Постанова

від 30.05.2013 по справі 810/699/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року 810/699/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Щиглов Є.О.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС - СІТІ»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕР-СІТІ» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування рішення від 28.11.2012 № 0001222204.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому податковим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрплюсбуд». За твердженням податкового органу укладений між позивачем і даним контрагентом правочин є нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство не порушувало пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, оскільки висновок податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Укрплюсбуд» договору є помилковим і необґрунтованим, так як правочин повністю підтверджений первинними документами, контрагент зареєстрований платником податку на додану вартість, а відповідачем, у свою чергу, не доведено, що правочин, укладений між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» і даним підприємством не був спрямований на настання реальних наслідків.

Під час судового розгляду представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Так, відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки господарських правовідносин позивача з ТОВ «Укрплюсбуд» до Ірпінської ОДПІ від інших податкових органів надійшли матеріали перевірок взаємовідносин ТОВ «Укрплюсбуд» з іншими підприємствами - ТОВ «Артфорт - 3» і ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг», в яких встановлено фіктивність цих підприємств.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив суду, що у провадженні Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України перебуває кримінальна справа № 24-271, яка порушена відносно службових осіб ТОВ «АВЕРС - СІТІ» за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України. При цьому, згідно з протоколом обшуку від 07.10.2011 в межах даної кримінальної справи з офісного приміщення ТОВ «АВЕРС - СІТІ» вилучено фінансово-господарські документи ТОВ «АВЕРС - СІТІ», що стосуються взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Укрплюсбуд», а саме - податкові накладні, акти звірки розрахунків тощо.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд ухвалою від 14.03.2013 витребував від Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України вказані документи та зупинив провадження у справі.

У зв'язку із надходженням витребуваних судом документів, суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 30.05.2013.

У судове засідання 30.05.2013 з'явився представник позивача.

У свою чергу, уповноважені представники відповідача не з'явились. Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113316183556. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд даної справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та документі, які надані суду Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Укрплюсбуд» укладено договір генерального підряду від 20.07.2010 № 20/07. Предметом даного договору була сукупність робіт або окремі роботи.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що позивач уклав даний договір з ТОВ «Укрплюсбуд» з метою виконання будівельних робіт у житловому комплексі «Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально - побутового призначення і багато поверхневим паркінгом по вул. Пономарьова, 26 в смт. Коцюбинське Київської області. Крім того, представник позивача пояснив, що за результатами виконання договору між сторонами складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт і акти приймання виконаних будівельних робіт.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2011 року відповідно до складених податкових накладних.

У листопаді 2012 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «АВЕРС-СІТІ» з питань нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрплюсбуд» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 за результатами якої складено Акт від 07.11.2012 № 1652/22-4/33939099 (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено, що за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 ТОВ «АВЕРС-СІТІ» по взаємовідносинам із ТОВ «Укрплюсбуд» позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1904359,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 8) в ході відпрацювання контрагентів ТОВ «Укрплюсбуд» встановлено, що дане підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» і ТОВ «Артфорт-3».

Як зазначено в Акті перевірки, Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС отримано від ДПІ в Рожнятівському районі Акт від 13.08.2012 № 506/220/36050957 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» (код СДРПОУ 36050957), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період червень, жовтень - грудень 2011 року.

Згідно з даними Актом ДПІ в Рожнятівському районі від державного реєстратора Рожнятівської РДА 19.03.2012 отримано відомості з ЄДР про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Так, встановлено, що ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» (код ЄДПРОУ 36050957) 23.03.2012 подано до ДПІ у Рожнятівському районі заяву за формою 8-ОПП про припинення платника податків.

Оскільки до ДПІ у Рожнятівському районі не представлено бухгалтерські (первинні, банківські, узагальнюючі згідно регістрів синтетичного і аналітичного обліку) і податкові документи, 13.04.2012 до державного реєстратора Рожнятівської РДА направлено повідомлення за формою 25-ОПП про неможливість проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з рішенням про припинення юридичної особи.

Згідно службової записки отриманої від УПМ ДПС в Івано-Франківській області від 24.07.2012 № 3177/7/07-30/663, співробітниками УПМ встановлено що ТОВ «СБАД «Гарнаг» протягом червня, жовтня, грудня 2011 року здійснювало придбання ТМЦ (робіт, послуг) на загальну суму: 1561084,4 грн. в т.ч. ПДВ 1926847,4 грн. у ТОВ «Тесей Сервіс» (код 37423146, м. Київ).

Директором, бухгалтером в засновником ТОВ «Тесей Сервіс» у вказаному періоді був гр. ОСОБА_3, який повідомив (згідно письмового пояснення) що «... був засновником і директором ТОВ «Тесей Сервіс», звітні документи і інші підписував особисто, з посадовими особами ТОВ «Студія будівництва архітектури і дизайну «Гарнаг» не знайомий, жодних фінансово-господарських операцій не проводив.

Відносно взаємовідносин ТОВ «Укрплюсбуд» з ТОВ «Артфорт-3», податковий орган в Акті перевірки посилається на відомості, які містить Акт від 17.07.2012 № 810/22-30/37080778 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрплюсбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» за грудень 2011 року та ТОВ «Артфорт-3» за грудень 2011 року», відповідно до змісту якого від ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано протокол допиту свідка від 16.02.2012, отриманого старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Рожковим Ю.О., а саме, директора ТОВ «Артфорт-3» ОСОБА_5 по кримінальній справі № 79-00227, порушеної по факту скоєння злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Протоколу допиту від 16.02.2012 директора ТОВ «Артфорт-3» ОСОБА_5 пояснила, що приблизно в липні 2011 року познайомилася з Максимом, який запропонував за грошову винагороду стати директором фірми, з жодним з підприємств контрагентів ТОВ «Артфорт-3» вона не зустрічалася, договори ні з ким не укладала, а документи, які привозив їй на підпис Максим вона підписувала не розуміючи їх змісту.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Укрплюсбуд» відображені в податковій звітності правові відносини з вказаними суб'єктами без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки, в розділі 4 «Висновок» Акта перевірки відповідач зазначив, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1690895,00 грн. сформована за рахунок ТОВ «Укрплюсбуд» в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - завищено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового кредиту» декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 1690895,00 грн.

На підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001222204, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1690895,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, рішеннями про завищення від'ємного значення податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту у період з 01.12.2011 по 31.12.2011 за господарськими операціями з ТОВ «Укрплюсбуд», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Укрплюсбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання та змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд вважає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що вказані в Акті перевірки посилання на наявність кримінальних справ є підтвердженням відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки податковим органом не надано остаточного рішення, яку б набрало законної сили, прийнятого судом у цих кримінальних справах.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Так зокрема, судом було досліджено договір генерального підряду, який укладений між позивачем та ТОВ «Укрплюсбуд» 20.07.2010 № 20/07 (том І, а.с. 38-45).

Предметом договору згідно зі статтею 1 договору генерального підряду є сукупність робіт або окремі роботи, виконання яких доручається генеральному підряднику у відповідності з умовами цього договору.

Крім того, статті 2 цього договору також містить визначення предмету договору та встановлює, що генпідрядник в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик, власними і залученими силами і засобами роботи на об'єкті, передбачені проектно-кошторисною документацією, відповідно до неї, умовам Договору, завдань Замовника, включаючи можливі роботи, чітко в проектно-кошторисні документації не вказані, але необхідні для повного будівництва Об'єкту, здійснює контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об'єкті третіми особами- Субпідрядниками, здає Замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку допущені недоліки.

Стаття 10 вказаного договору також визначає залучення субпідрядних організацій, відповідно до якої генпідрядник залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації і забезпечує координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Замовник погоджує перелік субпідрядників, що залучаються Генпідрядником і має право відхилити залучення фінансово або професійно неспроможних організацій. Приймання та оплату робіт, виконаних субпідрядником, здійснює Генпідрядник.

Тобто, зі змісту даних статей договору вбачається, що генпідрядник здійснює як безпосередньо роботи на об'єкті, так і шляхом залучення третіх осіб - субпідрядників.

Проте, в ході судового розгляду представник позивача не надав суду відповідних пояснень та документальних підтверджень щодо того, яким чином виконувались роботи, чи безпосередньо генпідрядником чи залучались субпідрядні організації до їх виконання. У свою чергу, із наданих суду Актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що вони підписані безпосередньо позивачем та генпідрядником, проте також не зазначено чи виконані дані роботи безпосередньо генпідрядником чи вони виконувались із залученням третіх осіб.

Відсутні в матеріалах справи і погоджені позивачем переліки субпідрядників.

Крім того, у пункті 6.3. договору генерального підряду визначено, що генпідрядник розробляє необхідну організаційно-технологічну документацію для виконання робіт на об'єкті. Проте, позивачем ані до позовної заяви, ані в ході судового розгляду не надано суду відповідної організаційно-технічної документації, яка була розроблена генпідрядником на виконання вимог даної угоди.

У статті 13 договору генерального підряду «Ведення виконавчої документації» сторонами визначено, що генпідрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, що передбачена діючим порядком і цим договором, визначає осіб, відповідальних за її ведення. Виконавчу документацію до договору складають:

- виконавчі креслення;

- акти на приховані роботи;

-сертифікати відповідності та гігієнічні сертифікати на обладнання та матеріали;

- інструкції по експлуатації обладнання;

-паспорти обладнання.

Генпідрядник здійснює ведення журналу виконаних робіт. В журналі фіксуються дати початку і закінчення основних робіт, складання актів на скриті роботи, проведення випробувань матеріалів і перевірки якості робіт, причини затримок у виконанні робіт, а також будь-яка інформація, що впливає на хід виконання робіт.

Але, будь-яких документів перелік яких наведений у вказаному договорі позивачем суду не надано. При цьому, слід звернути увагу, що судом були створені усі необхідні умови для надання цих документів позивачем.

Позивачем також не було доведено суду, яка саме остаточна ціна договору генерального підряду, з огляду на те, що в самій угоді у статті 3 «Ціна договору» зазначено 394100000,00 (триста дев'яносто чотири мільйони сто тисяч) гривень. У подальшому, у додатковій угоді № 1 від 10.08.2010 до договору генерального підряду (аркуш 2, том № 1 документів у кримінальній справі № 24-271) визначено ціну 183000,00 (сто вісімдесят три мільйони) грн., у додатковій угоді № 2 від 20.08.2010 знову зазначено 394100000,00 (триста дев'яносто чотири мільйони сто тисяч) гривень, а також не доведено яку саме суму коштів мав сплатити позивач за роботи виконанні генпідрядником у грудні 2011 року.

В ході судового розгляду з метою встановлення вартості виконаних робіт судом окремо досліджені довідки про вартість виконаних будівельних за формою КБ-3 за грудень 2011 року (том І, а.с. 55, 67, 78, 84, 92, 100, 115, 124, 133, 140, 146, 157, 172, 179, 189, 228), які надані позивачем суду.

Зокрема, довідки про вартість виконаних будівельних робіт на сторінках 78, 84, 124 у першому томі даної справи складені відповідно до типової форми, яка затверджена відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, який станом на час їх складання втратив законну силу відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554.

У свою чергу, інші довідки не відповідають типовій формі довідки КБ-3, яка затверджена наказом Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, оскільки у вказаних довідках відсутні графи «Вартість змонтованого устаткування (без ПДВ)», а також графи «Субпідрядник» із проставленням підпису, ПІБ, та дати.

Наявні у справі підсумкові відомості ресурсів взагалі не підписані обома сторонами оскільки у графі «склав» та «перевірил» відсутні будь-які дані.

Отже, як встановлено судом, факт виконання та передачі робіт від ТОВ «Укрплюсбуд» до позивача дійсно не підтверджується документально через відсутність документів, обов'язкове складання яких передбачено договором генерального підряду.

Окремо судом досліджувалось питання щодо здійснення оплати за надані послуги.

Так, зокрема як вбачається зі статті 3 Договору «Ціна договору» в ній зазначено, що розрахунки по цьому договору здійснюються в безготівковому порядку. Форма розрахунків - платіжне доручення.

Як пояснив суду представник позивача, оплата коштів здійснювалась позивачем шляхом перерахування грошових коштів у сумі 83000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською довідкою від 30.01.2013 № 7426-28.1-149652.

Решту грошових коштів, підприємство не сплачувало, оскільки відповідно до угоди від 30.12.2011 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с. 48, том І) зобов'язання у сумі 10320166,99 грн. було зараховано в рахунок грошового боргу ТОВ «Укрплюсбуд» перед позивачем відповідно до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 24.06.2011 № 1.

З метою дослідження цієї обставини суд витребував у позивача копію договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 24.06.2011 № 1 та докази надання даної допомоги, проте, представник позивач повідомив суду, що не може надати ці документи.

Тобто, фактично, позивачем не надано належних доказів здійснення оплати робіт ТОВ «Укрплюсбуд» відповідно до договору підряду від 20.07.2011 № 20/07.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства податкових накладних, які є виключною підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі наданих Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України документів судом встановлено наступне.

За результатами виконання укладеного між позивачем і ТОВ «Укрплюсбуд» договору генерального підряду, ТОВ «Укрплюсбуд» виписано податкові накладні від 29.12.2011 № 11, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23№, 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47, № 48, № 49, № 50, № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, № 56, № 57, № 58, № 59 на загальну суму 10145429,57 грн.

Позивачем на підставі даних податкових накладних включено до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість у складі ціни будівельних робіт у сумі 1690895,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акта від 17.07.2012 № 810/22-30/37080778 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрплюсбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» за грудень 2011 року та ТОВ «Артфорт-3» за грудень 2011 року» керівником підприємства ТОВ «Укрплюсбуд» та головним бухгалтером є одночасно одна особа - гр. ОСОБА_2 У свою чергу, засновниками даної юридичної особи є: гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_6

Проте, як вбачається з даних податкових накладних вони підписані від імені ТОВ «Укрплюсбуд» гр. ОСОБА_8

При цьому, договір генерального підряду від 20.07.2010 № 20/07, а також додаткові угоди № 1, № 1/1, № 1-А, № 2, № 2 - А, № 2 - Б, № 2 - С, № 3, № 4, № 5, № 6, № 6/1, № 7, № 9, № 10 до договору генерального підряду від 20.07.2010 № 20/07, підписані гр. ОСОБА_9

Крім того, Акти звірок взаєморозрахунків між ТОВ «АВЕРС - СІТІ» і ТОВ «Укрплюсбуд» підписані від імені ТОВ «Укрплюсбуд» ОСОБА_10, у свою чергу довідки про вартість виконаних будівельних робіт і Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані від імені позивача і ТОВ «Укрплюсбуд» невідомими особами без зазначення прізвища, ініціалів.

Тобто, всі наведені документи підписані різними особами.

На запитання суду щодо того, чи є це уповноважені особи контрагента позивача, і яке відношення вони мають до підприємства ТОВ «Укрплюсбуд», представник позивача ані відомостей, ані будь-яких документальних підтверджень суду не надав.

Вказані обставини позбавляють податкові накладні ознак документів бухгалтерського обліку, які наведені у Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем робіт, послуг за господарськими операціями з ТОВ «Укрплюсбуд» на підставі договору від 20.07.2010 № 20/07 документально не підтверджується. Твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, у судовому засіданні позивачем спростовані не були.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001222204, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 червня 2013 р.