Постанова

від 13.05.2013 по справі 2а-11243.1/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 р. 15:20 Справа №2а-11243.1/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК, Державної інспекції сільського господарства в АР Крим

до Кореїзська селищна рада

про визнання недійсним рішення.

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", " Місхорський"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2

за участю:

представника прокуратури Аледінов Н.Е., посвідчення № 013067 від14.11.12р.;

представника позивача(Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК) -Подоба А.В., посвідчення №186, довіреність № 1419/10-29-90;

представника позивача(Державна інспекція сільського господарства в АР Крим) - Запара О.В,. посвідчення АР № 125, довіреність № 10-19/29 від 30.03.13;

представник третьої особи(Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва)-Саликіна Я.С., паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 05.02.13;

представник відповідача - не з'явився;

Третя особа(ОСОБА_2) - не з'явилась;

Суть спору: Прокурор м. Ялта звернувся до Окружного адміністративного АР Крим з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (далі - Рескомзем) до Кореїзської селищної ради (далі - відповідач) з вимогами про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради від 24.12.2008 № 1273, визнання недійсним державного акта на право власності серії ЯЖ № 971288 від 27.02.2009.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку виділення земельних ділянок з земель природно-заповідного фонду , які находяться на території парку -пам'ятнику садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2010 було відмовлено у відкриті провадження по справі в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2010 було залишено без розгляду решту позовних вимог.

Не погодившись з Ухвалою суду про залишення без розгляду позовних вимог, Прокурор м.Ялта оскаржив ії в апеляційному порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2011 було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2010 та Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.01.2013 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", " Місхорський" , на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2013 залучено до участі у справі в якості другого позивача Державну інспекцію сільського господарства в АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.03.2013 було призначено по справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

- чи знаходиться земельна ділянка площею 0,0100га, розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, в районі ГБК «Місхор» на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський»?

У зв'язку з призначенням експертизи Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.03.2013 провадження по справі було зупинено.

26.03.2013 надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертного дослідження у зв'язку з відсутністю оплати витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, у зв'язку з чим провадження по справі було поновлено Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2013.

В судове засідання представник відповідача та третьої особи (ОСОБА_2) не з'явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином.

Третя особа надала клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, враховуючи приписи ст. 128 КАС України, відповідно до яких повторна неявка без поважних причин суб'єкта владних повноважень (відповідача ) та неявка третьої особи, не перешкоджає подальшому розгляду справи, ухвали продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник Прокурора м. Ялта, представники позивачів та представник третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі надали пояснення по суті спору.

Суд, Ухвалою від 13.05.2013 визнав причини пропуску строку звернення до суду прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК, Державної інспекції сільського господарства в АР Крим поважними.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, Кореїзська селищна рада, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є суб'єктом владних повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні справи суд керувався нормативно-правовими актами, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України, встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що рішенням 47-ї сесії 5-го скликання від 24.12.2008 № 1273 було затверджено генеральний план забудови земельної ділянки ОСОБА_2, затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу ОСОБА_2 по адресу: АДРЕСА_1; затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки в натурі; передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0100 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу по вказаній адресі з земель Кореїзської селищної ради, втому числі по угіддям відповідно до форми 6-зем: строка 12.3 шифр 96 «Землі не передані у власність, не передані в користування в межах населеного пункту», проектні данні по формі 6-зем - забудовані землі; кадастровий № 0111947100:01:003:0405.(т.1.а.с.157).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, затвердженого Постановою Ради міністрів АР Крим від 25.05.2010 №200, Рескомзем АР Крим є республіканським органом виконавчої влади АР Крим з питань земельних ресурсів та входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів, до повноважень якого відповідно до п. 4 віднесено зокрема здійснення землеустрою та проведення моніторингу земель.

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23 лютого 2012 року № 4444-VI, Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 412/22944 Державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

Серед передбачених ст. 12 ЗК України повноважень сільських, селищних , міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам , надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.

У ст. 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 ЗК України).

Відповідно до ст.44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

У ст.150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться , зокрема, коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, згідно з якою земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 30.03.1998 № 42(т.1.а.с.122) було прийнято на баланс Міністерства парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський» з наявними матеріально-технічною базою та ресурсами, що було реалізовано відповідно до актів приймання-передачі (т.1.а.с.124- 126)

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вважати раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення -парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Рішенням Кореїзської селищної ради від 15.03.2001р. №880 "Про стан і міри по збереженню та використанню Місхорського парку" вирішено встановити загальну площу Місхорського парку - 23, 0 га.(т.1 а.с. 166).

Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002р. №2278-2/02 вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, в тому числі 23 га - землі природоохоронного значення - Місхорський парк. (т.1.а.с.127).

Таким чином, Місхорський парк є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення з визначеною територією.

Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", " Місхорський" є юридичною особою, зареєстрованою 06.05.1998,ідентифікаційний код 25150396 (т.1.а.с.106), яка відповідно до Положення (т.1.а.с.110) є органом, підвідомчим Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України з метою управління, охорони та використання парків- пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «МІсхорський», «Масандрівський».

Згідно ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі -ЗК України в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або в користуванні, можливо лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений ст.141 ЗК України, а саме:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом;

- припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організації;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 44 ЗК України передбачалося, що землі зайняті парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва відносяться до складу земель природно-заповідного фонду, а згідно до ч. 2 ст. 45 цього Кодексу порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ст.150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч.2 ст.150 ЗК України).

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад (ч.З ст.150 ЗК України).

Судом досліджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (т.1.а.с.218-234) та встановлено, що в ньому не зазначається, що ділянка, стосовно якої було прийнято оскаржуване рішення знаходяться в межах Місхорського парку.

Проте, доводи Прокурора М.Ялта, зазначені в позовній заяви, та підтримані позивачем Адміністрацією парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", " Місхорський", та не спростовані ані відповідачем ані ОСОБА_2, зводяться до того, що виділена земельна ділянка ОСОБА_2 у власність оскаржуваним рішенням відноситься до території Місхорського парку-пам'ятнику, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.11.2009 Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель(т.1.а.с.159)

Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста працівник ДП «Кримський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_10, пояснив, що відповідно до викопіювання щодо визначення площі природно заповідного фонду Місхорського парку (т.2.а.с.59) та викопіювання меж земельної ділянки в натурі на місцевості, які залучені до проекту землеустрою ОСОБА_2, копія якого міститься в матеріалах справи, земельна ділянка передана у власність третій особі, знаходиться на території парку.

При цьому Кабінетом Міністрів України Верховною Радою України при передачі у власність ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки не приймалось жодних рішень відповідно до вимог ст. 150 ЗК, щодо виділення земельних ділянок, які знаходяться в межах парків.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"(далі - Закон №2456 в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Статтею 3 Закону № 2456 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення належать до штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду України.

Відповідно до положень ст.7 Закону № 2456 ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, віднесено до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду з огляду на належність її об'єкту природно-заповідного фонду, не пов'язана з наявністю у парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення правовстановлюючих чи правооформлюючих документів щодо його прав на земельну ділянку.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону № 2456 межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

На замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) Кримським інститутом екології і проектування було розроблено проект організації території Місхорського парку, яким встановлені межі Місхорського парку площею 23 га.(т.1.а.с.115).

Під час розгляду справи була залучена копія Охоронного зобов'язання №ПППСПИ/з- 6-1 від 26.05.2008 р. , відповідно до якого Адміністрації наданий під охорону заповідний об'єкт парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" загальною площею 23 га.(т.1.а.с.120).

Необхідно зазначити, що відповідно до земельно-кадастрової документації по виділенню земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку не визначено як земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Проте судом встановлено, що вироком Алуштинського міського суду від 20.06.2011 р. по кримінальній справі № 1-47/11 , який набрав законної сили (т.2.а.с.13) було встановлено, що при оформлені ОСОБА_2 документів по узгодженню проекту відведення земельної ділянки висновок про можливість її цільового використання з боку Головного архітектора м. Ялти був підписаний не уповноваженою особою.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.72 КАС України, суд вважає доведеним факт прийняття рішення Кореїзської селищної ради від 24.12.2008 № 1273 без дотримання наведених вище вимог чинного законодавства, зокрема, ЗК України, в наслідок чого існують підстави для визнання його протиправним та скасуванню.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Прокурор м. Ялта у позовній заяві просить визнати недійсними рішення органу місцевого самоврядування, яке є актом індивідуальної дії.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради від 24.12.2008 № 1273.

В судовому засіданні 13.05.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови буде виготовлено 20.05.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради від 24.12.2008 № 1273.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя Котарева Г.М.