Постанова

від 05.06.2013 по справі 5011-59/14011-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа№ 5011-59/14011-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від позивача - Хлєбніков С.Г. (довіреність від 01.08.2012 № б/н);

від відповідача - Куницький Ю.М. (довіреність від 30.11.2012 № 42/12), Куц А.В. (довіреність від 30.11.2012 № 40/12)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия"

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2013

у справі № 5011-59/14011-2012 (суддя: Картавцева Ю.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия"

про стягнення 64 342,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-59/14011-2012 позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия" (далі за текстом - ТОВ "Евразия") на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" далі за текстом - ПО "УЛАСП") основний борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 60 429,60 грн., 3% річних у розмірі 717,12 грн., пеню в розмірі 3 195,91 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції представник ТОВ "Евразия" подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 26.03.2013 у справі № 5011-59/14011-2012, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-59/14011-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПО УЛАСП до ТОВ "Евразия" у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5011-20/3528-2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Евразия", порушено апеляційне провадження у справі № 5011-59/14011-2012, призначено розгляд справи на 15.05.2013.

У судовому засіданні апеляційної істанції 15.05.2013 оголошено перерву до 22.05.2013.

17.05.2013 через відділ документального забезпечення документів Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Евразия" надійшло клопотання від 17.05.2013, в якому останній просить суд зупинити розгляд даної справи до вирішення господарським судом м. Києва судової справи № 910/7395/13 за позовною заявою ТОВ "Евразия" до ПО "УЛАСП" про стягнення 55440,00 грн. в якості повернення виконаного у зобов'язанні. Клопотання судовою колегіє відхилене за необгрунтованістю.

21.05.2013 через відділ документального забезпечення документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли запереченя щодо зупинення апеляційного провадження у даній справі.

У судовому засіданні апеляційної істанції 22.05.2013 оголошено перерву до 05.06.2013.

Представник ТОВ "Евразия" в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2013 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник ПО "УЛАСП" в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.06.2013 не визнав апеляційну скаргу і просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПО "УЛАСП" є організацію колективного управління правами інтелектуальної власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011.

ПО "УЛАСП" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Евразия" на користь ПО "УЛАСП" загальної суми заборгованості у розмірі 74 371, 78 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № КБР-59/08/11 від 01.08.2011, (далі - ліцензійний договір).

Як вбачається з матеріалів даної справи, представниками позивача, що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24.01.2011, та відповідача підписаний ліцензійний договір.

За умовами п. 2.1 ліцензійного договору, відповідач (користувач) мав здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - твори), що входять до Каталогу, а позивач мав надати відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснити збір винагороди (роялті). Відповідач мав би виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та Закону.

Згідно з п.2.2 ліцензійного договору перелік творів,на які ПО "УЛАСП" мав надати користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання, мав визначатись сторонами у відповідних Додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. ліцензійного договору відповідач мав би перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати ПО "УЛАСП" Акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного Договору. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено Договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Згідно з п.2.4 ліцензійного договору користувач мав використовувати Твори з Каталогу ПО "УЛАСП" "Український звукозапис".

За п.2.5 ліцензійного договору Користувач мав би надіслати ПО "УЛАСП" належним чином заповнений та підписаний Акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведенною у Додатку 3, який після перевірки зазначеної і ньому інформації щодо перахування коштів, підписується ПО "УЛАСП", після чого один примірник повертається Користувачу.

Пунктом 2.6. ліцензійного договору встановлено, що у разі прострочення Користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору, ПО "УЛАСП" має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Згідно з п. 4.1. ліцензійного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2012, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Пунктом 4.2 ліцензійного договору встановлено, що у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Відповідно до п.4.5 ліцензійного договору Сторони домовились, що всі зміни та додатки до даного Договору мають юридичну силу та є його невід'ємними частинами, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін.

Підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем, на думку позивача, зобов'язань з виплати винагороди (роялті) на користь позивача у зв'язку з невиконанням останнім умов вказаного ліцензійного договору.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на неукладеність ліцензійного договору у зв'язку з недосягненням згоди сторін щодо його предмету, а саме умовами договору сторони не визначили, на які саме об'єкти інтелектуальної власності мало бути передано право на їх публічне виконання. У зв'язку з тим, що договір є неукладений у відповідача не виникло за ним будь-яких зобов'язань, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі за текстом - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні положення передбачені ст. 638 ЦК України, яка встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Тобто у будь-якому разі у такому договорі сторонами має бути погоджено конкретний твір (твори), право на використання якого (яких) передають за таким договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Тобто у будь-якому разі сторони мають досягти згоди щодо конкретних "виконань", майнові права на які передаються за таким договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Тобто у ліцензійному договорі обов'язково визначається конкретний об'єкт права інтелектуальної власності, щодо якого такий договір укладається (конкретний твір, тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 1109 ЦК України вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1109 ЦК України предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Таким чином, суб'єктом авторського права або суб'єктом суміжних прав за ліцензійним договором можуть передаватись конкретно визначені майнові права (в тому числі і на публічне виконання (сповіщення)), конкретно визначеного об'єкту інтелектуального права (конкретні музичні твори, фонограми, зафіксовані у фонограмах виконань, відеограми, зафіксовані у відеограмах виконань тощо), які в своїй сукупності складають предмет договору, а предмет договору є його істотною умовою поряд із розміром і порядком виплати винагороди, строком дії договору, територією, на яку розповсюджуються передані права тощо.

Усі умови ліцензійних договорів, визначені як істотні, формулюються у відношенні до конкретного об'єкта права інтелектуальної власності, який є обов'язковим елементом предмету договору.

Пунктом 30.2 Пленуму Вищого господарського суду Українт від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» передбачено, що частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і, отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.

Таким чином, відсутність у спірному ліцензійному договорі визначення конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких він укладався (конкретних творів), є ознакою відсутності досягнення згоди сторін цього договору щодо його предмету.

Так, умови ліцензійного договору не містять переліку об'єктів інтелектуальної власності, права на які позивач намагався передати відповідачу, тобто сторони не дійшли згоди щодо предмету договору.

Як зазначалось вище, у преамбулі ліцензійного договору сторони у справі погодили, що Каталог - невід'ємна частина Договору, в якій визначений Перелік Творів, що належать до Каталогу ПО "УЛАСП" „Український звукозапис"; у п.2.2, п. 2.4 цього договору зазначено, що перелік творів,на які ПО "УЛАСП" мав надати користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання, визначається у відповідних Додатках до даного Договору та користувач мав би використовувати Твори з каталогу ПО "УЛАСП" „Український звукозапис".

При цьому належних доказів підписання сторонами відповідних додатків до даного договору із переліком таких творів, а також Каталогу, який би визначався сторонами як невід'ємна частина ліцензійного договору, укладена у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін, як це зазначено у п. 4.5 ліцензійного договору, суду не надані. Долучений до матеріалів справи позивачем диск DVD-RW (а.с. 141 т.1) в даному випадку вищезазначеним вимогам не відповідає, не може бути оцінений судом як додаток до вказаного ліцензійного договору та як його невід'ємна частина, тому не є належним доказом у даній справі.

Згідно з ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ліцензійний договір є неукладеним, оскільки його сторони не досягли згоди щодо предмету цього договору та, відповідно, у його сторін не виникло будь-яких прав та обов'язків за ним, що виключає порушення з боку відповідача у зв'язку з невиконанням зобов'язань, визначених умовами цього договору щодо сплати винагороди (роялті), у позивача відсутнє право вимагати виконання такого обов'язку від відповідача та застосувати до відповідача відповідальність за невиконання умов такого договору, у тому числі у вигляді пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних.

Суд першої інстанції зазначає, що не зважаючи на те, що ліцензійному договорі прямо не згадуються конкретні твори, фонограми та зафіксовані у них виконання, законодавством чітко передбачений порядок визначення таких творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, та посилається на ч. 4 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якої особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Посилання суду першої інстанції на те, що обов'язок користувачів, передбачений ч. 4 ст. 47 Закону "Про авторське право і суміжні права" підміняє собою предмет договору, відхиляється судовою колегією, оскільки відповідач (як одна із сторін договору) не може самостійно визначити предмет договору, в тому числі наданням переліку використаних ним творів. Предмет договору має бути узгоджений сторонами при його підписанні. Доказів цього суду не надано.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач прийняв ліцензійний договір до виконання шляхом здійснення часткової сплати, в даному випадку відхиляється судовою колегією, оскільки до господарського суду м. Києва ТОВ "Евразия" поданий позов до ПО "УЛАСП" про стягнення 55440,00 грн. в якості повернення викананого у зобов'язанні, а саме, за ліцензійним договором, із посиланням на неукладеність цього договору; та господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 910/7395/13 за вказаним позовом.

Оскільки Договір є неукладеним, він не може породжувати для сторін будь-яких юридичних наслідків, в тому числі щодо сплати винагороди (роялті) на виконання зобов'язань в рамках цього договору.

Судова колегія звертає увагу на те, законом також не передбачений обов'язок Відповідача (користувача) сплачувати Позивачеві (організації колективного управління) винагороду у разі відсутності договору чи відповідних документів із точними відомостями про використання Відповідачем конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав. Ліцензійний договір є неукладеним, відповідних документів суду також не надано сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав задовольняти позовні вимоги ПО "УЛАСП", тому у позові слід відмовити повністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть, зокрема, доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення функцій колективного управління майновими правами.

Абзацом другим частини першої статті 48 вказаного Закону також передбачено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У частині третій статті 48 Закону зазначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до п. б ч.1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління.

Отже у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права чи суміжного права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта відповідного права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Надане позивачем свідоцтво від 24.01.2011 № 19/2011 не визначає обсяг повноважень даної організації колективного управління щодо укладення ліцензійних договорів, аналогічних тому, що є підставою позову у даній справі, оскільки вказаний обсяг прав визначається виключно на підставі договорів, які позивач має укладати із суб'єктами авторських прав і (або) суміжних прав.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивач не надав відповідних договорів між ним, як організацію колективного управління, та суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, пославшись на те, що такі договори містять конфіденційну інформацію, тобто не довів обсягу своїх повноважень на укладання ліцензійних договорів щодо прав, переданих йому в управління, як це передбачено ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Повноваження позивача збирати винагороду в інтересах суб'єктів авторського права і суміжних прав, які не передали позивачу повноважень на управління своїми правами дійсно, як зазначає у своїх поясненнях позивач, кореспондуються з правом таких суб'єктів авторського права і суміжних прав на отримання винагороди, що зібрана організацією колективного управління відповідно до ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Але ж відносно повноважень організації колективного управління на укладання договорів, аналогічних спірному ліцензійному договору Законом України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: укладати договори про використання прав, саме переданих ним в управління, про що зазначалось вище.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права дійшов помилкового висновку про укладеність договору № КБР-59/08/11 від 01.08.2011, не врахував, що його умови не містять відомостей щодо конкретних творів, майнові права на які позивач намагався передати відповідачеві, що сторони не досягли згоди щодо такої суттєвої умови цього договору, як предмет.

Вказані порушення, які допущені судом першої інстанції, призвели до прийняття помилкового рішення про задоволення позову та є підставами згідно зі статтею 104 ГПК України для його скасування. Одночасно слід прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у позові та у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-59/14011-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия" відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, код 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразия" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 55, ідентифікаційний код 37396233) судовий збір у сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-59/14011-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.

Повний текст постанови складений 10.06.2013