Постанова

від 06.06.2013 по справі 33/338-69/467-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа№ 33/338-69/467-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Стельмащук Ю.М.;

відповідача - Попова С.В.;

третьої особи - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс"

на рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р.

у справі № 33/338-69/467-2012 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс"

третя особа Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 433571,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в місті Києві ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08103/2-01 від 02.01.2008 р. у розмірі 433571,18 грн., з яких: 424811,91 грн. - основної заборгованості, 7338,85 грн. - пені та 1420,42 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського м. Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі № 33/338.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. у справі № 33/338 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. у справі № 33/338 рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2012 р. у справі № 33/338 рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. справу № 33/338 прийнято до провадження та присвоєно № 33/338-69/467-2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р. у справі № 33/338-69/467-2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р. у справі № 33/338-69/467-2012, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, спожиту для потреб гарячого водопостачання, зазначене питання повинно вирішуватися безпосередньо з балансоутримувачами теплових пунктів, які надають вказані послуги. Крім того, апелянт зазначає, що умовами укладеного між сторонами по справі договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 33/338-69/467-2012, а розгляд справи призначено на 16.05.2013 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 16.05.2013 р. оголошено перерву до 06.06.2013 р.

В засідання суду, призначене на 06.06.2013 р., представник третьої особи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується зворотним повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

02.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), та Комунальним підприємством "Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в місті Києві ради (абонент) було укладено договір № 08103/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

У відповідності до пунктів 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів оплата послуг позивачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно облікових даних ПАТ «АК «Київводоканал» відповідачу у період з 01.05.2011 р. по 01.09.2011 р. було надано послуги:

- за кодом 1-1589 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву) на суму 897494,84 грн.;

- за кодом 1-1714 (постачання питної води та приймання її стоків) на суму 2608,75 грн.;

- за кодом 1-51589 (постачання питної води, що використовується для підігріву) на суму 338745,16 грн.

Таким чином, відповідачу надано послуг з постачання та водовідведення питної води (холодної та для підігріву) і виставлено для сплати рахунки на загальну суму 1238848,75 грн., з яких 638236,75 грн. складає вартість холодної води та 600612,00 грн. - питної води, що йде на підігрів. Відповідачем у вказаний період було сплачено 814036,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, відповідач на виконання умов Договору зобов'язаний був оплатити і ту кількість поставленої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів. На думку суду першої інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги позивача з постачання холодної питної води, яка в подальшому була використана відповідачем для її підігріву і надання послуг з гарячого водопостачання своїм споживачам.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (20936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Таким чином, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість питної води, яка пішла на підігрів. Колегія суддів зазначає, що згідно облікових документів така вода надходила на теплові пункти (бойлери), які знаходяться на балансі ПАТ «Київенерго».

Відповідач заперечує знаходження на його балансі теплових пунктів (котелень) для підігріву води, таких доказів не надано суду і позивачем.

Натомість, зі схеми межі поділу теплової мережі, що є Додатком № 3 до Договору № 540200 від 01.11.2007 р. вбачається, що відповідачу не належить жодна із теплотрас, всі вони перебувають на балансі ПАТ «Київенерго». Межа поділу балансової належності (відповідальності) знаходиться на вводах житлових будинків. Доступу до теплового пункту відповідач не має.

Про те, що на балансі КП «Голосіївжитлосервіс» теплові пункти не перебувають, свідчить також лист Філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» № 043/02/439 від 04.03.2013 р., в якому підтверджено факт володіння та користування ПАТ «Київенерго» тепловими пунктами, розміщеними на території, яку обслуговує КП «Голосіївжитлосервіс».

Таким чином, позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, спожиту для потреб гарячого водопостачання, сформованих за показанням групових лічильників, встановлених в теплових пунктах ПАТ «Київенерго». Зазначене питання повинно вирішуватися безпосередньо з балансоутримувачами теплових пунктів, які є виробниками вказаної комунальної послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 24/42-48/226-2012 від 16.01.2013 р., № 20/107-18/205-2012 від 24.01.2013 р., № 5011-54/11382-2012 від 06.02.2013 р., № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р., № 5011-72/11620-2012 від 14.02.2013 р., № 5011-36/11709-2012 від 28.02.2013 р.

Як зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 08103/2-01 від 02.01.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Однак, укладений між сторонами Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки договором № 08103/2-01 від 02.01.2008 р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, а інших договорів суду не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 600612,00 грн. вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

З урахуванням здійснених позивачем нарахувань по сплаті вартості холодної води в розмірі 638236,75 грн. та здійсненої відповідачем оплати в розмірі 814036,84 грн., борг відповідача перед позивачем відсутній та наявна переплата.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків стосовно виникнення у відповідача 424811,91 грн. заборгованості перед позивачем за договором № 08103/2-01 від 02.01.2008 р.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 7338,85 грн., три відсотки річних в розмірі 1420,42 грн.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач протягом дії Договору розрахувався з позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, не порушуючи при цьому строки, встановлені Договором.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Оскільки позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог та не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх вимог в частині обов'язку відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, а також враховуючи належну оплату відповідачем вартості поставленої холодної води, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім цього, при новому розгляді даної справи судом першої інстанції не в повній мірі були виконані вказівки касаційної інстанції, які зазначені в мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 р.

За таких обставин, наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4335,71 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р. у справі № 33/338-69/467-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" (03191, м. Київ, вул. В.Касіяна, 8, ідентифікаційний код 33440974) 4335 (чотири тисячі триста тридцять п'ять) грн., 71 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 33/338-69/467-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.