).

Зазначену заяву було прийнято судом, а викладені в ній вимоги прийняті як остаточно заявлені.

Представник позивача в судове засідання 27.05.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. В письмових поясненнях, які надійшли до канцелярії суду 05.03.2013р., позивач зазначив, що правомірність набуття спірної будівлі позивачем зумовлена добросовісністю та протиправними діями представника Президента, ПрАт та Агентства (а.с. 110-111, том №3).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розпорядження представника Президента України від 18.11.1993р. №441; акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію приміщення від 18.10.1996р.; рішення Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області №234 від 25.09.2007р.; розрахунок площ приміщень фактичного користування, складений Старобешівським бюро технічної інвентаризації 10.06.2010р. за №3/487; технічний паспорт на приміщення, складений Старобешівським бюро технічної інвентаризації 03.10.2011р.

Зазначив, що з 1996 року по теперішній час безперервно, добросовісно та відкрито користувався спірною будівлею, вона перебуває в нього на балансі, посилаючись на відсутність даних про спірну будівлю в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності вважає, що вона є власністю відповідача 1.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти позову. 07.02.2013р. надав письмові пояснення №05/1-18 від 06.02.2013р. та вважає, що наведене позивачем обґрунтування права власності на об'єкт нерухомості за набувальною давністю не можна визнати достатнім для задоволення позову (а.с. 63-64, том №3). У поясненнях від 20.03.2013р. зазначив, що відсутність спірного майна в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності не є підставою для тверджень позивача про те, що даний об'єкт не є державною власністю, а є безхазяйною річчю. Також зазначив, що з приписів ст. 344 Цивільного кодексу України випливає, що набувальна давність, як спосіб набуття права власності на житло, застосовується лише з моменту державної реєстрації нерухомості, тобто це ще одна вимога, яку необхідно виконати для набуття права власності. В матеріалах справи відсутні дані про те, що право власності на спірну будівлю у встановленому законом порядку було зареєстровано (т.1. а/с.183-188).

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив. Надав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначив, що він є неналежним відповідачем, оскільки спірна будівля не увійшла до статутного капіталу відповідача 1 під час його корпоратизації у 2000 році та, відповідно, продовжує перебувати у державній власності.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, згідно в наданих письмових пояснень №20/1-2-55 від 18.03.2013р. зазначив, що ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» не надавало до Агентства складені належним чином за результатами інвентаризації переліки державного майна, з метою подальшого внесення відомостей про це майно до Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Вважає, що щодо нерухомого спірного майна стаття 344 ЦК України фактично розпочне діяти і зможе бути застосована з 01.01.2014р. (а.с.193-195, том №3).

Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився, надав пояснення №02-110-15 від 18.02.2013р., згідно з якими просить суд розглянути справу та задовольнити позовні вимоги (т.3 а/с 100).

Представник третьої особи 2 надав суду письмові пояснення №10-14-02445 від 04.03.2013р., якими повідомив, що питання щодо об'єктів державної власності, які перебувають на балансі ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» не належить до сфери управління Регіонального відділення, оскільки за даними інформаційно-пошукової системи (ІПС «ЕТАП» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області), яка містить інформацію про приватизовані об'єкти та ті, що знаходяться в стадії приватизації, станом на 04.03.2013р., будівля двоповерхового торгівельного центру, площею 783,9 кв.м, яка розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 б, не значиться. У Реєстрі наявного державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але залишились на їх балансах, станом на 04.03.2013р., будівля двоповерхового торгівельного центру, площею 783,9кв.м, яка розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 б, також відсутня (т.3 а/с 157-160).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. заяву Колективного малого підприємства "Імпульс", м.Комсомольське, Донецька область позовну заяву про зміну предмету позову від 17.04.2013 р. було повернуто без розгляду, на підставі ст.63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки викладені в ній обставини та вимоги свідчать про одночасно зміну і підстав і предмету позову, та додаткові позовні вимоги не оплачені судовим збором.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу №212 від 19.11.1991р. (т.4 а/с 88) Донецького орендного об'єднання «Рембитмаш» (надалі - ПО «Рембитмаш») та установчого договору про створення та діяльність малого підприємства від 01.12.1991р. (т.4 а/с 80-81) було створено позивача як юридичну особу.

Рішенням виконавчого комітету Старобешевського районної ради народних депутатів від 18.12.1991р. № 267/3 (т.4. а/с 80) проведено державну реєстрацію позивача та зареєстровано його статут (т.4 а/с 84-87).

Згідно до п.1.4. установчого договору для забезпечення діяльності підприємства засновником створюється статутний фонд у розмірі 80 000 карбованців, у тому числі - грошовими коштами - 0 крб., майном - 40 000 крб., основними засобами - 30 000 крб., малоцінним інвентарем - 10 000 крб.

Відповідно до даних акту безоплатної передачі основних засобів від 01.12.91р. (т.1 а/с 86, т.4 а/с 82) та довідки №258 від 28.12.1999р. (т.4. а/с 258) позивач отримав від Старобешівського району від Донецького заводу №2 з ремонту технічно складних побутових машин і приладів ПО «Рембитмаш» будівлю з ремонту складно-побут. техніки розташовану за адресою: м.Комсомольське, вул.Кірова, б.33 залишковою вартістю 12 078,34 крб.

Згідно з п.1 розпорядження представника президента України від 18.11.1993р. „Про надання дозволу на проектно-дослідні роботи щодо житлового будівництва в районі" №441 (т.1 а/с.10), Комсомольському рудоуправлінню було надано дозвіл на проведення проектних робіт на земельній ділянці по вул.Кірова, 33 у м.Комсомольське, Старобешівського району для будівництва 160 квартирного дому. Пунктом 2 зазначеного розпорядження передбачено, що Комсомольське рудоуправління замість знесених споруд, в яких розташовані служби телеательє, майстерні по ремонту побутової техніки, книгарня та інше, надати власнику цих споруд рівноцінні приміщення для їх розташування.

Документи про знесення будівлі за адресою м. Комсомольське, вул.Кірова, б.33 в матеріалах справи відсутні.

18.10.1996р. актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт (т.1 а/с.11-17, т.4 а/с 13-17), було прийнято в експлуатацію приміщення торгівельного центру по вул.Горького у м.Комсомольське. Замовником будівництва, якого був ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (надалі - спірна будівля).

Рішенням Комсомольської міської ради від 25.09.2007р. №234 «Про присвоєння поштових адрес нежитловим будівлям у м.Комсомольське», за заявою відповідача 1 спірній будівлі було присвоєно поштову адресу - м.Комсомольське, вул. Горького, 69б (т.1 а/с.14).

За даними Старобешевського БТІ (лист №2/95 від 03.01.2013р., т.3 а/с 78) правовстановлюючі документи на спірну будівлю не оформлювались.

Згідно до даних технічного паспорту, що складений Старобішевським БТІ станом на 03.10.2011р. (т.1 а.с. 24-31) спірна будівля (літ. А-2) має загальну площу 783,9 кв.м. та складається із наступного: підвал загальною площею 270,4кв.м.; 1-й поверх загальною площею 250,2кв.м.; 2-й поверх загальною площею 263,3кв.м.

Відповідно Розрахунку площ приміщень фактичного користування та їх ідеальних часток від 10.06.2010р. №/487 (т.1 а/с.23) складеному Старобешівським БТІ користувач КМП „Імпульс" займає приміщення фактичного користування загальною площею 162,0кв.м., а користувач ВАТ „Комсомольське рудоуправління" займає приміщення фактичного користування загальною площею 621,9кв.м.

Відповідно до звіту про оцінку майна нежитлові будівлі торгівельного центру другої черги, яка розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69б, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю „Агент и Ко" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №11532/11), ринкова вартість спірної будівлі станом на 26.10.2011р. становить 456 856,95грн. (а.с.34-45, том №1).

Матеріали справи не містять належним чином оформлених документів на користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна будівля, про те згідно до даних податкової декларації з плати за землю відповідача 1 (т.3 а/с 142-148), саме ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» сплачує плату за користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно до пояснень Позивача, викладених у позовні заяві, довідки Старобішевської міської ради без номеру без дати (т.1 а/с 9), наказу № 22 від 08.12.1996р. (т.3 а/с 29), інвентаризаційних описів основних засобів від 05.12.1996р. та від 10.12.2012 р.(т.3 а/с 30-34) позивач володіє спірною будівлею з 1996р.

Матеріали справи не містять документів, які підвереджували факт передачі спірної будівлі позивачеві.

У 2005 році КМП «Імпульс» було прийнято розпорядження в якому зазначено, що з огляду на те, що двоповерхова будівля торгівельного центру, що розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 б потребує термінових ремонтних робіт, було прийнято рішення провести наступні роботи за вищевказаною будівлею: ремонтні роботи каналізаційної системи; ремонті роботи водопровідної системи; покраска вікон. Так, відповідно до акту прийому-передачі від 01.12.2005р. КМП «Імпульс» було передано лічильник тип. СА 4У-И 672 №413019 з останніми показниками 9323,2.

22 вересня 2006р. між КМП «Імпульс» та Трандафіловим І.К. було укладено договір по засклінню вікон, за умовами якого заказник замовляє, а виконавець виконує роботи по засклінню віконних блоків в будівлі «Торгівельного центру». Згідно акту прийому виконаних робіт від 06.10.2006р. вбачається, що заскління вікон виконано в повному обсязі, заказником роботи прийняті. Вартість виконаних робіт прийняті в сумі 2 100,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №28 від 08.10.2006 р.

10 жовтня 2006 р. між КМП «Імпульс» та бригадиром ремонтної бригади в особі Городник Г.Г. укладено договір по ремонту кровлі криши «Торгівельного центру», за умовами якого заказник замовляє, а виконавець виконує роботі по ремонту кровлі криши «Торгівельного центру». Згідно акту прийому виконаних робіт від 30.10.2006 р. вбачається, що була виконана наступна робота по ремонту кровлі криши «Торгівельного центу», а саме - зняття, розборка, перекриття шифером кровлі криши, роботи виконані в повному обсязі, заказником прийняті та оплачені в розмірі 9 800,00 грн., що підтверджуються видатковими касовими ордерами № 34 від 04.11.2006 р. на суму 3800,00 грн., № 32 від 04.11.2006 р. на суму 3000,00 грн., № 33 від 04.11.2006 року на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до листа ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №3564 від 05.09.2012р. в якому зазначено, що КМП «Імпульс» є користувачем електричної енергії з 2001 р. Договір №352 було переукладено 18.06.2011р. у зв'язку з Постановою НКРЄ України №910 від 17.10.2005р. «Про внесення змін в ППЕЕ». Станом на 01.09.2012р. за підприємством мається кредиторська заборгованість в розмірі 1022, 44 грн.

Відповідно до листа КП «Компанія «Вода Донбасу» Донецького регіонального виробничого управління від 04.09.2012 р. № 66 вбачається, що КМП «Імпульс» є платником послуг по централізованому водопостачанню та водовідведенню з моменту вводу будівлі «Торгівельний центр» по вул. Горького, 69 б та по теперішній час.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Асбуд інжиніринг» з якого вбачається, що останнім в 2007-2008р. було виконано за заказом КМП «Імпульс» на об'єкти -двоповерхової будівлі, що розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Горького, 69 б загальнобудівельні роботи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 1 із проханням передати спірне приміщення у власність Колективного малого підприємства "Імпульс", на що відповідач 1 повідомляв, що не заперечує проти передачі частини приміщення у власність позивача, однак, оскільки ВАТ «Комсомольське рудоуправління» є лише його балансоутримувачем це питання відноситься до повноважень засновника ДАК «Укррудпром»(т.1. а/с 32, т.3.а/с 155).

Відповідно до п.1.5. статуту ПрАТ «Комсомольске рудоуправління» (т.1 а/с 107-165), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Комсомольске рудоуправління» (протокол № 10 від 31.05.2011р.) відповідач 1 є правонаступником всіх прав та обов'язків Комсомольского державного рудоуправління та ВАТ «Комсомольске рудоуправління».

Спільним наказом Державного комітету промислової політики України №26 від 17.03.2000р. та Фонду державного майна України від 17.03.2000р. (т.1. а/с 167) було проведене корпоратизацію (перетворення у відкрите акціонерне товариство) Комсомольского державного рудоуправління.

Розпорядженням голови Старобішевської районної державної адміністрації № 355 р від 19.07.2000р. (т.1 а/с 169) ВАТ «Комсомольске рудоуправління» було зареєстровано.

Згідно до п. 1.3. Статуту ВАТ «Комсомольске рудоуправління», затвердженого Головою правління ДАК «Укррудпром» 23.07.2000р. (т.1 а/с 83-106) воно є правонаступником Комосомольского державного рудоуправління.

Відповідно до п.4.9. статуту ВАТ «Комсомольске рудоуправління» товариство є власником: майна, майнових та немайнових прав, переданого йому засновниками, акціонерами або іншим особами у власність; одержаних доходів; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; іншого майна, майнових та немайнових прав (у тому числі права на інтелектуальну власність), набутих на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Згідно до бухгалтерської довідки ПрАТ «Комсомольске рудоуправління» №1 від 06.01.2012 р. (т.1 а/с 166), переліку об'єктів, вартість яких не увійшла до статутного капіталу ДП «Комсомольске рудоуправління» (т.3 а/с 114-141), відомостей про нерухоме державне майно на дату останньої інвентаризації б/н б/д (т.4 а/с 93-94) інвентарних карток обліку основних засобів (т.4 а/с 91), листа Міністерства промислової політики України № 14/6-1-217 від 11.02.2010р. (т.1 а/с 168) спірна будівля не увійшла до складу майна, що було передано засновником до статутного капіталу відповідача 1, та є державною власністю.

З листів Фонду державного майна України від 08.02.2013 №10-15-1652 (т.3 а/с 93) та від 01.03.2013р. №10-15-2686 (т.3 а/с78-79), пояснень Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області (т.3 а/с 157-160), пояснень Державного агентства з управління державними корпоративними правами та майном (т.3 а/с 193-195) дані про спірну будівлю не внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності у зв'язку із ненаданням ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» на адресу агенції належним чином оформлених документів для включення об'єкту в зазначений реєстр.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу положень статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить також стаття 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Позовні вимоги позивача про визнання права власності на спірну будівлю ґрунтуються на положеннях ст. 344 Цивільного кодексу України,

За змістом частин 1 та 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Наведеною статтею визначені ознаки володіння, які в своїй сукупності є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

- володіння має бути добросовісним. Тобто, добросовісним володільцем є той володілець, який вважає себе власником речі, однак, не являється ним з причин наявності дефекту в правовій підставі набуття речі. Добросовісно володіє і той, хто навіть усвідомлює, що він не є власником речі, але не знає і не може знати дійсного власника речі;

- володіння має бути відкритим - очевидним для всіх третіх осіб, які мають можливість спостерігати за ним;

- володіння повинно бути безперервним протягом визначених ст.344 ЦК України строків. При цьому, давнісне володіння є володінням фактичним, тобто воно не може бути перерване тими чи іншими юридичними актами, а лише фактичними діями володільця стосовно речі;

- володіння річчю як своєю, від свого імені, тобто, здійснюючи володіння річчю, особа має позиціонувати себе як її власника.

Набуття за рішенням суду права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є способом встановлення юридичного факту без елементу захисту порушеного права особи.

Як вже було зазначено вище, Розпорядженням представника президента України від 18.11.1993р. №441 «Про надання дозволу на проектно - дослідні роботи щодо житлового будівництва в районі» (далі - розпорядження), Комсомольському рудоуправлінню було надано дозвіл на проведення проектних робіт на земельній ділянці по вул.Кірова, 33 та п.2 зазначеного розпорядження передбачено, що Комсомольське рудоуправління замість знесених споруд, в яких розташовані служби телеательє, майстерні по ремонту побутової техніки, книгарня та інше, надати власнику цих споруд рівноцінні приміщення для їх розташування.

Суд вважає хибними твердження позивача, що саме на підставі цього розпорядження в нього виникло право на отримання у власність спірної будівлі, оскільки по-перше: розпорядження не встановлює обов'язку Комсомольського рудоуправління передати приміщення у власність, а лише зобов'язує надати місце для розташування телеательє, майстерні по ремонту побутової техніки, книгарня тощо; по-друге: не встановлює обов'язку Комсомольського рудоуправління передати саме спірну будівлю; по-третє: не встановлює обов'язку передати приміщення саме позивачу.

Крім того, відповідно до ст.6. Закону України «Про представника Президента» (чинний до 28.06.94р.) Представник Президента України на відповідній території: 1) забезпечує реалізацію законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 2) координує діяльність відповідних органів внутрішніх справ, національної безпеки, оборони, статистики та інших органів, підпорядкованих міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади; 3) здійснює контроль за додержанням органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємствами, організаціями і установами, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, іншими юридичними особами Конституції і законів України, указів Президента України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 4) вимагає припинення, а в разі необхідності зупиняє дії посадових осіб, що суперечать законодавству; 5) зупиняє дію актів адміністрації підприємств, організацій і установ, інших юридичних осіб, що суперечать Конституції і законам України, указам Президента України, іншим актам законодавства, звертається до суду з позовом про визнання їх недійсними; 6) представляє в межах своїх повноважень інтереси держави у судах та органах місцевого і регіонального самоврядування; 7) входить з поданням до відповідних органів про звільнення з посад керівників підприємств, організацій і установ у разі порушення ними Конституції і законів України, указів Президента України, інших актів законодавчої і виконавчої влади. Про результати розгляду подань Представник Президента України повинен бути повідомлений у десятиденний строк; 8) утворює відділи, управління, інші служби місцевої державної адміністрації, призначає їх керівників, за винятком керівників місцевих органів міністерств, державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади; 9) організує розробку проектів бюджету, програм економічного і соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, подає їх на затвердження відповідної Ради, забезпечує виконання бюджету і цих програм, за рішенням Ради у встановлений нею строк звітує перед Радою про їх виконання, а також з інших питань, пов'язаних із здійсненням місцевою державною адміністрацією повноважень, переданих їй Радою; забезпечує підготовку на розгляд відповідної Ради необхідних матеріалів з питань регулювання земельних відносин, управління комунальною власністю, з інших питань економічного і соціального розвитку території та виконання прийнятих Радою рішень.

Питання щодо розпорядженням державним майном та майном підприємств до кола повноважень представника Президента України на певній території не віднесено.

З огляду на наведене, в контексті заявлених позовних вимог та доводів сторін, суд приходить до висновку, що розпорядження представника президента України №441від 18.11.1993р. «Про надання дозволу на проектно-дослідні роботи щодо житлового будівництва в районі» не встановлює права позивача на отримання у власність спірної будівлі. Будь яких інших підстав для отримання спірної будівлі у власність позивачем не наведене.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких даних щодо документального оформлення отримання позивачем спірної будівлі (договір, акт приймання-передачі тощо), суд вважає недоведеним факт добросовісного набуття позивачем спірного майна.

Також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні факт вільного та відкритого користування позивачем спірною будівлею протягом 10 років, оскільки:

по-перше: суд не приймає в якості належного доказу довідку без номеру та без дати (т.1 а/с 9) Комсомольської міської ради про користування позивачем спірної будівлею з 1996р., за відсутності відповідних повноважень у ради згідно із положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в України», а також у зв'язку із невідповідності довідки з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55;

по-друге: надані позивачем документи про виконанню робіт по утриманню та ремонту спірної будівлі датовані починаючи з 2005 року і матеріали справи не містять документів, які б свідчили володіння спірною будівлею до 2005 р.;

по-третє: згідно до даних розрахунку площ приміщень фактичного користування та їх ідеальних часток від 10.06.2010р. №/487 (т.1 а/с.23) складеному Старобешівським БТІ користувач КМП „Імпульс" займає приміщення фактичного користування загальною площею 162,0кв.м., а не спірну будівлю в цілому.

Крім того, факт обліку спірного майна на балансі позивача не є підтвердженням наявності в нього права власності та/або користування будівлею, оскільки о знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, баланс також, не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" ).

Володіння майном є добросовісним, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Тобто, позивач в силу вимог частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України повинен довести факт добросовісного заволодіння чужим майном.

Частина 1 ст. 390 ЦК України дає визначення "недобросовісний набувач", це особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Матеріали справи містять неодноразові повідомлення позивача відповідачем 1 про відсутність правовстановчих документів на приміщення та належність спірної будівлі державі.

Отже, за умови того, що позивач знав, що спірне нерухоме майно не оформлене на праві приватної власності за ним, жодних договорів на право користування спірним нерухомим майном укладено не було, а розпорядження представника Президента України в Старобешевському районі Донецької області таких прав йому не надає, аналіз матеріалів справи виключає можливість твердження про те, що позивач не знав і не міг знати про володіння чужою річчю.

Судом також не приймаються до уваги твердження позивача, що факт не оформлення відповідачем 1 правовстановлюючих документів на спірну будівлю та факт невнесення відомостей про спірну будівлю до Єдиного реєстру об'єктів державної власності свідчить про факт передачі йому будівлі на праві власності, оскільки: по-перше: відсутність правовстановлюючих документів та даних про будівлю в реєстрі не спростовує наявність права власності; по друге: предметом доказування по справі є наявність чи відсутність підстав для застосування положень ч.1 ст. 344 ЦК України - добросовісність набуття будівлі позивачем, вільне та відкрите володіння ним будівлею протягом 10 років, а не реалізація відповідачами своїх прав на майно.

Відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірну будівлю спростовує доводи позивача про незаконне утримання відповідачем 1 технічної документації на спірну будівлю та актів прийняття її до експлуатації, що, в свою чергу, зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними на момент подачі позову (24.11.2011р.) триваючі дії щодо приховування двох господарських операцій та фінансового зобов'язання від бухгалтерського обліку і органу управління, що унеможливило безоплатну передачу позивачу титулу на спірну будівлю, а саме - приховування ПрАТ "Комсомольське рудоуправління": незаконного зруйнування власної будівлі позивача (вул. Кірова-33); виникнення кредиторської заборгованості з обов'язку її відновлення; розпорядження спірною будівлею - передачею її 18.10.1996 року позивачу та зобов'язання ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" передати Колективному малому підприємству "Імпульс" оригінали технічного паспорта і акта від 18.10.1996р. приймальної держкомісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - спірної будівлі (вул. Горького-69б).

Позовні вимоги про визнання недійсною на момент подачі позову (24.11.2011р.) і припинення триваючої дії відповідача - незаконне рахування в бухгалтерському балансі ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" спірної будівлі розташованої в м. Комсомольське, вул. Горького-69б, суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки: по-перше: судомо встановлено, що спірна будівля була збудована відповідачем 1 т він продовжує нею володіти та нести витрати по її утриманню; по-друге: згідно до визначень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, та, відповідно, порядок ведення бухгалтерського обліку відповідача 1 не має впливу на правовідносини сторін по справі та жодним чином не порушує права позивача.

Відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі який господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В супереч визначеному позивачем не доведено наявність обставин, що зумовлює задоволення його позовних вимог, а зазначені ним підстави спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Колективного малого підприємства «Імпульс», м.Комсомольське, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», м.Комсомольське, Донецька область, Державного агентства України по управлінню корпоративними правами та майном, м. Київ відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 27.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2013 року.

Головуючий суддя К.С. Харакоз

Суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник