Постанова

від 22.04.2013 по справі 2а-6619/11/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 квітня 2013 р. 12:30 Справа №2а-6619/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представники Терещенко К.В., Лєбєдєва Н.М.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Дочірнє підприємство «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.05.2011р. №0001902301 на суму 23.05.2011р. та від 23.05.2011р. №0001922301 на суму 1165613грн.

Позивач вважає, що висновки, зроблені відповідачем у ході перевірки позивача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача та підлягають скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідач надав суду 26.03.2013р. письмове клопотання (т.1 а.с.177), в якому просить розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялта було проведено планову виїзну перевірку ДП «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатом перевірки відповідачем складений акт №1083/23- 1/02650587/80 від 06.05.2011 року, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23 травня 2011 року №0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433952 грн., з яких за основним платежем 347161грн. та за штрафними санкціями 86791грн.

- від 23 травня 2011 року №0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165613 грн., з яких за основним платежем 932489грн. та за штрафними санкціями 233124грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Висновки акту перевірки свідчать, що перевіркою було встановлено порушення ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця":

- п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.3. п. 5.З., ст. 5, пп.11.2.1. п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в наслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 347161грн., у тому числі по податкових періодах: за півріччя 2010 року у сумі 10074 грн., за три квартали 2010 року у сумі 347161 грн., за 2010 рік у сумі 347161 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року у сумі 737 грн.

- пп.7.4.1. пп.7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в наслідок чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік у сумі 932489 грн., у тому числі по податкових періодах: за лютий 2010 року у сумі 7724 грн., за березень 2010 року у сумі 11549 грн., за квітень 2010 року у сумі 26660 грн., за травень 2010 року у сумі 45756 грн., за червень 2010 року у сумі 152292 грн., за липень 2010 року у сумі 196117 грн., за серпень 2010 року у сумі 234988 грн., за вересень 2010 року у сумі 255263 грн., за грудень 2010 року у сумі 2140 грн.

У період, що перевірявся були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З акту перевірки вбачається, що вказані вище порушення податкового законодавства зроблені відповідачем на підставі встановлення відсутності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у результаті відносин позивача з підприємствами: ДП «Ялтакурорт», ПП «Вітмар», ПП «Укр-Розвиток» та ТОВ «Експогаз трейд».

Підставою для збільшення податку на прибуток стало встановлення відповідачем завишення валових витрат на суму 1262485грн. в результаті їх формування позивачем в результаті придбання у ДП «Ялтакурорт» товарів, робіт (послуг), а також в зв'язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ, проведенням перерозподілу кредиту по придбаним товарам (роботам, послугам), які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, у зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат у сумі 126158грн.

Стосовно відносин позивача з ДП «Ялтакурорт» в акті перевірки вказано, що позивач уклав з ДП «Ялтакурорт» договір поставки товарів №92 від 05.03.2010р. на загальну суму 11190060,88грн., у т.ч. ПДВ 1865010,15грн. В акті перевірки вказано, що первинні документи (накладні, рахунки), які складені ДП «Ялтакурорт» на адресу ДП «Санаторій «Ай-Петрі» на поставку продуктів харчування, паливно-мастильних матеріалів, миючих засобів та медичних препаратів суперечать законодавчим і нормативним документам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції по придбанню товарів у ДП « Ялтакурорт», не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.»

Такий висновок ґрунтується на даних перевірки ДП «Ялтакурорт» (акт перевірки від 04.03.2010р. №347/23-1/02647220/40), яким встановлено відсутність реального постачання товарів на адресу ДП «Ялтакурорт» з боку його контрагента ТОВ «ТД «Цитринус». Актом перевірки від 04.03.2010р. №347/23-1/02647220/40 встановлено, що ДП «Ялтакурорт» ніякої фінансово-господарської діяльності по придбанню та продажу продуктів харчування, паливно-мастильних матеріалів, миючих засобів та медичних препаратів не здійснювало, отже угоди укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ДП «Ялтакурорт» з постачальниками, покупцями останнього товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Операції ДП «Ялтакурорт» визнані як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю.

В результаті встановлення таких обставин відповідач зазначив, що у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів у ДП «Ялтакурорт», відсутні підстави для оформлення податкового кредиту та валових витрат у ДП «Санаторій «Ай-Петрі» на загальну суму 6289503грн. у т.ч. ПДВ 1048250грн.

Отже, відсутність у позивача права на формування в результаті відносин з ДП «Ялтакурорт» валових витрат та податку на додану вартість ґрунтується на встановленні факту відсутності постачання товарів (робіт) по ланцюгу від продавця ТОВ «Торговий будинок «Цитринус» - покупцю ДП «Ялтакурорт» і від продавця ДП «Ялтакурорт» - покупцю ДП «Санаторій «Ай-Петрі».

05.03.2010р. між ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (постачальник) та ДП «Санаторій «Ай-петрі» (покупець) був укладений договір постачання товару №92 (т.1 а.с.31-33), предметом якого є постачання товару покупцю та сплата покупцем його вартості. Найменування, загальна кількість товарів, що підлягає постачанню, їх дольове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, типами, розміром, а також ціна визначається специфікаціями, які узгоджуються сторонами на кожну партію товару.

Матеріали справи свідчать, що в результаті виконання умов договору ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» поставлялися продукти харчування, ПММ, господарчі товари, основні засоби.

При виконанні умов договору сторонами були складені видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, позивачем проводилася оплата товарів.

Слід відзначити, що наявність складання в результаті операції між позивачем та ДП «Ялтакурорт» первинних документів (накладних, рахунків, податкових накладних), а також правильність визначення позивачем числового показника валових витрат в результаті такої операції, не заперечується сторонами та не спростовується відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КАС України, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи первинних документів по операції між позивачем та ДП «Ялтакурорт», обставини, щодо складання сторонами первинних документів та правильності оприбуткування на їх підставі у бухгалтерському обліку та віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту не підлягає доказуванню.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України «Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість», не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Таким чином, наявність у позивача первинних документів, складених у результаті відносин з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є достатньою підставою для формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ на суму завишення якої встановлено актом перевірки.

Підстави, на які посилається відповідач в акті перевірки для мотивування порушень позивачем податкового законодавства в частині відсутності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту, а саме на відсутність постачання по ланцюгу, є необґрунтованими з наступних підстав.

Як було вказано вище підставою для висновків відповідача про відсутність постачання товарів позивачу з боку ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» стали висновки та дані акту перевірки ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 04.03.2010р. №347/23-1/02647220/40.

До матеріалів справи залучена постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012р. по справі №2а-5186/11/0170/2 за позовом за позовом Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправними дій, якою у задоволенні позову було відмовлено. Постанова набрала законної сили (т.1 а.с.150-157).

З постанови суду вбачається, що Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення порушення завищення валових витрат на загальну суму 25357594 грн., в порушення п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового кредиту на загальну суму 5119854 грн., в порушення п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищення валового доходу на загальну суму 27426687 грн., в порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5389181 грн., в порушення п. 3.1. ст. З, п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що визначено у висновках акту "Про результати документальної планової перевірки Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", код за ЄДРПОУ 02647220 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010 р." від 04.03.2011 р. № 347/23-1/02647220/40.

Постановою суду встановлено, що відповідач провів планову документальну перевірку Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої 04.03.2011р. склав акт перевірки № 347/23-1/02647220/40.

У висновках зазначеного акту перевірки зафіксоване порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ДП "Ялтакурорт" з постачальником ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 25357594 грн., в т.ч. за I квартал 2010 р. на суму 588517 грн., за ІІ квартал 2010 р. на суму7252803 грн., за ІІІ квартал 2010 р. на суму 17516274 грн., в порушення п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового кредиту на загальну суму 5119854 грн., в тому числі за березень 2010 р. в сумі 117703 грн., за квітень 2010р. в сумі 191952 грн., за травень 2010 р. в сумі 265131 грн., за червень 2010 р. в сумі 1076811грн., за липень 2010 р. в сумі 1187947 грн., за серпень 2010 р. в сумі 1298599 грн., за вересень 2010 р. в сумі 981711 грн., в порушення п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з покупцями ДП "Санаторій"Україна", ДП"Клінічний санаторій "Місхор", ДП "Санаторій "Ай-Петрі", ДП "Санаторій "Лівадія", ДП "Санаторій "Орлине гніздо", ДП "Санаторій "Ясна поляна", ДП "Санаторій "Курпати", ЗАТ "Санаторій "Утьос", ЗАТ "Клінічний санаторій "Парус", ЗАТ "Санаторій " 30 років Жовтня", ДП "Спеціалізований спинальний ім.. М.Н. Бурденко", ДП "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида", ДП "Клінічний санаторій з батьками "Ударник", ДП "Автотранспортне підприємство", ДП "Центральна курортна поліклініка", ДП "Грязе-лікуваня "Майнами", ДП "СГП "Урожайне" завищення валового доходу на загальну суму 27426687грн., у тому числі за І квартал 2010 р. в сумі 597069 грн., за ІІ квартал 2010 р. в сумі 7390428грн., за ІІІ квартал 2010 р. в сумі 19439190 грн. в порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5389181 грн., у тому числі за березень 2010 р. в сумі 119414 грн., за квітень 2010 р. в сумі 184096 грн., за травень 2010р. в сумі 271658 грн., за червень 2010 р. в сумі 1024370 грн., за липень 2010 р. в сумі 1261125грн., за серпень 2010р. в сумі 1275691грн., за вересень 2010 р. в сумі 1252827грн., в порушення п. 3.1. ст.3, п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Працівники податкового органу в акті перевірки №347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р. зазначили про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат 25357594 грн. коштів , витрачених на придбання товарів в І-ІІІ кварталах 2010р. у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", завишення податкового кредиту по ПДВ за березень-вересень 2010р. на 5119854 грн., завищення валових доходів за зазначений період часу по операціях з іншими контрагентами на суму 27426687грн., завишення податкового зобов'язання по ПДВ на суму 5389181грн.

Постановою суду встановлено, що викладені в акті перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р. висновки про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 25357594 грн., завищення ним валового доходу на загальну суму 27426687 грн. є такими, що зроблені при неповному з'ясування обставин справи, невірному використання положень чинного законодавства України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд зазначив, що спростування матеріалами справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р., щодо порушення позивачем ч.1 ст. 203 , 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при виконанні умов правочинів, укладених з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", щодо завищення першим валових витрат на загальну суму 25357594грн. та валового доходу на загальну суму 27426687 грн. згідно зі ст. 70 КАС України не може бути належним доказом визнання протиправними дій його посадових осіб щодо фіксування в акті перевірки наведених вище порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного обставини щодо необґрунтованості висновків акту перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р. встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили.

Отже, в силу ч. 1 ст. 72 КАС України, таки обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, висновки відповідача про завишення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат сформованих в результаті відносин з ПП "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", які ґрунтуються на висновках та даних акту перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р. є необґрунтованими.

До матеріалів справи залучений висновок судової економічної експертизи від 10.01.2012р. №37, проведеної по адміністративній справі №2а-5186/11/0170/2, яку, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012р. по справі №2а-5186/11/0170/2, суд прийняв у якості доказу по справі.

Згідно з зазначеним висновком, експертом було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку платника податків ПП "Ялтакурорт" за період часу березень-вересень 2010 р. відображена загальна сумам постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" у розмірі 30429114,05 грн. (з урахуванням повернення) , в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн. Господарські операції по придбанню товарів у зазначеного контрагента відображені в бухгалтерському обліку позивача у повному обсязі.

Експертами встановлено, що позивачем в зазначений період часу отримано від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" товару на суму 30429114,05 грн. (в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн.). ПП "Ялтакурорт" оплата товару , придбаного у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" в період часу березень-вересень 2010р., відображена за даними бухгалтерського обліку на суму 27803818,90 грн. , повернення товарів відображено на суму 2677,55 грн.

При проведенні експертизи було встановлено ,що операції щодо придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" були оформлені витратними накладними, податковими накладними, їх оплата підтверджена платіжними документами, копії яких вивчались експертною установою. Експерти вказали, що зазначені документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Експертами також встановлено, що відповідно до відомостей бухгалтерського обліку , декларацій по податку на прибуток ПП "Ялтакурорт" його витрати на придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" за період часу березень - вересень 2010р. включені до складу валових витрат у повному обсязі на суму 25357594 грн. , в його валові витрати станом на 30.09.2010 р. ( з урахуванням постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС") склали 32527418 грн. Розбіжності з відомостями, викладеними в акті перевірки, склали 25357594 грн. в сторону збільшення , що відбулось в наслідок того, що працівниками податкового органу не були прийняти до уваги первинні документи, які підтверджували постачання ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" на адресу ПП "Ялтакурорт" с товарів в зазначений період часу.

В експертному висновку зазначено, що за даними податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, декларацій по ПДВ за період березень-вересень 2010р. ПП "Ялтакурорт" відображено включення до складу податкового кредиту по ПДВ по операціях придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" ПДВ на суму 5121481 грн. Розбіжності з відомостями податкового органу щодо сум ПДВ, які були включені до складу податкового кредиту , склали 1627 грн. в сторону збільшення в наслідок не прийняття до уваги представниками податкового органу операцій по придбанню товару у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" за липень 2010 р.

Експертами зазначено, що включення ПП "Ялтакурорт" до складу податкового кредиту за березень-вересень 2010р. ПДВ в розмірі 5121481 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", відповідало вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" .

При вивчені матеріалів справи експертами зроблений висновок про те, що господарські операції з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" підтверджені відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, матеріалами справи підтверджено право ПП "Ялтакурорт" на податковий кредит по ПДВ у розмірі 6127035 грн.

Експертом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку за період часу з березня по вересень 2010 р. загальна сума відвантаження товарів склала 37107375,55грн. (в тому числі ПДВ 6184562,59 грн.), з яких від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" отримано товару на 27426687 грн. без ПДВ, який в подальшому був реалізований ПП "Ялтакурорт" санаторіям, у тому числі ДП «Санаторій «Ай-Петрі».

За результатами вивчення матеріалів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, матеріалів перевірки експертами встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПП "Ялтакурорт" загальна сума постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" за період березень-вересень 2010р. по договору постачання від 10.03.2010 р. склала 30429114,05 грн. ( в тому числі ПДВ 5071520,02грн.), відповідно до його первинних бухгалтерських документів реалізація товарів, отриманих від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" згідно з договором постачання від 10.03.2010р. , за період часу з 13.03.2010 р. по 30.09.2010р. склала без ПДВ 27426687грн., його валові витрати по строчці 06 Декларації по податку на прибуток станом на 30.09.2010 р. склали 32527418 грн. , його валові доходи по строчці 03 Декларації по податку на прибуток станом на 30.09.2010 р. склали 3330444 г грн., відповідно до первинних бухгалтерських документів ПП "Ялтакурорт" сума його податкових зобов'язань по ПДВ станом на 30.09.2011 р. дорівнювала 6560741 грн., а сума податкового кредиту по ПДВ, сформованого станом на 30.09.2010 р., була 6127035 грн., формування платником податків податкового кредиту по ПДВ за період з березня по вересень 2010р. здійснювалось відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", не встановлено необґрунтованість формування податкового кредиту.

Дана судова економічна експертиза проведена у рамках адміністративної справи, а отже приймається судом у якості доказу по справі та спростовує доводи відповідача викладені в акті перевірки щодо відсутності реального постачання товарів контрагенту позивача ПП "Ялтакурорт" від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" та як наслідок свідчить про необґрунтованість висновків зроблених відповідачем про відсутність постачання товарів позивачу від ПП "Ялтакурорт".

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) ПП "Ялтакурорт" позивачу документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної ПП "Ялтакурорт" з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) ПП "Ялтакурорт".

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем і формування валових витрат, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Посилання в акті перевірки на ті обставини, що в ДП "Ялтакурорт" відсутні робітники, які б здійснювали операції з оприбуткування та відпуску товару, а також відсутні власні транспортні засоби для перевезення товару та складські приміщення не дають підстав вважати, що товари не поставлялись на адресу позивача.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Крім посилання на акт перевірки проведеної відносно ПП "Ялтакурорт", відповідачем, в порядку ч.2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів у підтвердження відсутності реальності господарської операції між позивачем та ПП "Ялтакурорт" та наявності інших обставин, за яких позивач не мав би права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, висновки відповідача про завишення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат сформованих в результаті відносин з ПП "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Актом перевірки також встановлено, що позивач мав відносини з ПП «Вітмар», ПП «Укр-Розвиток» та ТОВ «Експогаз трейд» за рахунок яких сформував податковий кредит з ПДВ.

Так, на підставі наданих податкових накладних від ПП «Вітмар» позивачем до складу податкового кредиту віднесена сума 7724грн., від ПП «Укр-Розвиток» до складу податкового кредиту віднесена сума 533грн., від ТОВ «Експогаз трейд» до податкового кредиту віднесена сума 2140грн.

Актом перевірки встановлено відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту по цім контрагентам в зв'язку з відсутністю реального постачання товарів, робіт (послуг). В акті вказано, що операції не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

В основу таких висновків відповідача покладені дані актів перевірок проведених ДПІ відносно зазначених контрагентів позивача.

Матеріали справи свідчать, що ДП «Санаторій «Ай-Петрі» та ТОВ «Експогаз трейд» уклали договір поставки № 47/10-ЕТ від 01.01.2010 року (т.1 а.с.115-117).

Згідно договору поставки № 47/10-ЕТ від 01.01.2010 року Постачальник - ТОВ «Експогаз трейд» зобов'язується постачати та передати у власність Покупця - ДП «Санаторій «Ай-Петрі» скраплений газ пропан-бутан нафтовий, а Покупець зобов'язується приймати товар та сплатити його на умовах Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору безпосередній відпуск товару здійснюється довіреним особам Покупця цілодобово через автогазозаправні пункти (АГЗП) Постачальника, зазначені в Додатку № 1 до цього договору, за талонами, які є документами обов'язкової звітності. Поставка за цим Договором здійснюється автотранспортом Покупця - п. 5.6 Договору.

В результаті виконання визначеного договору ТОВ «Експогаз трейд» видало видаткову накладну № РН-00003599 від 31.12.2010р. на товар «газ скраплений» на суму 12838,80грн., з яких 2139,80грн. ПДВ та виписало податкові накладні від 31.12.10р. №4308грн. та від 06.12.10р. №4003 та рахунок фактуру від 03.12.10р.

Матеріали справи свідчать, що ДП «Санаторій «Ай-Петрі» мав взаємовідносини з ПП «Вітмар-М», у якого придбав роботи з розборки та демонтажу.

Виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання робіт № ВМ-0000095 від 26.02.2010р. на загальну суму 46342,80грн., у т.ч. ПДВ 7723,80грн.

ПП "Вітмар-М" виписало позивачу отримав податкову накладну № 43 від 26.02.2010 року., згідно якої позивач включив до складу податкового кредиту 7724 грн.

ДП «Санаторій «Ай-Петрі» мало взаємовідносини з ПП «Укр-розвиток», у якого придбало товар для тенісного корту.

ПП «Укр-Розвиток» на адресу ДП «Санаторій «Ай-Петрі» були виписані рахунок-фактура №УП-0000522 від 06.07.2010 року та податкова накладна від 06.07.2010р. №522 на загальну суму 3200грн., у т.ч. ПДВ 533,33грн.

Документи створені у ході відносин між позивачем та даними контрагентами, в силу норм Закону України «Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

З акта перевірки вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних перевірок підприємств-постачальників, фактично без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не були досліджені та не отримали свого відображення у акті перевірки.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах (стосовно оцінки операції позивача з ПП «Вітмар-М»), оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції. Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства, на які посилається в акті відповідач, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Щодо операцій позивача з ПП «Вітмар», ПП «Укр-Розвиток» та ТОВ «Експогаз трейд», в акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача, документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами. З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення та виконання угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про необґрунтованість та протиправність прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень - рішень, які підлягають скасуванню.

Як було вказано вище, відповідачем в акті перевірки були зроблені висновки про завищення валових витрат у сумі 126158грн., підставою для яких стало встановлення перевіркою завищення податкового кредиту з ПДВ по відносинам з вказаними контрагентами.

Встановлення судом необґрунтованості висновків відповідача про завишення позивачем податкового кредиту також свідчить про необґрунтованість висновків зроблених на їх підставі, у тому числі про завищення валових витрат на суму 126158грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 25.04.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 23 травня 2011 року №0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433952 грн., з яких за основним платежем 347161грн. та за штрафними санкціями 86791грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 23 травня 2011 року №0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165613 грн., з яких за основним платежем 932489грн. та за штрафними санкціями 233124грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» 3,40 грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.