Постанова

від 03.06.2013 по справі 808/3854/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року ( 12 год. 14 хв.)Справа № 808/3854/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Кретові К.С.

за участю:

представника позивача - Кабанова А.А.,

представника відповідача - Гончаренка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозахист»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2013 №0000032214,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозахист» ( далі ТОВ «Енергозахист», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, відповідач) в якій простить:

визнати дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в частині виявлення порушень: ст.1, п. 2 ст.3, п.1 ст.9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704; п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.1, п.п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-ІV; Наказу ДПА України від 10.01.2011 р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» в діях ТОВ «Енергозахист» та заниження податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі ПДВ 16 375,00 грн. - неправомірними.

скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.03.2013 р. № 0000032214 видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районні м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що товари та послуги від ПП «Сітал» фактично не поставлені, тому сума ПДВ не повинна бути віднесена до складу податкового кредитувідповідного податкового періоду. Отже, якщо товари фактично не поставлені то вони ні, як не можуть бути використані у господарських операціях.

Отже, підприємством ТОВ «Енергозахист» отримано податкові накладні від ПП «Сітал» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, на порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704; п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 201.10 ст. 201 , п.п. 198.1, п.п. 198.3,п 198.4 п. 198.6 ст 198, ПКУ від 02.12.10 №2755-ІV; Наказу ДПА України від 10.01.2011р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення ТОВ «Енергозахист» завищено суму податкового кредиту на 16 375 грн. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

На підставі наказу №178 від 14.02.2013 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя була проведена перевірка ТОВ «Енергозахист» за період з 15.02.2013 по 21.02.2013. Наказом №206 від 22.02.2013 перевірку було продовжено з 22 лютого на 2 робочих дні.

З 15.02.2013 по 22.02.2013 проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енергозахист» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ПП «Сітал» за період березень 2012. За результатам проведеної перевірки було винесено акт від 04.03.2013 №27/22-14/37056635 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергозахист» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ПП «Сітал» за період березень 2012.

На підставі перевірки було складено акт від 04.03.2013 № 27/22-14/37056635. Зазначений акт позивач отримав 12.03.2013.

ТОВ «Енергозахист» 15.03.2013 на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Запоріжжя були направленні письмові заперечення.

28 березня 2013 р. ТОВ «Енергозахист» отримало відповідь на заперечення на Акт перевірки від Державною податковою інспекцією у Шевченківському районні м. Запоріжжя.

05.04.2013 на адресу ТОВ «Енергозахист» надійшло податкове повідомлення - рішення від 26.03.2013 № 0000032214.

Позивач вважає, що помилкові висновки в Акті призвели до прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення, яке не відповідає нормам чинного законодавства, а тому є противоправним та підлягає скасуванню. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Щодо першої позовної вимоги позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно п.20.1.4, п.20.1.8, п.20.1.27,п.20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.4 ст.86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правом податкової інспекції є право проведення перевірки, а закріплення документальне результатів проведеної перевірки це є обов'язок посадових осіб податкового органу, акт перевірки та відображення в ньому будь-яких даних стосовно проведеної перевірки сам по собі не впливає на права та обов'язки платника податків, відтак, відображення в ньому думки перевіряючого та виклад обставин перевірки не порушує охоронюваних законом прав платника податків, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

За період з 01.03.2012 по 31.03.2012 ТОВ «Енергозахист» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 54 640 грн.

Перевірка показників проводилась по взаємовідносинам підприємства ТОВ «Енергозахист» з ПП «Сітал» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 встановлено його завищення у розмірі 16 375 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 встановлено:

перевіркою відображеного у рядку Податкових декларацій з податку на додану вартість 10.1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показника за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 у загальній сумі 54 640 грн. встановлено, що ТОВ «Енергозахист» здійснювало операції з придбання матеріалів та послуг;

Проведеною перевіркою відображеного у рядку 10.1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показника за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 в сумі 54 640 грн. на підставі наданих до перевірки ТОВ «Енергозахист» документів по контрагентам з ПП «Сітал», а саме податкових та видаткових накладних, що відображають взаємовідносини з ТОВ «Енергозахист», та аналізу «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено завищення відображеного показника в р.10.1 Декларації всього на суму 16 375 грн.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує тим, що ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС було надано акт про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Сітал», щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.05.2012 №2012/22-9/21695093 від 21.06.2012, згідно якого: станом на 21.06.2012 стан платника згідно бази даних АІСОР «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, наявність основних виробничих фондів: ПП «Сітал» не звітує про наявність основних фондів, чисельність працюючих 1 особа.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «Сітал» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У зв 'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Сітал» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПП «Сітал», фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Сітал» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Також відповідач в своїх запереченнях зазначив, що відповідно до почеркознавчої експертизи підписи від імені гр. ОСОБА_3 в наступних документах:в довіреності від 12 грудня 2011 р.;в рішенні власника №44/11 «ПП Сітал» від 09 грудня 2011 р.;в реєстраційній картці Форма №3 «ПП «Сітач». від 12.12.2011 р.,виконані 1-ю особою, підписи від імені гр. ОСОБА_3 в наступних документах: в картці реєстрації електронної заяви на посшений сертифікат підписувана ЕПЦ; в заяві на видачу довідки 4-ОПП, виконані 2-ю особою, а підпис від імені гр. ОСОБА_3 в статуті ПП «Сітал» (новаредакція) від 09.12.2011 р., виконаний 3-ю особою.»

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Енергозахист» та ПП «Сітал» був укладений договір від 01.03.2012 р. №15 щодо поставки «Листа х/к 08 КП». Відповідно до п. 3 даного договору були обговорені умови оплати товару після його поставки через 60 діб.

Під час укладення даної угоди ПП «СІТАЛ» надало позивачу копії своїх документів: копію виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість; копію довідки про взяття на облік платника податку.

Як зазначено в матеріалах справи, на підставі умов Договору були зроблені замовлення на поставку «Листа х/к 08 КП».

Комірник ОСОБА_4 прийняла металевий лист на склад та приход металу занесено до Картки складського обліку матеріалу, про це свідчить надані нею пояснення та копії Карток складського обліку матеріалу. Після облікування даного матеріалу він був виданий в пресувальний цех для обробки та виготовлення запчастин (стакан великий, стакан малий, кришка 100 А, 250 А, 400 А, 630 А, панелі рубильників РПБ, контакти ) для запобіжників. Даний метал був повністю використаний, про що свідчать пояснення бригадира штамповочної дільниці громадянина ОСОБА_5

Про надходження металу на склад, отримання видаткових накладних: № С- 00000157 від 05.03.2012 р., С-00000158 від 15.03.2012 р., С-00000159 гід 20.03.2012 р. та податкових накладних: № 42 від 05.03.2012 р., № 150 від 15.03.2012 р., № 203 від 20.03.2012 р. бухгалтер - матеріаліст Судома К.І. занесла до бухгалтерської програми дані про рух металу. Ці дані відображенні в Картках рахунку: 631 (Контрагенти) за 05.03.2012 р., 15.03.2012 р., 20.03.2012 р. та Картках рахунку: 201 (Зберігання : склад готової продукції) за 05.03.2012 р., 15.03.2012 р., 20.03.2012 р. Порядок проведення металу по бухгалтерському обліку відображено в поясненні наданому Судомою К.І.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Всі ці вимоги враховані в податкових накладних № 42 від 05.03.2012 р., № 150 від 15.03.2012 р., № 203 від 20.03.2012 р. наданих ПП «Сітал» до ТОВ «Енергозахист».

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пп. 14.1.181 п.14. 1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача, що оскільки є висновок спеціаліста про те, що засновницкі документи підписані різними особами, то діяльність ПП «Сітал» є фіктивною, без посилань на будь-які належні та допустимі докази, к то рішення суду про фіктивність діяльності юридичної особи.

Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України, договором поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товару будь-яким видом транспорту або його самовивіз покупцем.

Якщо договором поставки покладено обов'язок доставки товару покупцеві на постачальника, то вартість такої доставки враховується у вартості товару. Якщо ж такі витрати повинен нести покупець, але з якихось причин перевезення забезпечує постачальник, транспортні витрати в накладній постачальника зазначаються окремим рядком або оформляються актом виконаних робіт (наданих послуг). Обидва документи в цій ситуації мають однакову юридичну силу. При цьому додаткові документи на надання транспортних послуг не потрібні.

Таким чином, для віднесення вартості таких послуг до складу податкових витрат підприємству доцільно повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів. Акт виконаних робіт є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг).

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ визначено, що собівартість наданих послуг враховується при обчисленні об'єкта оподаткування у складі витрат операційної діяльності. Згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, що формують собівартість наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від наданих послуг (п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПКУ).

Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первину транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

Враховуючі зазначене, в разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно - транспортної накладної, при обчислені об'єкта оподаткування платник податку не має підстав врахувати такі витрати у складі витрат операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ).

Товарно-транспортні накладні від перевізника не вимагались. Витрати за перевезення та збільшення собівартості виготовленої продукції з даного металевого листа, у витрати операційної діяльності не включались.

При перевірці Державною податковою інспекцією у Шевченківському районні м. Запоріжжя бухгалтерського обліку ТОВ «Енергозахист», зменшення податку на прибуток, за рахунок доставки даного товару не виявлено.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим цій частині позовні вимоги є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частко.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032214 від 26.03.2013, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозахист» (код ЄДРПОУ 37056635) судовий збір в розмірі 204 (двісті чотири) грн.. 69 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко