Ухвала

від 11.02.2014 по справі 812/1794/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/41612/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Костенко М. І. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» на постанову та ухвалуЛуганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі№ 812/1794/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» доДержавної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби провизнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 812/1794/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 204, 215, 216 Цивільного кодексу України, п. 78.1 ст. 78, п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА Флагман» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам із ПП «НВФ «Інселт» складено акт від 25.09.2012 року № 643/22-200/35554242, яким зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 502,00 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 4 027,00 грн.

На підставі акта перевірки 09.10.2012 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0001332220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 503,00 грн., з якої: 3 502,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001342220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 027,00 грн.

Рішенням Державною податковою службою у Луганській області від 20.11.2012 року № 18288/10/408 та рішенням Державної податкової служби України від 25.12.2012 року № 0/71-12/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 року у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11).у відношенні ОСОБА_4 припинена за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за нереабілітуючою обставиною - актом амністії, відповідно господарська операція між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» по придбанню товару є нікчемною.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.05.2011 року між ТОВ «РА Флагман» (покупець) та ПП «НВФ «Інселт» (продавець) укладено угоду купівлі-продажу № 26/05.

На підтвердження виконання договору надано: рахунок від 26.05.2011 року № 26/05 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); видаткова накладна від 31.05.2011 року № 57 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); податкова накладна від 26.05.2011 року № 57 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); банківські виписки за 26.05.2011 року та 15.06.2011 року в яких зазначено «сплата за ПВХ зг. рах. № 26/05 від 26.05.2011».

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із пп. 138.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанції судами не досліджувалось питання реальності спірних господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Посилання судів першої та апеляційної інстанції на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 року у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11) як на підставу відмови в позові є помилковим, оскільки вказане судове рішення може свідчити про наявність протиправних дій при створенні підприємства, проте не встановлює фіктивність укладених правочинів з позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 812/1794/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак