Постанова

від 15.08.2013 по справі 33/338-69/467-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 33/338-69/467-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Березова І.Г. - дов. від 01.07.13, відповідача: Попова С.В. - дов. від 13.08.12, третя особа: не з'явились, повідомлені належно касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.06.13 у справі№33/338-69/467-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до третя особаКомунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" простягнення 433571,18 грн. Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості отриманих послуг за період з 01.05.11 до 01.09.11 за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08103/2-01 від 02.01.08.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.13 (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором від 02.01.08 у спірному періоді у заявленій до стягнення сумі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.13 (судді: Буравльова С.І., Андрієнка В.В., Шапран В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості за холодну воду за спірним договором за період з 01.05.11 до 01.09.11. Водночас апеляційний господарський суд визнав безпідставною вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за воду, що використовується на підігрів, оскільки спірним договором не передбачено надання і оплата таких послуг, та на балансі відповідача не знаходяться теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, позивач нарахував відповідачеві до сплати вартість води, котра була поставлена для підігріву на теплові пункти ПАТ АК "Київенерго". Постанова обґрунтована приписами статей 628, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 233, 275 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.08.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 509, 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 21, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 4 2 , 4 7 , 22, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду і прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка використовується, в тому числі, для виготовлення гарячої води. На думку скаржника, відсутність у відповідача бойлерів на балансі не звільняє останнього від сплати вартості спожитої ним води, що йде на підігрів.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.01.08 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Комунальним підприємством "Голосіївжитлосервіс" абонентом було укладено договір №08103/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами цього договору постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та (на підставі дозволу абонента на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент, в свою чергу, розраховуватись за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури житлової політики України №37 від 19.02.02. Згідно з пунктом 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Відповідно до пункту 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання. Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента (пункти 2.2.1, 2.2.2 договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі №08103/2-01 від 02.01.08. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.08. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що відповідачу у спірному періоді було надані послуги з водопостачання і водовідведення та виставлено для сплати рахунки на загальну суму 1238848,75 грн. При цьому, позивачем до загальної суми заборгованості включено, як вартість питної води, що використовувалась відповідачем для потреб холодного водопостачання (638236,75 грн.), так і вартість виготовлення гарячої води (600612 грн.). Відповідачем сплачено 814036,84 грн. Відтак, як установив суд апеляційної інстанції, у відповідача у спірному періоді відсутній борг за холодну воду та наявна переплата, у зв'язку з чим судом правомірно було відмовлено у позові в цій частині. Як вже зазначалося, позивач до загальної суми заборгованості включив вартість води, що йде на підігрів. Втім, як установив суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору, з підтвердженням матеріалами справи, теплові пункти (котельні) не знаходяться на балансі КП "Голосіївжитлосервіс"; холодна вода для підігріву подається в теплові пункти ПАТ "Київенерго", до яких відповідач доступу не має. Окрім того, установлено апеляційним господарським судом і те, що договір №08103/2-01 від 02.01.08, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Водночас, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. За таких обставин, визнається обґрунтованою і відмова апеляційного господарського суду у стягненні з відповідача заборгованості за холодну воду, яка йде на підігрів. Згідно з приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються обставинами установленими апеляційним господарським судом та стосуються переоцінки доказів, яка відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.13 у справі №33/338-69/467-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова