Постанова

від 01.09.2011 по справі 2а-877/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2011 року 10:35 № 2а-877/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Ярославь» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р., за участю:

позивача -ОСОБА_1

відповідач -ОСОБА_2

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Ярославь»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р. №0000852302/0 та №0000862302/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті не обґрунтовано, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин, встановлених під час перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку Дочірнього підприємства «Ярославь»за результатами якої 22.12.2010р. складено акт №779-23-2-30729372 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п. 1.32 статті 1, п. 5.1 статті 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5, п.п. 5.4.6. п. 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 982 190,00грн., у тому числі: за 2008 рік - на 515397,00грн. (за 1 квартал 2008 року -на 3722,00грн., за 2 квартал 2008 року - 511675,00грн.); за 2009 рік -на 461093,00грн. (за 1 квартал 2009 року -на 325489,00грн., за 2 квартал 2009 року -на 186317,00грн., за 3 квартал 2009 року -на 902,00грн., 4 квартал 2009 року -на «-»51615,00грн. з урахуванням від'ємного значення); за півріччя 2010 року -на 5700,00грн. (за 1 квартал 2010 року -на 2687,00грн., за 2 квартал 2010 року -на 3022,00грн.); завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток на 214885,00грн., в тому числі за 2009 рік - 214885,00грн.; п.п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2 статті 7, п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4 статті 7, п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 10717,00грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 10717,00грн., завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на 710,00грн., в тому числі за червень 2010 року -на 710,00грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 12850,00грн., в тому числі: за квітень 2010 року -12140,00грн. та травень 2010 року -710грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесенні податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010р. №0000852302/0, яким за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4, п. 1.32 статті 1, п. 5.1 статті 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5, п.п. 5.4.6. п. 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього в розмірі 1 473 285,00грн., у тому числі за основним платежем -982 190,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі -491 095,00грн. та податкове повідомлення -рішення №0000862302/0, яким за порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2 статті 7, п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4 статті 7, п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання всього в розмірі 19 275,00грн., у тому числі: за основним платежем -12 850,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі -6 425,00грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем отримано поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову) від наступних контрагентів -платників податку на прибуток, а саме: ТОВ «Автомобільна група «Богдан»(код ЄДРПОУ 32347815); ВАТ «Луцький автомобільний завод»(код ЄДРПОУ 5808592); ТОВ «Український автомобільний холдинг»(код ЄДРПОУ 31809799); ТОВ «Автомобільний дім «Богдан»(код ЄДРПОУ 32904285).

З Акту перевірки судом вбачається, що за перевіряємий період позивачем до складу валових доходів не в повному обсязі було віднесено умовно нараховані відсотки на суму поворотних фінансових допомог, що залишались неповерненими на кінець звітних періодів.

У реєстрі укладених договорів поворотної фінансової допомоги (безвідсоткової) з вищезазначеними контрагентами, зазначені дати та суми отримання та повернення безвідсоткових фінансових допомог позивачем та наведено розрахунки сум умовно-нарахованих відсотків на суми безповоротних фінансових допомог, що залишилися неповерненими на кінець звітних періодів.

Так, підприємством у складі валового доходу задекларовано умовно нарахованих відсотків в розмірі 470 112,26грн., за даними перевірки 480 268,82грн. Розбіжність становить 10 157,0грн.

Відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 вищевказаного Закону безповоротна фінансова допомога - це "...сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги".

В ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що умовно нараховані відсотки у розмірі 10 157,0грн. ДП «Ярославь»не задекларовано у складі валових доходів підприємства, в тому числі: за І квартал 2008 року - в розмірі 3369,86грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2008 року); за І квартал 2009 року - в розмірі 525,12грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2009 року); за III квартал 2009 року - в розмірі 3605,76грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець III кварталу 2009 p.); за IV квартал 2009 року - в розмірі 1282,19грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець IV кварталу 2009 p.); за II квартал 2010 року - в розмірі 1373,47грн. (на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, що залишилась неповерненою на кінець І кварталу 2010 року).

В порушення п. 5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат віднесено витрати по отриманим рекламним послугам в розмірі 28571,84грн., які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства.

Судом з Акту перевірки вбачається, що позивач протягом перевіряємого періоду отримав від ТОВ «361 Україна»(код за ЄДРПОУ 35427919) послуги по розміщенню реклами в пресі, відповідно до умов Договору №361-01/09-09 від 01.09.2009р. та додатків до нього. Договір укладено в м. Києві між ТОВ «361 Україна»в особі директора Романенка О.Б., який діє на підставі Статуту - з однієї сторони та ДП «Ярославь»в особі директора Підручної О.П., яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони.

Загальна сума отриманих послуг становить 28414,92грн., крім того ПДВ 5682,96грн.

Для підтвердження отриманих рекламних послуг ДП «Ярославь»податковій інспекції під час перевірки надано ксерокопії з періодичних видань - журналу «Авто Базар», згідно яких рекламуються послуги надання автомобілів в лізинг ТОВ «Богдан - Лізинг».

Тобто, ДП «Ярославь»до складу валових витрат віднесено витрати в розмірі 28571,84грн. на рекламу не власних послуг, а послуг іншої юридичної особи - ТОВ «Богдан - Лізинг».

В ході перевірки, позивачем не надано інших підтверджуючих документів, а також, періодичних видань, які б підтверджували факт розміщення реклами ДП «Ярославь», яка пов'язана з веденням господарської діяльності перевіряємого підприємства.

Згідно з п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою»та п. 5.1 статті 5 «валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Крім того, згідно п. 1 статті 142 Господарського кодексу України від 17.01.2003р. визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) ..." та пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами...".

Для підтвердження включення рекламних послуг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання рекламних послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що обов'язки з доведення зв'язку витрат з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

Судом встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки не було доведено та не надано будь-яких документів, які б свідчили про фактичне розміщення реклами ДП «Ярославь»в газетах, журналах, брошурах тощо, яка б була пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства.

Кім того, ДП «Ярославь»не було доведено зв'язок отриманих рекламних послуг з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, в порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 28571,84грн. по отриманим рекламним послугам, які не пов'язані з веденням господарської діяльності перевіряємого підприємства.

Вказане порушення вплинуло на визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму ПДВ 5682,96грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги), відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою даним Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п 7.4.4 п. 7.4, п.п 7.4.5. п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДП «Ярославь»до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 5 682,96грн., нарахованого (сплаченого) постачальнику в зв'язку з придбанням рекламних послуг, що не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

З Акту перевірки судом вбачається, що підприємством, в порушення п.1.32 статті 1, п. 5.1 п.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.4.6 п. 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат віднесено витрати зі страхування нерухомого майна в розмірі 4 104 916,0грн. (за 2008 рік - у розмірі 2 058 217,0грн., за 2009 рік - у розмірі 2 046 699,0грн.), які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до Свідоцтв права власності від 08.03.2001р., від 09.02.2001р. та від 14.12.2000р. ДП «Ярославь»є власником: адміністративного корпусу (літ. А) майнового комплексу-1127,10кв.м.; корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б, В) загальна площа -3195,90 кв.м.; закритої мийки (літ. Г) - 551,20кв.м.; котельні (літ. Д) - 363,70кв.м.; контрольно - технічного пункту (літ. Е) - 21,0кв.м.; контрольно - технічного пункту (літ. Ж) - 10,90кв.м.; диспетчерської (літ. 3) - 269,90кв. м.; гаражу на 10 автомобілів (літ. И) - 573,0кв.м.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування №267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007р., додаткової угоди № 1 від 02.08.2007р. та додаткової угоди № 2 від 12.05.2008р. до даного договору, укладених між ВАТ «Страхова компанія «Країна»(далі - Страховик), в особі Голови правління Небилиці О.І., ДП «Ярославь»(далі - Страхувальник), в особі Директора Підручної О.П. та ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» (далі - Банк), в особі начальника Управління супроводження заставних зобов'язань Буцька М.М., що діє на підставі Довіреності від 17.02.2005р., нотаріально завіреної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №682к: предметом договору є угода між Сторонами, відповідно до якої Страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати Страхувальнику нанесену матеріальну шкоду в межах страхової суми, а Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у визначеному цим договором розмірі та у встановлені цим договором строки; об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, а саме: є конструктивні елементи нежитлових будівель та споруд загальною вартістю 80 547 000,0грн., що включає: конструктивні елементи адміністративного корпусу (літ. А) загальною площею 1120,40кв.м. вартістю - 24 187 000,0грн.; конструктивні елементи корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б) загальна площа 3270,50 кв. м. вартістю 56 360 000,0грн.

Застраховане майно належить Страхувальникові на праві власності та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 8.

Застраховане майно передане в іпотеку ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України»згідно з договором іпотеки №151407Z69 від 30 липня 2007 року з метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Автомобільна група «Богдан»(код за ЄДРПОУ 32347815) перед Банком за Кредитним договором № 151407К33 від 30.07.2007р.

Вигодонабувачем за цим договором є: в розмірі що не перевищує заборгованості Позичальника за кредитним договором на дату виплати страхового відшкодування - Банк, в частині що залишилась - Страхувальник.

Загальна страхова сума за цим Договором погоджена у розмірі відновлювальної вартості майна та складає у розмірі 80 547 000,0грн. в тому числі конструктивні елементи адміністративного корпусу (літ. А) загальною площею 1120,40кв.м. вартістю 24 187 000,0грн.; конструктивні елементи корпусу центральних ремонтних майстерень (літ. Б) загальна площа 3270,50кв. м. вартістю 56 360 000,0грн.

Страхові премії (в розмірі 11 518,22грн.), за цим договором, та строки сплати страхових премій були визначені Додатком № 1 до цього договору та були чинні до 12.05.2008р. Додатковою угодою № 2 від 12.05.2008р. до Договору добровільного страхування №267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007р. Додаток 1 до зазначеного Договору втратив чинність. Додатковою угодою № 2 від 12.05.2008р. встановлено інші періоди страхування та строки сплати страхових премій.

Судом встановлено, що ДП «Ярославь»до перевірки не надано заяви страхувальника, кредитний договір № 151407К33 від 30.07.2007р., договір іпотеки №151407Z69 від 30 липня 2007 року, довідки про строк погашення кредиту.

Протягом перевіреного періоду, ДП «Ярославь»безготівковим перерахуванням на поточний рахунок ВАТ «Страхова компанія «Країна»сплатило страхові премії в розмірі 4 104 916,0грн., про що свідчать виписки банку.

В податковому обліку витрати зі страхування нерухомого майна задекларовано у складі валових витрат в розмірі 4 104 916,0грн., а саме: за 2008 рік - в розмірі 2 058 217,0грн. (за І квартал 2008 року - в розмірі 11 518,0грн., за II квартал 2008 року - в розмірі 2 046 699,0грн.), про що свідчить відомість валових витрат за 2008 рік та податкова декларація з податку на прибуток за 2008 рік; за 2009 рік - в розмірі 2 046 699,0грн. (за І квартал 2009 року - в розмірі 1 301 431,0грн., за II квартал 2009 року - в розмірі 745 268,0грн.), про що свідчить відомість валових витрат за 2009 рік та податкова декларація з податку на прибуток за 2009 рік.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 № 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування поділяється на добровільне або обов'язкове.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, включені до Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 № 85/96-ВР зі змінами та доповненнями. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України «Про страхування». Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Законом України «Про страхування»від 07.03.1996 №85/96-ВР зі змінами та доповненнями, передбачені основні види обов'язкового та добровільного страхування.

Страхування кредитів є добровільним видом страхування. Виділяють делькредерну та заставну (гарантійну) форми організації страхування кредитів. У делькредерній формі організації страхувальником і застрахованим одночасно є банк, який отримує страхове відшкодування від страхової компанії у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. У заставній формі організації позичальник є страхувальником, який захищає інтереси банку як застрахованого. Гарантом виконання зобов'язань позичальника є страхова компанія.

Важливим для банку є страхування ризику неповернення кредиту.

Страхувальниками є банки, які мають право застрахувати суму виданого кредиту з відсотками чи лише суму основного боргу, страхувати відповідальність кожного окремого позичальника чи всіх позичальників. Страховими випадками є: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту в установлені строки; невиплата відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки; невиконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Строк дії договору страхування ризику неповернення кредиту найчастіше відповідає строку дії кредитного договору. Для оцінки ризику страхова компанія вимагає від банку низку відповідних документів. Страхові тарифи визначаються з урахуванням таких головних чинників -цільового призначення кредиту, фінансового стану страхувальника, кредитної історії позичальника.

У договорі добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка бере кредит. Страхова компанія бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування банку у межах страхової суми.

Ініціаторами кредитно-страхових відносин та безпосередніми учасниками договорів страхування виступають банки у випадку надання ними банківських кредитів (на умовах почастинного їх погашення) для придбання товарів, робіт тощо.

При наданні іпотечного кредиту банки вимагають страхувати предмет іпотеки (є обов'язковою нормою), життя позичальника та право власності на нерухомість. Предмет іпотеки страхується від збитків загибелі чи знищення внаслідок пожежі, вибуху, стихійного лиха, незаконних дій третіх осіб. Добровільне особисте страхування позичальника забезпечує банку покриття ризиків, що пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.

Страхування відповідальності за непогашення кредитів характеризується тим, що страхувальником у цьому виді страхування виступає позичальник, який сплачує страхову премію страховикові. В цьому випадку страхується виконання фінансових зобов'язань, даних боржником на покриття збитку, завданого своєму кредитору. Договір страхування відповідальності позичальника укладається на основі письмової заяви страхувальника. Одночасно із заявою страхувальник надає копію кредитного договору й довідку про строк погашення кредиту. На основі наданих документів страховик розраховує страхові платежі і встановлює тарифні ставки. Відповідальність страхової компанії виникає, якщо страхувальник не повернув банку-кредитору обумовлену кредитним договором суму впродовж визначеного часу. Страхуванню підлягає не вся відповідальність, а лише її частина. Страхову суму встановлюють пропорційно визначеній в договорі відсотковій відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, яку потрібно повернути.

В податковому обліку порядок відображення витрат на страхування майна у складі валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, вимогами даного Закону передбачено: п. 1.32 статті 1: «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою»; п. 5.1 ст. 5: «Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності»; пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5: "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)..."; пп. 5.4.6 п. 5.4 статті 5: «до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у додатковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.»

Відповідно до статті 66 Господарського Кодексу України, майно підприємств становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Таким чином, судом встановлено:

1. На дату укладання Договору добровільного страхування майна № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007р. та додаткових угод до нього, ДП «Ярославь» не отримувало кредитні кошти від банківських установ.

2. Договір добровільного страхування майна № 267/2.1.9, 2.1.10 від 02.08.2007р. та додаткові угоди до нього укладено з метою забезпечення не власних зобов'язань, а зобов'язань іншої юридичної - особи ТОВ «Автомобільна група «Богдан»(код за ЄДРПОУ 32347815) перед ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України»за Кредитним договором № 151407К33 від 30.07.2007р.

Отже, ДП «Ярославь»застраховано власне нерухоме майно від страхових ризиків, що є необхідною умовою ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України»при наданні кредитних коштів ТОВ «Автомобільна група «Богдан»за кредитним договором № 151407К33 від 30.07.2007р.

Тобто, ДП «Ярославь»застрахувало власне нерухоме майно, загальною площею 4390,90кв.м, з метою покриття не власних кредитних (та інших) ризиків, а з метою покриття ризиків неповернення кредиту іншою юридичною особою (ТОВ «Автомобільна група «Богдан») перед банком, які не пов'язані із здійсненням господарської діяльності підприємства.

Отже, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 п.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.4.6 п.5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Ярославь»віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 4104916,0грн. зі страхування власного нерухомого майна, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства (не з метою покриття не власних кредитних чи інших ризиків), а пов'язані з метою покриття ризиків неповернення кредиту іншою юридичною особою (ТОВ «Автомобільна група «Богдан») перед банком.

Судом з Акту перевірки вбачається, що на підставі наданих позивачем на перевірку податкових накладних та реєстрів отриманих податкових накладних, в порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 п. 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковою інспекцією встановлено, що підприємством завищено податковий кредит за січень - травень 2008 року на суму 7 877,49грн. внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які виписані контрагентами ДП «Ярослав»у минулих податкових періодах, які перевірені попередньою плановою перевіркою.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного (Звітним (податковими періодом є один календарний місяць) періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...».

Згідно до п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 "Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення", із змінами і доповненнями, платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками всі, без винятку, реквізити стосовно проведеної операції, у тому числі і одиниці виміру товару.

Відсутність (не заповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вищенаведеним вимогам Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону «...податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків...».

Податкова накладна, згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи зазначене, платник податку, за умови дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно отримання права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (послуг), та на підставі отриманої належним чином оформленої податкової накладної, повинен був сформувати податковий кредит.

При цьому, у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець мав право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява мала бути підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із змінами і доповненнями).

Для відображення таких податкових накладних у податковій декларації передбачено рядок 16.3 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди: інші випадки (п. 4.5 ст. 4 Закону та інші)".

Відповідно до п. 4.4 пп. 4.4.1 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997р. №166 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2005р. за №702/10982), «...якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників».

Відповідно до п. 2. Наказу ДПА України «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних»від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.07.2005р. за №770/11050), «... реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість ...».

Відповідно до п. 5, п. 6, п. 7 Наказу ДПА України «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних»від 30.06.2005р. №244 «... у реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення. ... У реєстрі окремо обліковуються операції: з придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку; з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування. ... Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість».

Так, судом з Акту перевірки вбачається, що ДП «Ярославь»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які виписані постачальниками за минулі податкові періоди, які перевірені попередньою плановою перевіркою.

Разом з тим, проведеною перевіркою за період з 01.07.2005р. по 31.12.2007р. (акт від 06.05.2008р. за №231-23-4-30729372) податковою інспекцією не встановлено, що податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 7877,49грн. не були враховані у складі податкового кредиту за перевірений період.

Також судом встановлено, що до ДПІ у Оболонському районі м. Києва від ДП «Ярославь»не надходили заяви зі скаргами на контрагентів, або коригуючі розрахунки податкового кредиту за відповідні попередні звітні періоди відносно податкових накладних, які були отримані із запізненням.

Таким чином, в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 п. 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДП «Ярославь»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 7 877,49грн. по податковим накладним, які були виписані протягом періоду, перевіреного попередньою перевіркою, а саме протягом 2006 року - 2007 року, в результаті чого податковою інспекцією встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 7 877,49грн.

На підставі вищевикладеного суд погоджується з висновками відповідача про заниження Дочірнім підприємством «Ярославь»податку на прибуток в розмірі 982 190,00грн., у тому числі: за 2008 рік -на 515397,00грн. (за 1 квартал 2008 року -на 3722,00грн., за 2 квартал 2008 року -511675,00грн.); за 2009 рік -на 461093,00грн. (за 1 квартал 2009 року -на 325489,00грн., за 2 квартал 2009 року -на 186317,00грн., за 3 квартал 2009 року -на 902,00грн., 4 квартал 2009 року -на «-»51615,00грн. з урахуванням від'ємного значення); за півріччя 2010 року -на 5700,00грн. (за 1 квартал 2010 року -на 2687,00грн., за 2 квартал 2010 року -на 3022,00грн.); завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток на 214885,00грн., в тому числі за 2009 рік - 214885,00грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 10717,00грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 10717,00грн., завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на 710,00грн., в тому числі за червень 2010 року -на 710,00грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 12850,00грн., в тому числі: за квітень 2010 року -12140,00грн. та травень 2010 року - 710грн., на підставі чого, 31.12.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення -рішення №0000852302/0 та №0000862302/0.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р. №0000852302/0 та №0000862302/0 про визначення Дочірньому підприємству «Ярославь»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) всього в розмірі 1 473 285,00грн. та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) всього в розмірі 19 275,00грн., а тому адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ярославь» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Дочірньому підприємству «Ярославь»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде виготовлений 08.09.2011р.

Суддя В.В. Амельохін