Постанова

від 28.05.2013 по справі 826/5287/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2013 року 10:50 № 826/5287/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Петренка О.С.,

від відповідача: Колодяжної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272210, № 0000282210 від 28 березня 2013 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - позивач, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року №0000272210 та № 0000282210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Інвестбудпроект», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інвестбудпроект», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та їх використання у господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 50 000 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 249 904 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 25269223), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Оболонському районі ДПС акт від 16.08.2012 р. №621-22-4/25269223 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 25269223) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 рік, в якому зазначається про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інвестбудпроект» здійснюється поза межами правого поля, тому правочини, укладені вказаним суб'єктом господарювання з контрагентами є фіктивними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 16.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 16.06.1992 р. серії А01 №400140 (а.с.17).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 11.11.1997 року за №01435, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 27.05.2011 р. №100338106, індивідуальний податковий номер 047371126038.

До складу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» входить 31 відокремлений підрозділ, в тому числі Київ-Петрівська філія та Київ-Дніпровський виробничий підрозділ.

У період з 22.02.2013 року по 28.02.2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 25269223) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 07.03.2013 року № 875/22-114/4737111 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.18-33.

28 березня 2013 року на підставі вищезазначеного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000282210 (том І, а.с.11), яким позивачу за порушення п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 65 600,00 грн. , з яких основного платежу - 52 480,00 грн., штрафних санкцій - 13 120,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000272210 (том І, а.с.12), яким позивачу за порушення п.198.6 ст.198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 62 500,00 грн. , з яких 50 000,00 грн. - основного платежу та 12 500,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.п. 138.1.1, п. 138.1, ст. 138, п.п. 138.5.1, п. 138.5, ст. 138, п.п. 138.8.1, п. 138.8, ст. 138, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за березень 2012 року у розмірі 50 000,00 грн. та сформовано валові витрати за І квартал 2012 року у розмірі 249 904,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 36449011).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Інвестбудпроект».

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт ДПІ у Оболонському районі ДПС від 16.08.2012 р. №621-22-4/25269223 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 25269223) за період діяльності з 01.03.2012 року по 31.03.2012 рік, в якому зазначається, зокрема, про таке:

- підприємством-постачальником ТОВ «Інвестбудпроект» є ТОВ «ЕНТХІЛЛ». Відповідно до акту ДПІ у Дарницькому районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (код ЄДРПОУ 37331553) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період діяльності 19.12.2011 - 06.07.2012 р. встановлено, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ» має ознаки «фіктивності», засновник ОСОБА_1 зареєстрував підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення господарською діяльністю. Перевіркою ТОВ «ЕНТХІЛЛ», проведеною ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Інвестбудпроект».

З вищенаведеного, за висновком відповідача, випливає відсутність поставок робіт (послуг) від основного постачальника ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (код ЄДРПОУ 37331553) до підприємства - покупця ТОВ «Інвестбудпроект» (код ЄДРПОУ 25269223), та, відповідно, відсутність поставок робіт (послуг) від ТОВ «Інвестбудпроект» до контрагентів-покупців, до складу яких входить і ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Далі по тексту Акту перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, встановив фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інвестбудпроект», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі таких фіктивних правочинів, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за березень 2012 року у розмірі 50 000,00 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 249 904,00 грн., в результаті чого підприємством за І квартал 2012 року занижено податок на прибуток в розмірі 52 480,00 грн.

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат фактично ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача в другому ланцюгу поставки товарів (робіт, послуг) - ТОВ «ЕНТХІЛЛ», що не є прямим контрагентом, у якого позивач безпосередньо придбавав (замовляв) роботи і мав можливість перевірити його правовий статус.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (Замовник) та ТОВ «Інвестбудпроект» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- договір від 05 січня 2012 року №8 (том І, а.с.34-38), за умовами якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати для Замовника роботи з капітального ремонту покрівлі даху будівлі посту електроцентралізації за адресою: місто Київ, вул. Полярна №12А (далі - Роботи), а Замовник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти дані Роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості їх виконання здійснюється комісією за підсумками роботи, про що складається акт приймання-передачі робіт, який підписується всіма членами комісії в триденний термін. До складу комісії входять представники Замовника та Виконавця (пункт 2.2.). Загальна сума Договору, відповідно до кошторису, що додається до Договору складає 22 617,60 (двадцять дві тисячі шістсот сімнадцять гривень 60 коп.) з ПДВ (пункт 3.2.);

- договір від 01 березня 2012 року №01/03/0 (том І, а.с.56-59), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати для Замовника ремонтно-будівельні роботи приміщень та будівель адміністративно-побутового корпусу за адресою: місто Київ, вулиця Алма-Атинська №37 , а Замовник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти дані роботи та оплатити їх (пункт 1.1.). Приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості їх виконання здійснюється комісією за підсумками роботи, про що складається акт приймання-передачі робіт, який підписується всіма членами комісії в триденний термін. До складу комісії входять представники Замовника та Виконавця (пункт 2.1.). Загальна сума Договору, відповідно до кошторису, що додається до Договору складає 299 941,20 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот соток одна гривня 20 коп.) з ПДВ (пункт 3.2.);

- договір від 31 жовтня 2011 року №31 (том І, а.с.96-100), за умовами якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати для Замовника ремонтно-будівельні роботи (надалі іменується - Роботи), детальний обсяг яких визначено у дефектному акті (дефектній відомості) , а Замовник зобов'язується на умовах та в порядку, визначеним цим Договором, прийняти дані роботи та оплатити їх. Приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості їх виконання здійснюється представниками Замовника та Виконавця за результатами роботи, про що складається акт приймання-передачі робіт, який підписується представниками Замовника та Виконавця (пункт 2.2). Загальна ціна Договору, відповідно до кошторисної документації, що додається до Договору та є його невід'ємною частиною 390 652,80 коп. (триста дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 80 коп.), у т.ч. ПДВ 65 108,80 (шістдесят п'ять тисяч сто вісім гривень 80 коп. (пункт 3.2.).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Інвестбудпроект» були виконані ремонтні роботи на об'єктах за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37 та вул. Полярна, 12-А, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.03.2012 на загальну вартість робіт (послуг) 18 848,00 грн., ПДВ 20% - 3 769,60 грн., № 1 від 30.03.2012 на загальну вартість робіт (послуг) 202 540,80 грн., ПДВ 20% - 40 508,16 грн., № 3 від 30.03.2012 на загальну вартість робіт (послуг) 28 514,76 грн., ПДВ 20% - 5 702,95 грн. (том І, а.с.39-42, 60-73,101-104).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Інвестбудпроект» було виписано на користь ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» податкові накладні на загальну суму 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.: № 29 від 03.03.2012, № 32 від 06.03.2012, № 30 від 05.03.2012, № 31 від 06.03.2012, № 49 від 26.03.2012, № 51 від 27.03.2012, № 35 від 14.03.2012, № 36 від 15.03.2012, № 38 від 16.03.2012, № 41 від 19.03.2012, № 42 від 20.03.2012, № 43 від 21.03.2012, № 44 від 22.03.2012, № 48 від 23.03.2012, № 50 від 27.03.2012, № 52 від 28.03.2012, № 53 від 29.03.2012 (том І, а.с.74-84, 105-110, 43-44).

Оплата позивачем виконаних робіт підтверджується банківськими виписками № 264 від 03.03.2012 та № 272 від 06.03.2012 року, б/н від 05.03.2012, б/н від 06.03.2012, б/н 26.03.2012, б/н 27.03.2012, б/н від 14.03.2012, б/н від 15.03.2012, б/н від 16.03.2012, б/н від 19.03.2012, б/н від 20.03.2012, б/н від 21.03.2012, б/н від 22.03.2012, б/н від 23.03.2012, б/н від 27.03.2012, б/н від 28.03.2012, б/н від 29.03.2012 (том І, а.с.54, 86-95,110-112).

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 28 березня 2013 року №0000272210, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 50 000,67 грн., яка сплачена ним в зв'язку із придбанням (замовленням) робіт у ТОВ «Інвестбудпроект».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Інвестбудпроект» (індивідуальний податковий номер 252692226101) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100331670 від 07.04.2011 року (а.с.221).

Із залученого до матеріалів справи витягу з бази даних «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» (том І, а.с.236), розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, випливає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інвестбудпроект» було анульоване 07 квітня 2011 року за ініціативою платника у зв'язку з перереєстрацією (без зміни місцезнаходження). Цього ж дня ТОВ «Інвестбудпроект» було видано нове свідоцтво.

Даних про анулювання реєстрації ТОВ «Інвестбудпроект» як платника ПДВ станом на момент здійснення господарських операцій офіційний веб-сайт Міністерства доходів і зборів України не містить. Відповідачем суду таких доказів не надано.

Тобто на момент складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інвестбудпроект» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №784625 серії АБ від 20.05.2013 року (том І, а.с.139) підтверджує, що ТОВ «Інвестбудпроект» зареєстроване як юридична особа Печерською районною в місті Києві адміністрацією за адресою: 01010, м. Київ, Печерський район, вулиця Аніщенка, будинок 7/11, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій між ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ТОВ «Інвестбудпроект», придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що укладання позивачем договорів про виконання робіт з ТОВ «Інвестбудпроект» було зумовлене необхідністю ремонту власних адміністративних будівель за адресою м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, та ремонту даху будівлі посту електроцентралізації за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12-А. Право власності позивача на вказані будівлі підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.11.2010 року, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та актом передачі нерухомого майна від 30.10.2011 р. № 746 (том І, а.с.246, 253-255).

Як вбачається з наданих позивачем документів, придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ «Інвестбудпроект» за договором № 31 від 31.10.2011 року здійснювалося позивачем в порядку, передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель». Проведення конкурсних торгів з метою обрання виконавця будівельних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи документами: витягом з протоколу засідання комітету з конкурсних товарів щодо заявок на закупівлю товарів, робіт та послуг по Київ-Петрівській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 26.12.2011 р. (том І, а.с.147), техніко-економічним обґрунтуванням щодо заключення договору на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі даху (том І, а.с.148), оголошенням про проведення відкритих торгів, надрукованому у редакції видання «Вісник державних закупівель» від 11.08.2011 №2700, оголошенням про результати відкритих торгів, надрукованому у редакції видання «Вісник державних закупівель» від 31.10.2011 р. №3447 (том І, а.с.151) та іншими документами (том І, а.с.152-210).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розміщеного на сайті державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», де відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 року відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, до основних видів діяльності ТОВ «Інвестбудпроект» належать: (71.12) Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), (43.21) Електромонтажні роботи, (43.22) Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, (43.31) Штукатурні роботи, (43.34) Малярні роботи та скління, (46.73) Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Інвестбудпроект» підтверджується ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АГ №573902, термін дії якої з 31 березня 2011 року по 08 лютого 2016 року (том І, а.с.225) та додатком до ліцензії , в якому вказується перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (том І, а.с.225, зворотній бік), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних робіт.

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Інвестбудпроект», що відноситься до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Інвестбудпроект» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання робіт позивачем від його безпосереднього контрагента, рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених правочинів , відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425)».

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначеного постачальника позивача у другому ланцюгу поставок - ТОВ «ЕНТХІЛЛ» - не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «ЕНТХІЛЛ» унеможливлює виконання ТОВ «Інвестбудпроект» взятих на себе зобов'язань з виконання будівельних робіт. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів щодо придбання (замовлення) ТОВ «Інвестбудпроект» робіт (які були предметом угод, укладених останнім з позивачем) саме у ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Інвестбудпроект» є фіктивним через те, що за ланцюгом між попереднім контрагентом ТОВ «Інвестбудпроект», зокрема, ТОВ «ЕНТХІЛЛ», правочин визнаний податковим органом нікчемним.

Враховуючи, що інших доводів на підтвердження безтоварності операцій з придбання (замовлення) позивачем робіт у ТОВ «Інвестбудпроект» податковим органом не наведено, беручи до уваги надання позивачем первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Інвестбудпроект», які підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення позивача права на податкову вигоду за цими операціями. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за березень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення 28 березня 2013 року №0000272210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 500,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - основного платежу та 12 500,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року №№0000282210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «Інвестбудпроект» на користь позивача робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами (том І, а.с.34-38, 56-59, 96-100), актами приймання виконання будівельних робіт (том І, а.с.39-42, 60-73,101-104), банківськими виписками (том І, а.с.54, 86-95,110-112), тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача за договорами з ТОВ «Інвестбудпроект» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року №0000282210 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 281,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11 квітня 2013 року (том І, а.с.118).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 1 281,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000272210, № 0000282210 від 28 березня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» судові витрати у розмірі 1 281,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 01 червня 2013 року.