Рішення

від 10.02.2009 по справі 23/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіаком»

до                      Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»

 про                  стягнення 317 441, 50 грн.                                                                                                                                                                                              Суддя  Демидова А.М.

Представники:

 від позивача           Жлобін В.М. –представник за довіреністю б/н від 17.11.2008 р.;Барабаш Т.В. –представник за довіреністю б/н від 17.11.2008 р.;

 від відповідачане з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіаком»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»про стягнення 317 441, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 від 18.06.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіаком»та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», останній за отриманий товар розрахувався лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. порушено провадження у справі за № 23/14 та призначено її розгляд на 10.02.2009 р.

У судове засідання, призначене на 10.02.2009 р., з'явились представники позивача. Представник відповідача у судове засідання 10.02.2009 р. не з'явився, хоча всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні зазначеної ухвали.

У судовому засіданні представник позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав суду письмову заяву про зменшення та збільшення позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Станом на день слухання справи відповідач вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. не виконав, відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіаком»(далі –Постачальник, Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України»(далі –Покупець, Відповідач) укладено договір поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.

Поставка товару провадиться поетапно. Кожний етап оформляється додатком, в якому вказується асортимент, кількість, комплектність та ціна товару, що поставляється. В цьому разі додаток має назву «Специфікація постачання товару». Додатки-замовлення є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору загальна вартість та загальна кількість товару, що поставляється узгоджені сторонами та складається з вартості та кількості товару, поставленого на умовах даного договору згідно всіх додатків замовлень, що підтверджуються підписаними сторонами відповідними видатковими накладними.

Згідно з  п.1.3. договору право власності на товар, ризики випадкового знищення та/або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю і підписання сторонами видаткової накладної постачальника.

Асортимент та кількість товару, відповідно до п. 2.1. договору, передбачається у додатках замовленнях, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється у строки , встановлені у додатках-замовленнях, які є невід'ємною частиною договору.

Замовник здійснює оплату товару за ціною, передбаченою у додатках-замовленнях, які додаються до договору (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 5.2. договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в порядку, передбаченому відповідним додатком-замовленням, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.3. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем на підставі отриманих рахунків постачальника шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.4. договору загальна вартість товару, що поставляється складається з вартості товару поставленого на умовах даного договору згідно всіх додатків-замовлень, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання зазначених договірних положень, 02.07.2008 р. сторонами було погоджено та підписано Додаток-замовлення № 1 до договору поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 від 18.06.2008 р. –Специфікація постачання товару, відповідно до якого позивач зобов'язується поставити відповідачу матеріали та обладнання відповідно до вміщеного переліку на загальну суму 300 081, 96 грн.

Згідно з п. 1 та п. 2 додатку № 1 від 02.07.2008 р. до договору поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 від 18.06.2008 р. строки постачання складають 45 робочих днів з моменту підписання специфікації. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару після його отримання, але не пізніше 10 днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 від 18.06.2008 р. та додатку № 1 до договору позивачем було передано у власність відповідача партію товару, у відповідності до специфікації вміщеній у додатку, на загальну суму 300 081, 96 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001459 від 01.10.2008 р. та довіреністю Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»№ 48 від 30.09.2008 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Частиною 1 Статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тож, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки товару № ТСУ АБ 180608-01 від 18.06.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»основного боргу у розмірі 300 081, 96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Разом з тим, як вбачається з заяви про зменшення та збільшення позовних вимог, наданою представником позивача у судовому засіданні 10.02.2009 р., 25.12.2008 р. Закрите акціонерне товариство «Телесистеми України»перерахувало на користь позивача грошові кошти, у розмірі 150 040, 98 грн., що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіаком», належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог.

Згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»пеню за порушення строків оплати товару, а також інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми,  відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку порушення строків оплати товару, передбачених п. 2 відповідного додатку-замовлення, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за період з 12.10.2008 р. (дата виникнення заборгованості) по 25.12.2008 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 14 798, 57 грн.

Три проценти річних від простроченої суми за період з 12.10.2008 р. (дата виникнення заборгованості) по 25.12.2008 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 1 849, 82 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Як вже зазначалось вище, відповідач 25.12.2008 р. перерахував на рахунок позивача частину заборгованості у розмірі 150 040, 98 грн.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, після перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі 150 040, 98 грн., основна заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіаком»становить 166 689, 37 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог.

Згідно з заявою позивача про збільшення позовних вимог, позивачем нараховані штрафні санкції за період з 26.12.2008 р. по день розгляду справи –10.02.2009 р.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем розмір пені за період з 26.12.2008 р. по 10.02.2009 р. становить 5 151, 67 грн.

Розмір трьох процентів річних від простроченої суми за період з 26.12.2008 р. по 10.02.2009 р. становить 643, 96 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з 26.12.2008 р. по 10.02.2009 р. становить 12 937, 68 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»(02090, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-а, код ЄДРПОУ 22599262, п/р 26008050202604 в «Приватбанку»в м. Дніпропетровськ, МФО 305299, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіаком»(03127, м. Київ, вул. Дубиніна, 1, код ЄДРПОУ 32821597, п/р 26006052705114 в Голосіївській філії АКБ «Приватбанк», МФО 300711) основний борг у розмірі 166 689, 37 (сто шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять грн. 37 коп.) грн., пеню у розмірі 5 151, 67 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одна грн. 67 коп.) грн., три проценти річних у сумі 643, 96 (шістсот сорок три грн. 96 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 12 937, 68 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 68 коп.) грн., 1 854, 23 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири грн. 23 коп.) грн. державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                          А.М. Демидова