Ухвала

від 14.05.2014 по справі 812/1794/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/1794/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 812/1794/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.10.2012 року № 0001332220, 0001342220,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.10.2012 року № 0001332220.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходить з недоведеності обставин, що стали підставною для їх прийняття. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «PA ФЛАГМАН» код 35554242 з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.11 по 30.06.11 по взаємовідносинах з ПП «НВФ «Інселт» код 32742919 від 25.09.2012 року № 643/22-200/35554242.

В зазначеному акті не доведено обставин, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків вимог чинного законодавства України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в адміністративний позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 року № 0001332220

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

За приписами п. 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може буди вирішено на основі наявних в ній доказів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА Флагман» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам із ПП «НВФ «Інселт» складено акт від 25.09.2012 року № 643/22-200/35554242, яким зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 502,00 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 4 027,00 грн.

На підставі акта перевірки 09.10.2012 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0001332220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3 503,00 грн., з якої: 3 502,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001342220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 027,00 грн.

Рішенням Державною податковою службою у Луганській області від 20.11.2012 року № 18288/10/408 та рішенням Державної податкової служби України від 25.12.2012 року № 0/71-12/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підтвердження реального здійснення господарської операції між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» позивачем було надано суду договір купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 (том І а.с.32).

Згідно умов договору ПП «НВФ «Інселт» зобов'язується надати у власність, а ТОВ «РА Флагман» прийняти Товар та сплатити за нього на умовах зазначеного договору. Кількість товару визначається згідно рахунку фактури та видаткової накладної. Товар відвантажується зі складу продавця силами та засобами покупця (том І а.с.32).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 суду надані: рахунок від 26.05.2011 №26/05 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (том І а.с.30); видаткова накладна від 31.05.2011 № 57 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (том І а.с.15); податкова накладна від 26.05.2011 №57 на загальну суму 21011,05 грн. (НДС - 3501,84 грн.) (том І а.с.14); реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том І а.с.16-18) банківські виписки за 26.05.2011 та 15.06.2011 в яких зазначено «сплата за ПВХ зг. рах. №26/05 від 26.05.2011» (том І а.с.34-35).

З акту списання № СпТ-000007 від 31.05.2011 року вбачається, що позивачем було використано у своїй діяльності придбані ТМЦ відповідно до договору купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 (том І а.с.135).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» станом на 30.06.2012 року заборгованість відсутня (том І а.с.184).

Підприємство позивача після виконання умов договору купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 відобразило дані господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку та надало податковому органу податкову декларацію та заяву, яка відображається в податковій декларації (том І а.с.136-138,141,142).

Приватне підприємство «Науково виробнича фірма «Інселт» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том І а.с.173,174).

ПП «НВФ «Інселт» є платником податку на додану вартість (том І а.с.175). Відповідно до статуту ПП «НВФ «Інселт» власником підприємства є Капля О.М., підприємство є юридичною особою приватного права, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, штамп, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (том І а.с.176-181).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.04.2013 року ПП «НВФ «Інселт» не виключено з ЄДР (том І а.с.182,183).

Первинні документи, у тому числі і договір купівлі-продажу від 26.05.2011 №26/05 підписані директором ПП «НВФ «Інселт» Капля О.М.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними та визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0001332220, від 09.10.2012 №0001342220 відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 812/1794/13-а скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року замінено відповідача по справі № 812/1794/13-а з державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на належного відповідача - державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Скасовуючи попередні рішення суду в справі суд касаційної інстанції зазначав про те, що суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи в позові виходили з того, що оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 року у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11) у відношенні Капля О.М. припинена за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за нереабілітуючою обставиною - актом амністії, відповідно господарська операція між ТОВ «РА Флагман» та ПП «НВФ «Інселт» по придбанню товару є нікчемною.

Однак посилання судів першої та апеляційної інстанції на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 року у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11) як на підставу відмови в позові є помилковим, оскільки вказане судове рішення може свідчити про наявність протиправних дій при створенні підприємства, проте не встановлює фіктивність укладених правочинів з позивачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.05.2011 року між ТОВ «РА Флагман» (покупець) та ПП «НВФ «Інселт» (продавець) укладено угоду купівлі-продажу № 26/05.

На підтвердження виконання договору надано: рахунок від 26.05.2011 року № 26/05 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); видаткова накладна від 31.05.2011 року № 57 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); податкова накладна від 26.05.2011 року № 57 на загальну суму 21 011,05 грн. (ПДВ - 3 501,84 грн.); банківські виписки за 26.05.2011 року та 15.06.2011 року в яких зазначено «сплата за ПВХ зг. рах. № 26/05 від 26.05.2011». Згідно із пп. 138.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (201.7.).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (201.8.).

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (201.9.).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (201.10.).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 1,3, 6.2, Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкової накладної" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин): податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджено , що здійснені позивачем правочини щодо купівлі - продажу товару є реальними, про що свідчать первинні бухгалтерські, податкові, банківські документи та договір.

Зміст договору, на підставі якого між сторонами здійснювались господарські операції, не суперечать актам цивільного законодавства, вони відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків на реальне здійснення господарських операцій. Ніякої податкової вигоди яка б мала юридичний дефект позивач не отримав, при цьому сплатив до бюджету ПДВ та податок на прибуток.

Зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом по вказаним операціям виконані фактично в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими відображені господарські операції.

В акті позапланової перевірки не наведено жодного доказу протиправності дій самого позивача при формуванні податкового кредиту та валових витрат, його обізнаності про дефекти постачальника.

Статею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено таке, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них в спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарських операцій вищевказаного контрагента позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ПП «ВКФ «Інселт» знаходиться на обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012 у кримінальній справі № 1/1270/308/12 (1-1163/11) кримінальну справу у відношенні Капля О.М. по ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України було припинено у зв'язку з актом амністії та звільнено її від кримінальної відповідальності (том І а.с.192-193).

Вищевказана постанова не може бути доказами незаконності дій позивача, фіктивності спірного договору, оскільки останній не був учасником операцій, які досліджувались по вказаній кримінальній справі. До того ж, угоду не було визнано у судовому порядку нечинною.

Тобто, протиправна діяльність вказаного контрагента, не може бути підставою для негативних наслідків для позивача, при умові відсутності доказів недобросовісності останнього (в т.ч. прямій чи опосередкованій причетності до такої протиправної діяльності з ціллю отримання податкової вигоди чи обізнаності про таку), і про це не вказано у вироку суду, д До того ж, господарські операції між ПП «ВКФ «Інселт» та позивачем в рамках даної кримінальної справи судом не досліджувались.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відтак, вказаний вирок суду не є безумовним, достатнім і належним доказом щодо можливості позбавлення права позивача на податковий кредит та валових витрат по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Інселт».

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень органу доходів і зборів законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а потому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 812/1794/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РА Флагман» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування скасування податкових повідомлень - рішень від 09.10.2012 року № 0001332220, 0001342220 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № № 812/1794/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська