Рішення

від 27.12.2013 по справі 403/12876/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/774/7723/13 Головуючий в 1й інстанції - Шевцова Т.В.

Категорія - 19 Доповідач - Григорченко Е.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_5 про стягнення суми боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і просить стягнути з відповідачів на його користь борг в сумі 875556 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 07.12.2010 року між ним, відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений договір суброгації, згідно з яким він виконав зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк», що виникли на підставі кредитних договорів, які були укладені між банком та відповідачем ОСОБА_2, після чого набув права вимоги до боржника (відповідача) за цими договорами. Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором суброгації виконала частково, що стало причиною його звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 108 900,00 доларів США, що на дату подання позову еквівалентно 875 556,00 грн., а також судових витрат.

Вимоги до відповідача ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що на момент укладення кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р. відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі і договір укладався в інтересах родини, що дає право заявляти вимоги про стягнення заборгованості за договором суброгації і до відповідача ОСОБА_3 як до солідарного боржника.

Відповідачі позов не визнали.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови у позові до ОСОБА_2, згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що 01.11.2006р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір №DNIVGK00000012, згідно з яким банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 79 880,00 доларів США для придбання квартири у АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.3. вказаного кредитного договору забезпеченням виконання боржником зобов'язань за цим договором виступала іпотека квартири АДРЕСА_1, про що свідчить відповідний нотаріально посвідчений договір іпотеки від 01.11.2006р. (а.с. 19-23).

Крім того, за кредитним договором №DNIOGR0000000002 від 25.07.2008р. відповідач ОСОБА_2 отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» 7210,00 доларів США на капітальний ремонт.

Відповідно до п.8.1.3. вказаного кредитного договору, забезпеченням виконання боржником зобов'язань за цим договором виступала іпотека житлового будинку загальною площею 237,8 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

За договором № SAMDN03000021470563 від 08.05.2008р. відповідачу ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» була відкрита банківська карта VISA PLATINUM і встановлений кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн. (а.с. 17).

07 грудня 2010 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений та нотаріально посвідчений договір суброгації/а.с.15-16/.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору суброгації позивач зобов'язався виконати зобов'язання відповідача ОСОБА_2, що виникли на підставі кредитних договорів №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р., №DNIOGR0000000002 від 25.07.2008р., №SAMDN03000021470563 від 08.05.2008р., які були укладені між банком та відповідачем ОСОБА_2, після чого набував права вимоги до боржника.

Сума боргів ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» згідно п.3.1. договору суброгації на 07.12.2010р. становила 870 655,50 грн., що у валюті зобов'язання еквівалентно 108 900,00 доларів США та 72 800,00 грн., які у відповідності до розділу 4 договору суброгації були внесені позивачем в день підписання цього договору на рахунки банку, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями (а.с.14).

Згідно п. 2.7. договору суброгації та акту приймання-передачі від 07.12.2010р., в день укладення цього договору банк передав позивачу оригінали усіх кредитних договорів та інших документів, які підтверджують право вимоги до боржника.

Вказаний факт підтвердив і ПАТ КБ «Приватбанк» своїм листом від 21.03.2013р. (а.с.131).

Згідно нотаріально посвідченої заяви відповідач ОСОБА_2 підтвердила свій борг за кредитними договорами, в тому числі нараховану пеню до них та штрафи у ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 149 000,00 доларів США, та зобов'язалася погасити його перед позивачем протягом 28 днів (а.с.26).

Заявою, яка була нотаріально посвідчена 04.12.2010р., третя особа ОСОБА_5 засвідчила, що їй відомо про укладення договору суброгації між ПАТ КБ «Приватбанк», позивачем та відповідачкою ОСОБА_2, та вона зобов'язується протягом 21 дня укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача в рахунок погашення ним зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.26).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої на запит суду, станом на 29.03.2013р. право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2011р.

Довідкою від 08.12.2010р. ПАТ КБ «Приватбанк» підтвердив, що станом на 08.12.2010р. зобов'язання ОСОБА_2 за кредитними договорами № О№УОК00000012 від 01.11.2006р., № ОМ(ЮК0000000002 від 25.07.2008р., № 8АМОМ)3000021470563 від 08.05.2008р. перед ПАТ КБ «Приватбанк» виконані.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором суброгації від 07.12.2010р. відповідач ОСОБА_2 виконала частково. Частина боргу в розмірі 108 900,00 доларів США,( в гривневому еквіваленті - 875 556,00 грн.) відповідачем ОСОБА_2 не сплачена.

Враховуючи встановленні обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку що вимоги позивача до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем ненадані оригінали кредитного договору №DNIVGK00000012 від 01.11.2006р.

Крім того, позовні вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_3, не підлягають задоволенню також з тих підстав, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2007р. про розірвання шлюбу між відповідачами було встановлено, що шлюбно-сімейні відносини і спільне проживання відповідачі припинили з вересня 2006 року.

У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог та вирішенням спору по суті, суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 10 жовтня 2012 року.

Між тим з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.. 65, 73СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 СК України повинен відповідати солідарно з ОСОБА_2, так як давав згоду, як чоловік позивальника, на укладення кредитного договору, не можуть бути підставою для скасування рішення в цій частині, оскільки, на час укладення договору суброгації, шлюб між ним і ОСОБА_2 був розірваний за рішенням суду 05.02.2007 року/а.с. 45/.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, укладений договір суброгації 07.12.2010 року між ОСОБА_2, банком та відповідачем, обов'язків для ОСОБА_3 не створив, оскільки він не є стороною договору та не знаходився у шлюбі з ОСОБА_2 /167-168/.

Крім того, частина 4 ст. 63 та частина 2 ст. 73 СК України не покладає солідарного обов'язку на чоловіка за зобов'язаннями дружини, а він може відповідати своєю часткою майна у спільній сумісній власності подружжя за умови, що договір був укладений в інтересах сім'ї, а одержане за договором використано на її потреби у разі накладення стягнення на майно.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у позові щодо стягнення боргу з ОСОБА_2, так як не надані оригінали документів, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В дано випадку відповідач ОСОБА_2 письмово повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні, уклавши з банком та позивачем договір суброгації, який є доказом переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Крім того, договір суброгації та кредитні договори не оспорені, тому колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у позові до боржника ОСОБА_2, з підстав не надання суду оригіналу кредитного договору.

Між тим, в суді апеляційної інстанції позивач надав суду оригінали зазначених договорів, які оглянуті судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді позову не дотримались встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Доводи апеляційної скарги в ці частині є обґрунтованими.

За таких обставин рішення суду в частині відмови у позові до ОСОБА_2 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду , яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то вважає за необхідним скасувати рішення суду першої інстанції щодо скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині відмови у позові про стягнення боргу з ОСОБА_2 та скасування заходів забезпечення позову, і ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року в частині відмови у позові про стягнення боргу з ОСОБА_2, та скасування заходів забезпечення позову - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 875556 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3219 грн.

В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: