Постанова

від 20.08.2013 по справі 826/5287/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5287/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Грибан І.О., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Мильникової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 28.10.2009 року № 0000272210 та № 0000282210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є юридичною особою, зареєстрованою 16.06.1992 року Дніпровською районною в м. Киві державною адміністрацією.

На податковий облік в органах державної податкової служби ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» взято 11.11.1997 року за № 01435.

В період з 2.02.2013 року по 28.02.2013 року, службовою особою відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» за період з 01.03.2012 року по 31.3.2012 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено валові витрат на загальну суму 249 904,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 52 480,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на суму 50 000,00 грн., у тому числі: за березень 2012 року на суму 50 000,00 грн.;

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» у період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 875/22-114/4737111 від 07.03.2013 року, на підставі якої ДПІ у Дніпрровському районі м. Києва були винесені податкові-повідомлення рішення від 28.03.2013 року:

- № 0000282210, яким ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послуг) на суму 62 500,00 грн., у тому числі, 50 000,00 грн. - за основним платежем та 12 500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами );

- № 0000272210, яким ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на прибуток приватних підприємств на суму 65 600,00 грн., у тому числі, 52 480,00 грн. - за основним платежем та 13 120,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодекс України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138 1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 31.10.2011 року між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» було укладено договір № 31, відповідно до якого ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» протягом 60 днів моменту підписання договору зобов'язується виконати для ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ремонтно-будівельні роботи, детальний обсяг яких визначено у дефектному акті (дефектній відомості) по вул. Алма-Атинська, 37 в м. Києві, а ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» зобов'язаний прийняти дані роботи та оплатити їх.

Для виконання робіт ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» використовує витратні та будівельні матеріали, придбані власними силами та за власні кошти. Вартість витратних та будівельних матеріалів включається у вартість робіт.

Згідно п. 2.2, 3.2 цього договору, приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості із виконання здійснюється представниками ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» за результатами роботи, про що складається акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується представниками ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ».

Загальна ціна договору, відповідно до кошторисної документації складає 390 652,80 грн., у т.ч. ПДВ - 65 108,80 грн. Договір діє до 31.12.2011 року.

На підтвердження виконання умов договору № 31, позивачем були надані: акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року від 30.03.2012 року на загальну суму 34 217,71 грн., податкові накладні № 55 від 30.03.2012 року, № 51 від 27.03.2012 року, № 49 від 26.03.2012 року, № 31 від 06.03.2012 року, № 30 від 05.03.2012 року на загальну суму 34 179,53 грн. та виписки по рахунку на загальну суму 46 031,84 грн.

При цьому, колегія суддів звертає уваги на те, що суми зазначені в акті № 3 від 30.03.2012 року, податкових накладних та виписках по рахунку не співпадають.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів виконання пп. 1.1 договору № 31 від 31.10.2011 року, а саме: дефектного акту (дефектної відомості) по вул. Алма-Атинська, 37 в м. Києві.

Також, позивачем не було доведено зв'язку виконаних робіт по установці вентиляторів, мийок та електричних плит у квартирах (зазначені в акті № 3 від 30.03.2012 року) до робіт зазначених у договорі № 31 від 31.10.2011 року.

05 січня 2012 року між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» було укладено договір про виконання ремонтних робіт № 2, відповідно до якого ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» зобов'язується у строк з 05.01.2012 року по 31.01.2012 року виконати для ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» роботи з капітального ремонту покрівлі даху будівлі посту електроцентралізації за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12А (обсяг виконання яких вказується в кошторисі), а ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» зобов'язується прийняти дані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 2.2, 3.2, 4.2 цього договору, приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості здійснюється комісією за підсумками роботи, про що складається акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується всіма членами комісії в 3-денний термін. До складу комісії входять представники ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ».

Загальна сума договору, відповідно до кошторису складає 22 617,60 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дня отримання ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» рахунку-фактури, який вставляє ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ».

На підтвердження виконання умов договору про виконання ремонтних робіт № 2, позивачем були надані: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року від 29.03.2012 року, податкові накладні № 29 від 03.03.2012 року, № 32 від 06.03.2012 року, договірна ціна, дефектний акт від 05.01.2012 року, локальний кошторис № 7-1-1 на покрівлю, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 7-1-1 на покрівлю, поточні ціни матеріальних ресурсів та виписки порахунку за 06.03.2012 року.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що договірна ціна, надана позивачем, складена 05.12.2011 року на будівництво Покрівлі Київ-Петрівської філії, що здійснюється у 2011 році, локальний кошторис № 7-1-1 на покрівлю складений в поточних цінах станом на 05.12.2011 року та дефектний акт складений на ремонт покрівлі диспетчерської. Доказів того, що зазначені документи мають відношення до договору про виконання ремонтних робіт № 2 від 05.01.2012 року позивачем надані не були.

Також, матеріали справи не містять доказів виконання п. 2.2., 4.2 договору № 2 від 05.01.2012 року, а саме: відсутні рахунки-фактури та докази створення комісії, яка перевіряє якість та приймає виконані роботи.

01 березня 2012 року між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» було укладено договір № 01/03/01, відповідно до якого ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» зобов'язується виконати для ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ремонтно-будівельні роботи приміщень та будівель адміністративно-побутового корпусу за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, а ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» зобов'язується прийняти дані роботи та оплатити їх.

Для виконання ремонту ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» використовує витратні та будівельні матеріали, придбані власними силами та за власні кошти. Вартість витратних та будівельних матеріалів включається у вартість робіт.

Згідно п. 2.1, 3.2 цього договору, приймання-здавання виконаних робіт та перевірка якості їх виконання здійснюється комісією за підсумками роботи, про що складається акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується всіма членами комісії в 3-денний термін. До складу комісії входять представники ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ».

Загальна сума договору, відповідно до кошторису складає 299 941,20 грн. з ПДВ. Договір діє до 31.12.2011 року.

На підтвердження виконання умов договору № 01/03/01, позивачем були надані: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року від 30.03.2012 року на загальну суму 243 048,96 грн., податкові накладні № 44 від 22.03.2012 року, № 43 від 21.03.2012 року, № 42 від 20.03.2012 року, № 41 від 19.03.2012 року, № 38 від 16.03.2012 року, № 36 від 15.03.2012 року, № 35 від 14.03.2012 року, № 53 від 29.03.2012 року, № 50 від 27.03.2012 року, № 23 від 23.03.2012 року, № 52 від 28.03.2012 року на загальну суму 243 206,87 грн. та виписки порахунку на загальну суму 377320,93 грн.

Разом з цим, колегія суддів звертає уваги на те, що суми зазначені в акті № 1 від 30.03.2012 року, податкових накладних та виписках по рахунку не співпадають.

Також, матеріали справи не містять доказів виконання пп. 1.3 договору № 01/03/01 від 01.03.2012 року, а саме: локального кошторису, що, в свою чергу, на дає можливим встановити обсяги виконаних робіт.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), зазначено, що сфера дії Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від05.06.1995 року (далі - Положення), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1. Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги. Підставою віднесення податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження виконання зобов'язань за договором про виконання ремонтних робіт № 2 від 05.01.2012 року були надані копії дефектного акту на ремонт покрівлі диспетчерської, локального кошторису № 7-1-1 на покрівлю та підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 7-1-1. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в зазначених документах відсутні дати підписання, дефектний акт, кошторис та підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису не відомо ким і коли підписані та затверджені. Локальний кошторис та підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 7-1-1 не містять печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Отже, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на кошториси та акти приймання виконаних підрядних робіт як на докази, оскільки ці документи не містять інформації, а тому не можуть вважатися належними доказами.

Інших документів, які б підтверджували реальне виконання ремонтних робіт позивачем суду надано не було.

Крім цього, з акту перевірки позивача вбачається, що в ході перевірки податковим органом були отримані акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 621/22-4/25269223 від 16.08.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року» та акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕНТХІЛЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 19.12.2011 року по 06.07.2012 року», якими було встановлено відсутність поставок робіт (послуг) від основного постачальника ТОВ «ЕНТХІЛЛ» до підприємства - покупця ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» за березень 2012 року у сумі ПДВ 63 483,33 грн. та, відповідно, відсутність поставок робіт (послуг) від ТОВ «ІНВЕСТБУДПРОЕКТ» до контрагентів - покупців, зокрема, ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, доводи ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» спростовуються вищевикладеним, а тому колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами та є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова І.О. Грибан Н.М. Троян

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2013 року.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Грибан І.О.

Троян Н.М.