Постанова

від 26.11.2013 по справі 810/699/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/699/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волощук Л.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі за його адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28.11.2012 № 0001222204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У листопаді 2012 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «АВЕРС-СІТІ» з питань нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрплюсбуд» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.11.2012 № 1652/22-4/33939099, яким зафіксовані порушення позивачем вимог:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України при визначенні суми ПДВ, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1690895 грн., що призвело до завищення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового кредиту» декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 1690895,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001222204, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1690895,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що факт придбання позивачем робіт, послуг за господарськими операціями з ТОВ «Укрплюсбуд» на підставі договору від 20.07.2010 № 20/07 документально не підтверджується, а твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, у судовому засіданні позивачем спростовані не були, а тому позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що TOB «Аверс-Сіті», уклавши договір генерального підряду №20/07 від 20.07.2012 з TOB «Укрплюсбуд», підписавши відповідні накладні, рахунки, акти звірки взаєморозрахунків, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, перерахувавши грошові кошти на поточні рахунки контрагента та отримавши від нього оформлені належним чином податкові накладні, відобразило вказані податкові накладні у своєму податковому обліку та включило суму податку на додану вартість, яку вказано в цих податкових накладних до додатку № 5 та податкової декларації з податку на додану вартість, а також у встановлені законодавством строки звітувало до податкових органів, а тому підстави для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем і ТОВ «Укрплюсбуд» укладено договір генерального підряду від 20.07.2010 № 20/07, предметом якого була сукупність робіт або окремі роботи, виконання яких доручається генеральному підряднику у відповідності з умовами цього договору. Відповідно до статті 2 цього договору також містить визначення предмету договору та встановлює, що генпідрядник в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик, власними і залученими силами і засобами роботи на об'єкті, передбачені проектно-кошторисною документацією, відповідно до неї, умовам договору, завдань замовника, включаючи можливі роботи, чітко в проектно-кошторисні документації не вказані, але необхідні для повного будівництва об'єкту, здійснює контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об'єкті третіми особами - субпідрядниками, здає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку допущені недоліки.

Вказаний договір укладений з метою виконання будівельних робіт у житловому комплексі «Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально-побутового призначення і багато поверхневим паркінгом» по вул. Пономарьова, 26 в смт. Коцюбинське Київської області.

На підтвердження здійснення господарських операцій суду надані копію договору, податкові накладні від 29.12.2011 №11, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №46, №47, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58 та №59 на загальну суму 10145429,00 грн.; рахунки, акти звірки взаєморозрахунків, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також, в матеріалах справи є копія сертифікату відповідності серії КС №16411043016, згідно якого інспекцією ДАБК у Київській обл. засвідчено відповідність закінченого будівництва багатоповерхового житлового будинку №1 з вбудованими приміщеннями по вул. Пономарьова, 26 в смт. Коцюбинське Київської обл., а також сертифікат відповідності №00002053, згідно якого інспекцією ДАБК у Київській обл. засвідчено відповідність закінченого будівництва багатоповерхового житлового будинку №2 з вбудованими приміщеннями по вул. Пономарьова, 26 в смт. Коцюбинське Київської обл. Відповідно до вказаних сертифікатів відповідності, генеральним підрядником зазначено TOB «Укрплюсбуд» вказані будинки введенні в експлуатацію та заселені мешканцями.

Відповідно до ст. 3.3 договору підряду розрахунки по цьому договору здійснюються в безготівковому порядку. Форма розрахунків - платіжне доручення.

Пунктами 4.2, 4.3 договору підряду передбачено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи генпідрядником (TOB «Укрплюсбуд») здійснюються на протязі 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

На підтвердження здійснення платежів позивачем було надано оригінал банківської довідки № 7426-28.1-149652 від 30.01.2013. Дана обставина також встановлена та підтверджена самим актом перевірки.

Крім того, актом перевірки також встановлено, що між позивачем та TOB «Укрплюсбуд» укладено угоду про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.12.2011, відповідно до якої сторони прийшли до взаємної згоди про припинення зобов'язань TOB «Укрплюсбуд» перед позивачем за договором безвідсоткової поворотної допомоги №1 від 24.06.2011 на суму 10320166,99 грн., зарахуванням зустрічної однорідної вимоги TOB «Укрплюсбуд» до позивача за договором генерального підряду № 20/07 від 20.07.2010 на суму 10320166,99 грн. Відповідно акту звірки взаєморозрахунків позивача з TOB «Укрплюсбуд» за договором №20/07 від 20.07.2010 станом на 31.12.2011 заборгованість позивача перед TOB «Укрплюсбуд» відсутня.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає TOB «АВЕРС-СІТІ» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з TOB «Укрплюсбуд».

Колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції та висновками відповідача про невідповідність типовій формі довідки КБ-3, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 43. договору №20/07 генерального підряду від 20.07.2010, замовник здійснює щомісячно проміжні платежі за виконані роботи на підставі проміжних актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов вказаного договору сторонами були підписані відповідні довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень, які складенні у відповідності із типовою формою затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 за №554, з дотриманням всіх необхідних реквізитів.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а тому доводи відповідача про його нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на порушення контрагентом податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань, що свідчить про нездійснення ним господарської діяльності є також безпідставними з огляду на наступне.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, посилання відповідача та мотиви суду першої інстанції про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Укрплюсбуд» правочину з підстав неможливості підтвердження господарських відносин останнього з ТОВ «Студія будівництва архітектури та дизайну «Гарнаг» і ТОВ «Артфорт-3» є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідачем не надано будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку таких операцій із операціями, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності на предмет виконання будівельних робіт контрагентом на замовлення позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість, а договір, укладений між позивачем та ТОВ «Укрплюсбуд» не є нікчемним, як протиправно вважає відповідач, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001222204 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001222204.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 28.11.2012 № 0001222204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.