Постанова

від 09.12.2013 по справі 2-5/7088.1-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 2-5/7088.1-2007

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. (головуючий суддя Балюкова К.Г., судді: Видашенко Т.С., Дмитрієва В.С.) у справі№ 2-5/7088.1-2007 Автономної Республіки Крим за позовомФонду державного майна України дотовариства з обмеженою відповідальністю "КримРосТур" пророзірвання договору, за участю представників: позивачаСіднєнко О.Л.; відповідачаЗахарьїн В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 р. позов Фонду державного майна України задоволено: розірвано договір про заснування Закритого акціонерного товариства "Пансіонат "Зоря", укладений 30.12.2004 р. між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КримРосТур".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 р. у справі

№ 2-5/7088.1-2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 153, 652 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п. п. 17, 18, 23, 25 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ЗАТ "Пансіонат "Зоря" є фактично та юридично створеним, а також не врахував того, що висновок про вартість цілісного майнового комплексу пансіонату "Зоря" від 23.12.2004 р. є недійсним, оскільки його дію не було продовжено згідно з положеннями Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2004 р. між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" був укладений договір про заснування Закритого акціонерного товариства „Пансіонат "Зоря", відповідно до умов якого акціонери створюють Закрите акціонерне товариство "Пансіонат „Зоря" (далі - Товариство) для задоволення потреб громадян України та інших країн в курортно-оздоровчих послугах (далі - Договір).

Згідно з пунктом 3.1 Договору для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний капітал. Розмір статутного капіталу становить 1.724.382,00 грн.

Відповідно до пункту 3.4 Договору Фонд державного майна України у якості вкладу до статутного капіталу з боку держави передав відповідачу у власність цілісний майновий комплекс пансіонат „Зоря", що розташований за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Нижньо-Заморське, вул. Лісна, загальною вартістю 879.435,00 грн. згідно з висновком незалежної експертної оцінки станом на 30.06.2004 р. Вклад здійснюється за актом приймання-передачі до проведення Установчих зборів Товариства.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що акції товариства розподілені між акціонерами таким чином: Фонд державного майна України - 879.435 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 879.435,00 грн., що становить 51% статутного капіталу Товариства; Товариство з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" - 844.947 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 844.947,00 грн., що становить 49% статутного капіталу Товариства.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" 30.12.2004 р. був підписаний акт № 658 приймання-передачі цілісного майнового комплексу пансіонат „Зоря" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря".

Позивач просить суд розірвати договір про заснування Закритого акціонерного товариства "Пансіонат "Зоря", укладений 30.12.2004 р. між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "КримРосТур", з підстав допущення порушення чинного законодавства України в частині визначення вартості майна, яке вносилося Фондом державного майна України як внеску до статутного фонду товариства.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3.4 Договору Фонд державного майна України у якості вкладу до статутного капіталу з боку держави передав відповідачу у власність цілісний майновий комплекс пансіонат „Зоря", що розташований за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Нижньо-Заморське, вул. Лісна.

Згідно з висновками незалежної експертної оцінки станом на 30.06.2004 р. вартість майна цілісного майнового комплексу пансіонату "Зоря" становила 879.435 грн.

Структурним підрозділом Фонду державного майна України (Департаментом оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності) на виконання наказу Фонду №1445 від 14.07.2004 р. у відповідь на лист Державного підприємства "Пансіонат "Зоря" було здійснено рецензування Звіту про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу пансіонату "Зоря", що перебувало на балансі Федерального державного унітарного науково-дослідного інституту приладобудування. Зазначене рецензування здійснювалося відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності" та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р.

Пунктом 25 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 р., передбачено, що висновок про вартість майна у разі його використання для цілей реєстрації статуту господарського товариства, що створюється на базі державного та комунального майна, або уточнення його розміру в частині вартості внесків учасників (засновників) відповідно до пункту 57 дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.

Загальна вартість внесків до статутного капіталу, виражена у гривнях, становить розмір статутного капіталу - мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 153 Цивільного кодексу України якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, договір, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КримРосТур" 30.12.2004 р., не є установчим документом товариства, а тому на нього поширюються загальні положення про правочин та правові наслідки недодержання сторонами під час здійснення правочину вимог закону.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Вимагаючи розірвання договору, позивач вважає істотною умовою, яка є підставою для розірвання договору, закінчення строку дії оцінки майна цілісного майнового комплексу „Пансіонат „Зоря" .

Однак, проаналізувавши фактичні обставини справи, апеляційний суд встановив, що у Фонду державного майна України відсутні правові підстави посилатися на наявність підстав для розірвання договору у зв'язку з суттєвою зміною обставин, оскільки відповідно до приписів абз. 3 п. 22 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891, Фонд державного майна України мав право продовжити дію акта оцінки майна своїм наказом на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження, проте не зробив цього, посилаючись на ймовірну зміну вартості майнового комплексу та можливі збитки.

Крім цього, апеляційний суд для визначення вартості майна, яке вносилося Фондом державного майна України як внесок до статутного фонду товариства, призначив у справі судову експертизу.

Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 1949 від 13.03.2013 р., проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, ринкова вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" станом на дату укладення між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „КримРосТур" договору про заснування закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" від 30.12.2004 р. становила 851.035,00 грн.

Згідно ж з висновком про вартість майна, складеним станом на 30.06.2004 р., ринкова вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" становила 879.435,00грн., що є навіть більше ринкової вартості майна на момент укладення спірного договору, встановленої експертним шляхом.

При цьому, згідно з висновками рецензії на Звіт про оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря" від 20.12.2004 р. „звіт про оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря", відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки".

Згідно з п. 3.5 Договору про заснування закритого акціонерного товариства „Зоря" частку позивача (Фонду державного майна України) у статутному фонді товариства закріплено у відсотках, що спростовує його доводи стосовно зменшення отримання доходів через невірно визначену оціночну вартість цілісного майнового комплексу пансіонату „Зоря", у зв'язку з чим проведення нової оцінки не вплине на обсяг майбутніх доходів позивача.

Таким чином, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору про заснування Закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря" від 30.12.2004 р. не вбачається, а посилання місцевого суду на закінчення строку дії акта оцінки майна як на підставу розірвання спірного договору не відповідає вище встановленим обставинам справи.

Також не відповідають обставинам, встановленим апеляційним судом, посилання місцевого суду на те, що Закрите акціонерне товариство „Пансіонат „Зоря" не є створеним, оскільки в матеріалах справи наявне Свідоцтво про державну реєстрацію вказаної юридичної особи, проведену 10.04.2009 р., та Статут Закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Зоря", затверджений рішенням установчих зборів від 09.04.2009 р.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було взято до уваги рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2005 р. у справі № 3/207, яким зобов'язано Фонд державного майна України протягом 10 днів скликати та провести установчі збори ЗАТ „Пансіонат „Зоря" та вчинити визначені законодавством та договором про заснування ЗАТ „Зоря" дії, необхідні для створення та державної реєстрації ЗАТ „Пансіонат „Зоря", на примусове виконання яких, як встановлено апеляційним судом, відбулось затвердження статуту ЗАТ „Зоря" та його державна реєстрація від 10.04.2009 р.

Таким чином, рішення суду першої інстанції було постановлено при неповному дослідженні та оцінці судом всіх обставин справи, що потягло неправильне застосування норм матеріального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. у справі

№ 2-5/7088.1-2007 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич судді І.В. Алєєва О.О. Євсіков