Постанова

від 05.06.2013 по справі 5006/14/129/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.06.2013р. справа №5006/14/129/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Єгін О.В. керівник згідно витягу з ЄДРПОУ серії АА №271696 від 16.05.2013р. від відповідача:не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі№5006/14/129/2012 (суддя Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна фірма «Л.В.С. ЛТД», м. Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 35354,94грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна фірма «Л.В.С. ЛТД», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 37306,58грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2012р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «Восход» до ТОВ «Ремонтно-будівельна фірма «Л.В.С. ЛТД» про визнання акту виконаних робіт за липень 2011 року недійсним на підставі п.п.4, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 18.07.2012р., 10.08.2012р., 30.10.2012р. провадження у справі №5006/14/129/2012 зупинялось, у зв'язку з надходженням апеляційних та касаційних скарг на судові акти щодо повернення зустрічної позовної заяви ТОВ «Восход» без розгляду та зупинення провадження у даній справі.

Заявою, яка надійшла до канцелярії суду 13.11.2012р., позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 35354,94грн. боргу. Судом зменшені позовні вимоги були прийняті до розгляду.

29 грудня 2012 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга ТОВ «Восход» на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. про зупинення провадження у справі №5006/14/129/2012, яка була розцінена господарським судом як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки дія оскаржуваної ухвали на момент подання апеляційної скарги закінчилась, у зв'язку з поновленням провадження у справі ухвалою від 24.12.2012р. Тому, керуючись роз'яреннями наданими пленумом Вищого господарського суду України у п.3.14. постанови «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, зазначена апеляційна скарга була приєднана господарським судом до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №5006/14/129/2012 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Восход» на користь ТОВ «Ремонтно-будівельна фірма «Л.В.С. ЛТД» заборгованість у сумі 35354,94грн., судовий збір у сумі 1609,50грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи підтверджують належне виконання позивачем будівельних робіт у торговому комплексі «Обжора» за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б», загальною вартістю 37306,58грн., а також свідчать про те, що сторони в добровільному порядку без будь-яких заперечень оформили свої правовідносини шляхом підписання акту виконаних підрядних робіт за липень 2011 року. Внаслідок прийняття будівельних робіт у сумі 37306,58грн., у відповідача виник обов'язок з оплати виконаних робіт, який він належним чином не виконав. Оскільки статтею 22 ГПК України встановлено право позивача на зменшення розмір у позовних вимог, а статтею 83 ГПК України передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, та оскільки доказів перерахування позивачу боргу відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 35354,94грн. визнані судом доведеними і обґрунтованими, тому задоволені.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №5006/14/129/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначив, що не підписував акту виконаних підрядних робіт за липень 2011 року, а підпис, наявний на цьому акті, було зроблено невідомими особами. Крім того, скаржником до суду було надано клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання нових доказів, яке господарським судом безпідставно залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №5006/14/129/2012 та призначено розгляд скарги на 15.05.2013р., явка сторін не була визнана обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 29.03.2013р. та 10.05.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. відкладено судовий розгляд на 05.06.2013р., зобов'язано позивача надати оригінал акту виконаних робіт за липень 2011 року для огляду у судовому засіданні, явку сторін не визнано обов'язковою.

Вказана ухвала направлена сторонам своєчасно, що підтверджується вихідним штампом, заповненим відповідно до п.2.6.12. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2012р. №28.

Представник скаржника у судове засідання 05.06.2013р. не з'явився, про причини неявки не повідомив та додаткових доказів, на необхідність надати які відповідач посилався в апеляційній скарзі, не подав.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з акту виконаних робіт за липень 2011 року, позивачем виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи у торговому комплексі «Обжора» за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б», загальною вартістю 37306,58грн.

Акт виконаних робіт за липень 2011 року підписаний представниками сторін без зауважень та з прикладанням печаток юридичних осіб.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Таким чином, наявний в акті відбиток печатки ТОВ «Восход» підтверджує прийняття відповідачем підрядних робіт, виконаних позивачем у липні 2011 року вартістю 37306,58грн.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення позивачем з відповідача суми у розмірі 37306,58грн., яка виникла внаслідок несплати відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт за актом виконаних робіт за липень 2011 року.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень п.1 ст.181 ГК України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними привилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судова колегія відзначає, що ні спеціальні норми §3 «Будівельний підряд» гл.61 ЦК України, ні загальні норми §1 «Загальні положення про підряд» гл.61 ЦК України не містять вказівки на форму договору будівельного підряду або на форму договору підряду. Тобто можна зробити висновок, що форма договору підряду повинна відповідати загальним правилам про форми угод. Даний договір може бути укладений як в усній, так і письмовій формі (ст.205 ЦК України). Хоча, у переважній більшості випадків форма даного договору є письмовою, яка як відомо має дві різновидності - проста та нотаріально посвідчена письмові форми. Проста письмова може застосовуватися у випадках, передбачених ст.208 ЦК України, нотаріально посвідчена може бути обов'язковою, тільки якщо така форма прямо передбачена домовленістю сторін (ч.1 ст.209 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що наявний у матеріалах справи акт за липень 2011 року свідчить про існування домовленості між відповідачем, як замовника, і позивачем, як підрядника, про виконання останнім будівельних робіт у торговому комплексі «Обжора» за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б», яка за своєю правовою природою є договором підряду, укладеного у спрощений спосіб та який і є джерелом взаємних прав і обов`язків сторін.

Така позиція апеляційного суду викладена з урахуванням оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013р. №01-06/374/2013.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо виконання підрядних робіт, а також виставлення вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України - листи №1 від 22.03.2012р. та б/н від 27.04.2012р., надіслані відповідачеві, що підтверджується фіскальними чеками №2354 від 22.03.2012р., №3296 від 27.04.2012р., описом вкладення у цінний лист від 22.03.2012р. та повідомленням про вручення поштового відправлення 04.05.2012р.

Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт належним чином не здійснив, в результаті чого у нього перед позивачем виник борг у сумі 35354,94грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, дослідивши, що до матеріалів справи позивачем не надано заяви про зарахування ним зустрічних позовних вимог з відповідачем на суму 1951,64грн., внаслідок чого не підтверджено факту проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог за видатковою накладною №1911 від 20.07.2011р. та актом виконаних робіт за липень 2011 року в порядку ст.601 ЦК України, врахувавши положення ст.ст.22, 83 ГПК України, якими передбачено право позивача на зменшення розміру позовних вимог та дотримання судом меж позовних вимог відповідно, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 35354,94грн.

Посилання скаржника на ненаданням судом першої інстанції йому можливості подати нові докази не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідачу було надано достатньо часу подати будь-які заперечення проти позовних вимог та докази на їх підтвердження.

Так, провадження у справі зупинялося 3 рази, жодне з клопотань (скарг) представників ТОВ «Восход» не було визнано підставним і обґрунтованим, відтак, судовими інстанціями, що їх розглядали, було відмовлено у їх задоволені. Безперервне безпідставне оскарження процесуальних актів представниками ТОВ «Восход» призвело до того, що справа №5006/14/129/2012 розглянута по суті судом першої інстанції майже через 7 місяців з моменту її порушення.

Представники ТОВ «Восход» своїми діями, спрямованими на подання численних необґрунтованих і безпідставних клопотань та скарг, перешкоджають розгляду справи і вирішенню спору в строки, передбачені процесуальним законодавством, чим фактично порушують принцип оперативності господарського процесу.

Жодне з поданих клопотань, заяв і скарг не пов'язані безпосередньо з порушенням права ТОВ «Восход». Відтак, навіть задоволення таких клопотань та скарг не призвело б до усунення (припинення) порушень прав заявника. Зазначене дає підстави судовій колегії дійти висновку, що основною метою подання таких клопотань та скарг з боку ТОВ «Восход» є затягування процесу розгляду справи №5006/14/129/2012.

Подання учасником судового процесу апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), зокрема, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній, також призводить до навмисного затягування розгляду справи.

У відповідності з принципами Конституції України встановлено основні засади судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, проте, її поведінка повинна бути добросовісною та розумною. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 55 Конституції України регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Дії представників ТОВ «Восход», спрямовані на штучне затягування судового процесу, і суперечать, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За викладених обставин дії представників ТОВ «Восход» розцінюються колегією суддів як зловживання своїми процесуальними правами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції щодо приєднання до матеріалів справи апеляційної скарги ТОВ «Восход» на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. про зупинення провадження у справі №5006/14/129/2012 без її розгляду апеляційним судом.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №5006/14/129/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №5006/14/129/2012 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №5006/14/129/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу (83102, м. Донецьк, пр. Ленінський, б.11, кв.108); 1 - відповідачу (83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богуславських, 7Б); 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС