Постанова

від 03.06.2013 по справі 4/5007/1484/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" червня 2013 р. Справа №4/5007/1484/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Лукашин Є.В.;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду Житомирської області від 29.03.2013р.

у справі №4/5007/1484/12 (суддя Омельян О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій"

про стягнення 88340.13 євро, що становить 928454,76 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 березня 2013 року у справі №4/5007/1484/12 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корецький аграрій» про стягнення 88340, 13 євро, що становить 928454, 76 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Оскаржуваним рішенням встановлено факт існування між сторонами договірних відносин, а саме 21.11.2006р. між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого відповідно до п.1.1. Статуту є ПАТ КБ "Приватбанк", та ТОВ "Корецький аграрій" укладено кредитний договір №КА-120Е за умовами якого банк при наявності вільних ресурсів зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 357 600,08 євро на наступні цілі: придбання нового бурякозбирального комбайна фірми ХОЛМЕР мод. "ТЕРРА ДОС", 2006р.в. згідно договору на поставку сільськогосподарської техніки №050/ХМ від 02.10.2006р., укладеного між ТОВ "Приватлізинг" та ТОВ "Корецький аграрій". До вказаного кредитного договору були укладені чотири додаткові угоди: від 07.12.2006р. №КА-120Е/1 з додатком №1; від 02.03.2007р. №КА-120Е/2 з додатком №2; від 22.02.2008р. №КА-120Е/3 з додатком 3; від 30.08.2008р. №КА-120Е/4, якими встановлювались графіки погашення кредиту та відсотки за використання кредиту.

В подальшому, в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 01.02.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави майна №КА-120-Е/дз-1, посвідчений державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №123, відповідно до п.6 якого надано в заставу наступне майно: бурякозбиральний комбайн ХОЛМЕР мод. "ТЕРРА ДОС", 2006р.в., заводський №214406, двигун №389142307514, об'єм двигуна 14858, реєстраційний №08387ВК заставною вартістю 2 856 330,00 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевим господарським судом в основу оскаржуваного рішення покладено ту обставину, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.03.2010р. стосовно відповідача порушена справа про банкрутство за №4/18-Б та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів, звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про заставу" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

Враховуючи вищенаведене та правові норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.(а.с.167-168).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що 21.11.2006р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Корецький аграрій» укладено кредитний договір №КА-120Е. Зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язаня по вказаному кредитному договору ними було укладено договір застави майна №КА-120-Е/дз-1 від 01.02.2007р.. Пояснює, що згідно договору застави майна №КА-120-Е/дз-1 від 01.02.2007 року в заставу Банку був наданий бурякозбиральний комбайн ХОЛМЕР, мод. «Терра ДОС», 2006р.в.. Звертає увагу, що витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.08.2012р. підтверджується, що майно боржника, яке є предметом договору застави майна №КА-120-Е/дз-1 від 01.02.2007 року внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна (запис 1). Здійснює посилання на норми закріплені в Законі України «Про заставу» та п15.8.3 договору застави, згідно якого заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом заставодавця та (або) позичальника. З врахуванням наведеного наголошує, що оскільки Боржник допустив порушення умов кредитного договору №КА-120Е від 21.11.2006 року, то Банк має всі законні права на звернення стягнення на заставне майно. Вказує на ту обставину, що право кредитора задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок реалізації заставного майна встановлене Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Кірм того, 24.04.2013р. до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.2-1 ГПК України, від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.03.2010р. у справі №4/18-Б порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснює посилання на ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р. відповідно до якої, мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. На підставі вказаного звертає увагу, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором №КА-120Е від 21.11.2006р. в сумі 88340, 13 євро виникла в період з 27.03.2010р. по 22.08.2012р., тобто після введення мораторію відповідно до вказаної ухвали. Також, звертає увагу апеляційного господарського суду, що відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство», згідно з частиною третьою статті 23 Закону України від 18 листопада 2003р. N1255-Р/ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", частиною другою статті 33 Закону України від 5 червня 2003р. N898-ІУ "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

За наведених мотивів апелянт просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В свою чергу, від відповідача по справі відзив на апеляційну скаргу позивача не надійшов.

Згідно ч.2 ст.96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

03 червня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 29 березня 2013 року у справі №4/5007/1484/12 слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.79,80,185,186), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2006р. між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого відповідно до п.1.1. Статуту є ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.34), та ТОВ "Корецький аграрій" укладено кредитний договір №КА-120Е (надалі - Кредитний договір) (а.с.7-12) за умовами якого банк при наявності вільних ресурсів зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 357 600,08 євро на наступні цілі: придбання нового бурякозбирального комбайна фірми ХОЛМЕР мод."ТЕРРА ДОС", 2006р.в. згідно договору на поставку сільськогосподарської техніки №050/ХМ від 02.10.2006р., укладеного між ТОВ "Приватлізинг" та ТОВ "Корецький аграрій".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до вказаного Кредитного договору були укладені чотири додаткові угоди: від 07.12.2006р. №КА-120Е/1 з додатком №1 (а.с. 13, 14); від 02.03.2007р. №КА-120Е/2 з додатком №2 (а.с.15, 16); від 22.02.2008р. №КА-120Е/3 з додатком №3 (а.с.17, 18); від 30.08.2008р. №КА-120Е/4 (а.с.19), якими встановлювались графіки погашення кредиту та відсотки за використання кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 01.02.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави майна №КА-120-Е/дз-1, посвідчений державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №123 (надалі - Договір) (а.с.22-25), відповідно до п.6 якого відповідачем надано в заставу наступне майно: бурякозбиральний комбайн ХОЛМЕР мод."ТЕРРА ДОС", 2006р.в., заводський №214406, двигун №389142307514, об'єм двигуна 14858, реєстраційний №08387ВК заставною вартістю 2 856 330,00 грн..

Відповідно до п.1 предметом даного Договору є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.6 Договору в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Корецький аграрій" перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника.

Пунктом 3 Договору передбачений максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, який складає 8568990,00 грн..

Згідно із записом №1 витягу №37312930 з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.08.2012р. майно відповідача, яке є предметом договору застави майна від 01.02.2007р. №КА-120-Е/дз-1, внесено до відповідного реєстру (а.с.26-32).

Відповідно до акту прийому-передачі майна в заклад від 28.08.2008р. на виконання п.17.12 Договору застави майна №КА-120-Е/дз-1 від 01.02.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №КА-120Е від 21.11.2006 р., відповідач передав, а позивач прийняв бурякозбиральний комбайн ХОЛМЕР мод."ТЕРРА ДОС", 2006р.в., заводський №214406, двигун №389142307514, об'єм двигуна 14858, реєстраційний №08387ВК.

Пунктом 15.8.3 Договору застави майна передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, зокрема, у випадку порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом заставодавця та (або) позичальника.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, заставою.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992р. №2654-ХІІ (зі змінами та доповненнями) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права; відповідно до ч.1 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З пункту 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Житомирської області від 26.03.2010р. у справі №4/18-Б (а.с.53-54), якою порушено провадження у справі про банкрутство стосовно відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) в редакції до 19.01.2013р. (далі - Закон), з метою забезпечення грошових вимог кредиторів заборонено посадовим особам боржника та власникам його майна, а також податковій інспекції за місцем знаходження боржника вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного підприємству майна, в тому числі і того що знаходиться у податковій заставі, реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи боржника; зупинено виконавче провадження по стягненню з боржника заборгованості на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.04.2010р. у справі №4/18-Б, введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Корецький аграрій» (а.с.69-70).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Ухвали господарського суду від 12.02.2013р. у справі №4/18-Б продовжено процедуру розпорядження майном відповідача до 30.05.2013р. (а.с.71).

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-XII та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п.1 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону №4212-VI вказано, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім: підпункту 14 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування; положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.

Відповідно до п.1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги фактичні обставини справи судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що при вирішенні даного спору слід керуватись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) в редакції до 19.01.2013р. .

Вищий господарський суд України у п.п.1.2. та 8.5. Рекомендацій Президії від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначив, що господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою, має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, відповідно до положень абз.2 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" та абз.2 п.2.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказаний Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

З наведеного вбачається, що господарський суд при вирішенні даного спору повинен керуватися нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який має пріоритетним над іншими в даному випадку та застосовувати дані правові норми переважно перед нормами інших законів, дія яких поширюється при вирішенні спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Пунктом 5.4. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви до господарського суду про визнання їх вимог у справі про банкрутство відповідно до ст.14 Закону та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Згідно з п.43 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009р., №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо.

Частинами 5, 6 ст.12 Закону передбачено виключний перелік вимог кредиторів, на які дія введеного мораторію не поширюється, а саме: на задоволення вимог на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

З вищевикладеного вбачається, що дія мораторію введеного ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.03.2010р. у справі №4/18-Б поширює свою дію і на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.02.2013р. у справі №4/18-Б про банкрутство ТзОВ «Корецький аграрій» , з якої вбачаються визнаними судом вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до відповідача на суму 3825382,06 грн. основного боргу - до першої черги як забезпечені заставою, 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита і 40,00 грн. витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора - до першої черги та відмовлено у визнанні вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до відповідача у сумі 3210363,98 грн. основного боргу та 106691,79 грн. пені, зобов'язано розпорядника майна Паламарчука О.А. включити до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги згідно визначеної судом черговості, окремо внести до реєстру вимоги, забезпечені заставою майна боржника, та відомості про майно боржника, яке є предметом застави (а.с.138-147).

Заборгованість у сумі 38255382,06 грн. основного боргу, що її визнано судом відповідно до вказаної ухвали, виникла по кредитному договору №КА-120Е від 21.11.2006р. та забезпечена заставою майна відповідача згідно з договором застави майна №КА-120-Е/дз-1 від 01.02.2007р., а саме: бурякозбирального комбайна ХОЛМЕР мод."ТЕРРА ДОС", 2006р.в., заводський №214406, двигун №389142307514, об'єм двигуна 14858, реєстраційний №08387ВК, з яких сума заборгованості по відсоткам, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, тобто до 26.03.2010р. та складає 65332,16 євро (еквівалент 711188,91 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.01.2011 р. (дата заяви ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогами у справі №4/18-Б про банкрутство відповідача).

Апеляційним господарським судом з матеріалів справи встановлено, що останні містять заяву ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.03.2013р. вих.№27/03-1 про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відсотках за кредитним договором №КА-120Е від 21.11.2006р. в сумі 88340,13 євро (еквівалент 928454,76 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.12.2012р. (дата відправлення поштовим зв'язком позовної заяви на адресу суду)), яка нарахована за період з 27.03.2010р. по 22.08.2012р., тобто після порушення провадження у справі №4/18-Б про банкрутство, яке порушено ухвалою суду від 26.03.2010р., а відповідно до ст.1 Закону дана вимога є поточною, яка згідно абз.8 ч.1 ст.23 Закону може пред'являтись у справі про банкрутство тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р., передбачено, що майно боржника, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є спеціальним законом, який в свою чергу не позбавляє заставодержателя права на задоволення вимог за рахунок предмета застави, а навпаки гарантує йому це право. Проте, таке задоволення вимог має відбуватись у визначеному вказаним Законом порядку.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.03.2010р. стосовно відповідача порушена справа про банкрутство №4/18-Б та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів, а отже звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про заставу" не може здійснюватись окремо від провадження у справі про банкрутство, оскільки встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 29.03.2013 року у справі №4/5007/1484/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

2. Справу №4/5007/1484/12 надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.