Постанова

від 04.06.2013 по справі 2а-877/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-877/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ярославь» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Ярославь» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Ярославь» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0000852302/0 та №0000862302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 01 вересня 2011 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ярославь» - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ярославь» - задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва - задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду. Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, належним чином не дослідив доводів сторін та прийняв нову постанову без повного встановлення обставин у справі, які б мали бути підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, без спростування висновків суду першої інстанції за всіма епізодами, без зазначення усіх мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийняті нової постанови, і положень закону, якими він керувався.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку апелянта з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 779-29-2-30729372 від 22.12.2010 року.

Згідно акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1. ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5, п.п.5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п.5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000852302/0 від 31.12.2010 року, яким за порушення п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1. ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5, п.п.5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п.5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1473285,00 грн., за основним платежем 982190,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 491095,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням №.0000862302/0 від 31.12.2010 року, яким за порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 19275,00 грн., за основним платежем 12850 грн., штрафні (фінансові) санкції 6425, 00 грн.

Отже, підставою для визначення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 року № 0000852302/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1473285.00 грн., в тому числі 982190,00 грн. основною платежу та 491095.00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог:

п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач до складу валових доходів не в повному обсязі відніс умовно нараховані відсотки на суму поворотних фінансових допомог, що залишились неповернутими на кінець звітних періодів;

п.1.32 ст. 1, п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати з придбаних рекламних послуг, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати зі страхування нерухомого майна, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підставою для визначення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0000862302/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 19275,00 грн., в тому числі 12850,00 грн. основного платежу та 6425,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання рекламних послуг, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, а також на підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача у минулих податкових періодах.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року № 334/94-ВР, ДП «Ярославь» у складі валового доходу не задекларовано суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від платників податку на прибуток, що залишилась неповерненою на кінець звітних періодів, в розмірі 10157,0 гри.

В ході перевірки встановлено, що протягом перевіреного періоду ДП «Ярослав» було отримано поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову) від наступних контрагентів-платників податку на прибуток:

ТОВ «Автомобільна група «Богдан» (код за ЄДРПОУ 32347815);

ВАТ «Луцький автомобільний завод» (код за ЄДРПОУ 5808592 );

ТОВ «Український автомобільний холдинг» (код за ЄДРПОУ 31809799);

ТОВ «Автомобільний дім «Богдан» (код за ЄДРПОУ 32904285).

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ДП «Ярославь» до складу валових доходів не в повному обсязі було віднесено умовно нараховані відсотки на суму поворотних фінансових допомог, що залишалися неповерненими на кінець звітних періодів.

Згідно реєстрів укладених договорів поворотної фінансової допомоги (безвідсоткової) з вищезазначеними контрагентами, зазначені дати та суми отримання та повернення безвідсоткових фінансових допомог ДП «Ярославь», а також наведено розрахунки сум умовно-нарахованих відсотків на суми безповоротних фінансових допомог, що залишилися неповерненими на кінець звітних періодів.

ДП «Ярославь» у складі валового доходу задекларовано умовно нарахованих відсотків в розмірі 470112,26 грн., за даними перевірки 480268,82 грн. Розбіжність становить 10157,0 грн.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР, валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, в ході перевірки податковим органом було вірно встановлено, що умовно нараховані відсотки у розмірі 10157,0 грн. ДП «Ярославь» не задекларовано у складі валових доходів підприємства, а саме:

- за І квартал 2008 року - в розмірі 3369,86 грн.(на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2008 року),

- за І квартал 2009 року - в розмірі 525,12 грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2009 року), за III квартал 2009 року - в розмірі 3605,76 грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець III кварталу 2009 р.),

- за IV квартал 2009 року - в розмірі 1282,19 грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець IV кварталу 2009 р.),

- за II квартал 2010 року - в розмірі 1373,47 грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2010 року).

Крім того, сам апелянт, як вбачається зі змісту апеляційної скарги не наводить доказів, які б спростовували висновки податкового органу в цій частині.

Щодо порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334, слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що ДП «Ярославь» протягом перевіреного періоду отримало від ТОВ « 361 Україна» (код за ЄДРПОУ 35427919) послуги по розміщенню реклами в пресі, відповідно до умов Договору № 361-01/09-09 від 01.09.2009 року та додатків до нього.

Договір укладено в м. Києві між ТОВ « 361 Україна» в особі директора Романенка О.Б., який діє на підставі Статуту - з однієї сторони та ДП «Ярославь» в особі директора Підручної О.П., яка діє на підстав Статуту, з іншої сторони.

Загальна сума отриманих послуг становить 28 414,92 гри., крім того ПДВ 5 682,96 грн.

На підтвердження отриманих рекламних послуг ДП «Ярославь» надало ксерокопії з періодичних видань журналу «Авто Базар», договір між позивачем та ТОВ « 361 Україна» від 01.09.2009 року №361-01/09-09, акти наданих послуг, податкові накладні.

Згідно абз.4 пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

На підставі п.п.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Ярославь» було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми сплачені за надання рекламних послуг з урахуванням вимог пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 даного Закону та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарська діяльність позивача включає роздрібну торгівлю автомобілями, і технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Даний факт відповідач не заперечує, окрім того дані види діяльності зазначено і у довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, де відповідно зазначено КВЕД 50.10.2 та КВЕД 50.20.0.

Рекламний матеріал, за розміщення якого ТОВ «Ярославь» було сплачено відповідні грошові кошти, містив: зображення автомобілів, було зображено автомобілі таких торгових марок як: ISUZU, Hyundai, ТАТА, FOTON, Камаз, Богдан, Еталон, I-VAN, торгівлю якими здійснював позивач; перелік послуг, такі як: продаж-сервіс, гарантія-запчастини, trade-in; адресу, телефони та назву позивача.

Отже, послуги наведені у зразках рекламних матеріалів співпадають із видами господарської діяльності ТОВ «Ярославь», товари наведені у зразках рекламних матеріалів співпадають із товарами реалізацію яких здійснює позивач, для звернень споживачів реклами наведено виключно контакти ТОВ «Ярославь».

Разом з цим, як стверджує позивач практика залучення торгуючим підприємством (в ділових партнерів - фінансових, кредитних, лізингових установ та організації з метою збільшення рівня продажів та підвищення купівельної спроможності населення повністю відповідає усталеним звичаям ділового обігу та ведення господарської діяльності, пов'язаної із реалізацією транспортних засобів.

В зв'язку з цим, зазначення назви партнера без вказівки його контактів у рекламному матеріалі позивача є нічим іншим як надання споживачам реклами інформації про можливість придбання у позивача товарів із залученням фінансової, кредитної, лізингової компанії.

Таким чином, в рекламному матеріалі позивача було наведено назви ділових партнерів TOB «Богдан-Лізинг» із зазначенням слова «лізинг» та «Універсал Банк» із зазначенням слова «кредит». Однак, вказані підприємства не займаються такими видами діяльності як продаж, сервіс, гарантія, запчастини, trade-in, також контакти останніх не було зазначено у рекламному матеріалі.

Позивач на підтвердження вищенаведеного, також долучив до матеріалів справи зразки рекламних матеріалів інших торгівельних компаній, що займаються аналогічними видами господарської діяльності.

Отже, ТОВ «Ярославь» було правомірно відповідно до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відображено у складі валових витрат - витрати на оплату рекламних послуг у розмірі 28 414, 92 грн. та відповідно відображено згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, суму податкового кредиту у розмірі 5 682,96 грн.

Також, в своєму акті перевірки податковий орган зазначає, що ДП «Ярославь» в порушення п.1.32 ст.1, п. 5.1 п.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України № 334, до складу валових витрат віднесено витрати зі страхування нерухомого майна в розмірі 4104916,0 грн. (за 2008 рік - у розмірі 2058217,0 грн., за 2009 рік - у розмірі 2046699,0 грн.), які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до Свідоцтв прав власності від 08.03.2001 року, від 09.02.2001 року та 14.12.2000 року ДП «Ярославь» є власником: адміністративного корпусу (літ. А ) майнового комплексу - 1127,10 кв.м.; корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б, В) загальна площа-3195,90 кв.м.; закритої мийки (літ. Г) - 551,20 кв.м.; котельні (літ. Д) - 363,70 кв.м.; контрольно - технічного пункту (літ. Е) - 21,0 кв.м.; контрольно - технічного пункту (літ. Ж) - 10,90 кв.м.; диспетчерської (літ. 3) - 269,90 кв. м.; гаражу на 10 автомобілів (літ. И) - 573,0 кв.м.

Відповідно умов Договору добровільного страхування № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007 року, додаткової угоди № 1 від 02 08 2007 року та додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 року до даного договору, укладених між ВАТ «Страхова компанія «Країна» (далі - Страховик), в особі Голови правління Небилиці О.І., ДП «Ярославь» (далі-Страхувальник, з особі Директора Підручної О.П. та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк), в особі начальника Управління супроводження заставних зобов'язань Буцької М.М., що діє на підставі Довіреності 17.02.2005 року, нотаріально завіреної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 682к.

Предметом договору є угода між Сторонами, відповідно до якої Страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати Страхувальнику нанесену матеріальну шкоду в межах страхової суми, а Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у визначеному цим договором розмірі та у встановлені цим договором строки;

Об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, а саме: є конструктивні елементи нежитлових будівель та споруд загальною вартістю 80547000,0 грн., що включає: конструктивні елементи адміністративного корпусу (літ. А) загальною площею 1120,40 кв.м. вартістю 24187000,0 грн. конструктивні елементи корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б) загальна площа 3270,50 кв. м. вартістю 56360000,0 грн.

Застраховане майно належить Страхувальникові на праві власності та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Новокостянтинівська, буд. 8.

Застраховане майно передане в іпотеку ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно з договором іпотеки № 151407Z69 від 30 липня 2007 року з метою забезпечення зобов'язань TOB «Автомобільна група «Богдан» (код за ЄДРПОУ 32347815) перед Банком за Кредитним договором № 151407КЗЗ від 30.07.2007 року.

Вигодонабувачем за цим договором є: в розмірі що не перевищує заборгованості Позичальника за кредитним договором на дату виплати страхового відшкодування - Банк, в частині що залишилась - Страхувальник.

Загальна страхова сума за цим Договором погоджена у розмірі відновлювальної вартості майна та складає у розмірі 80547000,0 грн. в т.ч.: конструктивні елементи адміністративного корпусу (літ. А) загальною площею 1120,40 кв. м вартістю 24187000,0 грн.; конструктивні елементи корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б) загальна площа 3270,50 кв. м. вартістю 56360000,0 грн.

Страхові премії (в розмірі 11518,22 грн.), за цим договором, та строки сплати страхових премій були визначені Додатком № 1 до цього договору та були чинні до 12.05.2008 року. Додатковою угодою № 2 від 12.05.2008 року до Договору добровільного страхування № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007 року Додаток 1 до зазначеного Договору втратив чинність. Додатковою угодою № 2 від 12.05.2008 року встановлено інші періоди страхування та строки сплати страхових премій.

Відповідач вважає, що ТОВ «Ярославь» до складу валових витрат неправомірно відніс витрати із страхування нерухомого майна за Договором добровільного страхування майна № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007 року із ВАТ «СК «Країна», оскільки дані витрати не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства. Колегія суддів з вказаним висновком відповідача не погоджується.

Як вже зазначалось, об'єктом страхування були нежитлові будівлі та споруди, що належать позивачу на праві власності та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 8. Саме в даних будівлях та спорудах позивач здійснює господарську діяльність.

Так, в даних приміщеннях розташовано станцію технічного обслуговування ТОВ «Ярославь», розміщені транспортні засоби, які реалізуються позивачем, знаходиться адміністративний персонал ТОВ «Ярославь».

Позивач стверджує, що страховим випадком за вищевказаним Договором страхування був факт нанесення підприємству збитків внаслідок загибелі, пошкодження або втрати вищевказаного майна.

Таким чином, ТОВ «Ярославь» в межах звичайної господарської діяльності здійснював страхування ризиків загибелі власного майна, оскільки у разі втрати, загибелі, пошкодження даного майна він був би позбавленим можливості здійснювати подальшу господарську діяльність. Саме укладення договору страхування гарантувало ТОВ «Ярославь» можливість придбати інше майно необхідне для здійснення господарської діяльності за рахунок отриманого страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку.

Отже, ТОВ «Ярославь» правомірно на підставі положень п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» було віднесено до складу валових витрат витрати зі страхування ризиків загибелі власного майна в межах звичайної власної господарської діяльності.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31.12.2010 року №0000852302/0, а саме, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати з придбаних рекламних послуг, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати зі страхування нерухомого майна, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в сумі 979 650,75 грн. основного платежу та 489 825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. А в частині позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0000852302/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яке полягало у тому, що позивач до складу валових доходів не в повному обсязі відніс умовно нараховані відсотки на суму поворотних фінансових допомог, що залишились неповернутими на кінець звітних періодів - відмовити.

Разом з цим, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів, (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували не відповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит. А тому, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 0000862302/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 19275,00 грн., в тому числі 12850,00 грн. основного платежу та 6425,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, за порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з підстав неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання рекламних послуг, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, та на підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача у минулих податкових періодах - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ярославь» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ярославь» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010 року №0000852302/0 та №0000862302/0 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 31.12.2010 року № 0000852302/0 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 979 650,75 грн. основного платежу та 489 825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 31.12.2010 року №0000862302/0 з податку на додану вартість в сумі 12 850,00 грн. основного платежу та 6 425,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.