Постанова

від 03.03.2009 по справі 7/241

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/241

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.2009  року                                                                      Справа № 7/241

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

секретар судового засідання:            Міхальчук О.А.

за участю представників:

від позивача:                              -Мазур В.А., директор, паспорт серії ЕК №821860,

виданий 23.06.98 Попаснянським РВ УМВС України

в Луганській області;

від відповідача:                              -повноважний представник не прибув;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

                                        „Терра Плюс”, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від                                        15.01.09

по справі                              №7/241 (суддя –Калашник Т.Л.)

за позовом:                              Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

                                        „Терра Плюс”, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області

до відповідача:                    Фермерського господарства „Катеринівське”,

                                        с. Катеринівка, Попаснянський район Луганської області

про                                        33765 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:          

          Із матеріалів даної справи вбачається, що назвою позивача у справі –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”,                 с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області, яку і слід вважати належною.

          У листопаді 2008 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області (далі за текстом –СТОВ „Терра Плюс”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 14.11.08 №62 з вимогами про стягнення з Фермерського господарства „Катеринівське”, с. Катеринівка, Попаснянський район Луганської області (далі за текстом –ФГ „Катеринівське”, відповідач), коштів у сумі  33765 грн. 00 коп.

В ході розгляду даної справи у суді першої інстанції позивач за доповненнями до позовної заяви №95 від 12.12.08 уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у сумі 33765 грн. 00 коп. на підставі ч. 1 ст. 144, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241 у задоволенні позову відмовлено з покладенням судових витрат на позивача.

Дане рішення мотивовано наступним:

-ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 1. ст. 639, ч. 2 ст. 693, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України;

-чинним законодавством України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів;

-тому позивачем обґрунтовано, за рахунками відповідача №01 від 15.01.06, №02 від 04.02.06, №03 від 01.03.06, №04 від 17.04.06 та №05 від 03.05.06 (а.с.9-11) у період з 15.01.06 по 27.05.06 було сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 33765 грн. 00 коп., про одержання яких останнім було видано позивачу відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру, які підписані представником відповідача і підпис скріплено печаткою підприємства (а.с.12-17). Факт отримання грошових коштів відповідачем не спростований. Сплачені грошові кошти є фактично попередньою оплатою за товар, який має бути поставлений;

-вимога про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв'язку з відмовою від зобов'язання сторін, сторона що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного;

-сторонами не надано доказів неможливості виконання зобов'язання або відмови від його виконання; у зв'язку з наведеним посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України та викладені ним у зв'язку з цим вимоги є безпідставними;

-зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом;

-покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати лише у випадку, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк; сторонами у даній справі не встановлений строк виконання відповідачем зобов'язання  з передачі товару;

-позивачем не надано доказів складання та надіслання вимоги про виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки пшениці озимої відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Позивачем за листом №04 від 22.12.08, а саме після звернення з цим позовом 17.11.08 до суду,  надіслано вимогу лише на повернення грошових коштів; таким чином на час звернення позивача до суду з позовною заявою строк виконання відповідачем обов'язку не настав.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 26.01.09 №9, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступне:

          -при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які насправді є недоведеними; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи;

          -господарський суд Луганської області прийняв оскаржуване рішення, в якому проігнорував очевидні факти й доводи сторін, і яке ніяким чином не сприяє забезпеченню ефективного захисту права власності позивача; це судове рішення порушує проголошені Конституцією України принципи верховенства права (ст. 8), права власності (ст. 41) та права на захист своїх прав у суді (ст. 55);

          -оскаржувне рішення засвідчує, що оцінка доказів судом першої інстанції не ґрунтувалася на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повністю ігнорував принципи змагальності судочинства та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

          -всупереч принципам змагальності та рівності сторін перед судом і законом господарський суд Луганської області зазначив, що позивач не довів факту складання та надіслання вимоги про виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (що за законом позивач і не повинен був робити та, відповідно, доводити), але не звернув уваги на те, що відповідач не навів жодного аргументу, який обґрунтував би законність зберігання ним коштів, які становлять предмет спору. Крім того, всупереч вимозі закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд не звернув уваги на те, що відповідач ні в документах, наданих суду, ні в залі судового засідання через свого представника взагалі жодного разу не висловив наміру повернути кошти, отримані ним від позивача, або ж виконати зобов'язання в натурі за договором, який, на думку суду, було укладено. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи;

           -враховуючи те, що обидві сторони в процесі судового розгляду справи заперечили факт досягнення домовленості з усіх істотних умов договору, суд першої інстанції повинен був вважати договір поставки неукладеним і застосувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України в контексті положень ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, стягнувши з відповідача суму коштів, сплачених йому позивачем, засвідчуючи своє бажання укласти договір. Однак, вважаючи, що сторони досягли домовленості з істотних умов договору, суд першої інстанції вважав встановленими обставини (факт укладання договору), що мають значення для справи, які насправді є недоведеними;

          -якщо вважати, що договір поставки між сторонами у даній справі було укладено, дії позивача із сплати грошових коштів відповідачу слід кваліфікувати як попередню оплату за договором поставки, а тому відповідач повинен був виконати свої зобов'язання протягом дії договору поставки, тобто максимум протягом одного року; таким чином, відповідач не виконав протягом терміну дії договору поставки свої зобов'язання в порушення вимог чинного законодавства, які вимагають належним чином виконувати договір і забороняють односторонню відмову від договору, по суті відмовився від свого зобов'язання. У зв'язку з цим, закон наділив позивача правом також відмовитися від зобов'язання та вимагати повернення коштів, сплачених у якості попередньої оплати. Подальше зберігання й неповернення відповідачем цих коштів не має належних законних підстав.

           У відзиві від 26.02.09 б/н на апеляційну скаргу, відповідач доводи апелянта відхилив, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

          Відповідач вважає, що кошти, які оспорюються, є передплатою, строк виконання ним своїх зобов'язань щодо реалізації позивачу пшениці озимої не встановлений сторонами, а позивач не дотримався приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

          Повноважний представник відповідача у судове засідання, яке відбулося 03.03.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”,   с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області, від 26.01.09 №9 на рішення господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С., суддя -  Журавльова Л.І.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач пред'явив позивачу для оплати пшениці озимої рахунки:

          -№01 від 15.01.06 на суму 2000 грн. 00 коп.;

          -№02 від 04.02.06 на суму 5500 грн. 00 коп.;

          -№03 від 01.03.06 на суму 4470 грн. 00 коп.;

          -№04 від 17.04.06 на суму 1800 грн. 00 коп.;

          -№05 від 03.05.06 на суму 20170 грн. 00 коп. (а.с. 9-11).

          Позивач у позові стверджує, що у період з 15.01.06 по 27.05.06 ним готівкою в касу відповідача були сплачені кошти у сумі 33765 грн. 00 коп., які він просить стягнути з останнього як безпідставно отримані з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

          Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач з посиланням на вищевказані рахунки у період з 15.01.06 по 27.05.06 сплатив відповідачу готівкою грошові кошти на загальну суму, яка оспорюється, а саме –33765 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів      (а.с. 12-17).

          Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2     ст. 509 Цивільного кодексу України)

          До одних із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, які визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, відносяться, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори)     (ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

          Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно з ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсності.

          В матеріалах даної справи відсутні відомості щодо укладання між сторонами договору, за яким би відповідач зобов'язувався відпустити позивачу пшеницю озиму, а останній зобов'язувався її прийняти за таким договором та оплатити на підставі виставлених відповідачем рахунків.

          Крім того, відповідач у відзиві на позов наголошує, що між сторонами ніяких договорів на поставку сільськогосподарської продукції не укладалося.

          Висновок суду першої інстанції про те, що кошти, які оспорюються, є передплатою, судова колегія вважає передчасним.

          Таким чином, за відсутністю обов'язку сплачувати відповідачу кошти за озиму пшеницю позивач без наявності правових підстав у період з 15.01.06 по 27.05.06 перерахував відповідачу заявлені до стягнення грошові кошти у сумі 33765 грн. 00 коп., а останній, відповідно, безпідставно отримав ці кошти.

          Даних про повернення коштів у сумі 33765 грн. 00 коп., що оспорюються, позивачу як до порушення судом першої інстанції провадження у даній справі, так і під час її розгляду до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не надано.

          У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

          Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими у повному обсязі, а тому доводи відповідача щодо не порушення ним своїх зобов'язань судова колегія Луганського апеляційного господарського суду залишає поза увагою.

          На підставі викладеного, судовою колегією рішення господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241 скасовується на підставі   п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4  ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та приймається нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 337 грн. 65 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 168 грн. 83 коп. за апеляційною скаргою покладаються на відповідача –Фермерське господарство „Катеринівське”, с. Катеринівка, Попаснянський район Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 3 ст. 51, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1        ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області, від 26.01.09 №9 на рішення господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі №7/241 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити.

5.Стягнути з Фермерського господарства „Катеринівське”, вул. Петровського, буд. 1, с. Катеринівка, Попаснянський район Луганської області, 93344, ідентифікаційний код №31166037, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”, вул. Лісна, буд. 1, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області, ідентифікаційний код №32764115, кошти у сумі 33765 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 337 грн. 65 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

6.Стягнути з Фермерського господарства „Катеринівське”, вул. Петровського, буд. 1, с. Катеринівка, Попаснянський район Луганської області, 93344, ідентифікаційний код №31166037, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Плюс”, вул. Лісна, буд. 1, с. Молодіжне, Попаснянський район Луганської області, ідентифікаційний код №32764115, витрати по сплаті державного мита у сумі 168  грн. 83 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова