Постанова

від 05.06.2013 по справі 2-5/7088.1-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 2-5/7088.1-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (Фонд державного майна України);

відповідача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю „КримРосТур");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 10 січня 2012 року у справі № 2-5/7088.1-2007

за позовом Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

до товариства з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" (вул. Київська, 125а, кім. 30, м. Сімферополь, 95034)

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2005 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «КримРосТур» про розірвання договору про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря», укладеного 30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю «КримРосТур».

Позовні вимоги з посиланням на статтю 652 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що при створенні закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря» було допущено порушення чинного законодавства України в частині визначення вартості майна, яке вносилося Фондом державного майна України як внесок до статутного фонду товариства. Враховуючи те, що реальна вартість вказаного вище майна не була визначена у встановленому законодавством порядку, позивач просить суд розірвати договір про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря», укладений 30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю «КримРосТур».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року у справі № 2-8/8856-2005 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (том 2, арк. с. 115-117).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року у справі № 2-8/8856-2005 залишено без змін (том 2, арк. с. 168-174).

Постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2007 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2005 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2005 року по справі №2-8/8856-2005 скасовані. Справа передана на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (том 2, арк. с. 194-200).

При повторному розгляді справі привласнений новий номер 2-5/7088.1-2007.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року позов Фонду державного майна України задоволено. Розірвано договір про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря», укладений 30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю «КримРосТур». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «КримРосТур» в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 3, арк. с. 129-133).

Рішення мотивовано тим, що оскільки закрите акціонерне товариство «Пансіонат «Зоря» є нествореним, звіт про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря» втратив свою чинність, вартість державного майна не визначена, договір про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря» суперечить майновим інтересам держави відносно зменшення оцінки вартості корпоративних прав держави, що потягне за собою майнову шкоду для держави, така зміна обставин може призвести до унеможливлення з боку держави в наступному отримувати прибутки від діяльності товариства, а саме від використання державного майна, то вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю оскарженого судового рішення, невідповідністю його нормам матеріального права.

Апелянт вказує на те, що судом не враховано, а позивачем не додержано порядок досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів, передбачений статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, що є самостійною підставою для відмови у позові. Важливою підставою для скасування оскаржуваного рішення є також відсутність доказів стосовно неможливості виконання договору про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря», укладеного 30 грудня 2004 року, проте навіть за умови надання таких документів суд помилково оцінив їх на предмет відповідності частині другій статті 652 Цивільного кодексу України. Крім того, апелянт зазначає, що на момент укладення спірного договору висновок про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу пансіонат „Зоря" був чинним, у зв'язку з чим посилання на втрату чинності даного висновку є необґрунтованим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2012 року товариству з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Черткова І.В. та Сотула В.В.

В судовому засіданні 17 травня 2012 року було оголошено заяву судді Сотула В.В. про самовідвід на підставі прийняття нею участі у попередньому розгляді даної справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2012 року задоволено заяву судді Сотула В.В. про самовідвід у справі №2-5/7088.1-2007, розгляд апеляційної скарги відкладений на 26 червня 2012 року, здійснено повторний автоматичний розподіл справи (колегія суддів: головуючий суддя Балюкова К.Г., судді: Черткова І.В., Голик В.С.).

21 травня 2012 року до канцелярії суду надійшли заперечення Фонду державного майна України на апеляційну скаргу.

За розпорядженням секретаря судової палати від 26 червня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Голик В.С. замінений на суддю Гоголя Ю.М., суддя Черткова І.В. замінена на суддю Дмитрієва В.Є.

Ухвалою від 26.06.2012 розгляд справи був відкладений.

24.07.2012 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення ТОВ „КримРосТур" до апеляційної скарги.

У судових засіданнях 24.07.2012 та 14.08.2012 оголошувалось перерви до 14.08.2012 та 20.08.2012 року відповідно.

20.08.2012 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення ТОВ „КримРосТур".

Ухвалою від 20.08.2012 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження у справі було припинено.

23.04.2013 до суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи №1949 від 13.03.2013.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24.04.2013 суддя Гоголь Ю.М. у складі судової колегії був замінений на суддю Видашенко Т.С.

Ухвалою від 24.04.2013 провадження у справі було поновлено у зв'язку надходженням висновку судової експертизи № 1949 від 13.03.2013.

Ухвалою від 24.04.2012 розгляд справи був відкладений на 05.06.2013.

05.06.2013 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення ТОВ „КримРосТур" в порядку статті 22 ГПК України.

Сторони в судове засідання 05.06.2013 представників не направили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини нез'явлення представників суд не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, представники сторін надавали свої пояснення під час попередніх судових засідань у справі та їх явка обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія визнала за можливе закінчити перегляд рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" був укладений договір про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат «Зоря", відповідно до умов якого акціонери створюють закрите акціонерне товариство «Пансіонат „Зоря" (далі - Товариство) для задоволення потреб громадян України та інших країн в курортно-оздоровчих послугах (том 1, арк. с. 7-14, далі - Договір).

Згідно з пунктом 3.1. Договору для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний капітал. Розмір статутного капіталу становить 1724382,00 грн.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Фонд державного майна України у якості вкладу до статутного капіталу з боку держави передав відповідачу у власність цілісний майновий комплекс пансіонат „Зоря", що розташований за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Нижньо-Заморське, вул. Лісна, загальною вартістю 879435 грн., згідно з висновком незалежної експертної оцінки, станом на 30 червня 2004 року. Вклад здійснюється по акту приймання-передачі до проведення Установчих зборів Товариства.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що акції товариства розподілені між акціонерами таким чином: Фонд державного майна України - 879435 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 879435,00 грн., що становить 51% статутного капіталу Товариства; товариство з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" - 844947 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 844947,00 грн., що становить 49% статутного капіталу Товариства.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" був підписаний акт № 658 приймання-передачі цілісного майнового комплексу пансіонат „Зоря" до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" (том 1, арк. с. 15).

Позивач просить суд розірвати договір про заснування закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Зоря», укладений 30 грудня 2004 року між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю «КримРосТур», з підстав допущення порушення чинного законодавства України в частині визначення вартості майна, яке вносилося Фондом державного майна України як внеску до статутного фонду товариства.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.4. Договору Фонд державного майна України у якості вкладу до статутного капіталу з боку держави передав відповідачу у власність цілісний майновий комплекс пансіонат „Зоря", що розташований за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Нижньо-Заморське, вул. Лісна.

Згідно з висновками незалежної експертної оцінки станом на 30 червня 2004 року вартість майна цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря» становила 879 435 грн. Структурним підрозділом Фонду державного майна України (Департаментом оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності) на виконання наказу Фонду № 1445 від 14 липня 2004 року у відповідь на лист державного підприємства «Пансіонат «Зоря» було здійснено рецензування Звіту про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря», що перебувало на балансі Федерального державного унітарного науково-дослідного інституту приладобудування. Зазначене рецензування здійснювалося відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності» та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року (том 1, арк. с. 16-150, том 2, арк. с. 1-81).

Пунктом 25 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року передбачено, що висновок про вартість майна у разі його використання для цілей реєстрації статуту господарського товариства, що створюється на базі державного та комунального майна, або уточнення його розміру в частині вартості внесків учасників (засновників) відповідно до пункту 57 дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.

Загальна вартість внесків до статутного капіталу, виражена у гривнях, становить розмір статутного капіталу - мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Згідно з частиною другою статті 153 Цивільного кодексу України, якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, договір, укладений між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю «КримРосТур» 30 грудня 2004 року не є установчим документом товариства, а тому на нього поширюються загальні положення про правочин та правові наслідки недодержання сторонами під час здійснення правочину вимог закону.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Вимагаючи розірвання договору, позивач, вважає за істотну умову, яка є підставою для розірвання договору, закінчення строку дії оцінки майна цілісного майнового комплексу „Пансіонат „Зоря" .

Однак, проаналізувавши фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що у Фонду державного майна України відсутні правові підстави посилатися на наявність підстав для розірвання договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин, оскільки відповідно до приписів абз.3 п.22 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, Фонд державного майна України мав право продовжити дію акта оцінки майна, своїм наказом на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження, проте не зробив цього, посилаючись на ймовірну зміну вартості майнового комплексу та можливі збитки.

Отже, судова колегія вважає необхідним дослідити питання встановленості дійсної (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" на час укладання спірного договору та відповідну можливість заподіяння збитків інтересам держави .

На виконання вимог частини 1 статті 111-12 ГПК України та вказівок, що містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2007 р. у даній справі щодо з'ясування правильності визначення вартості майна, яке вносилося Фондом державного майна України як внесок до статутного фонду товариства, з'ясування питання чи була визначена у встановленому законодавством порядку реальна вартість вказаного вище майна, з'ясування відповідності зазначеної у пункті 3.4 договору вартості цілісного майнового комплексу „Пансіонат „Зоря" реальній вартості цілісного майнового комплексу „Пансіонату „Зоря", судом апеляційної інстанції у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1) Чи правильно була визначена вартість цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря» згідно Звіту про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря», що перебувало на балансі Федерального державного унітарного науково-дослідного інституту приладобудування, виконаного суб'єктом підприємницької діяльності Войтенко Наталією Всеволодівною станом на 30 червня 2004 року?

2) Яка ринкова вартість цілісного майнового комплексу пансіонату «Зоря» станом на дату укладення між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат «Зоря" від 30 грудня 2004 року?

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 1949 від 13.03.2013, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз питання № 1 не вирішувалося, оскільки проведення подібного роду дослідження виходить за межі компетенції експерта-будівельника.

З другого питання експерт повідомив, що ринкова вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" станом на дату укладення між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" від 30 грудня 2004 року могла становить 851035 грн.

Тоді як, згідно висновку про вартість майна, складеного станом на 30.06.2004 р., ринкова вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" становила 879435 грн., тобто є навіть більшим ринкової вартості майна на момент укладення спірного договору, встановленої експертним шляхом.

При цьому, згідно висновків рецензії на Звіт про оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря", що перебуває на балансі Федерального Державного унітарного науково-дослідного інституту приладобудування від 20.12.2004 „Звіт про оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря", що перебуває на балансі Федерального Державного унітарного науково-дослідного інституту приладобудування відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки"

Згідно пункту 3.5 Договору про заснування закритого акціонерного товариства „Зоря" частку позивача (Фонду державного майна України) у статутному фонді товариства закріплено у відсотках, що спростовує його доводи стосовно зменшення отримання доходів через невірно визначену оціночну вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря", у зв'язку з чим проведення нової оцінки не вплине на обсяг майбутніх доходів позивача.

Отже, на підставі даних про ринкову вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" визначених експертним шляхом станом на день укладання договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат Зоря" , суд доходить висновку про неспроможність посилань позивача в якості підстави розірвання договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" на зміну вартості майна ЦМК пансіонату „Зоря" та закінчення строку дії акту оцінки майна, як обставини, що потягнуть за собою майнову шкоду для держави. Одночасно, посилання суду першої інстанції у оскарженому рішенні на закінчення строку дії акту оцінки майна в якості підстави розірвання договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат Зоря" від 30.12.2004 року, судова колегія вважає помилковими.

Таким чином, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" від 30.12.2004 року, судова колегія не вбачає.

Зазначення суду першої інстанції про те, що закрите акціонерне товариство „Пансіонат „Зоря" є нествореним також не відповідають фактичним обставинам, оскільки в матеріалах справи є Свідоцтво про державну реєстрацію вказаної юридичної особи, проведену 10.04.2009 р. та Статут закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря", затверджений рішенням установчих зборів від 09.04.2009 року.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було взято до уваги рішення господарського суду м.Києва від 12.04.2005 у справі № 3/207, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 та Вищого господарського суду України від 312.08.2005, яким було зобов'язано Фонд державного майна України протягом 10 днів скликати та провести установчі збори ЗАТ „Пансіонат „Зоря" та вчинити визначені законодавством та договором про заснування ЗАТ „Зоря" дії, необхідні для створення та державної реєстрації ЗАТ „Пансіонат „Зоря" на примусове виконання яких відбулось затвердження статуту ЗАТ „Зоря" та його державна реєстрація від 10.04.2009 р.

Що стосується посилань відповідача відносно недодержання позивачем порядку досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 11 Господарського процесуального кодексу України як самостійної підстави для відмови у позові, судова колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08, від 19.09.2011 №3-74гс11, Інформаційні листи Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 та від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 ).

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково. Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції було постановлено при неповному дослідженні та оцінці судом всіх обставин справи, з порушенням вимог частини 1 статті 111-12 ГПК України, що потягло неправильне застосування норм матеріального права, тому таке рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення судом апеляційної інстанції про відмову в позові.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення.

Також по результатам апеляційного розгляду відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню відповідачеві витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 536,50 грн. та понесені ним витрати на оплату призначеної судової експертизи в розмірі 5884,80 грн. Несплачена частина вартості вказаної експертизи в розмірі 7061,76 грн. підлягає стягненню з позивача на користь експертної установи, що провела експертизу - Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно даних останнього про оплату проведеної експертизи у справі (том 4 а.с.131).

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року у справі № 2-5/7088.1-2007 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

„ 1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 00032945, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" (вул.Київська, 125-А, к.30, м.Сімферополь, 95034, код ЄДРПОУ 31220539; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи суму в розмірі 5884,80 грн., та витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги суму в розмірі 536,50 грн.

3. Стягнути з Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 00032945, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м.Сімферополь, 95001, код ЄДРПОУ 26225794, роз.рах.№ 31252272210502, МФО 824026 в ГУ ДКСУ в АРК м.Сімферополь) оплату за проведення судової експертизи в сумі 7061,76 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази."

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Фонд державного майна України

(вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „КримРосТур"

(вул. Київська, 125а, кім. 30, м. Сімферополь, 95034)