Ухвала

від 18.02.2014 по справі 2а-6619/11/0170/7

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/45042/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Терещенко К. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі№ 2а-6619/11/0170/7 за позовомДочірнього підприємства «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року у справі № 2а-6619/11/0170/7, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 23.05.2011 року № 0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433 952,00 грн., з яких за основним платежем 347 161,00 грн. та за штрафними санкціями 86 791,00 грн., та № 0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 165 613,00 грн., з яких за основним платежем 932 489,00 грн. та за штрафними санкціями 233 124,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погоджується, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ДП «Санаторій «Ай-Петрі» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року складено акт № 1083/23-1/02650587/80 від 06.05.2011 року, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток в сумі 347 161,00 грн., пп. пп. 7.4.1. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження податку на додану вартість за 2010 рік в сумі 932 489,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23.05.2011 року № 0001902301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 433 952,00 грн. (за основним платежем 347 161,00 грн. та за штрафними санкціями 86 791,00 грн.) і № 0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 165 613,00 грн. (за основним платежем 932 489,00 грн. та за штрафними санкціями 233 124,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки, зроблені відповідачем у ході перевірки позивача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

На думку податкового органу орган правочини між позивачем та ДП «Ялтакурорт», ПП «Вітмар», ПП «Укр-Розвиток» та ТОВ «Експогаз трейд» є нікчемними, а тому віднесення витрат по цим операціям до валових та до податкового кредиту призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін (пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів укладених позивачем та ДП «Ялтакурорт», ПП «Вітмарт М», ПП «Укр-Розвиток» та ТОВ «Експогаз трейд» підтверджено належними бухгалтерськими та податковими документами., які відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема видатковими накладними, податковими накладними, рахунками - фактурами.

Позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Посилання податкового органу на дані перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, такі дані не можуть свідчити про безтоварність операцій без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Враховуючи наведене та те, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обставини, викладені в акті перевірки, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову у зв'язку з безпідставністю донарахування позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційні скарги не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 2а-6619/11/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак