Ухвала

від 02.09.2015 по справі 403/12876/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8164/15 Справа № 403/12876/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - Пищиди М.М.,

суддів: - Глущенко Н.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі: - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року за позовом ОСОБА_7 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до технічного паспорту від 19.05.1976 користувачем вищевказаного житлового будинку значиться ОСОБА_9.

Згідно свідоцтва про смерть від 21 травня 2002 року ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2002 року встановлено факт родинних відносин між позивачем, ОСОБА_10 та їхнім батьком ОСОБА_9, в результаті чого видано повторне свідоцтво про народження позивачки від 12.12.2006 року, а отже спадкоємцями першої черги є ОСОБА_10 та позивачка.

При цьому, ОСОБА_10, залишив спадщину позивачці, але через описки остання не могла її отримати.

Рішенням Красногвардійського районного суд від 26.01.2010 року юридичні факти належності спадщини позивачці встановлені, а отже і ідеальна частка речового права спадщини від ОСОБА_9, згідно черговості належної ОСОБА_10, у спірній нерухомості теж належить позивачці.

У зв'язку із вищевикладеним позивачка просила суд визнати поважною причиною пропуску строку позовної давності про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та відновити його, визнати нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - А1, літня кухня - Б, сарай - В, сарай - Г, погріб - Д, убиральня - Е, колодязь - К, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, майном без правовстановлюючих документів, що входить до складу спадщини ОСОБА_9, визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_9 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - А1, літня кухня - Б, сарай - В, сарай - Г, погріб - Д, убиральня - Е, колодязь - К, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, витребувати у ОСОБА_8 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - А1, літня кухня - Б, сарай - В, сарай - Г, погріб - Д, убиральня - Е, колодязь - К, № 1,2 - огорожа, І - мостіння, шляхом негайного звільнення та передачі ключів від спірної нерухомості позивачці.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процессуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами цивільної справи, що відповідно до технічного паспорту виготовленого станом на 19.05.1976 рік, домоволодіння АДРЕСА_1 перебувало у користуванні ОСОБА_9 (а.с.31-37).

Згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2002 року, ОСОБА_9 зник в 1947 році та з цього періоду будь-яких свідчень щодо його місця знаходження немає.

Відповідно технічного паспорту на вказане домоволодіння, прибудови до будинку, а саме: літня кухня, сарай, погріб та убиральня, були збудовані у період з 1960 року по 1975 рік, тобто у той час коли ОСОБА_9 вважався зниклим та фізичное не міг брати участь у їх побудові.

Згідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, твердження позивачки та її представника про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало померлому ОСОБА_9 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Проте, позивачкою вищевказані вимоги Закону не виконані, Вона не зверталася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини та не надала доказів про фактичне управління або володіння спадковим майном.

Крім того, відповідно до п. п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року), цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Положення зазначеного кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, позивачкою обраний не вірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у позові.

З'ясувавши в достатньому повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: