Рішення

від 29.05.2013 по справі 922/1035/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.Справа № 922/1035/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18", м. Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ Бурспецстроймонтаж", м. Харків про про стягнення 2041985,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Іванова Р.В. довіреність №389 від 22.04.13 р.;

1-го відповідача - Тісової К.С. довіреність б/н від 20.05.2013 р.;

2-го відповідача - Тісової К.С. довіреність б/н від 01.04.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" (позивач) звернувся до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18", м. Харків; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ Бурспецстроймонтаж", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року у розмірі 2 041 985,00 грн. та судовий збір у розмірі 40 839,70 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року Клопотання 2-го відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 29 травня 2013 року. Розгляд справи відкласти на 20 травня 2013 р. о 14:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року розгляд справи було відкладено на 27 травня 2013 року о 11:15.

У судовому засіданні 27 травня 2013 року оголошувалась перерва до 29 травня 2013 року о 12:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, відзив на позов та докази сплати заборгованості перед позивачем не надав.

Присутній у судовому засіданні представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, відзив на позов не надав. Підтримав у судовому засіданні заяву про призначення почеркознавчої експертизи за вх.№15238, №15450; клопотання про зменшення заборгованості по пені за вх.№15240; заяву про застосування позовної давності за вх.№15239, які були прийняті судом до розгляду.

Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача про призначення у справі судової економічної, а також призначення у справі почеркознавчої експертизи, вважає ії необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

2-ий відповідач просить призначити у справі почеркознавчу експертизу посилаючись на те, що директор ТОВ "БМУ" Бурспецстроймонтаж" Кайгородовим О.М. не підписував договір поруки від 11 вересня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи договір від 11 вересня 2007 року за своєю правовою природою є договором поруки та трьохстороннім договором та був укладений між позивачем (Банком - кредитодавцем за кредитним договором №643 від 11.09.2007 р.), 1-им відповідачем (позичальником) та 2-им відповідачем (поручителем).

Відповідно до ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Судом встановлено, що договір поруки від 11 вересня 2007 року містить підписи всіх сторін, печатки підприємств. Також до вищевказаного договору поруки сторонами 09 квітня 2008 року укладено додатковий договір про внесення змін до Договору поруки №643-4 від 11.09.2007 р., 29 січня 2009 року додатковий договір про внесення змін до Договору поруки №643-4 від 11.09.2007 р., які також містять підписи керівників та печатки підприємств візуально всі підписи не відрізняються.

Таким чином 2-ий відповідач ставить під сумнів підпис, який міститься на договорі поруки №643-4 від 11.09.2007 року, та не заперечує проти існування додаткових договорів про внесення змін до Договору поруки №643-4 від 11.09.2007 р. від 09 квітня 2008 року та від 29 січня 2009 року, що суперечить одне одному.

2-им відповідачем не надано доказів звернення директора ТОВ "БМУ" Бурспецстроймонтаж" Кайгородова О.М. до правоохоронних органів на предмет викрадення печатки підприємства тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає у задоволенні клопотань 2-го відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відмовити.

Також 2-ий відповідач просить призначити у справі судову економічну експертизу на предмет встановлення розміру заборгованості у позичальника 1-го відповідача (по нарахуванню заборгованості по строкових процентах, по простроченних процентах, по пені).

Відповідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" п.2 перший та другий абзаци: відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи вищенаведене та те, що у даному випадку суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях для встановлення розміру заборгованості у 1-го відповідача по нарахування заборгованості по строкових процентах, попростроченихх процентах, по пені, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання 2-го відповідача про призначення судової економічної експертизи відмовити.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Український Професійний Банк", правонаступником якого по всіх правах і обов'язках виступає ПАТ "УПБ", (далі по тексту - ПАТ "УПБ", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18" (далі по тексту - ТОВ "Спецбудтехніка-18", 1-ий відповідач або Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 643 (далі по тексту - Кредитний договір) (зі змінами та доповненнями від 09.04.2008 р., 24.09.2008 р., 09.10.2008 р., 20.11.2008 р., 29.01.2009 р.), згідно з умовами якого Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію у розмірі 442 000,00 грн. (зі змінами від 09.04.2008 р., 24.09.2008 р., 29.01.2009 р.) на поповнення обігових коштів Позичальника терміном до 10.09.2010 р. зі сплатою 22 % річних за користування кредитними ресурсами.

Згідно з п. 3.1. договору про відкриття кредитної лінії. Банк зобов'язався перерахувати на поточний рахунок "Позичальника" № 2600316009, МФО 300205, код 35072723 в ВАТ "УПБ" грошові кошти в межах вказаної у п. 1.1. цього договору суми. Фактичне отримання "Позичальником" кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами №5067696 від 21.02.2008 р., № 5022066 від 08.02.2008 р., №4987751 від 30.01.2008 р., № 4852644 від 25.12.2007 р., № 4830982 від 21.12.2007 р., №4816983 від 18.12.2007 р., №4786665 від 10.12.2007 р., №4773008 від 05.12.2007 р., №4769025 від 04.12.2007 р., № 4599720 від 23.10.2007 р., №4551532 від 09.10.2007 р., №4487900 від 24.09.2007 р., №4472910 від 19.09.2007 р.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Банком 11.09.2007 р. між ВАТ "УПБ", ТОВ "Спецбудтехніка-18" та ТОВ "Будівельно-монтажне управління" "БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ" (далі по тексту - 2-ий відповідач або Поручитель) було укладено Договір поруки № 643-4 (зі змінами та доповненнями від 09.04.2008 р., 29.01.2009 р.), згідно з умовами пункту 1.2. якого Поручитель взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком, як солідарний боржник, за Кредитним договором.

Згідно з умовами п. 1.1., 1.4., 4.1., 7.1, 7.5 та 8.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався починаючи з червня 2010 р. забезпечити щомісячне погашення заборгованості по Кредиту та процентам, а у разі порушення строків повернення кредиту Позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати Банку подвійну процентну ставку, а саме - 44 % річних. Крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п.п. 4.4. та 5.9. кредитного договору, у разі порушення Позичальником умов цього договору, несвоєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його використання. Банк має право достроково стягнути отримані Позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання та штрафні санкції за Договором.

В порушення умов Кредитного договору Позичальник несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, не здійснює щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені.

У зв'язку із затримками погашення кредиту та сплати процентів 09.09.2009 р. та 01.08.2012 р. Банком було направлено листи № 27-09/3856 та № 34/14-26/49 до Відповідача з вимогою терміново погасити кредит та прострочену заборгованість, згідно з Кредитним договором (копію листів додаємо).

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з вимогами статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві надану ним позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором та сплатити проценти за його використання. Також згідно із статтею 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 553, 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що перший та другий відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів: 442 000,00 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 3 196,93 грн. - заборгованість по строкових процентах; 690 705,01 грн. - заборгованість по прострочених процентах; правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того позивачем заявлена до стягнення з відповідачів пеня у розмірі 906 083,06 грн. 2-им відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності для нарахування пені та зменшення розміру пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період за період з грудня 2008 року до 01 березня 2013 року і становить 906 083,06 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також без врахування строків позовної давності.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Але у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності та клопотання про зменшення розміру пені, які підлягають частковому задоволенню, та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по поверненню кредиту в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 47 888,22 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Оскільки розрахунок пені зроблений позивачем без врахувань положень ст. 232 ГК України, в решті частині задоволення позовних вимог солідарного стягнення з відповідачів пені у розмірі 858 194,84 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на 1-го відповідача та 2-го відповідачів з вини яких спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 610, 625, 1050,1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 75-б, кв. 14, ідентифікаційний код 35072723) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне управління "Бурспецстроймонтаж" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 Б, к.302, ідентифікаційний код 33608086) на користь Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15, ідентифікаційний код 19019775 ) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 р. у розмірі 1 183 790,16 грн., яка складається з: заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 442 000,00 грн., заборгованість по строкових процентах у розмірі 3 196,93 грн., заборгованість по прострочених процентах у розмірі 690 705,01 грн., пені у розмірі 47 888,22 грн. та судовий збір у розмірі 23 675,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині солідарного стягнення з відповідачів пені у розмірі 858 194,84 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №922/1035/13

Повне рішення складено 03 червня 2013 року.