Рішення

від 27.05.2013 по справі 922/1654/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1654/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Віркс", м. Харків до КП теплових мереж Харківського району, м. Харків про стягнення 2155174,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - Моїсеєнко К.О., дов. від 18.04.2013 р., Поддашкіна О.Ю., дов. від 14.05.2013 р.

відповідача - Литвиненко Ю.О., дов. від 15.08.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ВІРКС", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошево, про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1 від 18.11.2011 р. у розмірі 2092402,20 гривень, 3 % річних у розмірі 62772,06 грн., судовий збір та витрат на оплату адвокатських послуг у сумі 25 000,00 грн. просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1654/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15 травня 2013 року.

15 травня 2013 року у зв'язку із наданням відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 17501 від 15.05.2013 р.), з метою об'єктивного його розгляду у судовому засіданні оголошено перерву до 20 травня 2013 року, витребувано у позивача докази повноважень особи, що підписала позовну заяву.

20 травня 2013 року до матеріалів справи надано докази повноважень особи, що підписала позовну заяву, комерційного директора Стєксова С.В., зокрема: копія статуту ТОВ "ВІРКС" зі змінами, копія протоколу загальних зборів № 1 про призначення Стєксова С.В. комерційним директором ТОВ "ВІРКС", довідка з ЄДР, копія протоколу № 2 загальних зборів про надання відповідних повноважень, довіреність від 15.04.2013 року.

Зазначені докази достатнім чином підтверджують повноваження особи, що підписала позовну заяву - комерційного директора Стєксова С.В., у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

До матеріалів справи також надійшло клопотання відповідача (вх. № 17327 від 14.05.2013 р.) про залучення до участі у справі у якості відповідачів Роганську селищну раду Харківського району Харківської області та управління Державного казначейства у Харківському районі, яке представник відповідач підтримав у відкритому судовому засіданні. Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував з підстав його необґрунтованості.

У судовому засіданні оголошено перерву до 27 травня 2013 року.

27 травня 2013 року розгляд справи було продовжено.

Дослідивши правову аргументацію клопотання відповідача, вислухавши позиції сторін у справі та вивчивши надані до матеріалів справи докази, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідачів Роганську селищну раду Харківського району Харківської області та управління Державного казначейства у Харківському районі. При цьому суд виходить з вимог ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України згідно якої відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Згідно ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Матеріалами справи встановлено, що позов подано до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто безпосередньо сторони господарського договору № 1 роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області" від 18.11.2011 р., що укладений між позивачем та відповідачем, який одночасно згідно договору є замовником робіт.

27 травня 2013 року за наслідками розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідачів, представником відповідача надано до матеріалів справи клопотання (вх. № 18945 від 27.05.2013 р.) про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Роганську селищну раду Харківського району Харківської області та управління Державного казначейства у Харківському районі. Вислухавши представників сторін, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача. При цьому суд виходить з приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про відсутність доказів порушення умов договору № 1 від 18.11.2011 з боку управління Державного казначейства у Харківському районі та Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Суд вказує, що у клопотанні порушується питання про порушення з боку Державного Казначейства вимог ч. 2 ст. 49 Бюджетного Кодексу України. При цьому відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України) не є господарськими. До відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України. Господарським судом не досліджуються питання щодо бюджетного фінансування (субвенцій), в тому числі відповідність умов щодо отримання бюджетних коштів на виконання зобов'язань, фінансування договірних відносин, залежність суб'єкта господарювання від такого фінансування відповідно до вимог статті 42 ГК України тощо.

Суд зазначає, що доказів оскарження дій управління Державного казначейства у Харківському районі у встановлений Законом спосіб, як таких, що згідно позиції відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають частині 2 статті 49 Бюджетного кодексу України, п.п. 2.14 Наказу Державного Казначейства України № 136 "Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного Казначейства України" відповідачем до матеріалів справи не надано.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне.

18 листопада 2011 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (за текстом договору замовник) та ТОВ "Віркс" (за текстом договору підрядник) був укладений договір № 1 роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області".

Згідно п. 1.1. договору підрядник, тобто позивач у справі, прийняв на себе зобов'язання у 2011 році виконати роботи з реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна. 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно умов п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна цього договору становить 3305684,00грн. (три мільйони триста п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в тому числі ПДВ 550947,33 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 33 копійок). Згідно п. 3.2. договору така ціна може бути зменшена виключно за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1. договору сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3) або попередньої оплата, яка здійснюється на підставі Постанови КМУ від 27.12.2001 р. №1764 на термін не більше 3 місяців. Вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за виконані підрядником роботи визначається на підставі нормативних витрат трудових та матеріальних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін і тарифів, які підтверджені платіжними документами (п. 4.2. договору). Вартість тимчасових будівель і споруд визначається за кошторисом у разі, якщо вони передбачені проектом організації будівництва (п. 4.3. договору). Вартість заготівельно-складських витрат визначається за відсотковими показниками, рекомендованими Мінрегіонбудом. Замовник компенсує підряднику затрати з утилізації будівельного сміття (п.п. 4.5, 4.6 договору).

У п. 4.6. договору закріплено, що замовник щомісячно приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця. Дослідивши ці умови договору, суд зазначає, що такі кореспондуються із положеннями п. 4.1. у частині строків оплати етапів виконаних робіт на підставі підписаного у двосторонньому порядку акту виконаних робіт (№ КБ-2 в, КБ-3).

Згідно п. 4.7. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Даний пункт договору сторони підписали із застереженнями, що такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

Зазначений пункт договору не містить застереження, що такі умови фінансування змінюють визначений сторонами у п. 4.1. договору, положення якого щодо строків розрахунків кореспондуються із положеннями п. 4.6. договору, - порядок розрахунків чи звільняють відповідача від обов'язку виконання зобов'язання з розрахунків за виконані етапи робіт за договором підряду.

Разом з цим, суд зазначає, що у п. 4.8. договору сторони передбачили підставу відстрочки оплати виконаних етапів робіт та визначили, що якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані суми.

Інших винятків від встановлених у п.п. 4.1., 4.6. договору строків проведення розрахунків за виконані за договором роботи, укладений між сторонами договір не містить.

Вивчивши та дослідивши зазначені положення укладеного між сторонами договору № 1, суд приходить до висновку, що такі спростовують наведені у письмовому відзиві по справі заперечення відповідача щодо ненастання строків розрахунків за фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем згідно актів виконаних робіт етапи.

При цьому суд враховує, що згідно письмових клопотань відповідача, долучених до матеріалів справи та доказів на їх обґрунтування (про залучення відповідачів та третіх осіб (вх. № 17327 від 14.05.2013 р. та вх. № 17501 від 15.05.2013 р.) безпосередньо відповідач стверджує, що враховуючи умови п. 4.1. договору, що укладений між сторонами, ще наприкінці 2011 року, у зв'язку із виконанням позивачем та прийняттям відповідачем певних етапів підрядних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт, - такі акти були передані відповідачем для сплати та взяті на облік УДК у Харківському районі. Була підготовлена відповідна документація (реєстр бюджетних фінансових зобов'язань, платіжні доручення. тощо), але внаслідок порушення УДК у Харківському районі ч. 2 статті 49 Бюджетного кодексу України, п.п. 2.14 Наказу Державного Казначейства України № 136 "Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного Казначейства України", платіж не проведено.

Матеріалами справи встановлено, відповідачем не заперечується і доказів зворотнього не надано, що згідно підписаних у двосторонньому порядку без застережень актів виконаних робіт за грудень 2011 року позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято виконаних за договором № 1 роботи з реконструкції котельної "Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області" від 18.11.2011 р., робіт на загальну суму 2991859,20 грн.

Згідно наявних у справі доказів на виконання п. 4.9. договору № 1 для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів замовник, тобто відповідач у справі сплатив підряднику, тобто позивачу у справі аванс в сумі до 30% від вартості річного обсягу робіт. Сума авансу склала 899457,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23 листопада 2011 р. до договору № 1 від 18 листопада 2011 року сторони виклали пункт 3.1 договору у такій редакції: Ціна договору становить 3305684,00 грн., в т.ч. ПДВ 550947,33 грн. На 2011 рік 2998190,00 грн. з урахуванням ПДВ, на 2012 рік - 307494,00 грн. з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.1.2. договору, строк його дії продовжено до 31.12.2012 року.

Внаслідок укладення договору № 1, - 18 листопада 2011 року між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, замовником згідно умов договору, та ТОВ "Віркс", підрядником згідно умов договору, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати відповідні положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлені умови за якими сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦК України та ГК України, інших актів законодавства та вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають відповідно до вимог статті 628 ЦК України, на свій страх та ризик з метою отримання прибутку, як це передбачено статтею 42 ГК України.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Стаття 854 Цивільного кодексу України передбачає порядок оплати роботи. Згідно ч. 1 цієї норми права якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Зазначені норми права кореспондуються із положеннями п.п. 4.1., 4.6. укладеного між замовником, тобто відповідачем у справі, та підрядником, тобто позивачем у справі, договору № 1 від 18.11.2011 року та подальшими діями відповідача з підготовки платіжних документів на сплату етапів виконаних робіт, обсяг яких що зазначений у клопотанні відповідача, що міститься у матеріалах справи.

Враховуючи наведене, приписи норм матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, положення укладеного між сторонами договору, п.п. 4.7. якого містить єдине застереження на випадок порушення визначених у п.п. 4.1., 4.6. договору строків розрахунків (виключення пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт), суд приходить до висновку, що заперечення відповідача, що ґрунтуються на доводах щодо ненастання строків розрахунків за фактично виконані підрядником, тобто позивачем у справі, та прийняті замовником, тобто відповідачем у справі, етапи виконаних робіт, - суперечать дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на Законі.

При цьому, суд враховує, що умовами укладеного між сторонами договору підряду № 1, з якого виникли спірні правовідносини, замовником робіт з реконструкції визначено саме Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, підрядником у спірних правовідносинах за договором витупив ТОВ "Віркс".

Додатково слід зазначити, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими). До відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України. Господарським судом не досліджуються питання щодо бюджетних фінансування (субвенцій), в тому числі відповідність умов щодо тримання бюджетних коштів на виконання зобов'язань, фінансування договірних відносин, залежність суб'єкта господарювання від такого фінансування.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом, етапи виконаних робіт прийнято відповідачем згідно підписаних у двосторонньому порядку актів у грудні 2011 року. Зазначені акти виконаних робіт підписані без будь-яких застережень. Протягом встановленого ст. 852 Цивільного кодексу України строку та станом на момент розгляду справи по суті відповідач претензій за кількістю, якістю, обсягом виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт не заявляв. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, суд не приймає посилання відповідача на наявність зауважень у обсягах виконаних та прийнятих робіт з посиланням на пункт 11 вимоги від 13.05.2013 року № 770-15/559 Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції, перша та третя сторінка якої долучені до відзиву по справі. Крім цього, суд зауважує, що такі посилання спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції № 770-20/77 від 29.03.2013 року зустрічної звірки щодо виду, обсягу, якості операцій та розрахунків між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації та ТОВ "Віркс".

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, як це зазначено у статті 33 ГПК України, і яка зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведені умови неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду. Відповідач належними та допустимими доказами вимог позивача не спростував.

Таким чином вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 2092402,20 грн., яка визначена, як загальна сума виконаних та прийнятих відповідачем робіт у розмірі 2991859,20 грн. за відрахуванням суми сплаченої відповідачем у розмірі 899457,00 грн., визнаються судом законними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім іншого позивач просить стягнути з відповідача 62772,06 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання вчасно, суду не надав.

Слід зазначити, що не зважаючи на ту обставину, що з 2011 року згідно клопотання відповідача (вх. № 17327 від 14.05.2013 р. та вх. № 17501 від 15.05.2013 р.) та доданих до нього доказів дії територіального відділення Держказначейства відповідач вважав необґрунтованими та такими, що не відповідають частині 2 статті 49 Бюджетного кодексу України, п.п. 2.14 Наказу Державного Казначейства України № 136 "Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного Казначейства України", відповідач такі дії не оскаржував.

Як вбачається зі змісту пункту п. 4.7. договору підряду, такий містить застереження, що визначені умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

Разом з цим, суд зазначає, що предметом позовних вимог у сумі 62772,06 грн. - є стягнення з відповідача 3% річних, які у розумінні Закону не є штрафними санкціями.

Аналогічна позиція міститься в п. 4 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів" N 10-1390/0/4-12 від 27.09.2012 року згідно якого на відміну від процентів як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз правових норм, зокрема статей 536, 549, частини другої статті 625 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено (постанова від 6 червня 2012 р. № 6-49цс12).

Крім цього згідно п. 3 інформаційного листа Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" N 01-06/1626/2011 від 21.11.2011 р. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. При цьому положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010 N 4/719). З висновками Вищого господарського суду України погодився й Верховний Суд України, який за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду залишив її без змін (постанова Верховного Суду України від 08.11.2010 р. N 4/719).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 1 від 18.11.2011 року, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 62772,06 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Судові витрати по платі судового збору у сумі 43103,50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Суд відмовляє у стягненні з відповідача 25000,00 грн. адвокатських витрат, оскільки матеріали справи не містять договору з адвокатом та належних і допустимих доказів перерахування зазначеної суму з відповідним призначенням платежу на банківський рахунок адвоката чи доказів сплати таких сум готівковим порядком.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 837, 838, 875 ЦК України, ст.ст. 173,193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської області, 62416, Харківська обл., Харківський район, смт. Хорошеве, вул. Горького, б. 1 (код ЄДРПОУ 33561415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРКС", 61068 м. Харків, вул. Кірова, б. 38 офіс 401 (код ЄДРПОУ 35858368) заборгованість за договором № 1 від 18.11.2011 р. у розмірі 2092402,20 гривень, 62772,06 грн. річних та 43103,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/1654/13