Постанова

від 10.12.2013 по справі 2/030-12/7-13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 2/030-12/7-13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: представник - Пустовий М.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю,

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2013 р.

у справі № 2/030-12/7-13 (головуючий Антонова В.М., судді Бабкіна В.М., Заєць Д.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бакитна нива", с. Телешівка, Рокитнянського р-ну Київської обл.

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Ольшанська сільська рада Рокитнянського району Київської області,

2. Шарківська сільська рада Рокитнянського району Київської області,

про повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. Приватне акціонерне товариство "Бакитна нива" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про повернення Приватному акціонерному товариству "Блакитна Нива" земельних ділянок, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району, що були зайняті відповідачем без належних правових підстав; зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні Приватним акціонерним товариством "Блакитна Нива" зазначеними земельними ділянками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно володіє та користується земельними ділянками у складі земель, що перебувають у користуванні ПрАТ "Блакитна Нива" на підставі Державних актів на право постійного користування землею, виданими АТ "Блакитна Нива", правонаступником якого є позивач, а саме земельними ділянками: площею 134,4 га з нагульним ставком НОМЕР_2 (на території Шарківської сільської ради); площею 42,7 га з нагульним ставком НОМЕР_3 (на території Шарківської сільської ради); та площею 57 га з нагульним ставком НОМЕР_4 (за межами Ольшаницької сільської ради). Позивач стверджує, що на даний час ним вживаються заходи щодо оформлення в оренду зазначених земельних ділянок і отримано дозволи на розробку відповідних проектів землеустрою.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2013 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ольшанську сільську раду Рокитнянського району Київської області, Шарківську сільську раду Рокитнянського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2013 р. у справі в„–2 /030-12/7-13 позовні вимоги задоволено повністю.

Повернуто Приватному акціонерному товариству "Блакитна Нива" земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області та зайняті Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) без належних правових підстав.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні Приватним акціонерним товариством "Блакитна Нива" земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Блакитна Нива" 2 682 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, встановлених на підставі належних та допустимих доказів, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Від третьої особи-1 Ольшанської сільської ради Рокитнянського району Київської області надійшов лист про розгляд справи у відсутності представника третьої особи-1.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Ольшаницької сільської ради народних депутатів від 29.10.1998 року №84 АТ "Блакитна нива" видано Державний акт від 04.01.1999 року ІІ-КВ № 001084 на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,4 га для ведення рибного господарства, а саме земельними ділянками НОМЕР_5 площею 60,3 га та НОМЕР_6 площею 64,1 га, в межах Ольшаницької сільської ради.

На території вказаної земельної ділянки розташований нагульний ставок НОМЕР_4, що вбачається з доданої до матеріалів справи експлікації ставів рибгоспу ЗАТ "Блакитна нива". При цьому, схематично межі даної земельної ділянки зображені в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 04.01.1999 року ІІ-КВ № 001084.

Крім того, згідно рішення Шарківської сільської ради народних депутатів від 24.09.1996 року №229 АТ "Блакитна Нива" видано Державний акт від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083 на право постійного користування земельною ділянкою площею 281,1 га для ведення рибного господарства, а саме земельними ділянками НОМЕР_5 площею 111,1 га та НОМЕР_6 площею 170,0 га в межах Шарківської сільської ради.

На території вказаної земельної ділянки розташовані нагульні ставки НОМЕР_2, НОМЕР_3, що вбачається з доданої до матеріалів справи експлікації ставів рибгоспу ЗАТ "Блакитна нива". При цьому, схематично межі даної земельної ділянки зображені в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083.

У відповідності до листа Управління Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області від 01.02.2012 року в„–4 /04-38/55, згідно Державної статистичної звітності "Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях" та відповідно до державних актів на право постійного користування для ведення рибного господарства АТ "Блакитна нива" станом на 01.01.2012 року рахується як: на території Ольшаницької сільської ради - під штучними водосховищами 117,7000 га; на території Шарківської сільської ради - під штучними водосховищами - 270,2000 га.

Також, листом Шарківської сільської ради №89 від 08.06.2012 року повідомлено, що на території земельних ділянок, які знаходяться в межах Шарківської сільської ради Рокитнянського району розташований нагульний ставок НОМЕР_2, що знаходиться на земельній ділянці площею 134,4 га та нагульний ставок НОМЕР_3, що знаходиться на земельній ділянці площею 42,7 га. Земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2,НОМЕР_3 входять до складу земель, на які Шарківською сільською радою Рокитнянського району Київської області був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 281,1га від 01.02.1999 року ІІ-КВ № 001083.

Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

До земель водного фонду, згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини 3 статті 126 Земельного кодексу України, в редакція, що діяла на час звернення позивача з позовом до суду, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку безоплатного відведення з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від права власності на землю та права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені. (п. 2.2.1 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року).

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Твердження відповідача, що державні акти видавалися в 1999 році АТ "Блакитна нива", до якого ПрАТ "Блакитна нива" не має жодного відношення, спростовується наявною в матеріалах справи копією довідки державного реєстратора Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 16.10.2012 року №139, з якої вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Блакитна нива" (позивач і у справі) є правонаступником Акціонерного товариства "Блакитна нива".

Таким чином, земельні ділянки, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, та які позивач просить суд повернути із чужого незаконного володіння відповідача, перебувають у користуванні Приватного акціонерного товариства "Блакитна Нива" на праві постійного користування, що підтверджується зазначеними державними актами на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001084 від 04.01.1999 року та ІІ-КВ № 001083 від 04.01.1999 року.

22.04.2008 року між ЗАТ "Блакитна Нива" (замовник за договором, позивач у справі) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (виконавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору його предметом є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських робіт по вирощуванню рибопродукції на основних засобах замовника на основі впровадження прогресивних технологій.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору виконавець зобов'язується своїми силами та засобами, використовуючи засоби замовника, провести сільськогосподарські роботи в узгоджених сторонами обсягах, передбачених додатком в„–1 до цього договору, відповідно до технологічних вимог; виконання робіт оформити актами за формою згідно з додатком в„–2 до цього договору і підписати сторонами. Ці акти підтверджують фактичні обсяги виконаних робіт і є підставою для розрахунку по договору.

Відповідно до умов договору замовник забезпечує виконавця транспортом, надає консультативну допомогу, забезпечує рибопосадковим матеріалом згідно рибоводних нормативів. Розрахунок між сторонами за вирощену рибопродукцію здійснюється виходячи з вартості 20% приросту риби.

Згідно п. 5.3. договору термін його дії встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У зв'язку з відсутністю істотних умов договору про спільну діяльність, за своїм змістом Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. є договором підряду на виконання відповідачем сільськогосподарських робіт по вирощуванню рибопродукції з використанням основних засобів замовника - ЗАТ "Блакитна нива", правонаступником якого є позивач.

Згідно з ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

15.04.2009 року сторони уклали додаток до договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року, згідно умов якого замовник надає виконавцю в користування зимувальний комплекс (зимувальні ставки в кількості 11 шт.) на термін дії договору від 22.04.2008 року. Виконавець використовує зимувальний комплекс для зберігання маточного поголів'я та рибопродукції .

Як свідчить підписаний сторонами Акт прийомки-передачі основних засобів та матеріальних цінностей згідно договору про виконання сільськогосподарських робіт б/н та дати, ЗАТ "Блакитна Нива" для забезпечення договору передало ФОП ОСОБА_4, серед іншого, нагульні ставки НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 (копії Акту та додатку до договору наявні в матеріалах справи).

Отже Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. передбачав передачу ЗАТ "Блакитна нива" у користування відповідачу нагульних ставків НОМЕР_2 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 57 га), які розташовані на спірних земельних ділянках, належних позивачеві на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на день укладення Договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. та додатку до нього від 15.04.2009 р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Пунктом 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. в„–5 -рп/2005 у справі в„–1 -17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визначено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Зокрема, особи, яким земельні ділянки належать на праві постійного користування позбавлені повноважень розпоряджатися земельними ділянками шляхом передачі їх у користуванням іншим особам.

Крім того, передача у користування водних об'єктів місцевого значення для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції здійснюється на умовах оренди Верховною Радою Автономної Республіки Крим і обласними Радами. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється (ст. 51 Водного кодексу України в редакції станом на 15.04.2009).

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України) (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Таким чином місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку, що Договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. в частині розпорядження ЗАТ "Блакитна Нива" об'єктами водного фонду (які в силу ст. 6 ВК України є виключною власністю народу України) шляхом передачі у користування відповідачу нагульних ставків НОМЕР_2 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 57 га), безпосередньо стосуються права постійного користування ПАТ "Блакитна Нива" спірними земельними ділянками, та в силу ст. 228 ЦК України є нікчемним.

За таких обставин відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на правомірність передачі йому ЗАТ "Блакитна Нива" в користування нагульних ставків НОМЕР_2 (площею земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площею земельної ділянки 42,7 га) та нагульного ставу НОМЕР_4 (площею земельної ділянки 57 га) за Договором про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 р. та актом приймання-передачі (без дати).

Відповідно до п. 2.1.1. договору сторони повинні були узгодити обсяги сільськогосподарських робіт у додатку в„– 1 до цього договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-яки докази, що підтверджують узгодження сторонами відповідних обсягів робіт за договором про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року, зокрема, додатку в„– 1 до вказаного договору.

Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідні обсяги робіт за договором були виконані. Зокрема, відсутні підписані сторонами акти виконаних робіт, як це передбачено п. 2.1.2 договору.

При цьому, додаток в„–2 до договору, який мав бути укладений відповідно до п. 2.1.2 договору, сторонами не укладався.

Крім того, 04.12.2011 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання договору б/н від 29.11.2011 року.

У вказаному повідомленні позивач зазначив, що з огляду на те, що відповідачем порушено умови договору щодо технологічного процесу виробництва та природоохоронного законодавства, на підставі п. 5.4 договору, позивач повідомляє про розірвання договору в односторонньому порядку з 29.11.2011 року.

Вказане повідомлення отримане відповідачем 04.12.2011 року особисто, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 договору, в разі порушення виконавцем технологічного процесу виробництва та природоохоронного законодавства, замовник має право в односторонньому порядку на негайне розірвання договору.

В порушення ст.ст.76,78 Водного кодексу України щодо правил експлуатації водного об'єкту, відповідач без дозволу на спеціальне водокористування здійснив самовільний спуск води з даних ставків, що підтверджується, зокрема: листом Басейного управління водних ресурсів річки Рось №721 від 21.10.2011 року, яким встановлено факт порушення ОСОБА_4 ст.ст.76,78 Водного кодексу України шляхом спуску води з ставу НОМЕР_3 площею 42,67 га, чим було завдано збитків державі; поясненнями відповідача від 18.10.2011 року, наданими старшому оперуповноваженому ДСБЕЗ Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області, згідно яких відповідач визнає, що здійснював спуск води зі ставка НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, відсутні дійсні правові підстави користування відповідачем земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідач фактично здійснює користування зазначеними земельними ділянками.

Факт користування відповідачем спірними земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, а також створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні даними земельними ділянками, підтверджується наявними у матеріалах справи наступними доказами:

- поясненнями відповідача від 18.10.2011 року, наданими старшому оперуповноваженому ДСБЕЗ Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області, згідно яких відповідач визнає, що фактично з дня укладення договору про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 22.04.2008 року на спірних ставках почав проводити сільськогосподарські роботи;

- актом обстеження земельних ділянок та нагульних ставків від 26.07.2012 року, складеним та підписаним представниками Приватного акціонерного товариства "Блакитна нива", згідно якого було засвідчено наявність на території вищевказаних земельних ділянок охорони та тимчасових будівель, що належать відповідачу.

Згідно ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При цьому, витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року №963 самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

З огляду на те, що відповідач незаконно, без належних правових підстав користується земельними ділянками, в межах яких розташовані нагульні ставки НОМЕР_2 (площа земельної ділянки 134,4 га), НОМЕР_3 (площа земельної ділянки 42,7 га), що знаходяться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району та нагульний ставок НОМЕР_4 (площа земельної ділянки 57 га), що знаходиться за межами Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, та перебувають у постійному користуванні позивача, врахувавши той факт, що відповідач не має жодного правовстановлюючого документу, який би закріплював правові підстави користування вказаними земельними ділянками, а також відсутність дійсних правочинів між Приватним акціонерним товариством "Блакитна Нива" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 не мав та не має права вчиняти від імені позивача жодних процесуальних дій та підписувати будь які документи, у зв'язку з чим довіреності представників позивача є недійсними. Так, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ №994151 станом на 29.05.2013 р. ОСОБА_6 є керівником та підписантом ПрАР «Блакитна нива».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2013 року у справі в„– 2/030-12/7-13 залишити без змін.

3. Матеріали справи в„– 2/030-12/7-13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

А.Г. Майданевич