Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а-13882/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/800/59914/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Блажівська Н. Є. Борисенко І. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року у справі№ 2а-13882/12/2670 за позовомПриватного підприємства «Такопром» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 2а-13882/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001012250 від 20.08.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної позапланової перевірки ПП «Такопром» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія ТПВ» та ТОВ «Варра Трейд» за період 01.01.2009 року по 31.12.2011 року складено акт № 897/22-222/33346090 від 14.05.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 770 225,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 20.08.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001012250, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 902 965,00 грн., в т. ч. за основним платежем 770 225,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 132 740.00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обставини, наведені в акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на час господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Варра Трейд» в періоді з 04.08.2010 року по 29.12.2010 року) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) (198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню зазначених в акті перевірки договорів, укладених позивачем з ТОВ «Компанія ТПВ» та ТОВ «Варра Трейд», підтверджується відповідним первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, видатковими та податковими накладними.

Дебіторська/кредиторська заборгованість між ПП «Такопром» та даними контрагентами відсутня.

На підтвердження подальшої реалізації продукції, що була придбана у вказаних контрагентів, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, що свідчать про наявність у позивача ділової мети на укладення угоди для подальшого отримання власної економічної вигоди від реалізації товару за вищою ціною на третіх осіб.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні бухгалтерські та податкові документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та ст. 201 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на акти зустрічних перевірок контрагентів підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання операцій з ТОВ «Компанія ТПВ» та ТОВ «Варра Трейд», викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року у справі № 2а-13882/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Борисенко