Постанова

від 04.06.2013 по справі 812/1794/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 року Справа № 812/1794/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Яковлева Д.О.

при секретарі Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Стегленко К.М.;

від відповідача - Філатова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними та визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0001332220, від 09.10.2012 №0001342220, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» (далі - ТОВ «РА Флагман», позивач) до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Артемівському р-ні, відповідач) в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ДПІ в Артемівському р-ні при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА ФЛАГМАН» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ПП «НВФ «Інселт»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2012 року №0001332220, №0001342220 прийняті ДПІ в Артемівському р-ні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2012 ТОВ «РА ФЛАГМАН» поштою отримані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 09 жовтня 2012 року №0001332220 та №0001342220 ДПІ в Артемівському р-ні.

В податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 09.10.2012 №0001342220 зазначено, що згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) та відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 розд. 2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), на підставі акту перевірки від 25.09.2012 №643/22-200/35554242 встановлено порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «РА ФЛАГМАН» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на чотири тисячі двадцять сім грн.00 коп.

В податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 09.10.2012 №0001332220 зазначено, що згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) та відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 розд.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), на підставі акту перевірки від 25.09.2012 №643/22-200/35554242 встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «РА ФЛАГМАН» за платежем «Податку на додану вартість», 3014010100, на три тисячі п'ятсот три грн.00 коп.

З зазначеними рішеннями ДПІ в Артемівському р-ні. позивач не згоден у повному обсязі та вважає їх такими, що повинні бути скасованими, оскільки на його думку, обставини, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведені. Перевірка проведена з порушеннями Податкового кодексу України. Висновки зроблені відповідачем у акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дослідженим матеріалам перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 12.09.2012 №66 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю відповідача, згідно із п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПКУ та згідно наказу від 12.09.2012 №562, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РА Флагман» (код за ЄДРПОУ 35554242) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинам із ПП «НВФ «Інселт» (код за ЄДРПОУ 32742919), за результатами якої складено акт від 25.09.2012 №643/22-200/35554242 (а.с.19-28).

Згідно висновків зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «РА Флагман»:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.05.2011 по 31.05.2011 на загальну суму 3502,00 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 4027,00 грн.

На підставі акта документальної невиїзної перевірки від 25.09.2012 №643/22-200/35554242 відповідачем, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2012 року:

- № 0001332220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3503,00 грн., з якої: 3502,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.71);

- № 0001342220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 4027,00 грн. (а.с.70).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Луганській області та Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг позивача Державною податковою службою у Луганській області було винесене рішення від 20.11.2012 №18288/10/408, згідно якого скаргу директора ТОВ «РА Флагман» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 09.10.2012 №0001332220, №0001342220 залишено без змін. Державною податковою службою України винесено рішення від 25.12.2012 №0/71-12/10-2115 про залишення без розгляду скарги директора ТОВ «РА Флагман» та залишення податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0001332220, №0001342220 без змін.

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «РА Флагман» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

На підтвердження реального здійснення господарської операції між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» позивачем були надані суду договір купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05.

Згідно умов договору ПП «НВФ «Інселт» зобов'язується надати у власність, а ТОВ «РА Флагман» прийняти Товар та сплатити за нього на умовах зазначеного договору. Кількість Товару визначається згідно рахунку фактури та видаткової накладної (а.с.32).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 суду надані: рахунок від 26.05.2011 №26/05 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (а.с.30); видаткова накладна від 31.05.2011 №57 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (а.с.15); податкова накладна від 26.05.2011 №57 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (а.с.14); банківські виписки за 26.05.2011 та 15.06.2011 в яких зазначено «сплата за ПВХ зг. рах. №26/05 від 26.05.2011» (а.с.34-35).

Податкова накладна та договір купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 підписані директором ПП «НВФ «Інселт» ОСОБА_4

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11), кримінальну справу у відношенні ОСОБА_4 по ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України було припинено у зв'язку з актом амністії та звільнено її від кримінальної відповідальності (а.с.192-193).

Вищевказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_4 діючи з корисних мотивів вчинила протиправні діяння, які полягають у придбанні та реєстрації на її ім'я ПП «НВФ «Інселт» без мети здійснення підприємницької діяльності.

В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ч.1 ст.205 КК України (у редакції що діяла на момент винесення постанови Жовтневого районного суду м. Луганська) фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст.205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У п.20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст.205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

Враховуючи наявність постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11) про припинення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 по ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України за нереабілітуючою обставиною - акт амністії, суд робить висновок про те, що господарська операція між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» по придбанню Товару є нікчемною.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладеного, суд робить висновок про правомірність прийняття Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0001332220, №0001342220.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ в Артемівському р-ні при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА ФЛАГМАН» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ПП «НВФ «Інселт» суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення від 09.10.2012 №0001332220, №0001342220. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та дій, довів суду правомірність своїх дій та прийнятого рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 04 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10 червня 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними та визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0001332220, від 09.10.2012 №0001342220 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев