Постанова

від 28.05.2013 по справі 5002-27/3423-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5002-27/3423-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. у справі№5002-27/3423-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим до 1. Сакської районної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" провизнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.05.2013р. №02-05/486 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В.

За участю прокурора: Зузак І.О., посв. №014200;

представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача1: не з'явилися;

- відповідача2: Остроушко М.М., дов. б/н від 22.05.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим з позовом до Сакської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.09.2010р. між відповідачами; зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі відповідачу-1.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012р. у справі №5002-27/3423-2012 (суддя Янюк О.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. у справі №5002-27/3423-2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Фенько Т.П., суддів Антонової І.В., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу заступника Сакського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012р. у справі №5002-27/3423-2012 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 10га вартістю 2073000,13грн. (кадастровий номер 01:243:852:00:09:001:1485), укладений 10.09.2010р. між Сакською районною державною адміністрацією та ТОВ "Іллінецький торговий дом". Зобов'язано ТОВ "Іллінецький торговий дом" повернути земельну ділянку площею 10га вартістю 2073000,13грн. (кадастровий номер 01:243:852:00:09:001:1485) розташовану на відстані 150м від урізу води Чорного моря та на відстані 0,4км південно-західніше смт. Новофедорівка за межами населених пунктів Оріхівської сільської ради Сакського району за актом прийому-передачі Сакській районній державній адміністрації. Стягнуто в дохід державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви з Сакської районної державної адміністрації у сумі 536,5грн., та з товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 536,5грн. Стягнуто з Сакської районної державної адміністрації 268,25грн. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" 268,25грн. в дохід Державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 14.01.2013р. у справі №5002-27/3423-2012 та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012р. у справі №5002-27/3423-2012. Заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції судом касаційної інстанції відхилено як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника скаржника, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 10.09.2010р. між Сакською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" (орендар) був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Сакському відділі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 13.10.2010р. за №041002500009, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування строком на 49 років для розміщення пансіонату земельну ділянку площею 10га, яка знаходиться на відстані 150м від урізу води Чорного моря та на відстані 0,4км південно-західніше смт.Новофедорівка за межами населених пунктів Оріхівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 01:243:852:00:09:001:1485.

На виконання п.20 договору, за умовами якого передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі, 13.10.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в оренду для використання її за цільовим призначенням (для розміщення пансіонату) за актом приймання-передачі земельної ділянки.

З договірних умов, визначених відповідачами у п.18 договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою передачі в оренду земельної ділянки визначено рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010р. у справі №5002-19/2956-2010. При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що за цим судовим рішенням суд спонукав Сакську районну державну адміністрацію укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" договір оренди земельної ділянки, але постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2012р. у справі №5002-19/2956-2010 рішення суду від 05.07.2010р. скасоване, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" про спонукання Сакської районної державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки відмовлено.

З посиланням на зазначені обставини, вважаючи, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахував приписи ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.36 1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 (N 3-рп/99), ст.188 Земельного кодексу України, п."а" ч.1 ст.6, ч.4 ст.9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011р. N459/2011, Постанову Кабінету Міністрів України від 12.12.2011р. №1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства", вказав, що Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні органи здійснюють контрольні та управлінські функції без наділення правом розпорядження земельними ділянками, яке наявне у відповідача-1, у визначеного прокурором позивача відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом, відмовив у його задоволенні у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у даній справі рішення суду, не врахував наведених норм матеріального та процесуального права, вірно встановлених судом першої інстанції вищевикладених обставин у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не перевірив правильність визначення прокурором позивача для захисту інтересів держави та наявності у позивача передбачених законом повноважень на звернення до суду з даним позовом, вдавшись до аналізу правових підстав заявлених позовних вимог, дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду у даній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36 1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. В резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, яке затверджено Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011, визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п.3, 6 вказаного Положення основними завданнями Держсільгоспінспекції України є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах. Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Згідно з п.4.1, 4.10 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011р. №770, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання, зокрема, щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

Права Держсільгоспінспекції та її посадових осіб викладені у п. 6 вказаного Положення та повністю кореспондуються з п.5 Положення про Держсільгоспінспекцію України, зокрема, щодо прав: отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. №01-06/805/2012 "Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" визначено, що з огляду на приписи ст.1 Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного органу з відповідним позовом господарським судам слід з'ясовувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Отже, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, а також недотримання прокурором встановлених ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України вимог при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тоді як рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі як прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, яким надано належну правову оцінку та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга - задоволенню.

За приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України сплачений скаржником судовий збір підлягає відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. у справі №5002-27/3423-2012 скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012р. у справі №5002-27/3423-2012 залишити в силі.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торговий дом" 802(вісімсот дві)грн90коп. судового збору за касаційній перегляд. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко