Постанова

від 04.06.2013 по справі 1-454/11

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1-454/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2013 року Галицький районний суд міста Львова в складі: головуючого - судді Стрельбицького В.В.

при секретарях - Тарапацькому Т.О., Смуток Б.М., Мойсевич С.І.,

за участю прокурорів - Козачук К.О., Михалюка Р.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Львова, громадянина України, з вищою технічною освітою, колишнього директора ТОВ „Леолюкс",

у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, -

в с т а н о в и в:

Згідно постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_2, являючись директором ТОВ „Леолюкс" (юридична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 9, код: 32053088) з 02.12.02 року (протокол зборів засновників №8) по 02.02.05 року (визнання підприємства ТОВ „Леолюкс" банкрутом у судовому порядку), у зв'язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на займаній посаді, здійснюючи керівництво діяльністю ТОВ "Леолюкс", розпоряджаючись майном підприємства та діючи відповідно до його статуту, був службовою особою підприємства, на яку, згідно чинного законодавства України, покладена відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів та веденню господарської діяльності від імені підприємства, в період січня - березня 2004 року ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 3 227 608,92грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Зокрема, згідно вищевказаної постанови, органом досудового слідства встановлено, що підприємство ТОВ „Леолюкс" зареєстроване відділом реєстрації і ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 25.06.2002 року. Співзасновниками підприємства були громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З 23.12.02 року статутний фонд ТОВ "Леолюкс" в сумі 14 000 грн., був перерозподілений і до складу співвласників увійшли: Спільне українсько-канадське підприємство „Студія Лева" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з часткою в сумі 9 800 грн., що склало 70 % статутного фонду, ОСОБА_5 з часткою в сумі 1 400 грн., ОСОБА_6 з часткою в сумі 1 400 грн. та ОСОБА_7 з часткою 1 400 грн. 07 жовтня 2002 року засновники підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вибули зі складу засновників.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000р. по справі №2-2857 та постановленими протягом 2001-2002 років, в роз'яснення цього рішення, ухвалами цього ж суду, до іноземної інвестиції, здійсненої у формі створеного Спільного українсько-канадського підприємства ТОВ "Студія Лева", застосовано державні гарантії захисту іноземних інвестицій передбачені cт. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" №2198-ХІІ від 13 березня 1992 року, згідно з якою: "У тому разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій" і визначено, що СУКП ТОВ "Студія Лева" та створені з його участю дочірні підприємства, у статутному фонді яких не менше 51% належить СУКП ТОВ "Студія Лева", мають особливий правовий статус, у відповідності з яким до таких підприємств протягом 10-ти років, починаючи з 25.04.96 року, застосовується спеціальне, в тому числі податкове, митне, валютне та інвестиційне законодавство України, яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції, внесеної при створенні СУКП ТОВ "Студія Лева" - 24.09.92 року. Як зазначено судом саме застосування державної гарантії встановленої ст. 9 Закону України „Про іноземні інвестиції" передбачає звільнення від сплати податків. Таким чином, зазначеним рішенням суду та його наступними ухвалами дочірнім підприємствам СУКП ТОВ "Студія Лева" було надано право, на період розгляду справи та при певних умовах, не сплачувати податки, у тому числі, податок на додану вартість.

ОСОБА_2 достовірно знаючи, що СУКП ТОВ „Студія Лева" не створювало ТОВ „Леолюкс", а лише увійшло до складу його співвласників і тому ТОВ „Леолюкс" не є дочірнім підприємством СУКП ТОВ „Студія Лева" та на нього не розповсюджуються гарантії, які надавались ст. 9 Закону України „Про іноземні інвестиції", скористався зазначеним вище рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 року, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.07.02 року та іншими ухвалами цього ж суду, які були прийняті в роз'яснення рішення Галицького районного суду та незаконно, з метою ухилення від сплати податків, застосував до підприємства ТОВ „Леолюкс" статус дочірнього підприємства СУКП ТОВ „Студія Лева". Незаконне застосування до ТОВ „Леолюкс" статусу дочірнього підприємства СУКП ТОВ „Студія Лева" з боку ОСОБА_2, як директора ТОВ „Леолюкс", виразилось у наданні до податкових органів різного роду документів, у тому числі роз'яснень до податкових декларацій з податку на додану вартість, які додавалися до кожної декларації при здачі їх до ДПІ у Галицькому районі м. Львова, де вказане підприємство зареєстровано, як платник податків. В таких роз'ясненнях ОСОБА_2 зазначав, що обсяги продажу вказані в податкових накладних звільнені від оподаткування, згідно ст.ст. 9, 32 Закону України „Про іноземні інвестиції" №2198-ХІІ від 13.03.02р. При цьому ОСОБА_2 достовірно знав, що надане підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам включаючи постійні представництва нерезидентів право не сплачувати податки втрачено на підставі:

- ст. 2 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" №1457-III від 17.02.2000 року, відповідно до якої підприємства, створені за участю іноземних інвестицій підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій;

- ст. 3 вказаного Закону, відповідно до якої, спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України;

- ст. 5 вказаного Закону, відповідно до якої, його дія поширюється на підприємства з іноземними інвестиціям, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації;

- ст. 7 цього ж Закону, відповідно до якої судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі Закону України "Про іноземні інвестиції" 1992 р., Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №55-93 "Про режим іноземного інвестування", Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення у дію Закону України "Про іноземні інвестиції" 1992 р., підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону;

- рішення Конституційного Суду України №1-рп/2002 від 29.01.02 р. із змінами та доповненнями внесеними Ухвалою Конституційного Суду від 14.03.02 року №3-уп/2002, відповідно до якого положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Під час своєї діяльності на посаді директора ТОВ „Леолюкс" ОСОБА_2 підписав від імені підприємства контракт № СЕ-02 від 01.10.2003 року з іноземною компанією «Chelsea Enterpises LLC» (США). Відповідно до умов даного контракту ТОВ „Леолюкс" ввезло на територію України нафту сиру російського походження, яка належала компанії «Chelsea Enterprises LLC», в кількості 1 330 097 метричних тонн. Митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом оформлення податкових векселів. Тобто, ОСОБА_2 оформив та підписав векселі в грудні 2003 року № ВК 733853272975 від 04.12.03 року на суму ПДВ 2886659,49грн. з терміном погашення 02.01.04 року, в лютому 2004 року № ВК 733853273878 від 11.02.04 року на суму ПДВ 113226,19 грн. з терміном погашення 11.03.04 року, № ВК 733853273877 від 16.02.04 року на суму ПДВ 113861,62 грн. з терміном погашення 16.03.04 року, та в березні 2004 року № ВК 733853275190 від 01.03.04 року на суму ПДВ 113861,62 грн. з терміном погашення 30.03.04 року, які були передані до ДПІ Галицького району м. Львова для врахування їх як безумовне податкове зобов'язання ТОВ „Леолюкс".

Застосувавши, під час видачі податкових векселів діюче законодавство, ОСОБА_2, як директор ТОВ „Леолюкс", вийшов за межі застосування гарантій, передбачених Законом України „Про іноземні інвестиції" та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 року по справі №2-2857, при дотриманні яких підприємство з іноземними інвестиціями та його дочірні підприємства, певний час, мали право не сплачувати податки. Суми ПДВ, зазначені у податкових векселях, ОСОБА_2 відображав у рядку 6 податкових декларацій з ПДВ (суми відстрочення сплати ПДВ шляхом оформлення податкового векселя) та рядку 19.1 (до зменшення суми ПДВ, які не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, видані в поточному звітному (податковому) періоді). Однак, в порушення вимог постанови КМУ від 01.10.1997р. № 1104 «Про затвердження «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», ОСОБА_2 податкові векселі у передбачений строк не погашав, не відображаючи їх у рядку 19.2 податкової декларації (до збільшення суми ПДВ, які підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, сума зобов'язань по яких включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді).

В подальшому, ОСОБА_2 імпортовані нафтопродукти від компанії нерезидента «Chelsea Enterprises LLC» США., переробляв на ВАТ «Херсоннафтопереробка» (код ЄДРПОУ 00152433), звідки і здійснював подальшу їх реалізацію.

Враховуючи вищевикладене, на думку органів досудового слідства, ОСОБА_2 порушив п.1.3 ст.1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, вибірково використовуючи зазначені вище рішення Галицького районного суду м. Львова, які він незаконно застосував до ТОВ „Леолюкс" і які врегульовували спірні правові відносини на період розгляду справи, не сплатив, відповідно до курсу НБУ, який діяв станом на час погашення векселів, податок на додану вартість в січні 2004 року на суму 2 886 659,49 грн. та в березні 2004 року на суму 340 949,43грн., внаслідок чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 3 227 608,92грн., що більше ніж п'ять тисяч, установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і яка є особливо великим розміром ухилення від сплати податків.

Згідно постанови від 26.02.2010 року про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру вина ОСОБА_2 у вчиненні вищеописаних дій доведена наступними доказами, які були перевірені в ході розгляду справи в суді:

- показами свідка ОСОБА_8, головного податкового ревізора інспектора ГВПМ ДПІ у м. Львові, яка на досудовому слідстві повідомила, що під час проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Леолюкс» за період жовтня 2003 - червня 2004 років виявлено, що ОСОБА_2, в порушення п.11.5 ст.11 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) «Про податок на додану вартість» та п.п.18,19,20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 року №1104, (із внесеними змінами та доповненнями), не відображено в рядку 19.2 «до збільшення (+): суми податку на додану вартість, які підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному періоді (податкові векселі, термін погашення яких припадає на поточний звітний період), внаслідок чого ОСОБА_2 занижено податкове зобов'язання з ПДВ в січні 2004 року, яке підлягає сплаті до бюджету, на суму 2886659,49 грн. по податковому векселю № ВК 733853272975 від 04.12.03 року та в лютому 2004 року на суму 340 949,43 грн. по векселях ВК № 733853273878 від 11.02.2004 року; ВК № 733853273877 від 16.02.2004 року; ВК № 733853275190 від 01.03.04року. /т. 5 а.с. 224 - 228, т.10 а.с. 260- 265 /;

- показами свідка ОСОБА_9, начальниці відділу адміністрування ПДВ ДПІ у Галицькому районі м. Львова, яка на досудовому слідстві повідомила, що на підставі направлення ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила перевірку ТОВ «Леолюкс» з питань правильності погашення податкових векселів в період 2003-2004 років. Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Леолюкс» не включало суми ПДВ зазначенні в податкових векселях до суми податкового зобов'язання по ПДВ(ряд. 19.2 декларацій) на суми зазначені в актах перевірок, чим було порушено, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 В.Р. із змінами та доповненнями та ст. 5 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видають на суму ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМУ, згідно яких податковий вексель підлягає оплаті векселедавцем не пізніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу, без пред'явлення його векселедержателем. Якщо сума податкового векселя не оплачена в той строк, протест у неплатежі не здійснюється. У цьому разі сума векселя підлягає стягнення з векселедавця ДПІ - векселедержателем у порядку для стягнення недоїмки за обов'язковими платежами до бюджету. Сума ПДВ, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в тому звітному періоді, у якому вексель було оплачено, шляхом включення суми векселя до відповідного розділу податкової декларації з податку на додану вартість. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації, окремим рядком. Після включення суми податкового векселя до суми податкових зобов'язань у податковій декларації, вексель вважається погашеним. При встановленні порушень складались акти перевірок та виносились відповідні рішення-повідомлення, про донарахування ТОВ «Леолюкс» сум ПДВ, зазначених в кожному акті перевірки /т. 10 а.с. 214 - 216, 243-244 /;

- показами свідка ОСОБА_10, начальника юридичного відділу ДПІ у Галицькому районі м. Львова в період 2004 року, який на досудовому слідстві повідомив, що ТОВ «Леолюкс» йому відоме по тій причині, що перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова. В період 2003-2004 років ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводили ряд тематичних, камеральних перевірок ТОВ «Леолюкс», по результатах яких складались акти перевірок та виносились податкові рішення-повідомлення про донарахування ТОВ «Леолюкс» сум ПДВ, які зазначені в кожному акті перевірки. Однак, ТОВ «Леолюкс» як дочірне підприємство СП ТОВ «Студія Лева» - підприємства з іноземними інвестиціями, користувалось пільгами при сплаті податків, зокрема ПДВ, які були передбачені Законом України «Про іноземні інвестиції». В цей час норми Закону України «Про усунення дискримінації» даних пільг при оподаткування ТОВ «Леолюкс» позбавили. СП ТОВ «Студія Лева» з цього приводу звернулося в Галицький районний суд м. Львова для тлумачення даних норм, про що були прийняті рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 року та ухвали цього ж суду від 02.07.2002 року, ТОВ «Леолюкс» користувалося такими пільгами при оскарженні податкових повідомлень-рішень, якими ДПІ у Галицькому районі нараховували суми ПДВ під час проведення планових та позапланових перевірок в період 2003-2004р.р. /т. 10 а.с. 217-219, т. 10 а.с. 239-240 /;

- показами свідка ОСОБА_7, співзасновниці ТОВ «Леолюкс», яка на досудовому слідстві повідомила, що вона в 2002 році разом з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та СП ТОВ «Студія Лева» увійшли до складу учасників ТОВ «Леолюкс». На посаду директора, згідно протоколу зборів учасників товариства, був призначений ОСОБА_2, який був наділений всіма повноваженнями щодо фінансово-господарської діяльності товариства. Він сам здійснював господарську діяльність, вів бухгалтерський та податковий облік, займався всіма питаннями господарської діяльності ТОВ «Леолюкс» /т. 10 а.с. 245-248 /;

- показами свідка ОСОБА_11, співзасновника ТОВ «Леолюкс», який на досудовому слідстві повідомив, що ТОВ «Леолюкс» являлось дочірнім підприємством СП ТОВ «Студія Лева». Створене воно було з метою ведення господарської діяльності, як і всі інші дочірні підприємства. Всі види діяльності вказані у статуті ТОВ «Леолюкс» та інших дочірніх підприємств. Рішення про створення ТОВ «Леолюкс» приймалася на зборах засновників СП ТОВ «Студія Лева» спільно. Директором ТОВ «Леолюкс» з 2003 року являвся ОСОБА_2, який і був відповідальний за ведення господарської діяльності ТОВ «Леолюкс» /т. 10 а.с. 118-121/;

- показами свідка ОСОБА_6, співзасновника ТОВ «Леолюкс», який на досудовому слідстві повідомив, що у 2002 році разом з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та СП ТОВ «Студія Лева» увійшов в склад учасників ТОВ «Леолюкс». Дане товариство являлось відокремленим підрозділом. На зборах учасників товариства директором було призначено ОСОБА_2, який вів господарську діяльність самостійно. Питанням імпорту нафти сирої в 2003-2004 роках ТОВ «Леолюкс» займався ОСОБА_2 /т. 10 а.с. 249-252 /;

- показами свідка ОСОБА_12, провідного інспектора ВМО у м. Херсоні Енергетичної регіональної митниці, який на досудовому слідстві повідомив, що ТОВ «Леолюкс» в період 2003-2004 роках імпортувало нафту сиру російського походження від компанії «Chelsea Enterprises LLC». Митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом подачі податкових векселів, згідно яких підприємство зобов'язувалось сплатити необхідні платежі перед органами ДПІ. Для закріплення результатів сплати податків та митних зборів ТОВ «Леолюкс» він на векселі проставляв штамп № « 15» «сплачено» /т. 10 а.с. 235 /;

- показами свідка ОСОБА_13, старшого інспектора ВМО у м. Херсоні Енергетичної регіональної митниці, яка на досудовому слідстві повідомила, що ТОВ «Леолюкс» в період 2003-2004 років імпортувало нафту сиру російського походження від компанії «Chelsea Enterprises LLC». Митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом подачі податкових векселів, згідно яких підприємство зобов'язувалось сплатити необхідні платежі перед органами ДПІ. Для закріплення результатів сплати податків та митних зборів ТОВ «Леолюкс» вона на векселі проставляла штамп № « 13» «сплачено» /т. 10 а.с. 236 /;

- показами свідка ОСОБА_14, старшого інспектора ВМО у м. Херсоні Енергетичної регіональної митниці, який на досудовому слідстві повідомив, що ТОВ «Леолюкс» в період 2003-2004 років імпортувало нафту сиру російського походження від компанії «Chelsea Enterprises LLC». Митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом подачі податкових векселів, згідно яких підприємство зобов'язувалось сплатити необхідні платежі перед органами ДПІ. Для завершення митного оформлення при імпорті нафтопродуктів ТОВ «Леолюкс», він на векселі проставляв штамп № « 007» «сплачено» /т.10 а.с. 238 /;

- показами свідка ОСОБА_15, провідного інспектора ВМО у м. Херсоні Енергетичної регіональної митниці, який на досудовому слідстві повідомив, що ТОВ «Леолюкс» в період 2003-2004 роках імпортували нафту сиру російського походження від компанії «Chelsea Enterprises LLC». Митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом подачі податкових векселів, згідно яких підприємство зобов'язувалось сплатити необхідні платежі перед органами ДПІ. Для завершення митного оформлення при імпорті нафтопродуктів ТОВ «Леолюкс», він на векселі проставляв штамп № « 022» «сплачено» /т.10 а.с. 237 /;

- даними реєстраційних документів ТОВ «Леолюкс», згідно яких СУКП ТОВ „Студія Лева" не створювало ТОВ „Леолюкс", а лише увійшло до складу його співвласників, а тому, на думку органів досудового слідства, ТОВ „Леолюкс" не є дочірнім підприємством СУКП ТОВ „Студія Лева" та на нього не розповсюджуються гарантії, які надавались ст. 9 Закону України „Про іноземні інвестиції" /т. 7 а.с. 39-176 /;

- даними первинних документів про проведення господарських операцій між ТОВ «Леолюкс» та фірмою нерезидента «Chelsea Enterprises LLC»(США), згідно яких ТзОВ «Леолюкс» упродовж жовтня 2003 - червня 2004 років закупляло нафту сиру російського походження в кількості 1 330 097 тонн та імпортували на територію України /т. 2 а.с.1-340/;

- даними вантажно-митних декларацій, згідно яких ТОВ «Леолюкс» імпортувало на територію України нафту сиру російського походження через митний кордон України, в період 2003-2004 років, а митне оформлення вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось шляхом оформлення податкових векселів / т. 2 а.с. 340-454/;

- даними простого векселя № ВК 733853272975 від 04.12.03 року, на суму ПДВ 2886659,49грн., з терміном погашення 02.01.04 року, який підписаний ОСОБА_2 в грудні 2003 року та поданий до ДПІ Галицького району м. Львова для врахування його як безумовне податкове зобов'язання ТОВ „Леолюкс" /т. 2 а.с. 274-375 /;

- даними простого векселя № ВК 733853273878 від 11.02.04 року, на суму ПДВ 113226,19 грн., з терміном погашення 11.03.04 року, який підписаний ОСОБА_2 в лютому 2004 року та поданий до ДПІ Галицького району м. Львова для врахування його як безумовне податкове зобов'язання ТОВ „Леолюкс" /т. 2 а.с. 382-383 /;

- даними простого векселя № ВК 733853273877 від 16.02.04 року, на суму ПДВ 113861,62 грн., з терміном погашення 16.03.04 року, який підписаний ОСОБА_2 в лютому 2004 року та поданий до ДПІ Галицького району м. Львова для врахування його як безумовне податкове зобов'язання ТОВ „Леолюкс" /т. 2 а.с. 386-387 /;

- даними простого векселя № ВК 733853275190 від 01.03.04 року на суму ПДВ 113861,62 грн. з терміном погашення 30.03.04 року, який підписаний ОСОБА_2 в березні 2004 року та поданий до ДПІ Галицького району м. Львова для врахування його як безумовне податкове зобов'язання ТОВ „Леолюкс" /т. 2 а.с. 392-393 /;

- даними податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року, згідно якої ОСОБА_2 в графі 19.2 не відобразив суми ПДВ з податкового векселя № ВК 733853272975 від 04.12.03 року на суму ПДВ 2886659,49грн. /т. 1 а.с. 163-164 /;

- даними журналу ДПІ у Галицького району м. Львова обліку та реєстрації простих векселів, в якому зареєстровані подані ТОВ «Леолюкс» (код ЄДРПОУ 32053088) прості векселі, в період 2003-2004 років /т.8 а.с. 2-90 /;

- даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року, де в останній графі 19.2 не відображено суми ПДВ з податкових векселів № ВК 733853273878 від 11.02.04р. на суму ПДВ 113226,19 грн., № ВК 733853273877 від 16.02.04 року на суму ПДВ 113861,62 грн., № ВК 733853275190 від 01.03.04 року на суму ПДВ 113861,62 /т. 1 а.с. 167-168 /;

- даними протоколу обшуку від 16.12.2010 року під час проведення якого виявлено та вилучено факсиміле ОСОБА_2 та відтиск штампу «Директор ОСОБА_2.», які оглянуті протоколом огляду від 16.12.2009 року, визнано речовими доказами та передано в камеру зберігання речових доказів СВ ПМ ДПА у Львівській області /т. 7 а.с. 5-14, 26-28,366-347 /;

- даними акту перевірки № 75 від 24.05.2004 року «Про результати перевірки поданої податкової звітності за період січень 2004 року», яким на думку органів досудового слідства, встановлено заниження суми ПДВ ТОВ «Леолюкс», яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду /т. 1 а.с. 94-95 /;

- даними корінця податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0008491630/0 від 26.05.2004 року, прийнятому на підставі акту перевірки № 75 від 24.05.2004 року, яким встановлено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ «Леолюкс» в січні 2004 р. /т. 1 а.с. 89 /;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 28.12.2004 року по справі № 5/1607-12/179, яким відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Леолюкс» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0008491630/0 від 26.05.2004 року, якими визначались податкові зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ «Леолюкс» /т. 1 а.с. 268-270 /;

- ухвалою Апеляційного господарського суду від 14.02.2005 року по справі № 5/1607-12/179, якою апеляційну скаргу ТзОВ «Леолюкс» залишено без розгляду /т. 1 а. 271 /;

- даними акту перевірки акт №357 від 29.06.04 року «Про результати перевірки ТзОВ «Леолюкс» поданої податкової звітності за березень 2004 року», яким на думку органів досудового слідства, встановлено заниження суми ПДВ ТОВ «Леолюкс», яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду /т. 1 а.с. 106-107 /;

- даними корінця податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0010661630/0 від 30.06.2004 року, прийнятому на підставі акту №357 від 29.06.04 року «Про результати перевірки ТзОВ «Леолюкс» поданої податкової звітності за березень 2004 року», яким, на думку органів досудового слідства, встановлено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ «Леолюкс» в березні 2004 року /т. 1 а.с. 100 /;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2004 року по справі № 5/2133-23/230, яким відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Леолюкс» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0010661630/0 від 30.06.2004 року, якими визначались податкові зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ «Леолюкс» /т. 1 а.с. 265-266 /;

- ухвалою Апеляційного господарського суду від 10.02.2005 року по справі № 5/2133-23/230, якою апеляційну скаргу ТзОВ «Леолюкс» залишено без розгляду /т. 1 а.с. 267 /;

- довідкою № 8400/26-31 від 26.11.2009 року «Про результати проведеного дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Леолюкс» (32053088) щодо правомірності відображення в податковому обліку ПДВ операцій з погашення податкового векселя від 04.12.03р.», в якій, на думку органів досудового слідства, встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п.11.5 ст.11 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) «Про податок на додану вартість» та п.п.18,19,20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 року №1104 (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого, на думку органів досудового слідства, занижено податкове зобов'язання з ПДВ в січні 2004 року, яке підлягає сплаті до бюджету, на суму 2886659,49 грн. по податковому векселю № ВК 733853272975 від 04.12.03 з терміном погашення 02.01.04 року /т.1 а.с. 7-10 /;

- довідкою № 1111/26-31 від 15.02.2010 року «Про дослідження податкової звітності ТОВ «Леолюкс» (код ЄДРПОУ 32053088) з ПДВ щодо повноти декларування сум ПДВ по імпортних операцій, сплата по яких була відстрочена шляхом оформлення податкового векселя за період з жовтня 2003 року по червень 2004 року та повноти сплати ПДВ при здійсненні імпортних операцій з використанням податкових векселів ВК № 733853273878 від 11.02.2004р.; ВК № 733853273877 від 16.02.2004р.; ВК № 733853275190 від 01.03.2004р., в якій, на думку органів досудового слідства, встановлено порушення ОСОБА_2 п.11.5 ст.11 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) «Про податок на додану вартість» та п.п.18,19,20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997 року №1104(із внесеними змінами та доповненнями), не відображав в рядку 19.2 «до збільшення (+): суми податку на додану вартість, які підлягають включенню до складу податкових зобов'язань у поточному звітному періоді (податкові векселі, термін погашення яких припадає на поточний звітний період) /т.10 а.с. 267-274 /;

- вироком Шевченківського районного суду від 25.02.2008 року у справі № 69-13 по обвинуваченню ОСОБА_2 - директора ДП ЛФ «Студія Лева-ЗЕД» та ТОВ «Леолюкс», у вчиненні злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3, ст. 366 ч. 2, ст. 219 КК України, що розслідувалась СУ ДПА України /т.10 а.с. 19-46 /;

- протоколом №8 зборів учасників товариства від 02.12.2002 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 призначений на посаду директора ТзОВ «Леолюкс» (код ЄДРПОУ: 32053088) /т.7 а.с. 145 /;

- розділу 9 Статуту підприємства "Леолюкс", затвердженого зборами учасників (протокол №5) 07.10.2002року, зареєстрованого 08.10.2002р., за юридичною адресою: м. Львів, вул. Городоцька 9, з якого вбачається, що керівник підприємства несе відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку товариства, за повноту нарахувань та своєчасність сплати податків, за достовірність даних, які містяться у звітних документах /т.7 а.с. 39-51 /;

- юридичною справою ТОВ «Леолюкс», якими підтверджено факт виконання обов'язків директора підприємства громадянином ОСОБА_2 /7 а. 39-176 /.

Дана кримінальна справа була скерована до суду, відповідно до постанови слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у місті Львові старшого лейтенанта податкової міліції Лещуха І.Я. від 26 лютого 2010 року, для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.07.2010 року/т.11 а.с.29/.

Відповідно до п.8 ст.6 КПК України, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.

Законні представники ОСОБА_2 - його діти донька ОСОБА_18 та син ОСОБА_19, тобто особи, які у зв'язку із смертю учасника процесу(ОСОБА_2.) набули певних процесуальних можливостей і які були пов'язані родинними зв'язками з померлим, клопотали перед судом про проведення судового розгляду справи і винесення кінцевого судового рішення з оцінкою дій померлого у суспільно небезпечному діянні, зокрема клопотали про закриття даної кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діяні ОСОБА_2 складу суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Розглянувши дану кримінальну справу, дослідивши докази в їх сукупності, зокрема в порядку визначеному главою 26 КПК України(1960 року), суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.212 КК України, відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 08 жовтня 2006 року №15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» визначено, що судам необхідно виходити з того, що кримінальна відповідальність за ст.212 КК України настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які встановлені Законом від 25 червня 1991р. №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» і введені в установленому законом порядку. Отже, зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим, суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи за певну їх частину.

Згідно зі ст.62 Закону України «Про господарські товариства», директор підзвітний зборам учасників товариства та не вправі приймати рішення, які віднесені законом і статутом до виключної компетенції зборів учасників»

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не входив до складу засновників СУКП ТОВ «Студія Лева», ТОВ «Леолюкс» і відповідно не мав ніякого відношення до утворення та складання установчих документів товариств. З цих же обставин, він був лише найнятим працівником і виконував обов'язки директора, за що отримував відповідну заробітну плату. Власниками підприємств були його засновники, а тому всі результати від господарської діяльності цього підприємства належали цим особам. Ніякої винагороди, окрім заробітної плати, він за весь час керівництва в ТОВ «Леолюкс» не отримував. Розмір заробітної плати, яку він отримував, призначення, строк перебування та звільнення з посади директора залежало від волевиявлення засновників. Ці обставини встановлені в ході розгляду справи і доказів на спростування цих обставин в ході розгляду справи не здобуто.

З показів ОСОБА_2, даними на досудовому слідстві вбачається, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Леолюкс», він керувався у своїй діяльності тим правовим режимом, який був встановлений судовим рішенням Галицького районного суду м.Львова від 08.11.2000 року та ухвалами, які роз'яснювали це рішення. Ці судові рішення сформували у нього переконання в тому, що його дії з оподаткування діяльності ЛФ ТОВ «Леолюкс», ведення податкового обліку та в інших питаннях діяльності керованого ним підприємства є правомірними. Саме тому, ТОВ «Леолюкс», директором якого він являвся, не сплачували податки та інші обов'язкові платежі, оскільки користувались пільгами з оподаткування, як дочірні підприємства СУКП ТОВ «СтудіяЛева».

Зазначені покази ОСОБА_2 підтверджуються показами свідків, даними в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що СП ТОВ «СтудіяЛева» є засновником ДП «Леолюкс». На його переконання, в діях ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, оскільки останній діяв на підставі державних гарантій від зміни законодавства, наданих ст.9 Закону України «Про іноземні інвестиції» на термін 10 років, які в свою чергу передбачали звільнення від сплати ПДВ для СП «Студія Лева» і його дочірніх підприємств. ДПА у Львівській області надіслало СП «Студія Лева» листи, згідно яких визнають податкові гарантії та десятирічний термін дії державних гарантій для СП «Студія Лева» було встановлено до 25.04.2006 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні також пояснив, що ДП «Леолюкс» є дочірнім підприємством СП «Студія Лева» і пільги щодо сплати податків та інших платежів розповсюджувалось і на ДП «Леолюкс».

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона працювала в СП «Студія Лева». ДП «Леолюкс» є дочірнім підприємством СП «Студія Лева» і на нього розповсюджувалась дія Закону України «Про іноземні інвестиції», тобто підприємство звільнялося від сплати певних податків і ДП «Леолюкс» мало право використовувати ці пільги.

Крім того, вказані свідки(ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) в судовому засіданні, кожен окремо, вказали, що ОСОБА_2 в ході здійснення службової діяльності на своїй посаді завжди дотримувався вимог діючого законодавства і не допускав його порушень.

Свідок ОСОБА_8, головний податковий ревізор інспектор ГВПМ ДПІ у м. Львові, в судовому засіданні, підтвердила вищенаведені у цій постанові покази дані нею на досудовому слідстві, також вказавши, що ТзОВ «Леолюкс» мало державні гарантії з приводу пільгового оподаткування, але воно не скористалося ними.

Як вбачається з висновку проведеної по справі судово-економічної експертизи:

- не надається можливим документально підтвердити висновки, наведені у довідці №8460/26-31 від 26.11.2009 року щодо зниження ТзОВ «Леолюкс» податкового зобов'язання, та, відповідно податку на додану вартість в січні 2004 року на суму 2886659,49 грн;

- не надається можливим документально підтвердити висновки, наведені у довідці №1111/26-31 від 15.02.2010 року щодо зниження ТзОВ «Леолюкс» податкового зобов'язання, та, відповідно податку на додану вартість в березні 2004 року на суму 340949,43 грн.

Факт використання судового рішення, як підстави для звільнення від оподаткування, ведення податкового обліку і надання звітності, не заперечується і державним обвинуваченням. Обвинуваченням заперечується сама правова допустимість такої підстави у звільненні від оподаткування, як судове рішення. Такий висновок обвинувачення мотивується тим, що після набрання судовим рішенням законної сили відбулися законодавчі зміни, внаслідок чого виконання судового рішення було припинено.

Крім того, факт ненадходження податків і зборів до бюджету, поряд з реальним існуванням обставин, які об'єктивно не залежали від ОСОБА_2 та обумовлювали конфліктність законодавчих актів з судовими актами, які не усунули існуючі між ними протиріччя та створили реальні труднощі для правильного розуміння прав і обов'язків ОСОБА_2 в процесі справляння ним податків, не є доказом умисного ухилення останнього від сплати податків.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, також вони не здобуті в ході розгляду справи у суді, про існування та реалізацію корисливих мотивів ОСОБА_2 Досудовим слідством не виявлено фактів придбання ОСОБА_2 майна, яке має значну вартість або витрачання ним значних сум коштів, здобутих злочинним шляхом, на власні потреби або отримання ним незаконної вигоди у будь-якому вигляді..

Суд враховує, що в розпорядженні ОСОБА_2 знаходилося рішення Галицького районного суду м.Львова від 08.11.2000р. та ухвали суду про роз'яснення цього рішення, згідно з якого до іноземної інвестиції, здійсненої у формі створеного Спільного українсько-канадського підприємства ТОВ «Студія Лева» застосовано державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені ст.9 Закону України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992р., згідно з якою у тому разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій. Даним рішенням визначено, що СУКП ТОВ «Студія Лева» та створені з його участю дочірні підприємства, у статутному фонді яких не менше 51% належить СУКП ТОВ «Студія Лева», мають особливий правовий статус у відповідності з яким до таких підприємств протягом 10-ти років, починаючи з 25.04.1996р., застосовується спеціальне, у тому числі податкове, митне, валютне та інвестиційне законодавство України, яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції, внесеної при створенні СУКП ТОВ «Студія Лева» - 24.09.1992р. Як зазначено судом, саме застосування державної гарантії встановленої ст.9 Закону України «Про іноземні інвестиції» передбачає звільнення від сплати податків. Дане рішення не скасоване, не змінене та набуло законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. №8 «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виходячи з вищенаведеного, на думку суду, у ОСОБА_2 не було підстав ставити під сумнів, що сприятливий режим оподаткування якимось чином не пов'язаний з іноземним інвестором та може не відповідати його інтересам.

За змістом ст.212 КК України передбачений нею злочин може бути вчинений різними способами. Згідно зі ст.64 КПК України, спосіб вчинення злочину підлягає доказуванню.

Як вбачається з постанови слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у місті Львові старшого лейтенанта податкової міліції Лещуха І.Я. від 26 лютого 2010 року досудовим слідством, таким способом умисного ухилення від сплати податків вважається використання ОСОБА_2 вищевказаного рішення та ухвал Галицького районного суду м.Львова.

Таким чином, від обов'язку сплачувати податки, збори чи інші обов'язкові платежі, які передбачені законодавством, чинним на момент поточної діяльності СУКП ТОВ «Студія Лева», ТОВ «Леолюкс», але відмінним від того законодавства, яке діяло в день реєстрації іноземної інвестиції, СУКП ТОВ «Студія Лева», ТОВ «Леолюкс» були звільнені судами своїми рішеннями. Позбавлення, обмеження та припинення права СУКП ТОВ «Студія Лева», ТОВ «Леолюкс», яке встановлене судом, допустиме лише у випадку втрати чинності судовим рішенням.

Законне застосування ОСОБА_2 правового режиму, встановленого Законом України «Про іноземні інвестиції», доведено та підтверджено рішенням Галицького районного суду м.Львова по справі №2-2857 від 08 листопада 2000 року, Ухвалами Галицького районного суду м.Львова від 19 червня 2002 року, від 02 липня 2002 року, від 13 вересня 2002 року, від 25 жовтня 2002 року, від 27 вересня 2002 року, якими надавались державні гарантії захисту інвестицій, а не пільги у сфері валютного і митного регулювання та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, відсутність умислу не утворює складу інкримінованого суспільно небезпечного діяння, самі лише факти несплати податків, на підставі судових рішень, та господарська діяльність в межах чинного законодавства, що підтверджується зібраними по справі матеріалами, не є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_2.

Таким чином, при наведених вище обставинах, суд не вбачає в діях ОСОБА_2 ознак ухилення від сплати податків і робить висновок, що орган досудового слідства прийшов до неправильного висновку про наявність в діях останнього складу суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Суд вважає, що правильність поведінки ОСОБА_2 у відносинах з оподаткування визначалася не на його власний розсуд, а судовим рішенням. Крім того, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 в ході здійснення діяльності щодо сплати податків вживав заходів і діяв виключно в межах правового поля.

Правові наслідки, які випливають із зазначених вище судових рішень, свідчать на користь ОСОБА_2, оскільки, якщо суд своїм рішенням встановлює відсутність у СУКП ТОВ «Студія Лева» обов'язку сплачувати податки, то у ОСОБА_2 є всі підстави об'єктивного характеру розуміти свої обов'язки саме таким чином.

З цього видно, що дії ОСОБА_2 при оподаткуванні ТОВ «Леолюкс» після вищевказаних змін в законі, ґрунтувались на судових рішеннях, які передбачали відсутність у них обов'язку сплачувати податки в бюджет та правові наслідки у вигляді несплати податків (ПДВ).

Суд критично оцінює докази зазначені в постанові слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у місті Львові старшого лейтенанта податкової міліції Лещуха І.Я. від 26 лютого 2010 року і визначені органом досудового слідства, як беззаперечні докази вини ОСОБА_2, оскільки дані докази на думку суду спростовані вищенаведеними доводами суду і наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, вказані докази які визначені досудовим слідством, як такі, що доводять наявність в діях ОСОБА_2 складу суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, лише підтверджують хронологію подій при здійсненні ОСОБА_2 діяльності по сплаті податків, однак жодним чином не доводять наявність в його діях умислу спрямованого на незаконне звільнення від оподаткування. Крім того, досудовим слідством не встановлені мотиви якими керувався ОСОБА_2 при здійсненні незаконної, на думку органів досудового слідства, діяльності в сфері оподаткування.

Таким чином, вивчивши та оцінивши в сукупності докази по справі, а також проаналізувавши правові норми, що встановлюють обов'язковість судового рішення та регулюють податкові правовідносини підприємств з іноземними інвестиціями, суд приходить до висновку. що факти ненадходження в бюджет коштів в період діяльності ЛФ ДП «Студія Лева - ЗЕД», ТОВ «Леолюкс» не можна розцінювати як результат умисних дій ОСОБА_2 спрямованих на умисне ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів та не знаходить достатніх і належних доказів, які б доводили наявність в діях останнього складу суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Виходячи з вищенаведеного, суд відхиляє доводи прокурора про необхідність закриття даної кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, а саме на підставі п.8 ст.6 КПК України(1960 року), у зв'язку із смертю ОСОБА_2, так як відповідно до зазначеної норми, закриття кримінальної справи не допускається якщо провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого, оскільки законні представники ОСОБА_2, його діти - донька ОСОБА_18 та син ОСОБА_19, тобто особи, які у зв'язку із смертю учасника процесу(ОСОБА_2.) набули певних процесуальних можливостей і які були пов'язані родинними зв'язками з померлим, заперечують проти цього.

За наведених обставин, виходячи з вищенаведених мотивів і доводів щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, суд вважає, що кримінальна справа підлягає закриттю на підставі п.2 ст.6 КПК України(1960 року).

Керуючись ст.6 п.2 КПК України 1960 року, суд

п о с т а н о в и в :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.212 КК України - закрити, на підставі п.2 ст.6 КПК України(1960 року).

Арешти накладені на майно ОСОБА_2 по даній справі - після набрання постановою законної сили скасувати.

Речові докази по справі /т.7 а.с. 347/ - знищити.

Судові витрати по справі в розмірі 5888 гривень за проведення по справі експертизи - віднести на рахунок держави.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 15 діб з моменту її проголошення її проголошення.

Суддя Стрельбицький В.В.