Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-1623/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К/9991/40882/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року

у справі № 2а-1623/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» (позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000972340 від 27 грудня 2011 року та № 0000982340 від 27 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюсістемс-Технолоджі», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-сервіс» за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт № 492/23-404/32620689 від 07 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000972340 від 27 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 033 855,00 грн. (1 758 368,00 грн. - основний платіж, 275 487,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000982340 від 27 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 665 395,00 грн. (1 445 005,00 грн. - основний платіж, 220 390,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами про надання послуг, укладеними з ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» та ТОВ «Укртехномас-сервіс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, ліцензій, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідач вказував на перебування в провадженні Управління Служби безпеки України у м. Києві кримінальної справи № 1719, порушеної за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламар-Ком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лінк Україна», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, досудовим слідством у якій встановлено, що зазначені підприємства, а також ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» та ТОВ «Укртехномас-сервіс» використовуються невстановленими особами для перерахування на їх рахунки коштів з метою ухилення від сплати податків шляхом мінімізації податкових зобов'язань та незаконного переведення в готівкові кошти прихованих прибутків.

Крім того, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС посилалась на надані в рамках досудового слідства пояснення засновника ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» ОСОБА_4 та директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» ОСОБА_5 щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, а також висновок експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 09 грудня 2011 року, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» ОСОБА_5 у договорах, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рахунках-фактурах виконано не ним, а іншою невстановленою особою.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання спірних договорів підтверджується дослідженими судами рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідками Подільського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Відділення «Ярославське» Акціонерного товариства «ОТП Банк» про підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за правочинами.

До складу податкового кредиту ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» та ТОВ «Укртехномас-сервіс» послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи податкового органу про нікчемність спірних договорів з підстав, встановлених досудовим слідством у кримінальній справі № 1719 (пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, висновок експерта від 09 грудня 2011 року), оскільки, за приписами частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства в кримінальній справі № 1719 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» та ТОВ «Укртехномас-сервіс».

Крім того, як встановлено судами, документальну позапланову виїзну перевірку позивача призначено на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України у м. Києві в рамках досудового слідства в кримінальній справі № 1719.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, оскільки, перевірку позивача призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення пункту 86.9 статті 86 ПК України акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.