Рішення

від 07.06.2013 по справі 2-2259/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2259/12

№ 2-213/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бурлаки О.В.,

за участю секретарів Сіроштан О.В., Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «АІС - Столиця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача Іноземного підприємства «АІС - Столиця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно з Договором купівлі-продажу №007-944 від 10 квітня 2009 року, він купив в автосалоні Іноземного підприємства «АІС- Столиця» у м. Києві автомобіль марки GEELI МК, 1.6 impress, 2008 року випуску, загальною вартістю 69 850 гривень.

Вказана обставина підтверджується копією вищевказаного Договору купівлі-продажу №007-944 від 10 квітня 2009 року та копія накладної №302 від 10.04.2009 року.

Відповідно до пункту 5.3 вказаного Договору, гарантійний період на будь-які дефекти автомобіля, як і на сам автомобіль , поширюється протягом трьох років або на 100 тисяч кілометрів пробігу.

Через 9200 км. пробігу в автомобілі вийшов з ладу диск зчеплення, на який, відповідно до пункту 5.8.1 Договору, гарантійні зобов'язання Продавця не поширюються. Але сервісний підрозділ ІП «АІС-Столиця», в порушення пункту вказаного Договору та в порушення статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 12 квітня 2001 року, при ремонті автомобіля взяв з нього проплату не тільки за диск зчеплення, а й за такі складові частини транспортного засобу, як корзинка зчеплення та вижимний підшипник , на які поширюються гарантійні зобов'язання Продавця.

Вказана обставина підтверджується копією наряду-замовлення №J03-006616 від 01 лютого 2010 року та копією фіскального чеку про сплату коштів в сумі 1596 грн. 89 коп.

У зв'язку з тим, що на момент його звернення про ремонт автомобіля, тобто, на 12 січня 2010 року, у сервісному підрозділі ІП «АІС-Столиця» не було в наявності диску зчеплення, він змушений був залишити автотранспортний засіб на збереження у Виконавця замовлення на його ремонт. Однак, сервісний підрозділ ІП «АІС-Столиця», в порушення пунктів 8,9,13,15,16 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів», затверджених Наказом Мінтранспорту України №792 від 11.11.2002 року, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.02.2003 року за №122/7443, не уклав з ним письмового Договору на надання послуг, не оформив належного Акта передання-прийняття ДТЗ для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Позивач вказує, що в порушення вимог статей 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт», керівництво сервісного підрозділу ІП «АІС-Столиця» заборонило йому особисто спостерігати за виконанням робіт по ремонту автомобіля.

В подальшому керівництво сервісного підрозділу ІП «АІС-Столиця», в порушення пунктів 34-37, 41-45 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів» , належним чином не оформило і Акта передання-прийняття автомобіля після його ремонту і не видало йому Гарантійного талону на виконані роботи. А виданий на його заміну вищевказаний наряд - замовлення №J03-006616 від 01 лютого 2010 року про виконані роботи не може слугувати Гарантійним талоном, бо не відображає вимог пунктів 9, 36, 37, 41, 43-45, 51, 52, 54 вищевказаних Правил і не дає ніяких гарантій на виконані роботи.

У зв'язку з порушенням вищевказаного законодавства при технічному обслуговуванні і ремонті його автомобіля та внаслідок його неякісного виготовлення, через короткий проміжок часу після його «ремонту» відбулося самозагоряння у підкапотному просторі автомобіля і зробило його непридатним для використання.

Зазначена подія, як вказує позивач, трапилася 16 квітня 2010 року на охоронюваній автостоянці №33 по вул. Кудряшова, 16 у м. Києві після здійснення поїздки, відстанню у 600 кілометрів. Охоронці автостоянки, почувши вибух та побачивши полум'я, яке вирвалось з підкапотного простору автомобіля, викликали пожежну службу та працівників міліції і до їх приїзду загасили пожежу.

В подальшому, як зазначає позивач, було сфальсифіковано матеріали і таємно від нього порушено кримінальну справу №09-18685 за підпал автомобіля. Але Солом 'янський районний суд м. Києва не погодився з висновками Солом'янського РУ ГУ С України у м. Києві і 17 грудня 2010 року скасував його постанову про порушення кримінальної справи за підпал автомобіля.

У зв'язку з наведеним, він звернувся до дирекції ІП «АІС-Столиця» з вимогою вирішити питання про повернення йому сплаченої грошової суми за проданий неналежної якості автомобіль чи його заміну.

Однак, дирекція ІП «АІС-Столиця», в порушення статей 8, 9, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, в порушення пунктів 2.5, 2.8 «Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і транспортними агрегатами», затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №228 від 31.07.2002 року, зареєстрованого в Мін'юсті України 20 серпня 2002 року за №681/6969, в порушення пункту 16 «Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджених постановою Кабміну України від 15 червня 2011 року №833 та в порушення пунктів 29, 30 «Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», затвердженого Наказом Мінпромполітики №721 від 29.12.2004 року, зареєстрованого в Мін'юсті України 20 січня 2005 року за №72/10352, на його звернення належним чином не відреагувала, упродовж трьох діб , як того вимагає Закон, проведення відповідної експертизи автомобілю за свій рахунок не організувала, відповідний рекламаційний акт не склали, рішення про негайне повернення йому грошових коштів за проданий неналежної якості автомобіль чи його заміну, не прийняла.

Навпаки, в порушення вище наведеного законодавства та в порушення статей 16,17 Закону України «Про захист прав споживачів», запропонувала провести автотехнічну експертизу автомобілю за його рахунок.

Як зазначає позивач, така експертиза була проведена у незалежному експертному бюро «Вега 999», Висновок №46/06 від 19 серпня 2010 року, який підтверджує те, що пожежа в підкапотному просторі автомобіля виникла не внаслідок дії зовнішніх факторів, а внаслідок арійного самозагоряння.

Висновок незалежного експертного бюро «Вега 999» підтвердив і Висновок №10293/10-13/1699/11-13 комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових спертиз від 28.02.2011 року , проведеної на його вимогу у зазначеній вище кримінальній справі №09-18685, у якому теж зазначено, що « 1. Осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) на автомобілі «Джелі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився в лівій частині моторного відсіку в просторі, де, за конструкцією автомобіля, розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр.

2. Причиною пожежі на даному автомобілі стало виникнення аварійного електричного процесу в місці з'єднання плюсових акумуляторних проводів до акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і зайнялася ізоляція проводів».

Позивач вважає, що вищевказані Висновки експертних установ є неспростовними і єдиними, допустимими доказами, яким належить бути у даному випадку, є доказами причинно-наслідкового зв'язку між продажем автомобіля неналежної якості та самозагорянням, яке трапилося в період гарантійного строку на його експлуатацію.

Позивач також вказує, що 25 березня 2011 року за вх. №10 він письмово звернувся до дирекції ІП «АІС- Столиця» з вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля та про вирішення питання повернення йому грошових коштів у сумі 69 850 гривень за проданий неналежної якості автомобіль, та 3 500 гривень - за його автотехнічне дослідження і складення Висновку, на що дирекція ІП «АІС-Столиця», відповідно до вимог статтей 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», зобов'язана була провести відповідні процедурні заходи і відшкодувати завдані йому матеріальні збитки. Однак, дирекція ІП «АІС-Столиця», в порушення статей 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», знову почала ухилятись від своїх гарантійних зобов'язань. Вказане змусило його ще тричі звертатись до дирекції ІП «АІС-Столиця» з вимогою виконати свій гарантійний обов'язок.

Але дирекція ІП «АІС-Столиця» ігнорувала чинне законодавство, і не тільки не вирішувала справи по суті, а, навпаки спонукає його на те, щоб він за свій рахунок провів автомобілю ще й окрему пожежно-технічну експертизу.

Не змусило виконати свої гарантійні зобов'язання дирекцію ІП «АІС- Столиця» і Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві, до якого він двічі звертався зі скаргами посприяти йому у вирішенні питання по суті.

Врешті-решт, керівництво ІП «АІС- Столиця» в кількості чотирьох осіб, в тому числі, і юрист вказаного підприємства та несанкціонований експерт, 28.10.2011 року спромоглося прибути на автостоянку №33 по вул. Кудряшова, у м. Києві і оглянути автомобіль. Але, в порушення вищевказаного законодавства України, Рекламаційного акта так і не склало, питання про звернення йому грошових коштів за проданий неякісно виготовлений автомобіль та за проведення експертизи його технічного стану після пожежі не вирішило.

В кінцевому рахунку 13 лютого 2012 року він вручив керівництву ІП «АІС- Столиця» п'яту уже посвідчену нотаріусом заяву про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля №007-941 від 10 квітня 2009 року та вимогою повернути йому кошти за проданий неналежної якості автомобіль та відшкодувати йому завдані матеріальні збитки, загальною сумою в 74731,29 гривень.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», «При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем проводяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів». Однак, відповідач в черговий раз ухилився від виконання гарантійних зобов'язань.

Отже, позивач вказує, що вищенаведеними протиправними діями та майже дворічною бездіяльністю щодо вирішення питання по суті, Відповідач, ІП «АІС-Столиця», порушив його права, як споживача, передбачені статтями 4, 5, 6, 7, 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, після неодноразових звернень не провів за свій рахунок експертизи автомобілю, який зазнав істотних ушкоджень після самозагоряння в період гарантійного строку на його експлуатацію, не склав відповідного Рекламаційного акта, не прийняв рішення про негайне повернення йому грошових коштів за проданий неналежної якості автомобіль в сумі 69 850 грн . , не повернув витрати за корзину зчеплення та за вижимний підшипник - 1381, 29 грн ., не повернув витрати за проведення автотехнічної експертизи автомобіля в розмірі 3 500 грн . Тобто, не повернув завданих йому матеріальних збитків загальною сумою в 74 731 грн., 29 коп.

Тривале ухиляння Відповідача від відшкодування матеріальної шкоди змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

На підставі наведеного позивач просив позов задовольнити та визнати дії ІП «АІС-Столиця» незаконними і такими, що порушили його право, як споживача, на одержання від Продавця належної якості товару та на повернення коштів внаслідок продажу неналежної якості автомобіля, передбачене статтями 4, 5, 6, 7, 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 12 травня 1991 року, що завдало йому великих матеріальних збитків; стягнути з ІП «АІС-Столиця» на його користь завдані йому збитки в сумі 69850 гривень за проданий неналежної якості автомобіль, 3500 гривень - за проведення автотехнічної експертизи, 1381,29 гривень - за корзину зчеплення та за вижимний підшипник, всього 74 731,29 гривень; зобов'язати ІП «АІС-Столиця» перерахувати належні йому кошти в сумі 74 731,29 гривень за адресою: м. Київ-35, вул. Урицького, 23, Солом 'янське відділення Ощадбанку №5445/045 р/р НОМЕР_2 МФО 320326, код 02760548, номер особистого рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, та, з урахуванням уточненої позовної заяви (заяви про збільшення позовних вимог) (а.с. 167-179 Том №3) просили задовольнити та визнати дії ІП «АІС-Столиця» незаконними і такими, що порушили право позивача, як споживача, на одержання від Продавця коштів, внаслідок аварії, що сталася на гарантійному автомобілі, передбачене статтями 4, 5, 6, 7, 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 12 травня 1991 року, що завдало позивачу великих матеріальних збитків та неймовірно великої моральної шкоди; стягнути з ІП «АІС-Столиця» на користь позивача завдані йому збитки в сумі 69850 гривень за пошкоджений автомобіль, 3500 гривень - за проведення автотехнічної експертизи, 1 211 гривень - за проведення судової фототехнічної експертизи, 1381,29 гривень - за корзину зчеплення та за вижимний підшипник, 7 760 гривень - за збереження автомобіля на автостоянці та 970 000 гривень - моральної шкоди. Всього 1 053 702, 29 гривень; зобов'язати ІП «АІС-Столиця» перерахувати належні позивачу кошти за адресою: м. Київ-35, вул. Урицького, 23, Солом 'янське відділення Ощадбанку №5445/045 р/р НОМЕР_2 МФО 320326, код 02760548, номер особистого рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1.

Представники відповідача Іноземного підприємства «АІС-Столиця» позов не визнали в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування своїх заперечень пояснили, що підставою звернення позивача ОСОБА_1 з позовом до суду стало нібито порушення ІП « АІС-Столиця» ст.ст. 8, 9, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», положень Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 29.12.2004 р. № 721 (далі - Порядок) та Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і транспортними агрегатами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 р.

Відповідач з такими твердженнями позивача, відносно порушення Продавцем вимог чинного законодавства України не погоджується.

Зазначили, що 25.03.2011 р. позивач звернувся до ІП «АІС-Столиця» із заявою про повернення сплачених грошових коштів в розмірі 69 850,00 грн. за автомобіль Gееіу МК-1.6, кузов НОМЕР_4 д/н НОМЕР_1 (далі - автомобіль, ДТЗ), пошкоджений внаслідок загорання (пожежі) автомобіля, що сталося 16.04.2010 р. При цьому Покупець свої вимоги обґрунтовував Висновком спеціаліста-автотехніка Незалежного експертного бюро «Вега 999» № 46/06 від 19.08.2010 р. (далі - Висновок НЕБ «Вега 999») та Постановою районного суду м. Києва від 17.12.2010 р.

Зауважили, що жоден із зазначених документів не підтверджує належним чином факт наявності в автомобілі недоліків виробничого характеру, які призвели до самозагорання ДТЗ.

По-перше, згідно з Висновком НЕБ «Вега 999» ОСОБА_4, який проводив дослідження автомобіля, не має спеціальної кваліфікації, необхідної для дослідження транспортних засобів, пошкоджених внаслідок пожежі (зокрема, кваліфікації пожежотехніка), та, відповідно, достатніх знань і навичок для визначення причин, умов, процесів, часу виникнення пожежі.

Крім того, у Висновку НЕБ «Вега 999» немає навіть натяку на те, що безпосередньою причиною пожежі є вина Виробника, більш того, питання про безпосередню причину пожежі спеціалістом- автотехніком взагалі не досліджувалося.

По-друге, як вбачається зі змісту постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2010 р, у справі № 4-683/10, матеріали кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, судом не досліджувалися. Суд відмовив у порушенні кримінальної справи лише через відсутність заяви потерпілого та на підставі Висновку спеціаліста ОСОБА_4, який на час проведення дослідження не мав процесуального статусу експерта та не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, зазначені Покупцем у заяві від 25.03.2011 р. документи не є належними доказами того, що загорання автомобіля сталося внаслідок наявності в ДТЗ недоліків виробничого характеру, про що ОСОБА_1 був повідомлений письмово листами від 01.04.2011 р. та 17.06.2011 р., надісланими ІП «АІС-Столиця» на адресу Покупця.

Особливу увагу суду звернули на наявність певних протиріч у поясненнях та документах, наданих Позивачем.

Враховуючи вказані суперечності, недоведеність вини заводу-виробника, а також інші дивні обставини справи (до моменту загорання автомобіль простояв на автостоянці без руху біля 32 годин поспіль) підстав для повернення грошових коштів за автомобіль не було (як і немає їх станом і на сьогодні).

П. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції продавець зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

У зв'язку з тим, що станом на 17.06.2011 р. позивачем копії Висновку пожежно-технічної експертизи, проведеної співробітниками МНС та НДКЦ України, надано не було, ІП «АІС-Столиця» в своєму листі від 17.06.2011 р. на виконання п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 29 Порядку попросило Покупця надати письмову згоду на проведення пожежно-технічної експертизи автомобіля в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

Незважаючи на дії відповідача, спрямовані на урегулювання даної ситуації, в червні 2011 р. Покупцем була подана скарга до Управління захисту прав споживачів у м. Києві.

За скаргою Позивача 15.08.2011 р. Управлінням була проведена позапланова перевірка дотримання ІП «АІС-Столиця» законодавства про захист прав Споживачів, за результатами якої в присутності позивача було складено Акт № 002918. Відповідно до даного Акту порушень вимог законодавства з боку ІП «АІС-Столиця» не виявлено. Заслухавши пояснення відповідача з приводу заявлених ОСОБА_1 вимог, комісія з Управління погодилась з необхідністю проведення експертизи автомобіля, що й було відображено в Акті № 002918 від 15.08.2011 р. ОСОБА_1 з Актом перевірки Управління був ознайомлений, претензій та зауважень не мав, що підтверджується його підписом в Акті.

Таким чином, твердження позивача щодо дворічної бездіяльності та порушення ІП «АІС- Столиця» ст.ст. 8, 9, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 29 Порядку, п.п. 2.5, 2.8 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і транспортними агрегатами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 р. є безпідставними та спростовуються наявними в справі матеріалами.

У своїй черговій заяві, датованій 05.08.2011 р., з вимогою повернути сплачені за автомобіль кошти позивачем було зазначено, що в рамках порушеної за фактом підпалу автомобіля кримінальної справи він звертався до слідчого Солом'янського РУ і за його постановою спеціалісти КНДІСЕ проводили пожежно-технічну експертизу з виїздом на місце події.

З метою розгляду даного звернення ОСОБА_1 по суті відповідач направив до КНДІСЕ заяву (за вих. № 100 від 12.08.2011 р.) з проханням надати копію висновку, складеної за результатами проведеної експертизи, а у випадку її не проведення, виконати комплексне пожежно-технічне та автотехнічне дослідження автомобіля для з'ясування безпосередньої причини загорання.

У відповідь на їх заяву КНДІСЕ повідомило, що експертиза виконувалась у кримінальній справі № 09-18685 за постановою слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 05.11.2010 р. Для одержання копії Висновку КНДІСЕ ІП «АІС-Столиця» запропоновано звернутися до Солом'янського РУ ГУМВС, що і було зроблено відповідачем 01.09.2012 р.

Однак з повним текстом Висновку комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи від 28.02.2011 р. № 10293/10-13/1699/11-13 відповідач ознайомився та пересвідчився в його необґрунтованості тільки 13.02.2012 р.

Отже, відповідачем було вжито всіх необхідних дій для розгляду вимог позивача по суті, а тому твердження позивача про ухилення Продавцем від виконання своїх зобов'язань не відповідають дійсності.

Однією з позовних вимог позивача є стягнення з ІП «АІС-Столиця» 1381,29 грн. за корзину зчеплення та вижимний підшипник, які нібито повинні були замінені відповідачем безоплатно для позивача. На сторінці 19 Сервісної книжки автомобіля позивача передбачено, що на механізм зчеплення, тобто на всі його деталі, включаючи корзину зчеплення та вижимний підшипник, встановлена обмежена гарантія: 6 місяців або 10 000 км. пробігу в залежності від того, що наступить раніше.Автомобіль був придбаний позивачем 10.04.2009 р., отже, на момент виконання ремонту транспортного засобу за наряд-замовленням № J03-006616 від 01.02.2010 р. гарантійний період на вижимний підшипник та корзину зчеплення закінчився, а тому заміна вказаних деталей була здійснена відповідачем за рахунок позивача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1381,29 грн. за корзину та вижимний підшипник є безпідставною.

На підставі наведеного, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши та проаналізувавши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 10 квітня 2009 року між ІП «АІС-Столиця» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки GEELI МК, 1.6 impress, 2008 року випуску, загальною вартістю 69 850 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу № 007-941 від 10 квітня 2009 року та копією накладної № 302 від 10.04.2009 року (а.с. 51-53, 56 Том № 1).

Як стверджує позивач, автомобіль марки GEELI МК, 1.6 impress, 2008 року випуску, було продано відповідачем ІП «АІС-Столиця» неналежної якості з істотними недоліками, які в процесі експлуатації його позивачем протягом гарантійного строку, а саме, 16 квітня 2010 року на охоронюваній автостоянці №33 по вул. Кудряшова, 16 у м. Києві після здійснення поїзди, відстанню у 600 км., призвели до його самозагорання та знищення внаслідок пожежі.

На думку позивача, дана обставина підтверджується Актом про пожежу від 16 квітня 2010 року, складеного комісією у складі ст. інспектора Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві та охоронця автостоянки ОСОБА_5, з якого вбачається, що пожежа виникла 16.04.2010 року, орієнтовно о 23 год. 22 хв. в моторному відсіку, ймовірна причина пожежі - «занесення стороннього джерела запалення» (а.с. 231 Том № 2), даними постанови слідчого СВ Солом'янського РУГУ МВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 про порушення кримінальної справи за фактом умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, яка на даний час скасована, та даними постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України (а.с. 59 Том № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Висновком спеціаліста-автотехніка Незалежного експертного бюро «Вега 999» № 46/06 від 19.08.2010 року, ОСОБА_4, який проводив дослідження автомобіля позивача марки GEELI JL7162, д/н № НОМЕР_1, 2008 року випуску, за його заявою, «исходя из соображений, изложенных в исследовательской части настоящего заключения, специалист считает, что пожар в подкапотном пространстве возник не в результате воздействия внешних факторов, а в результате самовозгорания. Очаг возникновения горения находился в левой передней части моторного отсека» (а.с. 60-62 Том № 1).

Позивач вважає, що факт продажу відповідачем ІП «АІС-Столиця» позивачу ОСОБА_1 товару неналежної якості з істотними недоліками позивач підтверджує також висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертизи № 10293/10-13/1699/11-13 комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи від 28.02.2011 року, проведеної досудовим слідством в процесі розслідування кримінальної справи № 09-18685, згідно якого:

1. Осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) на автомобілі «Джелі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився в лівої частини моторного відсіку в просторі, де за конструкцією автомобіля розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр.

2. Причиною пожежі на даному автомобілі стало виникнення аварійного електричного процесу в місці з'єднання плюсових акумуляторних проводів до акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і зайнялася ізоляція проводів.

Який саме аварійний процес призвів до утворення джерела запалення електричної природи (коротке замикання чи великий перехідний опір) в даній пожежі встановити не представилось за можливим, оскільки на момент огляду автомобіля були відсутні деякі елементи з плюсових акумуляторних проводів, зокрема їх наконечник, з допомогою якого вони приєднувалися до акумуляторної батареї (а.с. 66-71 Том № 1).

Після одержання висновків зазначених експертиз позивач звертався до дирекції ІП «АІС-Столиця» з вимогою вирішити питання про повернення йому сплаченої грошової суми за проданий неналежної якості автомобіль чи його заміну, що підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах справи (а.с. 72-75 Том № 1).

Як вбачається з копії листів Іноземного підприємства «АІС-Столиця», які містяться в матеріалах справи (а.с. 76, 77-78, 79, 80-81 Том № 1) відповідачем відмовлено позивачу у відшкодуванні шкоди з тих підстав, що виробничі недоліки автомобіля, які були наявними на момент продажу його продажу та які спричинили самозагорання, повинні бути встановлені шляхом експертного дослідження, а представлені позивачем висновки експертизи не доводять факт порушень безпосередньо з боку виробника чи продавця та не виключено факт завдання шкоди внаслідок порушення самим споживачем правил експлуатації, сервісного обслуговування та зберігання автомобіля. Крім того було повідомлено, що ІП «АІС-Столиця» вжито всіх заходів, передбачених чинним законодавством України для своєчасного та об'єктивного розгляду претензії позивача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити в тому числі дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт.

Закон України «Про захист прав споживачів» розмежовує такі поняття як «недолік» та «істотний недолік» і в залежності від цього наділяє споживача і продавця відповідними правами та обов'язками.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) товару. Вимоги споживача пред'являється на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 Закону України «про захист прав споживачів» шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем, при цьому на такого споживача покладається обов'язок довести: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою та дефектом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення закону, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між виниклою пожежею в його автомобілі та діями відповідача щодо продажу неналежної якості автомобіля марки GEELI МК, 1.6 impress, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Висновок спеціаліста-автотехніка Незалежного експертного бюро «Вега 999» № 46/06 від 19.08.2010 року, виконаний спеціалістом-автотехніком ОСОБА_4 та висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертизи № 10293/10-13/1699/11-13 комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи у кримінальній справі № 09-18685 від 28.02.2011 року, носять ймовірнісний, а не стверджуючий характер, тому не можуть бути належними та переконливими доказами по данному предмету спору. Крім того, у зазначених висновках немає навіть натяку про те, що безпосередньою причиною пожежі є вина Виробника, більш того, питання про безпосередню причину пожежі спеціалістом-автотехніком та експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз взагалі не досліджувалося.

Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року за клопотанням представника відповідача ІП «АІС-Столиця» була призначена комплексна судова пожежно-технічна, автотехнічна та трасологічна експертиза автомобіля GEELI МК, 1.6 impress, 2008 року виготовлення, кузов НОМЕР_5, днз НОМЕР_1 (а.с. 138-139 Том № 2).

Суд бере до уваги висновок експертів за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної, електротехнічної та автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.04.2013 року № 8636/8637/13-37/8638/13-52, згідно якого

1. Несправностей технічного характеру, які б могли спричинити пожежу чи бути її причиною, у тому числі і у електрообладнанні в ході проведення досліджень не виявлено. Також не виявлено ознак неналежної експлуатації автомобіля власником чи дефектів виробничого походження (Судовий експерт: ОСОБА_7).

2. Причина пожежі встановлена у рахуванням місцезнаходження осередку пожежі в автомобілі «Джилі» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився у лівій частині моторного відсіку, у просторі, де за конструкцією автомобіля розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр, на поверхні ізоляції одного з силових (плюсових) проводів.

Причиною пожежі на даному автомобілі стало утворення аварійного електричного процесу, виниклого внаслідок протікання електричного струму у колі одного з силових проводів, з утворенням великого перехідного опору, у місці з'єднання плюсових акумуляторних проводів за допомогою клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і відбулось самозаймання ізоляції одного з цих проводів (Судові експерти: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10).

3. Наявних ознак чи слідів механічного впливу на електрообладнання транспортного засобу до моменту виникнення пожежі не виявлено.

4. За результатами проведених досліджень встановлено, що після пожежі на досліджуваному автомобілі проводився демонтаж пошкодженої пожежею акумуляторної батареї та є незначні переміщення електричних дротів (Судові експерти: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7) (а.с. 64-72 Том № 3).

В судовому засіданні були допитані експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які повністю підтримали висновок експертів за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної, електротехнічної та автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8636/8637/13-37/8638/13-52, складений 17.04.2013 року.

Допитаний в судовому засіданні експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 висловив окрему думку та вказав на те, що підсумовуючи проведене дослідження можна говорити, що несправностей технічного характеру, які б могли спричинити пожежу чи бути її причиною в ході дослідження виявлено не було. Також не було виявлено ознак неналежної експлуатації автомобіля власником та дефектів виробничого походження. Наявних ознак чи слідів механічного впливу на електрообладнання транспортного засобу до моменту виникнення пожежі не виявлено, що підтверджується і тою обставиною, що у продовж експлуатації автомобіля після ремонту зчеплення, неполадки у роботі його електрообладнання не проявились.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних і в межах заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з обставин, на які посилається позивач та його представник як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не надано достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, натомість його доводи спростовуються матеріалами справи.

Згідно Порядку гарантійного ремонту ( обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, істотний недолік - це недолік, що роблять автомобіль суттєво іншим, ніж передбачено договором, чи їх усунення потребує понад 14 днів, або взагалі неможливе, а у відповідності до приписів пунктів 1, 29, 30 зазначеного Порядку позивач має право на заміну дорожнього транспортного засобу, лише тоді, коли заявлений недолік буде визнано істотним.

Позивачем у відповідності вимог статті 60 ЦПК України будь-яких доказів, якими б підтверджувались, що автомобіль ним був придбаний у відповідача з істотним недоліком, який виник з вини виробника ( продавця, виконавця) суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, у суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством здійснюється судом. При задоволенні вимог позивача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної немайнової шкоди.

Між тим, обговорюючи законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку він оцінює в 970 000 грн., суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не надано достатніх доказів на підтвердження даних вимог, а тому суд вважає такими, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття шкоди як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект .

Відповідно до ст. 711 ЦК шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п. 5 ч. 1 ст. 4 та ст. 16 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якої шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК.

Частина 1 статті 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні вимог споживачів про відшкодування моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Цією постановою передбачено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму № 5 від 25 травня 2001 р., № 1 від 27 лютого 2009 р.) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зобов'язує суди з'ясовувати при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Між тим, будь-яких доказів на підтвердження заподіяння позивачу з боку відповідачів моральної шкоди та доказів на підтвердження розрахунку суми, яку позивач просить стягнути з боку відповідачів на відшкодування моральної шкоди, суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та її розмір.

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин, аналізу наданих суду позивачем доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не доведені, а тому також не підлягають задоволенню.

Тому, враховуючи наведене, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, із з'ясованих судом обставин та досліджених доказів по справі приходить до висновку, що відсутні складові відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і заподіяння такої шкоди діями відповідача не є доведеним з боку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 8, 15, 16, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п. 2, п. 15 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму № 5 від 25 травня 2001 р., № 1 від 27 лютого 2009 р.), Порядком гарантійного ремонту ( обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, статтями 23, 711, 1166, 1167 ЦК України, та на підставі статей 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «АІС - Столиця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) на користь Іноземного підприємства «АІС - Столиця» (юридична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 34486224) 18 572 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 40 копійок витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: