Рішення

від 03.06.2013 по справі 915/672/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 915/672/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна", вул. Саксаганського, 83-а, офіс 206, м. Київ, 01033

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика", провулок 2 Ковальський, 22 А, м. Миколаїв, 54042

про стягнення заборгованості за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика", провулок 2 Ковальський, 22 А, м. Миколаїв, 54042

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна", вул. Саксаганського, 83-а, офіс 206, м. Київ, 01033

про стягнення штрафних санкцій за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року

за участю представників сторін

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Паншин Дмитро Дмитрович, довіреність б/н від 04.12.2012 року;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Комадовський Дмитро Петрович, довіреність б/н від 08.04.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика" про стягнення заборгованості за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 року зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013 року розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

07.09.2012 року між ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» та ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» укладено договір № 07/09/2012, предметом якого є продаж кабельно-провідникової продукції.

ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» та ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» відповідно до специфікації № 2 від 01.10.2012 року до договору № 07/09/2012 від 07.09.2012 року погодились про поставку товару, а саме: кабелю АПвЭгП 3*150/25-10 в кількості 4, 942 км на загальну суму 832 727,02 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 28 від 13.12.2012 року Говорун С.А. за довіреністю ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» отримав товар, а саме: Кабель АПвЭгП 3*150/25-10 в кількості 4, 854 км на загальну суму 817 899 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку відповідачем на рахунок позивача були здійснені наступні перекази коштів: 10.10.2013 року - 416 363, 51 грн.; 06.12.2012 року - 150 000, 00 грн.; 13.12.2012 року - 150 000, 00 грн.; 20.03.13 року - 5 000 грн.

Отже, заборгованість ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» перед ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» складає 96 535, 49 грн.

Із посиланням на приписи ст. 193, 199, 231, 265 ГК України, ст. 509, 525, 526, 546, 625, 627, 712 ЦК України та умови договору та специфікації до договору позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 96 535, 49 грн., суми пені у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, що складає 31 803, 67 грн., штраф у розмірі 7,5 % від суми боргу, що складає 7 240, 16 грн., 3% річних від суми боргу у розмірі 871, 33 грн.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечував в частині стягнення пені в розмірі 31 803, 67 грн., штрафу в розмірі 7 240, 16 грн. та 3% річних в розмірі 871, 33 грн. з підстав, зазначених у запереченні на позовну заяву (арк. справи 88-92).

10.10.2012 року відповідачем за первісним позовом було здійснено 50% передоплату по укладеному договору в сумі 416 363, 51 грн.

Відповідно до умов п. 2 Специфікації до укладеного договору строк поставки товару продавцем складає до 40 календарних днів від дати зарахування 50 % передоплати на рахунок продавця.

Тобто, продавець повинен був здійснити поставку не пізніше 19.11.2012 року.

Фактично поставка товару відбулась 13.12.2012 року, що підтверджується видатковою накладною № 28.

Тобто, позивач за первісним позовом порушив умови укладеного договору, а саме п. 2 специфікації № 2 до договору № 07/09/2012 від 07.09.2012 року та затримав поставку товару на 24 календарних дня.

Відповідач вказує, що ним не отримано сповіщення про готовність товару для відвантаження, в зв'язку з чим в даному випадку відповідач в силу приписів ст. 530 ЦК України зобов'язаний виконати грошові зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вимога про сплату заборгованості була отримана відповідачем у лютому 2013 року. Відтак відповідач вказує, що строки нарахування штрафних санкцій позивачем за первісним позовом є необґрунтованими.

Крім того, відповідач вказує, що позивач необґрунтовано та незаконно нарахував штрафні санкції у вигляді пені за ставкою 0,3%, оскільки відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, позивач неправильно визначив період нарахування пені.

В зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов п. 6 Специфікації, відсутністю сповіщення про готовність товару до відвантаження, відповідач зазначив, що нарахування 3 % річних є незаконним та необґрунтованим.

Також, відповідач вказує, що нарахування штрафу у розмірі 7, 5% річних є необгрунтованим та незаконним, оскільки позивачем не зазначено ані норми закону, ані пункту договору, на підставі якого нараховано штраф.

В судовому засіданні 03.06.13 року представник позивача за зустрічним позовом ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та просив суд зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом представник вказав наступне (арк. справи 93-94).

07.09.2012 року між ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» та ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» укладено договір № 07/09/2012. Відповідно до умов договору та специфікації № 2 до цього договору ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» зобов'язалось поставити ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» кабель АПвЭгП 3*150/25-10 в кількості 4, 942 км на загальну суму 832 727,02 грн.

10.10.2012 року відповідачем за первісним позовом було здійснено 50% передоплату по укладеному договору в сумі 416 363, 51 грн.

Відповідно до умов п. 2 Специфікації до укладеного договору строк поставки товару продавцем складає до 40 календарних днів від дати зарахування 50 % передоплати на рахунок продавця.

Тобто, продавець повинен був здійснити поставку не пізніше 19.11.2012 року.

Фактично поставка товару відбулась 13.12.2012 року, що підтверджується видатковою накладною № 28.

Тобто, позивач за первісним позовом порушив умови укладеного договору, а саме п. 2 специфікації № 2 до договору № 07/09/2012 від 07.09.2012 року та затримав поставку товару на 24 календарних дня.

Відповідно до п. 5.4 укладеного договору в разі невиконання, неналежного виконання цього договору в частині постачання, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасного постачання товару за кожний день прострочення постачання товару.

Прострочення постачання товару відбулось з 19.11.12 року по 13.12.12 року.

Враховуючи вищевикладене, та посилаючись на умови договору та специфікації до нього, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 8 213, 19 грн.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» проти задоволення зустрічного позову заперечив та вказав, що ним підготовлено письмовий відзив на зустрічний позов, який направлено поштою, однак станом на день слухання справи вказаний відзив на адресу суду не надійшов.

Представник відповідача за зустрічним позовом усно просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити, вказавши, що в період часу прострочення поставки товару жодних претензій від позивача за зустрічним позовом отримано не було. Відтак, в силу приписів розділу 5 Договору, відповідач за зустрічним позовом вказав, що нарахування штрафних санкцій є неможливим, оскільки ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» не порушило умови договору.

В судовому засіданні 03.06.13 року на запитання суду чи є необхідність у відкладенні судового засідання чи оголошенні перерви, представники сторін вказали, що спір може бути розглянутий по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

07.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Енергокомплект Україна» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» (далі - покупець) було укладено Договір, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - кабельно-провідникову продукцію, вказану у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору) (арк. справи 15-17).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.1 Договору специфікація - згода сторін на кожну партію товару, засвідчена підписом і скріплена печаткою, в якій сторони вказують:

- загальну кількість товару та його співвідношення (асортимент, номенклатура по сортам, групам, видам, маркам, типам, розмірам);

- строк поставки товару;

- якість товару, номер індекси стандартів та технічних умов. У специфікації можуть міститись й інші погодження сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна товару по даному договору встановлюється окремо на кожну партію товару в залежності від кількості та умов поставки та зазначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору вид розрахунків - оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, який вказаний в п. 9 даного Договору на умовах, вказаних у Специфікації. Можливі інші варіанти розрахунків, які не протирічать діючому законодавству, що обумовлюється додатковою угодою.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях.

Відповідно до п. 4.5 Договору приймання товару покупцем по якості та кількості проводиться відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (№ П-6 від 15.06.1965 року з доповненнями та змінами) та якості (№ П-7 від 25.04.1996 року з доповненнями та змінами).

Відповідно до п. 5.3 Договору продавець при виявленні неякісного товару, або його нестачі, усуває недоліки товару та поставляє необхідну кількість товару покупцю за свій рахунок у термін не більше 5 робочих днів з моменту отримання претензії від покупця.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку невиконання, неналежного виконання даного договору в частині поставки, відповідно до п. 5.3 даного Договору, продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несвоєчасної поставки товару (у відповідних випадках вартості неякісного товару або нестачі) за кожен день прострочки поставки товару.

01.10.2012 року між сторонами було підписано Специфікацію № 2 до Договору № 07/09/2012 від 07.09.2012 року (арк. справи 18).

Умовами Специфікації сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1 Специфікації товаром є кабель АПвЄгП 3*150/25-10, кількістю - 4, 942 км та вартістю - 832 727,02 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації термін поставки товару продавцем, відповідно до п. 1 даної Специфікації, становить до 40 календарних днів від дати зарахування 50% передоплати на рахунок продавця.

Відповідно до п. 4 Специфікації покупець здійснює 50% передоплату на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів від дати підписання специфікації.

Відповідно до п. 6 Специфікації останні 50% від загальної суми специфікації покупець сплачує не пізніше 3 календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару для відвантаження.

Відповідно до п. 7 Специфікації при несвоєчасній оплаті покупцем суми з п. 6, продавець залишає за собою право перенести строк поставки , або відмовити покупцю у поставці товару з поверненням суми з п. 4 на розрахунковий рахунок покупця протягом 3 банківських днів, також покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до п. 8 Специфікації допускається відхилення кількості фактично поставленого товару від кількості, вказаній в Специфікації на + - 5 % . В цьому випадку сторони вважають умови Специфікації по кількості товару виконаними належним чином; при цьому, покупець оплачує продавцю вартість фактично поставленого товару з урахуванням відхилення по довжині.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № 28 від 13.12.2012 року (арк. справи 19) позивачем було поставлено відповідачу товар - «АПвЭгП-6/10 3*150/25» у кількості 4, 854 км. на загальну суму 817 899, 00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна підписана представником відповідача Говорун С. А. за довіреністю № 224 від 12.12.12 року та скріплена печатками сторін.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на виконання умов договору № 07/09/2012 від 07.09.0212 року сторонами не заперечується.

Відхилення кількості фактично поставленого товару від кількості, вказаній в Специфікації, становить - 1,78 %, що в силу п. 8 Специфікації вважається належним виконанням умов договору по кількості товару.

Жодних зауважень зі сторони покупця щодо якості чи кількості прийнятого товару заявлено не було, суду не подано доказів оформлення відповідних документів про поставку неякісного товару чи у меншій кількості відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (№ П-6 від 15.06.1965 року з доповненнями та змінами) та якості (№ П-7 від 25.04.1996 року з доповненнями та змінами).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач 10.10.12 року на виконання п. 4 Специфікації здійснив 50 % передоплату за товар в розмірі 416 363, 51 грн. (арк. справи 27).

В подальшому відповідач ще частково сплатив кошти за товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок, а саме:

- 06.12.2012 року відповідачем було сплачено 150 000, 00 грн. (арк. справи 26);

- 13.12.2012 року відповідачем було сплачено 150 000, 00 грн. (арк. справи 25);

- 20.03.2013 року відповідачем було сплачено 5 000, 00 грн. (арк. справи 28).

Отже, станом на день розгляду справи відповідач частково розрахувався за отриманий товар в розмірі 721 363, 51 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 535, 49 грн. (817 899, 00 грн. - 721 363, 51 грн. = 96 535, 49 грн.).

Факт наявності вказаної заборгованості та її несплати підтверджується також власною письмовою довідкою позивача, підписаною генеральним директором й бухгалтером та скріпленою печаткою ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Україна» вих. № 1505-13/1 від 15.05.2013 року (арк. справи 84).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії б/н від 28.01.2013 року (арк. справи 20), б/н від 05.02.2013 року (арк. справи 23-24) та б/н від 08.02.2013 року (арк. справи 21-22) з вимогою оплатити грошові кошти.

У відповідь на претензію від 28.01.13 року відповідачем було направлено на адресу позивача листи вих. № 12 від 12.02.2013 року (арк. справи 81) та вих. № 15 від 27.03.2013 року (арк. справи 82), в яких зазначено, що позивач порушив строки поставки товару, що стало наслідком несвоєчасного монтажу даної продукції (кабелю). В зв'язку з викладеним відповідач не відмовляється від своїх обов'язків по оплаті товару, строки будуть уточнені після підписання акту звірки, оплата можлива після поступлення коштів на рахунок відповідача ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика».

Судом також враховано надані пояснення представників сторін. Зокрема, представник відповідача вказав суду, що позивачем не виконано умови Специфікації в частині направлення сповіщення про готовність товару до відвантаження. Натомість, представник позивача вказав, що відповідно до звичаїв ділового обороту, позивач сповістив відповідача про готовність товару в телефонному режимі.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6 Специфікації останні 50% від загальної суми специфікації покупець сплачує не пізніше 3 календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару для відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, перша оплата в розмірі 150 000 грн. з останніх 50% від загальної суми специфікації здійснена покупцем 06.12.2012 року, тобто за 7 днів до поставки товару (арк. справи 26), друга оплата в розмірі 150 000 грн. здійснена покупцем в день поставки товару 13.12.2012 року (арк. справи 25). Вищевказане свідчить, що покупець був повідомлений про поставку товару, оскільки вчинив дії на виконання п. 4 Специфікації щодо оплати товару, а також щодо прийняття товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 96 535, 49 грн., оскільки суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 96 535, 49 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу у розмірі 871, 33 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем ТзОВ «Торговий дім «Енергокомплект Укараїна» нараховано відповідачу ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» 871, 33 грн. - 3% річних за період з 17.12.2012 року по 01.04.2013 року, розрахунок міститься у матеріалах справи (арк. справи 13).

При цьому, як встановлено вище, товар отримано відповідачем 13.12.12 року.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору з урахуванням п. 6 Специфікації встановлено, що останні 50% від загальної суми специфікації покупець сплачує не пізніше 3 календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару для відвантаження.

Як вказано вище, відповідач почав здійснювати оплату за товар вже з 06.12.12 року, тобто за сім днів до поставки товару, що дає підстави стверджувати про повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження. Отже, навіть якщо припустити, що 06.12.12 року відповідач не був повідомлений про готовність товару до відвантаження та необхідність оплати товару, то 13.12.12 року (дата отримання товару) відповідач знав та не міг не знати про виникнення в нього обов'язку з оплати товару. Позивачем здійснено нарахування 3 % річних з 17.12.12 року, тобто через 3 календарних дні з моменту поставки товару відповідачу. Суд дійшов висновку, що позивачем правильно здійснено нарахування 3 % річних саме з 17.12.12 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є арифметично правильним. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 871, 33 грн. за період з 17.12.2012 року по 01.04.2013 року є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 803, 67 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний , тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).

Відповідно до п. 7 Специфікації при несвоєчасній оплаті покупцем суми з п. 6, продавець залишає за собою право перенести строк поставки, або відмовити покупцю у поставці товару з поверненням суми з п. 4 на розрахунковий рахунок покупця протягом 3 банківських днів, також покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а саме за період з 17.12.2012 року по 20.03.2013 року на суму заборгованості 101 535, 49 грн. у розмірі 28 328, 40 грн. та за період з 20.03.2013 року по 01.04.2013 року на суму заборгованості 96 535, 49 грн. у розмірі 3 475, 27 грн. (розрахунок позивача наявний в матеріалах справи) (арк. справи 12).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суд, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру пені в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Перерахунок розміру пені здійснено судом за допомогою бази «Законодавство», від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (з 17.12.12 року - як вказано вище після спливу трьох днів з моменту отримання товару відповідачем), в межах піврічного строку та з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням здійсненої 20.03.13 року проплати суми заборгованості в розмірі 5 000 грн.

Отже, пеня за період прострочення з 17.12.2012 року по 20.03.2013 року (93 дні) на суму заборгованості 101 535, 49 грн. становить 3 879, 01 грн. (арк. справи 108), а за період прострочення з 20.03.2013 року по 01.04.2013 року (12 днів) на суму заборгованості 96 535, 49 грн. становить 476, 06 грн. (арк. справи 109). Всього сума пені становить 4 355, 07 грн., яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті нарахованої позивачем за первісним позовом пені слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 240, 16 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що умовами Договору № 07/09/2012 від 07.09.2012 року та Специфікації № 2 від 01.10.2012 року до договору сторони передбачили нарахування штрафу лише за відмову покупця від одержання товару (ч. 2 п. 7 Специфікації). Натомість, нарахування та стягнення штрафу за порушення зобов'язання в частині оплати за товар не передбачено ані умовами Договору, ані умовами Специфікації. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено. Відтак, нарахування позивачем штрафу є безпідставним, оскільки штраф є видом забезпечення виконання зобов'язання, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється лише у письмовій формі. Оскільки сторони не передбачили в письмовій формі застосування відповідальності у вигляді штрафу, нарахування штрафу є необґрунтованим та безпідставним. Отже, в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо зустрічної позовної вимоги, то слід зазначити наступне.

Предметом зустрічного позову є вимога про стягнення з відповідача 8 213, 19 грн. -пені за затримку поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на умови п. 5.4 Договору №07/09/2012 від 07.09.12 року.

Судом звернуто увагу, що позивачем за зустрічним позовом викладено неправильну редакцію п. 5.4 Договору, яка регулює питання стягнення пені. Зокрема, позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві зазначає наступну редакцію вказаного пункту договору: «Відповідно до умов п. 5.4 укладеного договору в разі невиконання, неналежного виконання цього договору в частині постачання, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасного постачання товару за кожний день прострочення товару» (арк. справи 93).

Натомість, умовами Договору №07/09/2012 від 07.09.12 року сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 5.3 Догвору продавець при виявленні неякісного товару, або його нестачі усуває недоліки товару та поставляє необхідну кількість товару покупцю за свій рахунок у термін не більше 5 робочих днів з моменту отримання претензії від покупця.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку невиконання, неналежного виконання даного договору в частині поставки, відповідно до п. 5.3 даного договору, продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несвоєчасної поставки товару (у відповідних випадках вартості неякісного товару або нестачі) за кожен день прострочення поставки товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № 28 від 13.12.2012 року (арк. справи 19) позивачем було поставлено відповідачу товар - «АПвЭгП-6/10 3*150/25» у кількості 4, 854 км. на загальну суму 817 899, 00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна підписана представником відповідача Говорун С. А. за довіреністю № 224 від 12.12.12 року та скріплена печатками сторін.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на виконання умов договору № 07/09/2012 від 07.09.0212 року сторонами не заперечується.

Відхилення кількості фактично поставленого товару від кількості, вказаній в Специфікації, становить - 1,78 %, що в силу п. 8 Специфікації допускається та вважається належним виконанням умов договору по кількості товару.

Жодних зауважень зі сторони покупця щодо якості чи кількості прийнятого товару заявлено не було, суду не подано доказів оформлення відповідно до п. 4.5 Договору відповідних документів про поставку неякісного товару чи товару у меншій кількості відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (№ П-6 від 15.06.1965 року з доповненнями та змінами) та якості (№ П-7 від 25.04.1996 року з доповненнями та змінами).

В судовому засіданні 03.06.13 року на запитання суду до позивача за зустрічним позовом ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» щодо наявності доказів звернення до кантрагента із претензією про усунення недоліків поставки неякісного товару чи поставки необхідної кількості товару у випадку нестачі, якщо така мала місце, представник позивача за зустрічним позовом вказав, що претензія з відповідною вимогою направлялась у листі-відповіді вих. № 12 від 12.02.2013 року (арк. справи 81).

Дослідивши вказаний лист-відповідь на претензію, судом встановлено, що у вказаному листі позивач за зустрічним позовом зазначив про порушення позивачем строків поставки товару, що стало наслідком несвоєчасного монтажу даної продукції (кабелю). В зв'язку з викладеним ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика» не відмовляється від своїх обов'язків по оплаті товару, строки будуть уточнені після підписання акту звірки, оплата можлива після поступлення коштів на рахунок відповідача ТзОВ «Монтажно-налагоджувальна фірма «Автоматика».

При цьому, жодних претензій щодо поставки неякісного товару або його нестачі в листі не заявлено, як і не заявлено вимогу (не направлено претензію) про стягнення пені, яка є предметом зустрічного позову.

Відтак, суду не доведено факт поставки неякісного товару або нестачі товару відповідно до п. 5.3 Договору. Застосування в спірному випадку п. 5.4 Договору та нарахування пені за прострочку поставленого товару є безпідставним, оскільки вказані п. 5.3 та п. 5.4 Договору регулюють порядок та строки усунення недоліків товару продавцем, саме за невиконання яких може бути застосована пеня , а не за несвоєчасну поставку товару.

В силу ст. 546, 547, 551 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється лише у письмовій формі. Сторони не передбачили в письмовій формі застосування відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну поставку товару. Відтак, нарахування та заявлення до стягнення пені за несвоєчасну поставку товару (належної кількості та якості) є необґрунтованим та безпідставним

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічної позовної заяви. В задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610-612, 629, 651, 762 ЦК України , ст. 193, 231, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика" про стягнення заборгованості за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика", провулок 2 Ковальський, 22 А, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 19287056) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна", вул. Саксаганського, 83-а, офіс 206, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 38013875):

- 96 535, 49 грн. (дев'яносто шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять грн. 49 коп.) -основного боргу до договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року;

- 4 355, 07 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять грн. 07 коп.) - пені за період з 17.12.2012 року по 01.04.2013 року за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року;

- 871, 33 грн. (вісімсот сімдесят одна грн. 33 коп.) - 3% річних за період з 17.12.2012 року по 01.04.2013 року за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року;

- 2 035, 30 грн. (дві тисячі тридцять п'ять грн. 30 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна" після набрання рішенням законної сили.

В решті первісного позову відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика", провулок 2 Ковальський, 22 А, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 19287056) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергокомплект Україна", вул. Саксаганського, 83-а, офіс 206, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 38013875) про стягнення штрафних санкцій за договором № 07/09/2012 від 07.09.2012 року.

Судовий збір покласти на позивача за зустрічним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-налагоджувальна фірма "Автоматика".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш