Рішення

від 30.05.2013 по справі 403/12876/12

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 403/12876/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Мар'єнко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_5 про стягнення суми боргу -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за договором суброгації.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 07 грудня 2010 року між ним, відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір суброгації, згідно з яким він виконав зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк», що виникли на підставі кредитних договорів, які були укладені між банком та відповідачем ОСОБА_2, після чого набув права вимоги до боржника (відповідача) за цими договорами. Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором суброгації виконала частково, що стало причиною його звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 108 900,00 доларів США, що на дату подання позову еквівалентно 875 556,00 грн., а також судових витрат.

Вимоги до відповідача ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що на момент укладення кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі і договір укладався в інтересах родини, що дає право заявляти вимоги про стягнення заборгованості за договором суброгації і до відповідача ОСОБА_3 як до солідарного боржника.

Представник позивача у судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 просив відмовити. В письмових запереченнях зазначає, що спільне проживання та фактичні шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_2 у відповідача ОСОБА_3 припинилися з вересня 2006 року, своєї згоди на укладення кредитного договору № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. у порядку встановленому законом він не давав, відповідний підпис навпроти свого прізвища на останньому аркуші зазначеного кредитного договору (нотаріально не посвідченого), згідно з яким він начебто надав згоду у випадку втрати або ушкодження майна, переданого в іпотеку надати інше майно, достатнє для погашення заборгованості за кредитним договором, йому не належить, вказаний кредитний договір укладався відповідачем ОСОБА_2 в її особистих інтересах, а не в інтересах сім'ї, якої на час укладення кредитного договору № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. не існувало.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи, повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, будь-яких заяв до суду не подавала.

Представник третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_5 своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористалася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв до суду не подавала.

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України , без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07 грудня 2010 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений та нотаріально посвідчений договір суброгації /а.с.15-16/.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору суброгації позивач зобов'язався виконати зобов'язання відповідача ОСОБА_2, що виникли на підставі кредитних договорів №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р., №DNIOGR0000000002 від 25.07.2008р., №SAMDN03000021470563 від 08.05.2008р., які були укладені між банком та відповідачем ОСОБА_2, після чого набував права вимоги до боржника (відповідача ОСОБА_2.), належні кредиторові за цими договорами.

Сума боргів ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» згідно п.3.1. договору суброгації на 07.12.2010р. становила 870 655,50 грн., що у валюті зобов'язання еквівалентно 108 900,00 доларів США та 72 800,00 грн., які у відповідності до розділу 4 договору суброгації були внесені позивачем в день підписання цього договору на рахунки банку, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями (а.с.14).

Згідно п. 2.7. договору суброгації та акту приймання-передачі від 07.12.2010р., в день укладення цього договору банк передав позивачу оригінали усіх кредитних договорів та інших документів, які підтверджують право вимоги до боржника (відповідача ОСОБА_2.), що підтвердив і позивач в позовній заяві.

Вказаний факт підтвердив і ПАТ КБ «Приватбанк» своїм листом від 21.03.2013р. у відповідь на вимогу суду надати для огляду оригінал кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. (а.с.131).

Судом також було встановлено, що 01.11.2006р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений кредитний договір №DNIVGK00000012, згідно з яким банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 79 880,00 доларів США для придбання квартири у АДРЕСА_2. Згідно п. 1.3. вказаного кредитного договору забезпеченням виконання боржником зобов'язань за цим договором виступала іпотека квартири АДРЕСА_2, про що свідчить відповідний нотаріально посвідчений договір іпотеки від 01.11.2006р. (а.с.19-23).

Крім того, за кредитним договором №DNIOGR0000000002 від 25.07.2008р. відповідач ОСОБА_2 отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» 7210,00 доларів США на капітальний ремонт. Відповідно до п.8.1.3. вказаного кредитного договору, забезпеченням виконання боржником зобов'язань за цим договором виступала іпотека житлового будинку загальною площею 237,8 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

Відомості про звернення стягнення на предмет застави та перехід права власності на вказаний житловий будинок сторонами спору не надано.

За договором № SAMDN03000021470563 від 08.05.2008р. відповідачу ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» була відкрита банківська карта VISA PLATINUM і встановлений кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн. (а.с.17).

Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 від 04.12.2010р., остання підтвердила свій борг за кредитними договорами, в тому числі нараховану пеню до них та штрафи у ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 149 000,00 доларів США та зобов'язалася погасити його перед позивачем протягом 28 днів (а.с.26).

Заявою, яка була нотаріально посвідчена 04.12.2010р., третя особа ОСОБА_5 засвідчила, що їй відомо про укладення договору суброгації між ПАТ КБ «Приватбанк», позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 та вона зобов'язується протягом 21 дня укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 на ім'я позивача в рахунок погашення ним зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.26).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої на запит суду, станом на 29.03.2013р. право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2011р.

Довідкою від 08.12.2010р. ПАТ КБ «Приватбанк» підтвердив, що станом на 08.12.2010р. зобов'язання ОСОБА_2 за кредитними договорами № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р., № DNIOGR0000000002 від 25.07.2008р., № SAMDN03000021470563 від 08.05.2008р. перед ПАТ КБ «Приватбанк» виконані.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором суброгації від 07.12.2010р. відповідач ОСОБА_2 виконала частково. При цьому доказів часткового виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за договором суброгації позивачем не надано.

Як встановлено судом, вимоги позивача обґрунтовані тим, що ним за кредитним договором № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. було сплачено до ПАТ КБ «Приватбанк» 108 900,00 доларів США, цей борг відповідачем ОСОБА_2 не сплачений і саме стягнення цієї суми (в гривневому еквіваленті - 875 556,00 грн.) і є предметом спору по даній справі.

При цьому, позивач солідарно висуває грошові вимоги до обох відповідачів, обгрунтовуючи це тим, що на момент укладення кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі і договір укладався в інтересах родини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини, що регулюються нормами цивільного та сімейного права.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України ).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частина 1 статті 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтями 525 та 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 ЦК України , встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтею 73 Сімейного кодексу України, передбачено, що: за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби».

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

За змістом статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та неоспорюється сторонами той факт, що згідно умов договору суброгації від 07.12.2010р. оригінал кредитного договору № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р., який підтверджував права вимоги до відповідача ОСОБА_2, був переданий співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк» позивачу.

В суді представник позивача повідомила суду, що оригінал кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. у позивача відсутній, у зв'язку з чим виконати вимогу суду щодо надання для огляду оригіналу вказаного договору вона не може.

Натомість, до матеріалів справи № 403/12876/12 позивачем було надано незавірену належним чином копію кредитного договору № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р., укладеного в простій письмовій формі. Суд критично оцінює цей доказ та не приймає його у якості належного та допустимого доказу згідно приписів ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

За вказаних обставин, ненадання на вимогу суду позивачем оригіналу кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. перешкоджає перевірці правильності розміру заявленого ним до стягнення у позовній заяві боргу, а також і перевірці існування самого факту такої заборгованості.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,4 ст.60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, покладена законодавцем саме на позивача, при цьому зазначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того, позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню також з тих підстав, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 2-407/07 від 05.02.2007р. про розірвання шлюбу між відповідачами (а.с.45) було встановлено, що шлюбно-сімейні відносини і спільне проживання відповідачі припинили з вересня 2006р.

Як на преюдиціальний факт, у розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України, на ту обставину, що фактичні шлюбно-сімейні відносини і спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинили з вересня 2006р., послався також і Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в рішенні від 19.10.2010р. по справі № 2-487/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя (а.с.46-47).

За таких обставин, суд вважає, що факт припинення шлюбно-сімейних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вересня 2006 року є преюдиціальним для справи № 403/12876/12 у відповідності до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Таким чином, з наведеного вбачається, що кредитний договір № DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. укладався відповідачем ОСОБА_2 не в інтересах сім'ї, а в своїх особистих інтересах, відповідач ОСОБА_3 своєї письмової згоди на укладення відповідного кредитного договору згідно ч. 3 ст. 65 СК не надавав (відповідні докази в матеріалах справи відсутні), зобов'язання за цим договором до складу спільної сумісної власності подружжя не відносилися, про що свідчить, зокрема, і рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2010р. по справі № 2-487/10 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, а тому положення ч. 2 ст. 73 СК України на спірні правовідносини сторін не поширюються.

Враховуючи зазначені обставини та вимоги закону, підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог на підставі ст.ст. 512-514, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 65, 73 СК України немає, а тому у позові слід відмовити за його недоведеністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

За вказаних обставин, у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог та вирішенням спору по суті, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 10 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст..88 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача та не відшкодовувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 , 10 , 11 , 57-61, 88, 154, 169, 197 , 209, 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 про стягнення суми боргу - відмовити в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2012 року по справі № 403/12876/12 - скасувати.

Заборону відчуження (обмін, продаж, дарування та ін.) квартири АДРЕСА_1, належній на праві власності ОСОБА_3 - зняти.

Судові витрати по справі не відшкодовувати.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя /підпис/ Т.В.Шевцова

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м.Дніпропетровська Т.В. Шевцова