Постанова
від 10.04.2013 по справі 2а-8761/12/0170/8
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2013 р. (11:02 год.) Справа №2а-8761/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Фірма Оксаміт»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та висновків

за участю представників сторін:

від позивача: Макарова Тетяна Миколаївна, довіреність б/н від 01.08.12р., паспорт АДРЕСА_1,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору: Приватне підприємство «Фірма Оксаміт» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксамит» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з суб'єктами господарювання згідно переліку за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року і складання акта перевірки від 07.07.2012 року № 3849/22-8; визнання протиправним наказу в.о. начальника ДПІ у м. Сімферополі Короткової Д.В. від 25.06.2012 року № 1185 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Фірма Оксаміт»; визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ПП «Фірма Оксаміт» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по ланцюгу з контрагентами - постачальниками та покупцями такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України).

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.08.2012 року призначено по справі судову економічну експертизу документів та зупинено провадження по справі до одержання судом результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 року поновлено провадження та справу призначено до судового розгляду.

Уточнивши позовні вимоги заявою від 13.02.2013р. №132, поданою в судовому засіданні 13.02.2013р., позивач просить:

1. Визнати протиправними висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби Автономної Республіки Крим щодо встановлення порушень податкового законодавства, викладені у акті перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь).

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби Автономної Республіки Крим щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» у вигляді акту перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь)".

3. Відшкодувати Приватному підприємству «Фірма Оксаміт» судові витрати та витрати по сплаті проведення судової економічної експертизи у розмірі 18277,60 грн., що підтверджені документально.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2013р. заява про уточнення позовних вимог від 13.02.2013р. №132 прийнята до розгляду судом.

В судовому засіданні 10.04.2013 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог від 10.04.2013р. №150, відповідно до якої просить:

2. Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби Автономної Республіки Крим щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» у вигляді акту перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь)».

3. Відшкодувати Приватному підприємству «Фірма Оксаміт» судові витрати та витрати по сплаті проведення судової економічної експертизи у розмірі 18 277 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень) 60 копійок, що підтверджені документально.

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2013р. заява про уточнення позовних вимог від 10.04.2013р. №150 прийнята до розгляду судом.

Стосовно позовних вимог представник позивача пояснив, що з акта перевірки від 07.07.2012 р. № 3849/22-8 вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних матеріалів кримінальної справи, в якій зроблені висновки щодо наявності ознак фіктивності та факту здійснення господарської діяльності декількох контрагентів ПП «Фірма Оксаміт»; актів «Про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків» по контрагентах позивача та інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС в АР Крим (АРМ «Аудит»; пошуково-довідкова система ДПА України «Картка платника»; АРМ прийняття та обробки звітності БЕСТ «Звіт»; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України), тобто фактично без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не були досліджені та не отримали свого відображення в акті перевірки.

Представник позивача зазначив, що Акт перевірки позивача був складений із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені ніяким чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем. Перевіряючими не досліджувались у повній мірі наявні у позивача документи, які свідчать про оренду приміщень, про наявність приміщень для ведення торгівельної діяльності, про наявність кваліфікованого персоналу і таке інше.

Крім того, представник позивача зазначив, що враховуючи те, що під час розгляду справи у суді факти порушень податкового та іншого законодавства не було доведено, та висновками судової економічної експертизи підтверджено, що факти порушень податкового та іншого законодавства, встановлені в акті перевірки, відсутні та не знайшли свого підтвердження, оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» у вигляді акту перевірки №3849/22-8 від 07.07.2012р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь)» не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. та відповідно дії з його оформлення є протиправними.

Представник позивача пояснив, що проаналізувавши зміст акту перевірки позивач дійшов висновку, що висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ДПС АРК про нікчемність операцій є необґрунтованими, оскільки не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені ПП «Фірма Оксаміт» угоди с постачальниками - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1,5 ст.203, ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватись лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, про що інформації немає.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 10.04.2013 року не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, про що надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що на підставі направлення №260/22-8 від 25.06.2012р., виданого Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України 02.12.2010р. №2755-VІ та відповідно до наказу ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС №1185 від 25.06.2012р. «Про призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «фірма Оксаміт» (код за ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012», на виконання постанови про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 15.05.2012р. старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України, підполковника податкової міліції Осипчука С.В., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «фірма Оксаміт» (код за ЄДРПОУ 30025401,м. Сімферополь) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» (код 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код 36165656), ПП «Габарит-Груп» (код 35941644), ПП «Гранд - М» (код 33581667), ПП «Райс-М» (код 33655597), ПП «Грандпродукт» (код 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код 36165567), ПП «Сіті Буд» (код 37081640), ПП «Скипер» (код 37081677), ПП «Добре Місто» (код 37081745), ПП «Комманд» (код 37081766), ПП «Мобкримтсог» (код 37081792), ПП «Визит Торг» (код 37081939), ПП «Нантехімидж» (код 37081961,), ПП «Кримторг» (код 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код 32841299), ПП «Базис Торг» (код 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код 2 5693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код 37860178), ТОВ «Кримстройндустрия» (код 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код 32836776), ПП «Евроградстрой» (код 34836406), ПП «Прима Торг» (код 37081588), ТОВ «ТМ Компані» (код 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код 310958 5), КП «Альянс» (код 32468182), ПП «Пан Буд» (код 37081614), ПП «Беллатрикс» (код 370819Н), ПП «Севелітстрой» (код 35096833) та ПП «Мастер Торг» (код 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

26.06.2012р. директору ПП «фірма Оксаміт» (код за ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь) Макаровій Оксані Анатоліївні (наказ б/н в д 10.08.1998р.) та комерційному директору Сідоренко Едуарду Олексійовичу (наказ № 4 від 02.08.08р.) пред'явлено направлення на проведення виїзної перевірки №260/22-8 від 25.06.2012р. та вручено копію наказу від 25.06.2012 року № 1185 «Про призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «фірма Оксаміт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Підставою позапланової виїзної перевірки послугували матеріали кримінальної справи, висновки щодо наявності ознак фіктивності та факту здійснення господарської діяльності.

ДПІ у м. Сімферополі було повідомлено позивача відповідно до норм законодавства про проведення перевірки та направлено наказ на проведення перевірки, отже дотримано усіх вимог законодавства щодо порядку проведення позапланових виїзних перевірок.

Крім того, в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, тому позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі задоволенню не підлягають. Така позиція підтримана ВАСУ в ухвалі від 05.10.2010р. №к-12392/07.

У зв'язку з викладеним, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фірма Оксаміт» має статус юридичної особи з 23.07.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 434454 та довідкою АА № 231354 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС (том 1 а.с.14, 15).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Фірма Оксаміт» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 15.05.2012 року старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України підполковником податкової міліції Осипчук С.В. винесено постанову про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт». Підставою призначення перевірки в постанові зазначено те, що ПП «Фірма Оксамит» протягом 2009-2012р.р. мало фінансово-господарські стосунки з підприємствами, у відношенні яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП «Гранд -М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Севелітстрой», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Мастер Торг», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України (том 3 а.с.5).

Листом б/н та б/д ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС витребувані від ПП «Фірма Оксамит» належним чином завірені копії документів з питань взаємовідносин з БВП «Строітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Комманд» податкові накладні, отримані від постачальників; договори на придбання товарів чи надання послуг; акти виконаних робіт; товарно-транспортні накладні; видаткові та прибуткові накладні; журнали-ордери та відомість по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» з вищевказаними контрагентами у розрізі кварталів з 01.01.09р. по 31.03.12р.; реєстр отриманих податкових накладних; інші первинні документи, що відносяться до вказаних контрагентів, а також пояснення, що саме придбавалось, які саме послуги було надано, як фактично здійснювалось перевезення, розвантаження товару (здійснювались послуги) у термін до 09:00 02.07.12р. (том 3 а.с.6).

Вказаний лист отриманий 26.06.2012р. комерційним директором ПП «Фірма Оксамит» Сидоренко Е.А., про що свідчить особистий підпис на цьому листі (том 3 звор.бік а.с.6).

25.06.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видано наказ №1185 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» (том 3 а.с.3).

25.06.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видано направлення на перевірку на проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «фірма Оксаміт» тривалістю 5 робочих днів на підставі ст. 20 розділу І, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, наказу № 1185 від 25.06.2012 року (том 3 а.с.4).

Направлення на перевірку від 25.06.2012 року отримано 26.06.2012 року комерційним директором ПП «Фірма Оксаміт» Сидоренко Е.А., про що свідчить підпис цієї особи на направленні, копія наказу від 25.06.2012 року №1185 отримана особисто директором (том 3 а.с.4).

Згідно зі ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п.78.1 ст.78 ПК України.

Згідно п.п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України до таких обставин належить - якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Отже п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960р. та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990р. (були чинними на момент прийняття наказу про проведення перевірки), які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.

В матеріалах справи міститься копія постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 15.05.2012р. про призначення спірної перевірки, де зазначено, що у провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа по обвинуваченню директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_7 за ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, та яка порушена відносно ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, ст.205 ч.2, ст.27 ч.5, ст.212 ч.3 КК України, в ході досудового слідства по якій було встановлено, що одним із суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2009-2012р.р. мало фінансово-господарські стосунки з вказаними вище підприємствами, було ПП «Фірма Оксаміт», у зв'язку з чим, з метою всебічного, повного та об'єктивного розслідування даної кримінальної справи та керуючись ст.ст. 22, 66, 114, 130 КПК України та відповідно до п.п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України, постановлено провести по кримінальній справі № 69-0146 документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма Оксаміт», проведення якої доручено працівникам регіональних ДПС за місцем реєстрації СПД, що перевіряється (том 3 а.с.5).

З цієї постанови слідує, що кримінальна справа, по якій була призначена перевірка ПП «Фірма Оксаміт», була порушена відносно інших, ніж посадові особи позивача - ПП «Фірма Оксаміт», осіб.

Повноваження слідчого в справах, які перебувають в його провадженні, наведені у ст.66 КПК України від 28.12.1960р.

Відповідно до ч.1 ст.66 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Отже законодавством чітко встановлений перелік повноважень слідчого, що не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, слідчий має право вимагати в процесі формування доказової бази логічним та практичним шляхом проведення ревізій.

Суд зазначає, що ревізія за своєю сутністю є лише методом документального контролю стану фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема, в частині надходження та витрачання коштів та матеріальних цінностей, та в переважній більшості випадків проводиться одночасно зі здійсненням контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів із відповідними органами державної податкової служби шляхом координації дій. Проведення ревізій стосується компетенції органів контрольно-ревізійної служби, що не входить до структури органів державної податкової служби України та здійснюється за правилами контрольно-ревізійного законодавства. При цьому терміни «ревізія» та «перевірка» не є тотожними.

Таким чином, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік повноважень слідчого, серед яких доручення органам ДПС провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків, відносно посадових осіб якого кримінальну справу не порушено, відсутнє.

Згідно зі ст.130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

В порядку п. 6 ч. 1 ст. 5, ч.3 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» органи податкової міліції можуть порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.

Однак, ці повноваження стосуються досудового слідства, а не у порушених кримінальних справах, що регламентується виключно кримінально-процесуальним законодавством, та стосується випадків проведення дослідчих та слідчих дій органами досудового слідства, до яких, відповідно до ч. 1 ст. 102 Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться державні податкові інспекції. Суд зазначає, що положення статті 102 КК України не містить повноважень слідчого доручати проведення позапланових перевірок органам державної податкової служби.

Сама норма п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не визначає компетенцію слідчого під час здійснення повноважень у порушених кримінальних справах, зокрема, його право призначати в порядку п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальну виїзну позапланову перевірку, оскільки відповідно до ст.1 Податкового кодексу України сферою дії Податкового кодексу України є відносини, що виникли у сфері справляння податків і зборів, а відтак не розповсюджується на відносини, що виникли при порушенні кримінальної справи.

Таким чином, спірні правовідносини є законодавчо неврегульованими зважаючи на некореспондування положень кримінально-процесуального законодавства вимогам податкового законодавства в частині проведення позапланових виїзних перевірок платника податків на виконання постанови слідчого податкової міліції органу державної податкової служби.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: при отриманні органом податкової міліції інформації у випадках, встановлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника податку без його попереднього попередження, якщо органом податкової міліції отримано інформацію про ухилення такого платника від оподаткування.

Відповідно до ст. 25-1 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Крім того, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Отже, на підставі отриманої податкової інформації органами державної податкової служби при реалізації владних повноважень та для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків при забезпеченні інтересів держави шляхом виявлення відповідних правопорушень можуть проводитись позапланові перевірки платників податків у випадках, встановлених законом.

Оскільки законодавче регулювання процесуальних прав та обов'язків слідчого під час реалізації останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах здійснюється кримінально-процесуальним законодавством України, то постанова слідчого від 15.05.2012р. про проведення позапланової документальної перевірки в розумінні положень Податкового кодексу України не є податковою інформацією.

Відповідно до п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4, п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, видання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС наказу № 1185 від 25.06.2012р. про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України підполковника податкової міліції Осипчука С.В. від 15.05.2012р. на підставі ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82, ст.86 Податкового кодексу України не відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зважаючи на відсутність чіткого та однозначного їх одночасного врегулювання нормами податкового та кримінально-процесуального законодавства.

В силу п.81.3 ст.81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у період з 26.06.2012 року по 04.07.2012 року посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі направлення № 260/22-8 від 25.06.2012 року, виданого ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма Оксаміт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» (код 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код 36165656), ПП «Габарит-Груп» (код 35941644), ПП «Гранд - М» (код 33581667), ПП «Райс-М» (код 33655597), ПП «Грандпродукт» (код 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код 36165567), ПП «Сіті Буд» (код 37081640), ПП «Скипер» (код 37081677), ПП «Добре Місто» (код 37081745), ПП «Комманд» (код 37081766), ПП «Мобкримтсог» (код 37081792), ПП «Визит Торг» (код 37081939), ПП «Нантехімидж» (код 37081961,), ПП «Кримторг» (код 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код 32841299), ПП «Базис Торг» (код 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код 2 5693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код 37860178), ТОВ «Кримстройндустрия» (код 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код 32836776), ПП «Евроградстрой» (код 34836406), ПП «Прима Торг» (код 37081588), ТОВ «ТМ Компані» (код 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код 310958 5), КП «Альянс» (код 32468182), ПП «Пан Буд» (код 37081614), ПП «Беллатрикс» (код 370819Н), ПП «Севелітстрой» (код 35096833) та ПП «Мастер Торг» (код 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., про що складено Акт від 07.07.2012 року № 3849/22-8 (том 1 а.с.26-60).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 пп. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8., пп. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-V від 02.12.2010 р., із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 1 986 208 грн., у тому числі за періодами: 1 квартал 2009 р. у сумі 161 749 грн., півріччя 2009 рік у сумі 485 710 грн., 3 квартали 2009 р. у сумі 735 668 грн., 2009 р. у сумі 820 305 грн.; 1 квартал 2010 р. у сумі 288 405 грн., півріччя 2010 р. у сумі 720 443 грн., 3 квартали 2010 р. у сумі 959 438 грн., 2010 р. у сумі 1 125 961 грн.; 1 квартал 2011 р. у сумі 4 269 грн., 2 квартал 2011 р. у сумі 35 264 грн., 2-3 квартали 2011 р. у сумі 35 673 грн., 2-4 квартали 2011 р. у сумі 35 673 грн., по взаємовідносинам з контрагентами: БВП «Строитель - плюс» код за ЄДРПОУ 31263808, ПП «Комманд» код за ЄДРПОУ 37081766, КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182.

2. Підпунктів 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) та п. 185.1. ст. 185, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 590 302 грн., у тому числі: за січень 2009 р. у сумі 810 грн., за лютий 2009 р. у сумі 5 126 грн., за березень 2009 р. у сумі 119 455 грн., за квітень 2009 р. у сумі 198 935 грн., за травень 2009 р. у сумі 24 746 грн., за червень 2009 р. у сумі 36 246 грн., за липень 2009 р. у сумі 55 767 грн., за серпень 2009 р. у сумі 14 252 грн., за вересень 2009 р. у сумі 125 296 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 38 957 грн., за листопад 2009 р. у сумі 19 039 грн., за грудень 2009 р. у сумі 17 144 грн., за січень 2010 р. у сумі 2 484 грн., за лютий 2010 р. у сумі 18 717 грн., за березень 2010 р. у сумі 189 679 грн., за квітень 2010 р. у сумі 155 866 грн., за травень 2010 р. у сумі 73 242 грн., за червень 2010 р. у сумі 53 395 грн., за липень 2010 р. у сумі 107 834 грн., за серпень 2010 р. у сумі 102 402 грн., за вересень 2010 р. у сумі 46405 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 72 928 грн., за листопад 2010 р. у сумі 64 073 грн., за грудень 2010 р. у сумі 12 935 грн., за січень 2011 р. у сумі 977 грн., за лютий 2011 р. у сумі 2 572 грн., за червень 2011 р. у сумі 30 664 грн., за вересень 2011 р. у сумі 356 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: БВП «Строитель - плюс» код за ЄДРПОУ 31263808, ПП «Комманд» код за ЄДРПОУ 37081766, КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182.

Не погодившись з висновками Акту перевірки від 07.07.2012 року № 3849/22-8, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС (том 1 а.с.62-65).

Листом від 23.07.2012 року № 15327/10/22-8 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС повідомила про правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в Акті перевірки від 07.07.2012 року № 3849/22-8 (том 1 а.с.66-70).

Не погодившись з висновками ДПІ АРК ДПІ м. Сімферополі АРК ДПС ПП «Фірма Оксамит» оскаржило їх до суду.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» у вигляді акту перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012р, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, підставою оформлення результатів перевірки саме актом, а не довідкою, є вчинення платником податку, який перевірявся, порушень податкового законодавства у перевіреному періоді, а також їх правомірне та обґрунтоване виявлення та відображення контролюючим органом в акті перевірки.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді (з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.) правила оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість були встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, тож суд перевіряє дотримання позивачем встановлених даними нормативними актами правил оподаткування спірних господарських операцій.

В Акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. ПП «Фірма Оксамит» задекларовано валових витрат в сумі 10557825 грн., за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. задекларовано витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в сумі 5827370 грн. (том 1 а.с.29)

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. встановлено їх завищення всього в сумі 7953869 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2009р. у сумі - 626939 грн.; півріччя 2009р. у сумі - 1942841 грн.; 3 квартали 2009р. у сумі - 2942671 грн.; 2009р. у сумі - 3281220 грн.; 1 квартал 2010р. у сумі - 1153618 грн.; півріччя 2010р. у сумі - 2881576 грн.; 3 квартали 2010р. у сумі - 3837227 грн.; 2010р. у сумі - 4 501 826 грн.; 1 квартал 2011р. у сумі - 15720 грн.; 2 квартал 2011р. у сумі - 153320 грн.; 2-3 квартали 2011р. у сумі - 155101 грн.

Зазначені порушення встановлені на підставі того, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ПП «Фірмою Оксамит» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників: БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), на підставі чого податковим органом зроблений висновок про те, що ПП «Фірмою Оксамит» неправомірно віднесена вартість товарів (послуг) до складу валових витрат підприємства і витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період, що перевіряється, по наступних контрагентах: БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), по яких не підтверджується фактичне постачання продукції (товарів, робіт, послуг) та встановлені ознаки фіктивності, що є порушенням ст.5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказане завищення, на думку податкового органу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1986208 грн., у тому числі: 1 квартал 2009р. у сумі - 161749 грн.; півріччя 2009р. у сумі - 485710 грн.; 3 квартали 2009р. у сумі - 735668 грн.; 2009р. у сумі - 820305 грн.; 1 квартал 2010р. у сумі - 228405 грн.; півріччя 2010р. у сумі - 720443 грн.; 3 квартали 2010р. у сумі - 959438 грн.; 2010р. у сумі - 1125961 грн.; 1 квартал 2011р. у сумі - 4269 грн.; 2 квартал 2011р. у сумі - 35264 грн.; 2-3 квартали 2011р. у сумі - 35673 грн. (том 1 а.с.44).

Крім того, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ПП «Фірма Оксаміт» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у суму 3234954 грн. (том 1 а.с.45).

Перевіркою достовірності відображених показників податкового кредиту по взаємовідносинах з БВП «Строитель плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс» встановлено його завищення всього у сумі 159029 грн., у тому числі: січень 2009 року - 1012 грн., лютий 2009 року - 4894 грн., березень 2009 року - 119482 грн., квітень 2009 року - 198935 грн., травень 2009 року - 24746 грн., червень 2009 року - 39008 грн., липень 2009 року - 55739 грн., серпень 2009 року - 11518 грн., вересень 2009 року - 132709 грн., жовтень 2009 року - 31544 грн., листопад 2009 року - 34551 грн., грудень 2009 року - 1632 грн., січень 2010 року - 2484 грн., лютий 2010 року - 19503 грн., березень 2010 року - 208736 грн., квітень 2010 року - 169354 грн., травень 2010 року - 65182 грн., червень 2010 року - 71770 грн., липень 2010 року - 110625 грн., серпень 2010 року - 98657 грн., вересень 2010 року - 21134 грн., жовтень 2010 року - 56223 грн., листопад 2010 року - 63357грн., грудень 2010 року - 13340 грн., січень 2011 року - 2231 грн., лютий 2011 року - 913 грн., червень 2011 року - 30664 грн., вересень 2011 року - 356 грн. (том 1 а.с.46).

До вказаних висновків ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС дійшла, використовуючи матеріали кримінальної справи № 69-0146 та актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача (том 1 а.с.49-53).

Суд не погоджується з даними висновками відповідача з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, матеріали кримінальної справи та акти про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків по БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс» не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а по якій лише проводиться досудове слідство, та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

02.03.2009р. між БВП «Строитель-Плюс» (Перевізник) та ПП «Фірма Оксаміт» укладений Договір № 52-9 на перевезення вантажів, предметом якого є перевезення вантажів, кількісні та якісні характеристики яких, а також маршрут доставки, відомості про одержувача та інше вказуються у заявках (вантажних деклараціях) на кожне перевезення (п. 1договору). Згідно п. 4.1 Договору він діє один рік з моменту підписання і продовжується автоматично, якщо за 30 днів до закінчення терміну Договору він не був розірваний згідно чинного законодавства (том 1 а.с.71-72).

На підтвердження виконання умов Договору від 02.03.2009р. № 52-9 складені Акти здачі прийомки виконаних робіт № 1384 від 31.03.09р., № 1734 від 30.04.09р., № 6837 від 30.11.10р. (том 3 а.с.73-76).

На виконання Договору від 02.03.2009р. № 52-9 БВП «Строитель-Плюс» виписані податкові накладні від 31.03.09р. № 1384 на суму 31200,00 грн., у тому числі 5200,00 грн. ПДВ; від 30.04.09р. № 1734 на суму 19488,00 грн., у тому числі 3248,00 грн. ПДВ; від 31.03.09р. № 1384 на суму 31200,00 грн., у тому числі 5200,00 грн. ПДВ; від 30.11.10р. № 6837 на суму 18670,00 грн., у тому числі 3111,67 грн. ПДВ (зворотні а.с.73-75).

Оплата за Договором від 02.03.2009р. № 52-9 підтверджується платіжними дорученнями № 99 від 14.04.2009р. на суму 31000,00 грн., № 213 від 21.07.2009р. на суму 19688,00 грн., № 441 від 28.12.2010р. на суму 18670,00 грн. (а.с.76, зворотній бік а.с.76).

Судом встановлено, що 27.08.2010р. між ПП «Комманд» (продавець) та ПП «Фірма Оксаміт» (покупець) укладений Договір купівлі - продажу № 374, предметом якого є постачання згідно заявки покупця товару, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у кількості згідно накладної, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.1 Договору). Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2010р. (п.7.1 Договору) (том 1 а.с.77).

05.01.2011р. між ПП «Комманд» (продавець) та ПП «Фірма Оксаміт» (покупець) укладений Договір купівлі - продажу № 374, предметом якого є постачання згідно заявки покупця товару, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у кількості згідно накладної, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.1 Договору). Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2011р. (п.7.1 Договору)(том 1 а.с.78).

На виконання зазначених договорів сторонами складені та видані: накладна № 348 від 28.08.2010 року на суму 29929,30 грн., податкова накладна від 28.08.2010р. № 348 на загальну суму 29929,30 грн., у т.ч. ПДВ - 4988,22 грн.; накладна № 349 від 28.08.2010 року на суму 124000,70 грн., податкова накладна від 28.08.2010р. № 349 на загальну суму 124000,70 грн., у т.ч. ПДВ - 2066,78 грн.; № 350 від 30.08.2010 року на суму 549612,80 грн., податкова накладна від 30.08.2010р. № 350 на загальну суму 549612,80 грн., у т.ч. ПДВ - 91602,13 грн.; накладна № 515 від 01.09.2010 року на суму 39923,20 грн., податкова накладна від 01.09.2010р. № 515 на загальну суму 39923,20 грн., у т.ч. ПДВ - 6653,86 грн.; накладна № 527 від 03.09.2010 року на суму 18709,80 грн., податкова накладна від 03.09.2010р. № 527 на загальну суму 18709,80 грн., у т.ч. ПДВ - 3118,30 грн.; накладна № 538 від 10.09.2010 року на суму 11124,20 грн., податкова накладна від 10.09.2010р. № 538 на загальну суму 11124,20 грн., у т.ч. ПДВ - 1854,03 грн.; накладна № 553 від 15.09.2010 року на суму 45359,30 грн., податкова накладна від 15.09.2010р. № 553 на загальну суму 45359,30 грн., у т.ч. ПДВ - 7559,88 грн.; акт № 529 від 16.09.10р. здачі - прийомки виконаних робіт на суму 1560,00 грн., податкова накладна від 16.09.2010р. № 529 на загальну суму 1560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 260,00 грн.; накладна № 573 від 17.09.2010 року на суму 10128,00 грн., податкова накладна від 16.09.2010р. № 573 на загальну суму 10128,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1688,00 грн.; накладна № 805 від 01.10.2010 року на суму 38344,90 грн., податкова накладна від 01.10.2010р. № 805 на загальну суму 38344,90 грн., у т.ч. ПДВ - 6390,81 грн.; накладна № 821 від 06.10.2010 року на суму 44553,90 грн., податкова накладна від 06.10.2010р. № 821 на загальну суму 44553,90 грн., у т.ч. ПДВ - 7425,65 грн.; накладна № 835 від 08.10.2010 року на суму 23519,90 грн., податкова накладна від 08.10.2010р. № 835 на загальну суму 23519,90 грн., у т.ч. ПДВ - 3919,98 грн.; накладна № 913 від 14.10.2010 року на суму 54247,30 грн., податкова накладна від 14.10.2010р. № 913 на загальну суму 54247,30 грн., у т.ч. ПДВ - 9041,22 грн.; накладна № 916 від 19.10.2010 року на суму 81167,00 грн., податкова накладна від 19.10.2010р. № 916 на загальну суму 81167,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13527,83 грн.; накладна № 1365 від 01.11.2010 року на суму 10513,70 грн., податкова накладна від 01.11.2010р. № 1365 на загальну суму 10513,70 грн., у т.ч. ПДВ - 1752,28 грн.; накладна № 1367 від 02.11.2010 року на суму 53426,10 грн., податкова накладна від 02.11.2010р. № 1367 на загальну суму 53426,10 грн., у т.ч. ПДВ - 8904,35 грн.; накладна № 1368 від 03.11.2010 року на суму 37386,70 грн., податкова накладна від 02.11.2010р. № 1368 на загальну суму 37386,70 грн., у т.ч. ПДВ - 6231,11 грн.; накладна № 1380 від 08.11.2010 року на суму 18017,40 грн., податкова накладна від 08.11.2010р. № 1380 на загальну суму 18017,40 грн., у т.ч. ПДВ - 3002,90 грн.; накладна № 1393 від 11.11.2010 року на суму 63481,50 грн., податкова накладна від 11.11.2010р. № 1393 на загальну суму 63481,50 грн., у т.ч. ПДВ - 10580,26 грн.; накладна № 1423 від 15.11.2010 року на суму 109695,60 грн., податкова накладна від 15.11.2010р. № 13142365 на загальну суму 109695,60 грн., у т.ч. ПДВ - 18282,60 грн.; накладна № 1432 від 17.11.2010 року на суму 68826,50 грн., податкова накладна від 17.11.2010р. № 1432 на загальну суму 68826,50 грн., у т.ч. ПДВ - 11471,09 грн.; акт № 1438 від 29.11.10р. здачі - приймання виконаних робіт на загальну суму 120,00 грн., податкова накладна від 29.11.2010р. № 1438 на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20,00 грн.; накладна № 010762 від 09.11.2010 року на суму 1755,80 грн., податкова накладна від 09.11.2010р. № 010762 на загальну суму 1755,80 грн., у т.ч. ПДВ - 351,16 грн.; угода припинення зобов'язання заліком однорідної вимоги від 30.12.2010р.; накладна № 1955 від 22.12.2010 року на суму 59134,00 грн., податкова накладна від 22.12.2010р. № 1955 на загальну суму 59134,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9855,67 грн.; накладна № 1887 від 01.12.2010 року на суму 20907,20 грн., податкова накладна від 01.12.2010р. № 1887 на загальну суму 20907,20 грн., у т.ч. ПДВ - 3484,53 грн.; накладна № 7 від 10.01.2011 року на суму 13387,50 грн., податкова накладна від 10.01.2011р. № 7 на загальну суму 13387,50 грн., у т.ч. ПДВ - 2231,24 грн.; накладна № 369 від 09.02.2011 року на суму 5476,20 грн., податкова накладна від 09.02.2011р. № 6 на загальну суму 5476,20 грн., у т.ч. ПДВ - 912,70 грн.; накладна № 1287 від 10.06.2011 року на суму 183984,10 грн., податкова накладна від 10.06.2011р. № 82 на загальну суму 183984,10 грн., у т.ч. ПДВ - 30664,02 грн.; накладна № 1796 від 12.09.2011 року на суму 2137,73 грн., податкова накладна від 12.09.2011р. № 75 на загальну суму 2137,73 грн., у т.ч. ПДВ - 356,29 грн. (том 1 а.с.81-113).

Оплата товару та наданих послуг за договорами від 27.08.2010р. № 374 та від 05.01.2011р. № 374 підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с.114-123).

Між КП «Альянс» (продавець) та ПП «Фірма Оксаміт» (покупець) 19.03.2007 року укладений договір купівлі - продажу № 94, предметом якого є постачання товару згідно заявки покупця, відповідно до накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору). Строк дії договору згідно п. 7.1 - з моменту підписання 1 рік (том 1 а.сю.124-125).

Виконання Договору № 94 від 19.03.2007 року підтверджується накладними, податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийомки виконаних робіт, оригінали яких досліджені судом в судових засіданнях, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.126-258, т.2 а.с.1-126).

Оплата товару та наданих послуг за договорами від 27.08.2010р. № 374 та від 05.01.2011р. № 374 підтверджується платіжними дорученнями (том 2 а.с.127-226).

Суд зазначає, що для з'ясування питань правомірності висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства судом була призначена у справі судова економічна експертиза документів.

За результатами проведеної судової економічної експертизи надано експертний висновок № 85 від 24.01.2013 року (том 3 а.с.11-159).

На вирішення експерти були поставлені питання:

- Чи підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку Приватного підприємства «Фірма Оксамит» висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, зазначені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2012 р. за № 3849/22-8, щодо завищення суми скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 7 953 869 грн., заниження податку на прибуток на 1 986 208 грн., заниження податку на додану вартість на 1 590 302 грн. ?

- Чи підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку Приватного підприємства «Фірма Оксамит» придбання, оплата та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) по угодам, що вказані як «нікчемні» в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2012 р. за № 3849/22-8?

- Чи підтверджується даними бухгалтерського обліку наявність місць зберігання товару, кваліфікованого персоналу, інших основних засобів власних або орендованих, необхідних для здійснення господарських операцій, згідно угод, що вказані в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2012 р. за № 3849/22-8?

Стосовно першого питання експертом зроблені висновки, що наданими на дослідження документами бухгалтерського і податкового обліку ПП «Фірма «Оксаміт» висновки ДПІ в м. Сімферополь АРК ДПС відносно завищення суми скоректованих валових витрат і витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 7 953 869 грн., заниження податку на прибуток на 1 986 208 грн., заниження податку на додану вартість на 1 590 302 грн. не підтверджуються.

Досліджуючи друге питання, експертом встановлено, що при співставленні наданих первинних документів від постачальників ПП «Комманд» і КП «Альянс» з даними в журналі - ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і від постачальника БВП «Будівельник-плюс» по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» по ПП «Фірмі Оксамит» встановлено, що усього прихід від постачальників за період з 01.01.2009р. по 30.09.2011р. в сумі 9 544 642,67 грн. відображений проводками:

ДТ 28 «Товарів» КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 7 843 052,15грн.

ДТ 92 «Адміністративних витрати» КТ 685 «Розрахунків з іншими кредиторами» - 57798 грн.

ДТ 92 «Адміністративних витрати» КТ 631 «Розрахунки з іншими кредиторами» - 16614,84 грн.

ДТ 20 «Виробничих запасів» КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 36404 грн.

ДТ 64 «ПДВ» КД 631,685- 1 590 773,68 грн.

При співставленні первинних бухгалтерських документів по оприбуткуванню і витратам ТМЦ, послуг, робіт із зведеними бухгалтерськими регістрами по ПП «Фірма Оксаміт» порядку порушення руху ТМЦ, що надійшли, і послуг від постачальників ПП «Комманд», КП «Альянс», БВП «Строитель-плюс» за період з 01.01.2009р. по 30.09.2011р. не встановлено.

Оплата і залік зустрічних однорідних вимог по вказаних постачальниках підтверджені даними в зведених бухгалтерських регістрах за розрахунками з постачальниками первинними документами за період 2009 - 2011 рік всього в сумі 9 586 938,11 грн., у тому числі:

БВП «Строитель-плюс» 69 358 грн.

ПП «Команд» 1 702 581,13 грн.,

КП «Альянс» 7 814 998,98 грн.

Стосовно третього питання експертом у висновку № 85 від 24.01.2013 року зазначено, що у наданих на дослідження зведених бухгалтерських регістрах по руху товарів по ПП «Фірма «Оксаміт» встановлена наявність одного місця зберігання - склад. Для дослідження надані договори, що підтверджують оренду складів (на 2009, 2010 і 2011 роки) і автомобіля, штатні розклади, відповідно до яких на підприємстві передбачені посади директора, комерційного директора, 2-х менеджерів по збуту, 1/4 ставки менеджера по збуту, офіс - менеджера, водія - експедитора, договір про повну матеріальну відповідальність з комерційним директором.

В дослідницькій частині експертного висновку № 85 від 24.01.2013 року зазначено, що розрахунки позивачем з вищевказаними контрагентами за товари, роботи, послуги здійснені у загальній сумі 9544643 грн., у т.ч. ПДВ 1590774 грн., що було підтверджено наданими експерту первинними документами: платіжними дорученнями, виписками банку, чеками.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року №88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, з урахуванням досліджених документів та податкових декларацій, суд дійшов висновку про те, що вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Податковому кодексу України.

П. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Так, згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В силу п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищевказаного Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства слідує, що підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

В силу п.138.2 ст.138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаними договорами не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Судовою економічною експертизою документів у даній справі встановлено, що товари, послуги, роботи, придбані у КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» використовувались у власній господарській діяльності позивача, а саме для збільшення вартості основних засобів, у виробництві та для реалізації як товару, що підтверджується первинними документами: актами, видатковими накладними тощо.

За таких обставин, суд вважає, що валові витрати (витрати) було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 1986208,00грн. є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не наведено даних про те, що КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» на момент виписки податкових накладних не були платниками ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи свідоцтва платників ПДВ вищевказаних контрагентів позивача були анульовані пізніше, ніж ними виписані спірні податкові накладні.

До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за № 233/2037, а також п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. В силу абз. 8 п. 1 та п. 5 цих Порядків податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Як було встановлено вище, спірні податкові накладні були виписані підприємствами - платниками ПДВ. Належних та допустимих доказів того, що вони підписані неналежною особою відповідачем суду не надано.

Таким чином, податковий кредит в розмірі 1590299 грн. був сформований позивачем законно та обґрунтовано.

Дослідивши висновок судово-економічної експертизи № 85 від 24.01.2013р. в порядку ст.86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, здійснювалося співставлення поставки та оплати товарів, зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, зіставлялися дані первинних податкових документів та регістрів податкового обліку, зіставлялися дані податкового обліку та податкової звітності, зіставлялися дані податкового та бухгалтерського обліку), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, суд не знаходить підстав не довіряти даному висновку експерта.

Також суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд зазначає, що фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність контрагентів позивача ґрунтувались на постанові слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення про нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угод між позивачем та КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірні правочинии у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, суперечать податковому законодавству та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Суд вважає, що оскільки відображені ним висновки про виявлені порушення не відповідають дійсності, а оподаткування позивачем спірних господарських операцій було здійснено законно та обґрунтовано, то відповідач, в силу приписів п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, повинен був оформити результати даної перевірки довідкою, а не актом, тож суд задовольняє позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС щодо оформлення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» актом перевірки № 3849/22-8 від 07.07.2012р.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача про визнання протиправними висновків акту перевірки, адже згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт же перевірки та викладені у ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що сам по собі породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Фірма Оксаміт» щодо визнання протиправними висновків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС щодо встановлення порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма Оксаміт» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу складну за нормативної вартості експертогодини 73,70грн. і витрачено на її проведення 248 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році» №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Платіжними дорученнями № 921 від 27.09.2012р. на суму 12000,00 грн. та № 995 від 18.12.2012р. на суму 6277,60 грн. позивач перерахував вартість витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 18277,60грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо оформлення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма Оксаміт» актом перевірки № 3849/22-8 від 07.07.2012р., під час перевірки обґрунтованості позовних вимог в цій частині судом використані висновки судово-економічної експертизи документів, витрати на проведення такої судової експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у розмірі 32,19грн згідно платіжного доручення №833 від 01.08.2012р.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, приймаючи до уваги, що спір між сторонами не має майнового характеру, з урахуванням правила пропорційності стягнення судових витрат при розподілі судових витрат, стягненню на користь позивача підлягає 16,10грн. судового збору.

В судовому засіданні 10.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 15.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» у вигляді акту перевірки за № 3849/22-8 від 07.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401, м. Сімферополь)».

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма Оксаміт» (код ЄДРПОУ 30025401) судовий збір в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) та 18277,60 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 60 копійок) витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова


Суд	Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення	10.04.2013
Оприлюднено	05.06.2013
Номер документу	31608435
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-8761/12/0170/8

Постанова від 05.12.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дадінська Тамара Вікторівна

Ухвала від 17.06.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дадінська Тамара Вікторівна