Рішення

від 05.06.2013 по справі 127/2435/13- ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2435/13- ц

Провадження № 2/127/3394/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

при секретарі Кононенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма Меблі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку,-

в с т а н о в и в :

01 лютого 2013 року до суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма Меблі» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку.

З урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 216 днів в розмірі 7 629 грн. 12 коп., невиплаченої заробітної плати за липень та серпень 2012 року на загальну суму 1 431 грн. 69 коп., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки в розмірі 2 386 грн. 32 коп. та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку належних позивачу сум в розмірі 6 132 грн. 27 коп., витрати на правову допомогу, а також зобов'язати відповідача внести записи до трудової книжки позивача необхідні записи про його звільнення.

В позовній заяві зазначено, що позивач ОСОБА_1 наказом директора Приватного підприємства «Фірма Меблі» від 10 грудня 2003 року був прийнятий на роботу сторожем магазину № 3 та наказам цього ж підприємства від 10 серпня 2012 року був звільнений із займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в кількості 216 днів.

Однак, відповідачем ПП «Фірма меблі» в день звільнення не було здійснено виплату заробітної плати нарахованої позивачу ОСОБА_1. за липень та серпень 2012 року.

Також, позивач вважає неправомірним відрахування відповідачем ПП «Фірма Меблі» із його компенсації за невикористані щорічні відпустки грошових коштів в розмірі 3 992 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування збитків по факту нестачі матеріально-товарних цінностей відповідно до акту від 09 серпня 2012 року, оскільки його вини у нанесених збитків підприємству, немає.

Як зазначає позивач, 10 серпня 2012 року його звільнено з підприємства, однак відповідачем було грубо порушено вимог КЗпП України, щодо строків розрахунку при звільненні, оскільки трудову книжку та нараховану заробітну плату за липень та серпень 2012 року, а також, компенсація за невикористані щорічні відпустки в розмірі 1 045 грн. 61 коп., ним була отримана 17 жовтня 2012 року.

При звільненні позивача ОСОБА_1, відповідачем в трудову книжку було внесено запис про його звільнення з порушенням порядку їх ведення, оскільки в записі про його звільнення не зазначено документ, дату і номер на підставі якого його було звільнено.

З підстав зазначених вище, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збільшені вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі просили суд її задовільнити.

Представник відповідача Приватного підприємства «Фірма меблі» - Власюк І.Т. вимоги позовної заяви визнав частково, не заперечував щодо стягнення заробітної плати, яка була нарахована позивачу ОСОБА_1 за липень та серпень 2012 року, щодо задоволення інших позовних вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Вислухавши позивача його представників, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши належну оцінку усім доказам, що є у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Як було встановлено судом, що на підставі наказу Приватного підприємства «Фірма Меблі» № 110 від 10 грудня 2003 року, позивач ОСОБА_1, був прийнятий на роботу сторожем магазину № 3 з повною матеріальною відповідальністю з окладом згідно штатного розпису (а.с. 88).

Наказом директора Приватного підприємства «Фірма меблі» Десик І.А. № 7 від 10 серпня 2012 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи сторожа за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП України з 10 серпня 2012 року з виплатою компенсації в кількості 216 календарних днів (а.с. 58).

Частиною 1 статті 116 КзпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, відповідачем ПП «Фірма Меблі», в порушення строків, визначених вищезазначеною нормою, було несвоєчасно здійснено виплату позивачу ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати, а саме: заробітна плата, яка була нарахована за липень 2012 року в розмірі 793 грн. 35 коп. та за серпень 2012 року в розмірі 197 грн. 15 коп., була виплачена 17 жовтня 2012 року, що підтверджується видатковим касовим ордером ПП «Фірма Меблі» від 17 жовтня 2013 року (а.с. 69) та довідкою цього ж підприємства № 29 від 03 червня 2013 року (а.с. 119).

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача ПП «Фірма Меблі» на користь позивача ОСОБА_1 заробітної плати за липень та серпень 2012 року.

Суд, частково задовольняючи вимогу позовної заяви про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5 142 грн. 79 коп. виходив з наступного.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Пунктом 1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13 січня 2004 року № 5, встановлено, що фонд оплати праці складається, зокрема, з компенсаційних виплат.

Отже, грошова компенсація за всі не використані позивачем ОСОБА_1 дні щорічної відпустки, відноситься до фонду заробітної плати.

Як вбачається із наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 від 10 серпня 2012 року кількість днів за не використані щорічні відпустки становить 216..

Дана обставина сторонами в судовому засіданні визнавалась, а тому, в силу статті 60 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, передбачено порядок обчислення компенсації за невикористанні відпустки.

Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати, зокрема, компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю її виплати, а нарахування виплат за дану компенсацію, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду, одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (п. 7 Пороядку).

При звільненні позивача ОСОБА_1, відповідачем було нарахована 6 188 грн. 40 коп. компенсації за 216 днів не використаної щорічної відпустки, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 118).

Суд вважає зазначений розрахунок обґрунтованим, оскільки він був здійснений у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Як вбачається із довідки ПП «Фірма Меблі» за № 29 від 03 червня 2013 року, позивачу ОСОБА_1 17 жовтня 2012 року було здійснено виплату компенсації не використаної щорічної відпустки лише в сумі 1 045 грн. 61 коп. (а.с. 119).

Представник відповідача ПП «Фірма Меблі» - Власюк І.Т., обґрунтовуючи доводи своїх заперечень, щодо виплати компенсації саме в такому розмірі, виходив з того, що з вини позивача ОСОБА_1, відповідачу ПП «Фірма Меблі» 09 серпня 2012 року було завдано матеріальні збитки по факту нестачі матеріально-товарних цінностей на загальну суму 3 992 грн. 00 коп., про що було складено відповідний акт, а тому, зазначену сума шкоди була відраховано із компенсації за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_1 при його звільненні.

Однак, суд вважає доводи представника відповідача безпідставними, оскільки матеріалами справи не знайшла свого підтвердження, належними та допустимим доказами, вина позивача ОСОБА_1 у завданні матеріальних збитків відповідачу, що у відповідності до ст. 130 КЗпП України, є обов'язковою умовою відшкодування працівником шкоди, завданої підприємству.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в день звільнення позивача ОСОБА_1, відповідачем ПП «Фірма Меблі» необхідно було виплатити компенсацію за не використанні щорічні відпустки у повному розмірі.

У зв'язку із цим, до стягнення підлягає різниця між отриманою позивачем ОСОБА_1 та виплаченою відповідачем ПП «Фірма Меблі» компенсація за не використаної щорічної відпустки, розмір якої становить 5 142 грн. 79 коп.

Кодексом законів про працю України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вже було встановлено судом, що наказом ПП «Фірма Меблі» № 7 від 10 серпня 2012 року позивач був звільнений з роботи.

Однак, належні позивачу ОСОБА_1 суми при його звільнені, у строки встановленні ст. 116 КЗпП України Приватним підприємством «Фірма Меблі», виплачені не були, а саме: заробітна плата, яка була нарахована позивачу ОСОБА_1 за липень та серпень 2012 року, була виплачена лише 17 жовтня 2012 року, а компенсація за не використані позивачем ОСОБА_1 дні щорічної відпустки в розмірі 5 142 грн. 79 коп., яка була неправомірно не виплачена відповідачем, станом на день ухвалення рішення у справі, не виплачена взагалі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати за період з 10 серпня 2012 року по 16 жовтня 2012 року в розмірі 4 224 грн. а також середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 10 серпня 2012 року по 05 червня 2013 року (по день ухвалення рішення в справі) в розмірі 20 240 грн.

Обраховуючи середній заробіток за весь час затримки належних позивачу ОСОБА_1 сум, суд виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Пунктом 2 вищезазначеного Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з особового рахунку позивача ОСОБА_1, наданого ПП «Фірма Меблі», загальний розмір нарахованої заробітної плати позивача за липень та червень 2012 року становить 1 760 грн. при цьому кількість відпрацьованих днів - 20 (а.с. 89).

Виходячи з наведених відомостей, середньоденна (годинна) заробітна плата позивача ОСОБА_1 на Приватному Підприємстві «Фірма Меблі» становить 88 грн. (1 760:20=88).

В період з 10 серпня 2012 року по 16 жовтня 2012 року, протягом якого позивачу ОСОБА_7 не було здійснено виплату заробітної плати, було 48 робочих днів, у зв'язку із цим розмір середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати становить 4 224 грн. (48*88=4 224 грн.), а в період з 10 серпня 2012 року по 05 червня 2013 року, протягом якого позивачу ОСОБА_7 не було здійснено виплату компенсації за невикористані щорічні відпустки, кількість робочих днів становить 230, у зв'язку із цим середній заробіток за весь час затримки виплати зазначеної компенсації становить 20 240 грн. (230 * 88= 20 240).

Суд, відмовляючи в позовній вимозі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі відповідачем ПП «Фірма Меблі» позивачу ОСОБА_1 трудової книжки виходив з наступного.

Частиною 4 статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом, з пояснень позивача ОСОБА_1, встановлено, що останньому було відомо про те, що 14 серпня 2012 року він може отримати на ПП «Фірма Меблі» трудову книжку, однак не з'явився на підприємство, з особистих міркувань (був зайнятий у зв'язку із приїздом свого сина).

Частиною 1 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на це, відсутня вина ПП «Фірма Меблі» у затримці видачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки при звільненні, а відтак відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку у її видачі.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.26 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 в графі 4, при звільненні відповідачем ПП «Фірма Меблі» не було внесено відомості в запис № 25 в графі № 4 про документ, його дату і номер, на підставі якого позивача було звільнено (а.с. 75).

З огляду на це, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позовної заяви про зобов'язання відповідача Приватного підприємства «Фірма Меблі» внести відомості у трудову книжку ОСОБА_1 у запис № 25 відомості про документ, його дату і номер, на підставі якого позивача було звільнено.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи є договір про надання правової допомоги, укладений 21 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 90) та доручення, яким позивач ОСОБА_1 уповноважив юриста ОСОБА_3 представляти його інтереси в судді, а також квитанція про сплату ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 2 000 грн. за надання правової допомоги.

Частиною 1 статті 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Однак, матеріалами справи не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами та обставина, що ОСОБА_3 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача ПП «Фірма Меблі» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 295 грн. 96 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 48, 116, 117, 235 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», Інструкцію «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13 січня 2004 року № 5, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма Меблі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Меблі», ідентифікаційний номер: 01554700 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5 142 (п'ять тисяч сто сорок дві) грн. 79 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Меблі», ідентифікаційний номер: 01554700 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати на загальну суму 24 464 (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн.

Зобов'язати Приватне підприємство «Фірма Меблі» внести відомості у трудову книжку ОСОБА_1 у запис № 25, а саме: документ, дату і номер на підставі якого його було звільнено.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Меблі», ідентифікаційний номер: 01554700 на користь держави судовий збір в розмірі 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 96 коп.

Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: