Ухвала

від 01.08.2013 по справі 2а-6619/11/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6619/11/0170/7

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- Терещенко Катерина Владиславівна, довіреність № б/н від 18.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 22.04.13 у справі № 2а-6619/11/0170/7

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Алупкінське шосе, буд.15,смт.Кореїз,Ялта, Автономна Республіка Крим,98671)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.05.2011р. №0001902301 на суму 23.05.2011р. та від 23.05.2011р. №0001922301 на суму 1165613грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 2а-6619/11/0170/7 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 23 травня 2011 року №0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433952 грн., з яких за основним платежем 347161грн. та за штрафними санкціями 86791 грн. та №0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165613 грн., з яких за основним платежем 932489 грн. та за штрафними санкціями 233124 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача просила залишити скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта було проведено планову виїзну перевірку ДП «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Укрпрофздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатом перевірки відповідачем складений акт №1083/23- 1/02650587/80 від 06.05.2011 року, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23 травня 2011 року №0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433952 грн., з яких за основним платежем 347161грн. та за штрафними санкціями 86791грн.

- від 23 травня 2011 року №0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165613 грн., з яких за основним платежем 932489грн. та за штрафними санкціями 233124грн.

За висновками акту перевірки ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" допущено порушення п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.3. п. 5.З., ст. 5, пп.11.2.1. п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в наслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 347161грн., у тому числі по податкових періодах: за півріччя 2010 року у сумі 10074 грн., за три квартали 2010 року у сумі 347161 грн., за 2010 рік у сумі 347161 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року у сумі 737 грн.

- пп.7.4.1. пп.7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в наслідок чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік у сумі 932489 грн., у тому числі по податкових періодах: за лютий 2010 року у сумі 7724 грн., за березень 2010 року у сумі 11549 грн., за квітень 2010 року у сумі 26660 грн., за травень 2010 року у сумі 45756 грн., за червень 2010 року у сумі 152292 грн., за липень 2010 року у сумі 196117 грн., за серпень 2010 року у сумі 234988 грн., за вересень 2010 року у сумі 255263 грн., за грудень 2010 року у сумі 2140 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, зроблені відповідачем у ході перевірки позивача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

У період, що перевірявся були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, податковий орган дійшов внаслідок того, що визнав нікчемними правочини між позивачем та ДП "Ялтакурорт", ПП "Вітмар", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд" та на підставі цього встановив заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегією суддів безперечно встановлено, що між позивачем та ДП "Ялтакурорт", ПП "Вітмар М", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд" були договірні правовідносини.

Так, позивач уклав з ДП "Ялтакурорт" договір поставки товарів №92 від 05.03.2010р. на загальну суму 11190060,88грн., у т.ч. ПДВ 1865010,15грн.

В акті перевірки вказано, що первинні документи (накладні, рахунки), які складені ДП "Ялтакурорт" на адресу ДП "Санаторій "Ай-Петрі" на поставку продуктів харчування, паливно-мастильних матеріалів, миючих засобів та медичних препаратів суперечать законодавчим і нормативним документам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції по придбанню товарів у ДП " Ялтакурорт", не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку."

Такий висновок ґрунтується на даних перевірки ДП "Ялтакурорт" (акт перевірки від 04.03.2010р. №347/23-1/02647220/40), яким встановлено відсутність реального постачання товарів на адресу ДП "Ялтакурорт" з боку його контрагента ТОВ "ТД "Цитринус". Актом перевірки від 04.03.2010р. №347/23-1/02647220/40 встановлено, що ДП "Ялтакурорт" ніякої фінансово-господарської діяльності по придбанню та продажу продуктів харчування, паливно-мастильних матеріалів, миючих засобів та медичних препаратів не здійснювало, отже угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду ДП "Ялтакурорт" з постачальниками, покупцями останнього товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Операції ДП "Ялтакурорт" визнані як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю.

В результаті встановлення таких обставин відповідач зазначив, що у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПДВ та валових доходів у ДП "Ялтакурорт", відсутні підстави для оформлення податкового кредиту та валових витрат у ДП "Санаторій "Ай-Петрі" на загальну суму 6289503грн. у т.ч. ПДВ 1048250грн.

Отже, відсутність у позивача права на формування в результаті відносин з ДП "Ялтакурорт" валових витрат та податку на додану вартість ґрунтується на встановленні факту відсутності постачання товарів (робіт) по ланцюгу від продавця ТОВ "Торговий будинок "Цитринус" - покупцю ДП "Ялтакурорт" і від продавця ДП "Ялтакурорт" - покупцю ДП "Санаторій "Ай-Петрі".

05.03.2010р. між ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (постачальник) та ДП "Санаторій "Ай-петрі" (покупець) був укладений договір постачання товару №92 (т.1 а.с.31-33), предметом якого є постачання товару покупцю та сплата покупцем його вартості. Найменування, загальна кількість товарів, що підлягає постачанню, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, типами, розміром, а також ціна визначається специфікаціями, які узгоджуються сторонами на кожну партію товару.

Матеріали справи свідчать, що в результаті виконання умов договору ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" поставлялися продукти харчування, ПММ, господарчі товари, основні засоби.

При виконанні умов договору сторонами були складені видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, позивачем проводилася оплата товарів.

До первинних документів (накладних, рахунків, податкових накладних), а також правильності визначення позивачем числового показника валових витрат в результаті такої операції, податковий орган зауважень не мав.

За приписами п.5.1 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, Закон України "Про податок на додану вартість", не ставив право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Таким чином, наявність у позивача первинних документів, складених у результаті відносин з ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є достатньою підставою для формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ на суму завишення якої встановлено актом перевірки.

Актом перевірки також встановлено, що позивач мав відносини з ПП "Вітмарт М", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд" за рахунок яких сформував податковий кредит з ПДВ.

Так, на підставі наданих податкових накладних від ПП "Вітмар М" позивачем до складу податкового кредиту віднесена сума 7724грн., від ПП "Укр-Розвиток" до складу податкового кредиту віднесена сума 533грн., від ТОВ "Експогаз трейд" до податкового кредиту віднесена сума 2140грн.

Актом перевірки встановлено відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту по цім контрагентам в зв'язку з відсутністю реального постачання товарів, робіт (послуг). В акті вказано, що операції не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

В основу таких висновків відповідача покладені дані актів перевірок проведених ДПІ відносно зазначених контрагентів позивача.

Згідно договору поставки № 47/10-ЕТ від 01.01.2010 року Постачальник - ТОВ "Експогаз трейд" зобов'язується постачати та передати у власність Покупця - ДП "Санаторій "Ай-Петрі" скраплений газ пропан-бутан нафтовий, а Покупець зобов'язується приймати товар та сплатити його на умовах Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору безпосередній відпуск товару здійснюється довіреним особам Покупця цілодобово через автогазозаправні пункти (АГЗП) Постачальника, зазначені в Додатку № 1 до цього договору, за талонами, які є документами обов'язкової звітності. Поставка за цим Договором здійснюється автотранспортом Покупця - п. 5.6 Договору.

В результаті виконання визначеного договору ТОВ "Експогаз трейд" видало видаткову накладну № РН-00003599 від 31.12.2010р. на товар "газ скраплений" на суму 12838,80грн., з яких 2139,80грн. ПДВ та виписало податкові накладні від 31.12.10р. №4308грн. та від 06.12.10р. №4003 та рахунок фактуру від 03.12.10р.

Матеріали справи свідчать, що ДП "Санаторій "Ай-Петрі" мав взаємовідносини з ПП "Вітмар-М", у якого придбав роботи з розборки та демонтажу.

Виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання робіт № ВМ-0000095 від 26.02.2010р. на загальну суму 46342,80грн., у т.ч. ПДВ 7723,80грн.

ПП "Вітмар-М" виписало позивачу отримав податкову накладну № 43 від 26.02.2010 року., згідно якої позивач включив до складу податкового кредиту 7724 грн.

ДП "Санаторій "Ай-Петрі" мало взаємовідносини з ПП "Укр-розвиток", у якого придбало товар для тенісного корту.

ПП "Укр-Розвиток" на адресу ДП "Санаторій "Ай-Петрі" були виписані рахунок-фактура №УП-0000522 від 06.07.2010 року та податкова накладна від 06.07.2010р. №522 на загальну суму 3200грн., у т.ч. ПДВ 533,33грн.

Документи створені у ході відносин між позивачем та даними контрагентами, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Невикористання позивачем придбаних товарів/ послуг за господарськими операціями з зазначеними контрагентами податковим органом не доведено, як того вимагають приписи ч.2 ст.72 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Отже, надані суду першої інстанції документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

З акта перевірки вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних перевірок підприємств-постачальників, фактично без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не були досліджені та не отримали свого відображення у акті перевірки.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах (стосовно оцінки операції позивача з ПП "Вітмар-М"), оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції. Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.

На час розгляду справи не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства, на які посилається в акті відповідач, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Щодо операцій позивача з ПП "Вітмар-М", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд", в акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача, документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами. З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Стосовно нікчемності правочинів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, відповідачем не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Вітмар-М", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд", зокрема - умисне укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача товару, який був доставлений ПП "Вітмар-М", ПП "Укр-Розвиток" та ТОВ "Експогаз трейд". Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначені обставини вірно встановив суд першої інстанції та дав правильну правову оцінку.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 2а-6619/11/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна