Ухвала

від 26.12.2013 по справі 127/2435/13- ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2435/13- ц Провадження № 22-ц/772/3956/2013Головуючий в суді першої інстанції:Медяна Ю. В. Категорія: 53Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Сороки Л.А., Стеблюк Л.П.

при секретарі: Іщук О.В.

за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача Власюка І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Фірма Меблі» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, за апеляційною скаргою приватного підприємства «Фірма Меблі» на рішення Вінницького міського суду від 05 червня 2013 року , -

В с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Фірма Меблі» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, посилаючись на те, що він працював на посаді сторожа на підприємстві з 10 грудня 2003 року по 10 серпня 2012 року і був звільнений за власним бажанням. При звільненні йому було нараховано заробітну плату та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у сумі 6 028 грн., із якої було виплачено лише 2 036 грн., а решту було вирахувано у нього за викрадене майно. Трудову книжку і розрахунок у сумі 2 036 грн. 11 коп. підприємство йому видало 17 жовтня 2012 року. ОСОБА_2 вважаючи, що йому виплатили не всі належні кошти, просив стягнути з відповідача на його користь 13 213 грн. 24 коп. з урахуванням середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово збільшував позовні вимоги, останніми просив стягнути з відповідача на його користь 17560, 40 грн., з яких: 7629,12 грн. - компенсація за 216 днів невикористаної відпустки; 1431,69 грн. - невиплачена заробітна плата; 2386,32 грн. - компенсація за час затримки видачі трудової книжки; 6113,27 грн. - компенсація за час затримки остаточного розрахунку та внесення відповідного запису до трудової книжки ; 2000,00 грн. - витрат на правову допомогу, а також зобов'язати відповідача внести відповідний запис у трудову книжку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Фірма Меблі» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5 142 грн. 79 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і за весь час затримки виплати заробітної плати на загальну суму 24 464 грн. Зобов'язано ПП «Фірма Меблі» внести відповідні відомості у трудову книжку ОСОБА_2 Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08.07.2013 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2013 року скасовано в частині стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5 142 грн. 79 коп. та середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і за весь час затримки виплати заробітної плати на загальну суму 24 464 грн. та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.10.2013 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 08.07.2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ПП «Фірма Меблі» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПП «Фірма Меблі» просить зазначене рішення в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволені цих вимог відмовити. Вказало, що судом неповно досліджено обставини справи та не враховану, що позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права. Крім того, вважає, що суд допустив грубе порушення норм процесуального права, оскільки позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6132,27 грн., а суд стягнув 24464 грн., що значно перевищує суму заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідача ,осіб ,які беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ст.24 ЗУ «Про відпустки», ч.1 ст.83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

П.п.2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100 від 08.02.1995 року) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати, зокрема, компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю її виплати, а нарахування виплат за дану компенсацію, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду, одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П.2, 8 Порядок №100 від 08.02.1995 року встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу ПП «Фірма Меблі» № 110 від 10 грудня 2003 року, ОСОБА_2 був прийнятий на роботу сторожем магазину № 3 з повною матеріальною відповідальністю з окладом згідно з штатним розписом (а.с. 88). Наказом директора ПП «Фірма меблі» № 7 від 10 серпня 2012 року позивача звільнено з роботи сторожа за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України з 10 серпня 2012 року з виплатою компенсації за невикористану відсупску в кількості 216 календарних днів (а.с. 58), яка була нарахована в сумі 6 188 грн. 40 коп. (а.с. 118). Однак, відповідачем було несвоєчасно, в жовтні 2012 року, здійснено виплату позивачу всіх належних сум при звільненні, а саме: заробітної плати за липень 2012 року в розмірі 793 грн. 35 коп. та за серпень 2012 року в розмірі 197 грн. 15 коп., а також частини компенсації за 216 днів невикористаної відпустки в сумі 1045,61 грн. (а.с. 69, 119). В матеріалах справи докази повної виплати ОСОБА_2 компенсації за невикористані дні відпустки відсутні.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з роботи з позивачем вчасно не було проведено повного розрахунку, тому до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає решта суми компенсації за 216 календарних днів невикористаної відпустки в розмірі 5142,79 грн. та середній заробіток з час затримки в сумі 24 464 грн.

Суд вірно встановив обставини по справі ,належним чином перевірив їх доказами ,які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.ст.83, 116, 117 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.4, ст.24 ЗУ «Про відпустки» та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення суми компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки осточного розрахунку, розмір яких вірно обрахував у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Доводи скарги про пропуск позивачем трьохмісячного строку для звернення до суду з даним позовом і незастосування судом наслідків його спливу, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п.п.2.2.12, п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2014 року, до складу фонду додаткової заробітної плати входять оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку є додатковою заробітною платою, тому строк звернення до суду з вимогою про її стягнення законом не обмежується.

Крім того, згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.10.2013 року по даній справі колегія суддів, скасовуючи рішення апеляційного суду, дійшла висновку, що на час вирішення спору повний розрахунок з позивачем не проведений, а відтак строк звернення до суду ним не пропущено.

Доводи скарги про грубе порушення судом норм процесуального права шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24464 грн., що значно перевищує суму заявлених позовних вимог, не заслуговують на увагу, так як відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату працю», суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Оскільки відповідач по день ухвалення рішення повний розрахунок з ОСОБА_2 не провів, суд підставно стягнув середній заробіток за період з 10.08.2012 року по 05.06.2013 року в сумі 24464 грн.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду в оскаржуваній частині відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма Меблі» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 05 червня 2013 року в частині стягнення з приватного підприємства «Фірма Меблі» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в розмірі 5 142 грн. 79 коп., середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і за весь час затримки виплати заробітної плати на загальну суму 24 464 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: