Постанова

від 03.06.2013 по справі 5006/13/55пд/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Справа № 5006/13/55пд/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. представники сторін в судове засідання 03.06.2013р. не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі господарського суду№5006/13/55пд/2012 Донецької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Торез до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс" м. Харцизьк провизнання недійсним договору купівлі-продажу № 02/10 від 09.10.2008р. В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №02/10 від 09.10.2008р.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2012р. (складене 28.12.2012р.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5006/13/55пд/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 03.06.2013р. уповноважені представники позивача та відповідача - не з'явились. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються договору купівлі-продажу Спецтехніки від 09.10.2008р. №2/10, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс" (продавець) зобов'язується передати у власність покупцю - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (покупець) транспортні засоби - нову Спецтехніку, яка ще не була у користуванні (згідно додатку - специфікації) а останній зобов'язується прийняти і сплатити за цей товар Продавцю грошову суму встановлену у додатку -специфікації.

26.03.2012р. за заявою ОСОБА_4 по факту здійснення відносно нього шахрайських дій з боку посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнавекс", СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України.

В ході почеркознавчої експертизи, призначеної заступником начальника СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області в межах зазначеної кримінальної справи, експертом Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Головного управління ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 під відбитком печатки "ПП ОСОБА_4." на договорі купівлі-продажу Спецтехніки від 09.10.2008р. № 02/10 не відповідає зразкам підпису ОСОБА_4, які представлені в якості порівняльного матеріалу. Відповідно до наданого висновку експерта № 177 від 05.04.2012р. наявність зовнішньої подібності спірного підпису з зразками, імовірніше всього свідчить про те, що даний підпис був виконаний з метою імітації якогось справжнього підпису вказаної особи.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону , додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Приписами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарськими судами встановлено, що з тексту висновку експертизи №177 від 05.04.2012р. вбачається, що в його основу покладена копія договору №02/10 від 09.10.2008р .

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційної інстанції, що вищезазначений висновок не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки, як вірно було зазначено апеляційною інстанцією він суперечить вимогам п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5, відповідно до якого для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним з огляду на безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог.

Посилання заявника касаційної скарги, що судами не досліджувався оригінал спірного договору не приймається судовою колегією касаційної інстанції до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій здійснені необхідні процесуальні дії щодо витребування оригіналу спірного договору (що підтверджується ухвалами господарських судів, як першої, так і апеляційної інстанції), проте останній так і не був наданий, що виключає можливість його дослідження.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5006/13/55пд/2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5006/13/55пд/2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков