Постанова

від 20.05.2013 по справі 2а-13882/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 20 травня 2013 року                      № 2а-13882/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства  «Такопром» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 №0001012250 ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Такопром» (надалі – позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі – відповідач, ДПІ), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 №0001012250. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження  та призначено справу №826/1261/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 22.02.2013, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових письмових доказів по справі. Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі – Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Справа розглянута в письмовому провадженні, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України,  з огляду на подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 20 серпня 2012, на підставі акту перевірки від 14.05.2012 №897/22-222/33346090 та рішення ДПС у м. Києві від 20.08.2012 №5146/10/12-114 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001012250, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 902961грн., в тому числі за основним платежем в сумі 770225грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 132736грн. Як вбачається з Акту перевірки, рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 20.08.2012 №5146/10/12-114, а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкції ґрунтується на обставинах недійсності правочинів між позивачем та контрагентами, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини між ПП «Такопром», ТОВ «Компанія ТП», ТОВ «Варра Трейд» здійснені без мети настання реальних наслідків та, відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (ст. 7, 11 Акту перевірки). Зокрема, доводи податкового органу ґрунтуються на тому, що  на адресу відповідача надійшов Акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС від 24.02.2012 №510/23-513/37549344 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія ТП» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків, відповідно до якого встановлено, що у даного контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, кількість працюючих 1 особа, відсутні складські приміщення, трудові ресурси, виробничі активи, транспортні засоби. Також до відповідача надійшов Акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варра Трейд», яким не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин даного Товариства з іншими платниками податків, в даному випадку – позивачем, а також не підтверджено товарності господарських операцій. Відповідно до вищевказаного Акту встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «Варра Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Отже, на думку ДПІ, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Компанія ТП» (код ЄДРПОУ 37549344) та ТОВ «Варра Трейд» (код ЄДРПОУ 36611932), що вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та  несплати ПДВ. У зв'язку з вищенаведеним, відповідач прийшов до переконання, що операції між позивачем та його контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів, що підтверджують неправомірність формування позивачем податкового кредиту по перевіряємим операціям, при цьому зазначаючи наступне. На думку суду, посилання відповідача в акті перевірки на правові наслідки недійсності правочину, що встановлені ст. 216 ЦК України є передчасними, адже згідно  ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, внаслідок чого ДПІ позбавлена можливості приймати рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, адже при цьому ДПІ перебирає на себе повноваження відповідного суду. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, якими ДПІ обґрунтовує недійсність та нікчемність правочинів, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом недійсності правочинів між позивач та контрагентами, адже, як вже зазначалось, доказом недійсності правочину є виключно рішення відповідного суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено. Більш того, оскільки фактично твердження відповідача ґрунтуються на вище згадуваних актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС листом від 03.04.2013 №14333/9/10-117 повідомила Окружний адміністративний суд м. Києва про те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.12 по справі №1570/2652/2012 адміністративний позов ТОВ «Варра Трейд» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання противоправними дії ДПІ по проведенню зустрічної звірки та по складанню акту №527/23-5/36611932 від 24.02.2012 року - задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.12 апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Оскільки обставини визнання противоправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС по проведенню зустрічної звірки та по складанню акту №527/23-5/36611932 від 24.02.2012, який, як вже зазначалось, покладено в основу акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне ППР сторонами не заперечуються, а у суду не виникає сумніву в достовірності повідомлених листом від 03.04.2013 №14333/9/10-117 обставин, суд, з урахуванням всього вищевикладеного, приходить до переконання про помилковість збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на підставі припущень ДПІ в частині недійсності правочинів між позивачем,  при цьому зазначаючи наступне. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит –   сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; Підпунктом а) п. 198.1 ст. 198 розділу V ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на час господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Варра Трейд» в періоді з 04.08.2010 по 29.12.2010) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: -   дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; -   дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 розділу V ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.   39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.   193.1 ст.   193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2). Як передбачено у п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покуп  цю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.  Належним чином завіреними копіями Договору №14/09/01 від 14.09.2011, видаткових та податкових накладних, що наявні в матеріалах справи та були предметом дослідження перевіряючи підтверджується, що ПП «Такопром» придбано у ТОВ «Компанія ТП» заморожене м'ясо (сума ПДВ -163862грн.) Станом на 31.12.2011 дебіторська/кредиторська заборгованість між ПП «Такопром» та ТОВ «Компанія ТП» відсутня (ст. 6 акту перевірки). На підтвердження подальшої реалізації продукції, що була придбана у ТОВ «Компанія ТП», позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, що сприймаються судом як доказ наявності у позивача ділової мети на укладення угоди з ТОВ «Компанія ТП» для подальшого отримання власної економічної вигоди від реалізації товару за вищою ціною на третіх осіб. Крім того, як вбачається з акту перевірки (ст. 9-10 акту), ПП «Такопром» придбано у ТОВ «Варра Трейд» заморожене м'ясо, що підтверджується належним чином звіреними копіями Договору №04/08-1 від 04.08.2011, Договору №010201 від 01.02.2011, видатковими накладними та податковими накладними, які в матеріальному вигляді наявні в матеріалах справи, на суму ПДВ 606363грн. Розрахунки проведено між сторонами в безготівковій формі, а станом на 31.12.2011 дебіторська/кредиторська заборгованість між ПП «Такопром» та ТОВ «Варра Трейд» відсутня, що свідчить про сплату позивачем ПДВ в ціні товару в повному обсязі. На підтвердження подальшої реалізації продукції, що була придбана у ТОВ «Варра Трейд», позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, що також сприймаються судом як доказ наявності у позивача ділової мети на укладення угоди з ТОВ «Варра Трейд» для подальшого отримання власної економічної вигоди від реалізації товару за вищою ціною на третіх осіб. Слід зазначити, що суми ПДВ, відображені позивачем в якості податкового кредиту у відповідних додатках №5 до податкових декларацій повністю відповідають сумам податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія ТП» та ТОВ «Варра Трейд», що підтверджується належним чином завіреними копіями вказаних податкових декларацій, наданих на вимогу суду Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ДПС. Відтак, розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна. Досліджені судом первинні бухгалтерські та податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969. За таких обставин, в розумінні ч.4 ст.70 КАС України, доводи, викладені в акті перевірки №897/22-222/33346090 від 14.05.2012 спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та/або нікчемними, та не можуть одночасно бути  достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами. Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого публічного порядку. Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності. Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить,  на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було. Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Такопром», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 20.08.2012 №0001012250. 3.           Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватного підприємства «Такопром» (код ЄДРПОУ 33346090, адреса: 94055, Луганська обл., місто Луганськ, Ленінський район, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 8, офіс 2) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02094, м. Київ, Бульвар Верховної Ради, 24-б).              Суддя                                                                                          П.О. Григорович Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.