Рішення

від 30.05.2013 по справі 2/030-12/7-13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2013 р. Справа № 2/030-12/7-13

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді - Антонової В.М., суддів - Бабкіна В.М., Заєць Д.Г, розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Блакитна нива» до треті особиФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1. Ольшаницька сільська рада Рокитнянського району Київської області 2. Шарківська сільська рада Рокитнянського району Київської області про повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача:Гринюк В.Г. (довіреність б/н від 04.08.2012р.); Ручко О.М. (довіреність б/н від 12.04.2013р.); від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:ОСОБА_4 (довіреність реєстраційний №970 від 24.04.2012р.); Очеретяний О.М. (НОМЕР_1 від 20.02.1198р.); Шаровара М.Г. (НОМЕР_2 від 21.01.1997р.).

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

18.04.2012 року Приватне акціонерне товариство «Блакитна нива» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 13.04.2012 року (вх. №1225) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно володіє та користується земельними ділянками у складі земель, що перебувають у користуванні ПрАТ «Блакитна Нива» на підставі Державних актів на право постійного користування землею, виданими АТ «Блакитна Нива», правонаступником якого є позивач, ще в 1999 році, а саме земельними ділянками: площею 134,4 га з нагульним ставком НОМЕР_4 (на території Шарківської сільської ради); площею 42,7 га з нагульним ставком НОМЕР_5 (на території Шарківської сільської ради); та площею 57 га з нагульним ставком НОМЕР_6 (за межами Ольшаницької сільської ради). Позивач стверджує, що на даний час ним вживаються заходи щодо оформлення в оренду зазначених земельних ділянок і отримано дозволи на розробку відповідних проектів землеустрою.

З огляду на викладене, позивач просить суд повернути Приватному акціонерниому товариству «Блакитна Нива» земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району, що були зайняті відповідачем без належних правових підстав; зобов'язати відповідача не чинити перешкод в користуванні Приватним акціонерним товариством «Блакитна Нива» зазначеними земельними ділянками.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.06.2012 року у справі № 2/030-12 (суддя Конюх О.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року (головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.), у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Блакитна нива» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року (головуючий суддя - Божок В.С., судді - Корсак В.А., Сибіга О.М.) рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу № 2/030-12 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 18.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року, Вищий господарський суду України зазначив, що суди попередніх інстанцій неповно визначили предмет спору, права та обов'язки сторін, не надали правової оцінки листу Управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області від 01.02.2012 року, а також не залучили до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу в„–2 /030-12 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2013 року справу в„–2 /030-12 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй в„–2 /030-12/7-13, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ольшаницьку сільську раду Рокитнянського району Київської області та Шарківську сільську раду Рокитнянського району Київської області та призначено розгляд справи на 28.02.2013 року.

22.02.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 надійшов лист №21 від 19.02.2013 року (вх. №3289) та заява б/н від 19.02.2013 року (вх. №3288) про розгляд справи без участі представника третьої особи 2.

У судове засідання 28.02.2013 року представники сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 року розгляд справи в„–2 /030-12/7-13, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, відкладено на 21.03.2013 року.

14.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника третьої особи 1 надійшов лист №126 від 07.03.2013 року (вх. №4557), у якому третя особа 1 просить розглядати справу без участі її представника.

21.03.2013 року, до початку розгляду справи, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 21.03.2013 року (вх. №7992) про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду.

Одночасно, до початку розгляду справи, через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 21.03.2013 року (вх. №7999) по долучення до матеріалів справи пояснень та документів.

У судове засідання 21.03.2013 року представники третіх осіб 1 і 2, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились.

У судовому засіданні 21.03.2013 року представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін по справі та третіх осіб, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 21.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 року розгляд справи, на підставі п. 1 ч. ст. 77 ГПК України, відкладено на 04.04.2013 року.

04.04.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 04.04.2013 року (вх. №8840).

Також, 04.04.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 04.04.2013 року (вх. №8851) про долучення до матеріалів справи документів.

08.04.2013 року на адресу господарського суду Київської області від Ольшаницькорї сільської ради Київської області надійшов лист №178 від 03.04.2013 року (вх. №9072) про розгляд справи у відсутності голови Ольшаницькорї сільської ради Київської області.

04.04.2013 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 11.04.2013 року розгляд справи було призначено на 25.04.2013 року.

22.04.2013 року на адресу господарського суду Київської області від третьої особи 1 надійшов лист №178 від 03.04.2013 року (вх. №9072) про розгляд справи у відсутності голови Ольшаницькорї сільської ради Київської області.

25.04.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 25.04.2013 року (вх. №8851) про долучення до матеріалів додаткових пояснень.

У судове засідання 25.04.2013 року представники третіх осіб по справі не з'явились.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2013 року (суддя - Антонова В.М.), призначено колегіальний розгляд справи в„–2 /030-12/7-13 та передано справу до відділу інформаційно-статистичного забезпечення та кодифікації законодавства апарату суду для визначення складу колегії суддів.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області № 104-АР від 26.04.2013 року «Про призначення складу колегії суддів з розгляду справи» призначено колегію з розгляду справи в„–2 /030-12/7-13 у складі трьох суддів: головуючий суддя - Антонова В.М., судді - Бацуца В.М., Заєць Д.Г.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2013 року справу в„–2 /030-12/13 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Антонова В.М., судді - Бацуца В.М., Заєць Д.Г., розгляд справи призначено на 30.05.2013 року.

До початку судового засідання 30.05.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 30.05.2013 року (вх. №12297) та додаткові пояснення б/н від 30.05.2013 року (вх.№12298).

Розпорядженням голови господарського суду Київської області № 133-АР від 30.05.2013 року «Про проведення заміни у складі колегії» у зв'язку з перебуванням судді Бацуци В.М. у відрядженні здійснено заміну у складі колегії суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2013 року справу в„–2 /030-12/13 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Антонова В.М., судді - Бабкіна В.М., Заєць Д.Г.

У судове засідання 30.05.2013 року представники сторін по справі та третіх осіб з'явились.

Представники позивача по справі позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень по справі.

Представник відповідача по справі проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі.

Господарським судом у судовому засіданні 30.05.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та третіх осіб по справі, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Рішенням Ольшаницької сільської ради народних депутатів від 29.10.1998 року №84 АТ «Блакитна нива» видано Державний акт від 04.01.1999 року ІІ-КВ № 001084 на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,4 га для ведення рибного господарства, а саме земельними ділянками НОМЕР_7 площею 60,3 га та НОМЕР_8 площею 64,1 га, в межах Ольшаницької сільської ради.

На території вказаної земельної ділянки розташований нагульний ставок НОМЕР_6, що вбачається з доданої до матеріалів справи експлікації ставів рибгоспу ЗАТ «Блакитна нива». При цьому, схематично межі даної земельної ділянки зображені в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 04.01.1999 року ІІ-КВ № 001084.

Рішенням Шарківської сільської ради народних депутатів від 24.09.1996 року №229 АТ «Блакитна Нива» видано Державний акт від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083 на право постійного користування земельною ділянкою площею 281,1 га для ведення рибного господарства, а саме земельними ділянками НОМЕР_7 площею 111,1 га та НОМЕР_8 площею 170,0 га в межах Шарківської сільської ради.

На території вказаної земельної ділянки розташовані нагульні ставки НОМЕР_4, НОМЕР_5, що вбачається з доданої до матеріалів справи експлікації ставів рибгоспу ЗАТ «Блакитна нива». При цьому, схематично межі даної земельної ділянки зображені в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083.

Як вбачається з листа Управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області від 01.02.2012 року в„–4 /04-38/55 (копія наявна в матеріалах справи, а.с.82, т.1) згідно Державної статистичної звітності «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях» та відповідно до державних актів на право постійного користування для ведення рибного господарства АТ «Блакитна нива» станом на 01.01.2012 року рахується як: на території Ольшаницької сільської ради - під штучними водосховищами 0 117,7000 га; на території Шарківської сільської ради - під штучними водосховищами - 270,2000 га.

Також, листом Шарківської сільської ради №89 від 08.06.2012 року (копія наявна в матеріалах справи, а.с.152, т.1) повідомлено, що на території земельних ділянок, які знаходяться в межах Шарківської сільської ради Рокитнянського району розташований нагульний ставок НОМЕР_4, що знаходиться на земельній ділянці площею 134,4 га та нагульний ставок НОМЕР_5, що знаходиться на земельній ділянці площею 42,7 га. Земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4,НОМЕР_5 входять до складу земель, на які Шарківською сільською радою Рокитнянського району Київської області був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 281,1га від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

До земель водного фонду, згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами , болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини 3 статті 126 Земельного кодексу України, в редакція, що діяла на час звернення позивача з позовом до суду, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку безоплатного відведення з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від права власності на землю та права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені. (п. 2.2.1 «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року).

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Крім того, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Твердження відповідача, що державні акти видавалися в 1999 році АТ «Блакитна нива», до якого ПрАТ «Блакитна нива» не має жодного відношення, спростовується наявною в матеріалах справи копією довідки державного реєстратора Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 16.10.2012 року №139, з якої вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Блакитна нива» (позивач і у справі) є правонаступником Акціонерного товариства «Блакитна нива».

Таким чином, земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, та які позивач просить суд повернути із чужого незаконного володіння відповідача, перебувають у користуванні Приватного акціонерного товариства «Блакитна Нива» на праві постійного користування, що підтверджується зазначеними державними актами на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001084 від 04.01.1999 року та ІІ-КВ № 001083 від 04.01.1999 року.

22.04.2008 року між ЗАТ «Блакитна Нива» (замовник за договором, позивач у справі) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору його предметом є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських робіт по вирощуванню рибопродукції на основних засобах замовника на основі впровадження прогресивних технологій.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору виконавець зобов'язується своїми силами та засобами, використовуючи засоби замовника, провести сільськогосподарські роботи в узгоджених сторонами обсягах, передбачених додатком в„–1 до цього договору, відповідно до технологічних вимог; виконання робіт оформити актами за формою згідно з додатком в„–2 до цього договору і підписати сторонами. Ці акти підтверджують фактичні обсяги виконаних робіт і є підставою для розрахунку по договору.

Відповідно до умов договору замовник забезпечує виконавця транспортом, надає консультативну допомогу, забезпечує рибопосадковим матеріалом згідно рибоводних нормативів. Розрахунок між сторонами за вирощену рибопродукцію здійснюється виходячи з вартості 20% приросту риби.

Згідно п. 5.3. договору термін його дії встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У зв'язку з відсутністю істотних умов договору про спільну діяльність, суд приходить до висновку, що за своїм змістом Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. є договором підряду на виконання відповідачем сільськогосподарських робіт по вирощуванню рибопродукції з використанням основних засобів замовника - ЗАТ «Блакитна нива», правонаступником якого є позивач. (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2003 р. по справі №177/5-29).

Згідно з ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009 року сторони уклали додаток до договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року, згідно умов якого замовник надає виконавцю в користування зимувальний комплекс (зимувальні ставки в кількості 11 шт.) на термін дії договору від 22.04.2008 року. Виконавець використовує зимувальний комплекс для зберігання маточного поголів'я та рибопродукції .

Як свідчить підписаний сторонами Акт прийомки-передачі основних засобів та матеріальних цінностей згідно договору про виконання сільськогосподарських робіт б/н та дати, ЗАТ «Блакитна Нива» для забезпечення договору передало ФОП ОСОБА_1, серед іншого, нагульні ставки № 3, 4, 5 (копії Акту та додатку до договору наявні в матеріалах справи).

Таким чином, Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. передбачав передачу ЗАТ «Блакитна нива» у користування відповідачу нагульних ставків НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_6 (площею земельної ділянки 57 га), які розташовані на спірних земельних ділянках, належних позивачеві на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на день укладення Договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. та додатку до нього від 15.04.2009 р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Пунктом 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. в„–5 -рп/2005 у справі в„–1 -17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визначено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Зокрема, особи, яким земельні ділянки належать на праві постійного користування позбавлені повноважень розпоряджатися земельними ділянками шляхом передачі їх у користуванням іншим особам.

Крім того, передача у користування водних об'єктів місцевого значення для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції здійснюється на умовах оренди Верховною Радою Автономної Республіки Крим і обласними Радами. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється (ст. 51 Водного кодексу України в редакції станом на 15.04.2009).

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України) (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. в частині розпорядження ЗАТ «Блакитна Нива» об'єктами водного фонду (які в силу ст. 6 ВК України є виключною власністю народу України) шляхом передачі у користування відповідачу нагульних ставків НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_6 (площею земельної ділянки 57 га), безпосередньо стосуються права постійного користування ПАТ «Блакитна Нива» спірними земельними ділянками, та в силу ст. 228 ЦК України є нікчемним.

За таких обставин відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на правомірність передачі йому ЗАТ «Блакитна Нива» в користування нагульних ставків НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_6 (площею земельної ділянки 57 га) за Договором про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. та актом приймання-передачі (без дати).

Відповідно до п. 2.1.1. договору сторони повинні були узгодити обсяги сільськогосподарських робіт у додатку в„– 1 до цього договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-яки докази, що підтверджують узгодження сторонами відповідних обсягів робіт за договором про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року, зокрема, додатку в„– 1 до вказаного договору.

Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідні обсяги робіт за договором були виконані. Зокрема, відсутні підписані сторонами акти виконаних робіт, як це передбачено п. 2.1.2 договору.

При цьому, додаток в„–2 до договору, який мав бути укладений відповідно до п. 2.1.2 договору, сторонами не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 04.12.2011 року було надіслано повідомлення про розірвання договору б/н від 29.11.2011 року (копія повідомлення та докази його направлення наявні в матеріалах справи, а.с. 153-156, т. 1).

У вказаному повідомленні позивач зазначив, що з огляду на те, що відповідачем порушено умови договору щодо технологічного процесу виробництва та природоохоронного законодавства, на підставі п. 5.4 договору, позивач повідомляє про розірвання договору в односторонньому порядку з 29.11.2011 року.

Вказане повідомлення отримане відповідачем 04.12.2011 року особисто, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.157, т.1).

Згідно ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 договору, в разі порушення виконавцем технологічного процесу виробництва та природоохоронного законодавства, замовник має право в односторонньому порядку на негайне розірвання договору.

Господарським судом встановлено, що в порушення ст.ст.76,78 Водного кодексу України щодо правил експлуатації водного об'єкту, без дозволу на спеціальне водокористування здійснив самовільний спуск води з даних ставків, що підтверджується, зокрема: листом Басейного управління водних ресурсів річки Рось №721 від 21.10.2011 року, яким встановлено факт порушення ОСОБА_1 ст.ст.76,78 Водного кодексу України шляхом спуску води з ставу НОМЕР_5 площею 42,67 га, чим було завдано збитків державі (а.с.94, т.1); поясненнями відповідача від 18.10.2011 року, наданими старшому оперуповноваженому ДСБЕЗ Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області, згідно яких відповідач визнає, що здійснював спуск води зі ставка НОМЕР_5 (а.с.96-97, т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, станом на час розгляду спору в суді відсутні дійсні правові підстави користування відповідачем земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідач фактично здійснює користування зазначеними земельними ділянками.

Факт користування відповідачем спірними земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, а також створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні даними земельними ділянками, підтверджується наявними у матеріалах справи наступними доказами:

- поясненнями відповідача від 18.10.2011 року, наданими старшому оперуповноваженому ДСБЕЗ Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області, згідно яких відповідач визнає, що фактично з дня укладення договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року на спірних ставках почав проводити сільськогосподарські роботи;

- актом обстеження земельних ділянок та нагульних ставків від 26.07.2012 року, складеним та підписаним представниками Приватного акціонерного товариства «Блакитна нива», згідно якого було засвідчено наявність на території вищевказаних земельних ділянок охорони та тимчасових будівель, що належать відповідачу.

Згідно ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При цьому, витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року №963 самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували правомірність його володіння і користування спірними земельними ділянками, на яких розташовані відповідні нагульні ставки.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на те, що відповідач незаконно, без належних правових підстав користується земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, та перебувають у постійному користуванні позивача, враховуючи той факт, що відповідач не має жодного правовстановлюючого документу, який би закріплював правові підстави користування вказаними земельними ділянками, а також відсутні дійсні правочини між Приватним акціонерним товариством «Блакитна Нива» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Отже, вимога Приватного акціонерного товариства «Блакитна Нива» про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, а також похідна вимога про зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні Приватним акціонерним товариством «Блакитна Нива» зазначеними земельними ділянками, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Повернути Приватному акціонерному товариству «Блакитна Нива» (09622, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Телешівка, вул.Леніна, буд. 2, ідентифікаційний код 20599005) земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області та зайняті Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) без належних правових підстав.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) не чинити перешкод в користуванні Приватним акціонерним товариством «Блакитна Нива» (09622, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Телешівка, вул. Леніна, буд. 2, ідентифікаційний код 20599005) земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_5 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_6 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Блакитна Нива» (09622, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Телешівка, вул.Леніна, буд. 2, ідентифікаційний код 20599005) 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Антонова

Суддя В.М. Бабкіна

Суддя Д.Г. Заєць

Повне рішення складено 10.06.2013 року