Постанова

від 05.06.2013 по справі 803/1095/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 803/1095/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представників позивача Замлинського С.С., Слипця А.В.,

представника відповідача Кузнецової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміко - Кераміка ВО» Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 року № 0000242203 та № 0000252203,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміко - Кераміка ВО» (далі - ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО», позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 року № 0000242203 та № 0000252203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 17.01.2013 року по 23.01.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 та належить ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО», за результатами якої складено акт від 23.01.2013 року. Перевіркою встановлено порушення статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту протягом 01.03.2012 року та 02.03.2012 року; пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: відсутність накладних на товар, що знаходиться в реалізації.

Проте, з такими порушеннями позивач не погоджується та звертає увагу на те, що в період з 01.03.2013 року по 02.03.2013 року ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» не здійснювало торговельної діяльності.

Щодо відсутності накладних товар, який знаходиться в реалізації, то зазначає, що переміщення товарів в магазин, здійснюється на підставі накладної на внутрішнє переміщення. Під час проведення фактичної перевірки позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи. Однак, податковим органом не взято до уваги той факт, що в пункті продажу товарів торгівля фактично здійснюється як позивачем так і підприємцем ОСОБА_4 Проте, в акті перевірки йдеться про товарно-матеріальні цінності, до яких позивач не має ніякого відношення. Тому вважає, що товариством не було допущено порушень вимог чинного податкового законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000242203 та № 0000252203.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому запереченні від 20.05.2013 року позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що проведеною перевіркою магазину, що належить ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації товарів на загальну суму 17928,00 грн. та здійснення протягом двох днів (01 та 02 березня 2012 року) торговельної діяльності без придбання торгового патенту. На момент проведення перевірки було встановлено відсутність накладних на товар, який знаходиться в реалізації на суму 17928,00 грн., а про здійснення торговельної діяльності 01 та 02 березня 2012 року за відсутності патенту свідчать фіскальні звітні чеки, роздруковані на зареєстрованому в органі ДПС реєстраторі розрахункових операцій за вказаний період.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» 18.03.1998 року зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 390644 та відповідно до довідки Головного управління статистики у Волинській області АА № 690414 включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 10.12.2012 року.

17.01.2013 року на виконання наказу від 14.01.2013 року № 11 та на підставі направлень на перевірку від 16.01.2013 року № 000354, № 000355 податковими інспекторами Луцької ОДПІ Волинської області ДПС було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО», про що складено акт фактичної перевірки від 23.01.2013 року.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті від 23.01.2013 року, порушення позивачем статті 267 ПК України, а саме: здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту протягом двох днів 01 та 02 березня 2012 року; пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації сума товарів, що реалізуються та не обліковані у встановленому порядку становить 17928,00 грн.

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 23.01.2013 року 28.01.2013 року подав письмові заперечення, однак вказані заперечення не були враховані відповідачем при винесенні рішення.

На підставі акту перевірки, 07.02.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000242203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 35856,00 грн. та № 0000252203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 858,00 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у Волинській області від 05.03.2013 року № 967/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 29.04.2013 року № 1848/6/99-99-10-0/15 первинна та повторна скарги ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 07.02.2013 року № 0000242203 та № 0000252203 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 ПК України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять та провадять, зокрема, такий вид підприємницької діяльності, як, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України врегульовано порядок придбання торгового патенту, який передбачає подання суб'єктом господарювання до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявки на придбання торгового патенту та видачу торгового патенту особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Бланк торгового патенту є документом суворого обліку. Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

Як встановлено актом фактичної перевірки від 23.01.2013 року позивачем здійснювалась торгівельна діяльність без придбання торгового патенту протягом 01 та 02 березня 2012 року, оскільки торговий патент від 31.03.2011 року № 188358 з терміном дії з 01.04.2011 року по 31.08.2016 року було анульовано Луцькою ОДПІ з 01.03.2012 року 17.02.2012 року, а діючий торговий патент від 03.03.2012 року № 110486 з терміном дії з 03.03.2012 року по 28.02.2017 року, відтак торгівельна діяльність без придбання торгового патенту здійснювалась протягом 01 та 02 березня 2012 року.

Однак з таким твердженням податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» 28.02.2012 року видано наказ № 1, з якого вбачається, що у зв'язку з припинення дії торгового патенту було заборонено проводити торгівельну діяльність для покупців шляхом закриття магазину по АДРЕСА_1 з 01.03.2012 року до отримання торгового патенту, а дні 01 та 02 березня 2012 року встановлено як санітарні.

Крім цього, судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 27.03.2013 року у справі № 161/2579/13-п про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП, постанову Луцького міськрайонного суду від 25.02.2013 року, якою ОСОБА_5 було визнано винною в тому, що вона, працюючи на посаді генерального директора ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» в магазині ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО», що у АДРЕСА_1, в порушення статті 267 ПК України 01 та 02 березня 2013 року здійснювала господарську діяльність без документу дозвільного характеру - скасовано та провадження у справі закрито.

Дана постанова набрала законної сили і на даний момент є чинною.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У даному випадку судом дано правову оцінку вказаній обставині та зроблено висновок про те, що ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» не здійснювало торгівельну діяльність протягом 01 та 02 березня 2012 року.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000252203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 858,00 грн. відповідачем прийняте всупереч вимогам чинного податкового законодавства, без врахування всіх обставин та підлягає скасуванню.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідно до фіскальних звітних чеків за 01 та 02 березня 2012 року, які проведені у книзі обліку розрахункових операцій від 29.05.2012 року № 0318007877/р-2 позивачем здійснювалась торгівельна діяльність в магазині протягом вказаного періоду, оскільки доказів на підтвердження такої обставини суду не надано.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000242203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 35856,00 грн., то воно також підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР).

Згідно з преамбулою Закону № 265/95-ВР дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 15 цього Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з статтею 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як слідує із змісту акта перевірки і складеного до нього додатку 3, позивачем реалізовувався товар, на який під час проведення перевірки в місці його реалізації (зберігання) були відсутні накладні на товари, які призначені для реалізації на загальну суму 17928,00 грн., а саме: біде з кріпленням «Foster», виробник Німеччина; компакт, виробник Німеччина; меблі для ванної кімнати, стільниця, код 7981; умивальник «Міра Олда», Astron Salgar, Іспанія; біде з кришкою «Stratos», Німеччина.

Під час проведення фактичної перевірки позивачем на товари, зазначені в першій та другій позиції у додатку 3 до акту перевірки, було представлено накладну на внутрішнє переміщення від 28.02.2008 року № ВО-0000226, видаткову накладну від 31.05.2005 року № РН-0002714, накладну від 30.11.2004 року № 733.

Товари зазначені у третій - п'ятій позиціях в додатку 3 до акту перевірки, відповідно до акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на магазин ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» станом на 23.01.2013 року останньому не належать.

Як встановлено судом, 02.01.2013 року між ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» (Орендар) та ВКФ «Меблі» ЛТД в особі генерального директора ОСОБА_4 (Орендодавець) було укладено договір оренди № 1 відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування офісне і складське приміщення загальною площею 266 кв.м., а також частини приміщення магазину площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Загальна площа магазину становить 130 кв. м., з яких 90 кв.м. орендує ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО».

Так відповідно до договору про співпрацю від 02.07.2012 року укладеного між ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» (Перший партнер) та підприємцем ОСОБА_4 (Другий партнер) партнери домовились спільно використовувати орендоване приміщення для розташування магазину «Аміко-Кераміка», яке належить ВКФ «Меблі» ЛТД постендово, а також розмежовувати асортимент продукції згідно таблиці.

Отже, торгівельну діяльність у пункті продажу товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 разом з ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» здійснює і підприємець ОСОБА_4

Разом з тим, в акті фактичної перевірки йдеться про те, що в магазині ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» здійснює торгівельну діяльність підприємець ОСОБА_4 проте, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей в магазині проведена не була та не було встановлено кому належить товар, зазначений у третій - п'ятій позиціях в додатку 3 до акту.

Інших доказів на підтвердження того, що товар, зазначений у третій - п'ятій позиціях в додатку 3 до акту належить ТзОВ «Аміко - Кераміка ВО» відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідачем не надано доказів, на підставі яких встановлено факт відсутності в місці реалізації товарів первинних документів щодо придбання або внутрішнього переміщення товарів, а обставини, на які посилається відповідач, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що у позивача на момент проведення перевірки були відсутні накладні на товар, що знаходиться в реалізації, а представлені накладні за 2005 рік, не можуть підтверджувати облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки позивачем на час проведення перевірки була представлена накладна на внутрішнє переміщення, на підставі якої здійснюється переміщення товарів зі складу в магазин, такі господарські операції відображені в облікових регістрах, а представлення накладної за 2005 рік пояснюється, тим, що товари позивача користуються низьким попитом.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 07.02.2013 року № 0000242203 та № 0000252203, винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 401,55 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 08,05.2013 року № 39.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміко - Кераміка ВО» (ідентифікаційний код 25092701) судові витрати в розмірі 401 (чотириста одна) гривня 55 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 10 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк