Постанова

від 07.06.2013 по справі 913/362/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.06.2013 р. справа №913/362/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 11.12.2012р. від відповідача: від третьої особи: Волчанська І.В. - довіреність №13-11-10776 від 30.07.2012р. не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. (повний текст підписано 22.04.2013р.) у справі№913/362/13-г (суддя Секірський А.В.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО", м. Луганськ про стягнення 289 800,00грн. та зобов'язання повернути майно у належному стані В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. у справі №913/362/13-г позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО", м. Луганськ про стягнення суми неустойки в розмірі 289 800,00грн. за неповернення позивачу згідно договору суборенди орендованого приміщення та зобов'язання повернути позивачу у належному стані суборендоване майно - задоволені в повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до уваги фактичного закінчення строку дії договору суборенди 31.12.2011р. та звільнення відповідачем суборендованого приміщення після вказаної дати.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Третя особа наданим їй правом не скористалась, у судове засідання не з'явилась, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Луганськ звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ про стягнення неустойки в розмірі 289 800,00грн. за неповернення позивачу згідно договору суборенди орендованого приміщення та зобов'язання повернути позивачу у належному стані суборендоване майно.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ обґрунтовані тим, що договірні відносини між сторонами припинені з 30.03.2012р. у зв'язку із закінченням строку дії договору суборенди б/н від 20.01.2009р. та неповерненням майна, що відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. У зв'язку з тим, що майно за договором суборенди знаходиться у незадовільному стані та не повернено відповідачем, позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути у належному стані суборендоване майно.

Ухвалою суду від 02.04.2013р. на підставі ст.27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛСО", м. Луганськ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на фактичне припинення дії договору суборенди та не повернення спірного майна відповідачем у стані, в якому воно передавалось в оренду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 02.01.2009р. між ТОВ "ЛСО" та ФОП ОСОБА_6 (позивач у справі) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №12/9, згідно якого ФОП ОСОБА_6 орендувала у ТОВ "ЛСО" нежитлове приміщення площею 322,69 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.7.1 договору оренди строк оренди встановлений з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31.12.2010р.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2010р. до договору №12/9 сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2012р.

В свою чергу, 20.01.2009р. між позивачем та відповідачем за згодою власника, ТОВ "ЛСО", був укладений договір суборенди б/н, загальною площею 322,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір).

30.04.2009р. між ТОВ "ЛСО" та ФОП ОСОБА_6 було підписано акт прийому-передачі приміщень за договором оренди №12/9 від 02.01.2009р. та передано в натурі нежитлове приміщення загальною площею 322,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За твердженням позивач, в той же день вищевказані приміщення були передані відповідачу за актом прийому-передачі від 30.04.2009р.

Згідно із п.11.1 договору суборенди, цей договір набуває чинності з 01.02.2009р. При цьому, пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що строк суборенди становить 2 роки 11 місяців з дня передачі суборендованого майна суборендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна у суборенду.

Твердження відповідача про закінчення строку дії договору суборенди 31.12.2011р., у зв`язку з тим, що акт прийому-передачі спірного суборендованого майна фактично підписаний сторонами 01.02.2009р., колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, суборендоване майно було передано відповідачу за актом-приймання передачі, дата якого за даними позивача є 30.04.2009р., а за даними відповідача 01.02.2009р. З'ясовуючи вказані розбіжності в даті отримання спірного орендованого майна на виконання умов договору суборенди від 20.01.2009р. апеляційний суд виходить з наступного.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. по справі №17/5014/1777/2012 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Луганськ до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО", м. Луганськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72 450,00грн. задоволені в повному обсязі. Вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013р.

Вказаними судовими актами встановлені наступні фактичні обставини справи:

15.04.2008р. між ТОВ "ЛСО" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 був укладений договір б/н оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком до 31.12.2010 року. Факт передачі вказаного об'єкту в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 15.04.2008р.

В свою чергу, між ФОП ОСОБА_7 та ВАТ "КБ "Надра" 17.04.2008р. було укладено договір суборенди вищевказаного приміщення.

Додатковою угодою від 02.01.2009р. ТОВ „ЛСО" та ФОП ОСОБА_7 розірвали договір оренди.

30.04.2009р. відповідач повернув ФОП ОСОБА_7 за актом приймання-передачі орендоване приміщення та тією ж датою це приміщення було повернуто орендодавцеві, тобто ТОВ "ЛСО".

До матеріалів справи позивачем надано акт приймання-передачі до договору суборенди, в якому надрукована дата 01.02.2009р., яка виправлена кульковою ручкою на 30.04.2009р.

Водночас, з аналізу всіх орендних правовідносин, що склались між ТОВ "ЛСО", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 та ВАТ КБ „Надра" вбачається, що орендоване приміщення не могло бути передане позивачем відповідачу 01.02.2009р. з огляду на наступне:

За договором суборенди між ФОП ОСОБА_7 та відповідачем орендоване приміщення ФОП ОСОБА_7 було повернуто 30.04.2009р., про що свідчить акт приймання-передачі від 30.04.2009р., підписаний з боку обох сторін їх уповноваженими особами. Зокрема, з боку відповідача акт підписано ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від 18.03.2009р. за реєстровим номером 2388.

Спірне приміщення було повернуто ФОП ОСОБА_7 власнику, ТОВ "ЛСО", також 30.04.2009р. згідно акту приймання-передачі від 30.04.2009р.

Таким чином, оскільки орендоване майно було самим відповідачем повернуто ФОП ОСОБА_7 тільки 30.04.2009р., ФОП ОСОБА_7 повернула майно власнику також 30.04.2009р., та власник - ТОВ „ЛСО" надав вказане майно позивачу в оренду 30.04.2009р., тому отримати це приміщення в оренду від позивача 01.02.2009р. відповідач не мав можливості.

Суд першої інстанції, оцінивши фактичні обставини справи, правомірно прийняв в якості доказу акт приймання-передачі майна від позивача відповідачеві від 30.04.2009р. та враховуючи, що строк договору суборенди від 20.01.2009р. становить 2 роки 11 місяців з дня передачі суборендованого майна, яким є дата підписання акту приймання-передачі в суборенду, дійшов правомірного висновку про припинення дії цього договору 30.03.2012р.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно зі ст.ст.4-5, 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписом ч.2, ч.5 ст.35 ГПК України факти,встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

За таких обставин, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факти, встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. по справі №17/5014/1777/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013р., є преюдиціальними для даної справи та не можуть бути спростовані за умови чинності зазначеного рішення, яким визнано, що договір суборенди від 20.01.2009р. закінчив свою дію 30.03.2012р., оскільки ці позовні вимоги мають похідний характер від вищезазначених задоволених позовних вимог у вказаній справі. Відповідні доводи відповідача судом до уваги не приймаються з вищевикладених обставин.

Відповідно до п.п.4.2, 4.3 договору суборенди, орендна плата на місяць складає 24 150,00грн. без ПДВ та вноситься щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем.

Пунктом 5.4 договору суборенди встановлено, що у випадку закінчення строку дії цього договору або дострокового його припинення (з урахуванням п.8.2 цього договору), суборендар (відповідач) не пізніше 30 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі, повинен звільнити приміщення (суборендоване майно).

У зв'язку з тим, що майно повернуто не було, акт прийому-передачі (повернення) сторонами не підписаний, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 289 800,00грн. на підставі ст.785 Цивільного кодексу України за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р., що підтверджується відповідним розрахунком, доданим до матеріалів справи. Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути у належному стані суборендоване ним майно.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору.

Договір суборенди б/н від 20.01.2009р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.

Згідно із ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З огляду на ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайно" застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

За твердженням позивача, відповідач до теперішнього часу не повернув орендоване майно у належному стані, а відтак ФОП ОСОБА_6 має право нарахувати неустойку за прострочення повернення майна.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення неустойки позивач посилався на ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.4 договору суборенди передбачена передача майна за актом приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками.

Як зазначає позивач та встановлено судом, договір суборенди б/н від 20.01.2009р. є припиненим з 30.03.2012р., тобто враховуючи невиконання відповідачем положень ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України щодо негайного повернення орендованого майна у належному стані, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі, що визначений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

За розрахунками позивача, період за яким останнім здійснено нарахування неустойки визначений з 05.04.2012р. по 05.10.2012р. (за шість місяців) та складає суму неустойки в розмірі 289 800,00грн. Вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, перевіривши вищезазначений розрахунок, з огляду на неповернення відповідачем орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р. в сумі 289 800,00грн.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути у належному стані суборендоване ним майно, колегія суддів зазначає наступне:

Як зазначено вище, договір суборенди б/н від 20.01.2009р. є припиненим з 30.03.2012р., а відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписи ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України визначають, що повернення наймачем предмету договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно із п.6.10 договору суборенди, у випадку закінчення строку дії цього договору або дострокового його припинення (з урахуванням п. 8.2 цього договору) суборендар повинен зробити поточний ремонт та передати приміщення орендарю (позивач) у стані не гіршому, ніж на початку суборенди.

Тобто, суборендар має обов'язок не лише повернути приміщення, а повернути його у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу та за наявності певного обладнання.

Із матеріалів справи вбачається, що листами від 24.11.2011р. №45/14-5502, від 24.11.2011р. №45/14-5503, від 22.12.2011р. №45/14-6015, від 22.12.2011р. №45/14-6016 відповідач просив позивача та третю особу підписати акт прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення та додатковий договір №1.

Проте, вказані листи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі листи направлялись відповідачем під час дії договору суборенди, а отже підстав для повернення орендованого майна відповідач не мав. Доказів звернення до суду із вимогами про дострокове розірвання спірного договору суборенди відповідачем не представлено, а твердження останнього про припинення дії договору 31.12.2011р. спростовані вищевикладеними висновками суду. При цьому, після припинення дії договору суборенди відповідач не звертався до позивача та третьої особи із пропозицією підписати акт прийому-передачі (повернення) орендованого нежитлового приміщення. Доказів зворотнього сторонами не представлено, судом не встановлено.

Таким чином, листи відповідача від 24.11.2011р. №45/14-5502, від 24.11.2011р. №45/14-5503, від 22.12.2011р. №45/14-6015, від 22.12.2011р. №45/14-6016 правомірно залишені позивачем та третьою особою без відповіді та задоволення. Крім того, за твердженням останніх завдяки діям та бездіяльності відповідача стан орендованого приміщення погіршився, приміщення знаходиться в аварійному стані, про що 12.04.2012р. між третьою особою, позивачем та відповідачем було складено та підписано акт огляду нежилого приміщення, яке знаходиться в суборенді, відповідно до договору б/н від 20.01.2009р. За результатами огляду було встановлено, що приміщення знаходиться у незадовільному стані. Стан суборендованого майна суттєво погіршився та не відповідає стану на момент передачі майна за актом приймання передачі від 30.04.2009р. Зокрема, вказаним актом було встановлено наступне:

- протягом строку суборенди фасад будівлі не ремонтувався, штукатурка має тріщини; петлі вхідної бокової двері зламані;

- в результаті перепланування приміщення суборендарем відсутня дверь із приміщення зали на ліс нічну клітину;

- система автономного опалення розморожена, газові котли розморожені та розібрані; радіатори демонтовані; регістри із труб розморожені;

- на стелі мається рідина, яка призвела до потреби у здійсненні ремонтних робіт всієї стелі першого поверху;

- в результаті відсутності опалення будівлі протягом останніх двох років стіни покриті пліснявою, штукатурка частково відсутня;

- протипожежна автоматика (стельова) демонтована, сигналізація охорони приміщення демонтована, проводка та датчики видалені;

- механізм підйому/спуску захисних ролетів на вікнах зламані, ручкм демонтовані;

- на відкосах віконних пройомів відслоїлась штукатурка та пофарбовані слої;

- світильники першого поверху в кількості 5шт. потрійних, 3шт. подвійних, 2шт. одинарних маються в наявності, один одинарний світильник відсутній;

- світильники другого поверху в кількості 1 шт. потрійних, 16 шт. подвійних, 4 шт. одинарних маються в наявності, один потрійний та три подвійних світильника відсутні;

- суборендарем здійснено перепланування другого поверху будівлі, ремонтні роботи не виконані в повному обсязі;

- в результаті перепланування демонтовані поли з ковроліну; рініше виконані (до передачі приміщення в суборенду) ремонтні роботи в результаті перепланування прийшли в непотрібність та необхідне проведення ремонтних робіт заново;

- проводи міських телефонів, інтернету, кабельного телебачення демонтовані;

- інженерні мережі будівлі: електропостачання - відсутнє, водопостачання - відсутнє, система автономного опалення приведена в непотрібність, пролив каналізації із-за відсутності води не проводився.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо відповідності приміщення стану в якому воно було передано останньому, з урахуванням акту приймання-передачі приміщень від 30.04.2009р., оскільки дійсно, відповідно до п.3.1 договору суборенди в акті приймання-передачі зазначається опис суборендованого майна, технічний стан (коефіцієнт зносу), недоліки суборендованого майна та інше.

Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі приміщень від 30.04.2009р. до договору суборенди було зафіксовано поверховий огляд приміщень, а саме:

- стіни тріщин та пошкоджень не мають, оштукатурені та окрашені;

- стеля тріщин та пошкоджень не має, гіпсокартонова;

- підлога тріщин та пошкоджень не має, обкладено керамічною плиткою на першому поверсі;

- вікна пошкоджень не мають, глухі, металопластикові, ___ на першому поверсі, ___ на другому поверсі;

- двері вхідні - металопластикові - 2 шт;

- двері внутрішні - ____ шт.;

- санвузол оснащено умивальником та унітазом;

- опалення автономне, в орендованому приміщенні розташовано 2 котла: Кінгфішер СФ-100 та Прима-С, які знаходяться у робочому стані;

- світильники на 1-му поверсі 5 потрійних, 3 двійних та 3 одинарних; на 2-му поверсі 19 двійних, 2 потрійних та 4 одинарних;

- на першому поверсі - встановлені перегородки із гіпсокартону, на другому - встановлені перегородки із гіпсокартону, перенесений двірний отвір.

Як зазначалось вище, пунктом 6.10 договору суборенди передбачено, що у випадку закінчення строку дії цього договору або дострокового його припинення (з урахуванням п.8.2 цього договору) суборендар повинен зробити поточний ремонт та передати приміщення орендарю (позивачу) у стані не гіршому, ніж на початку суборенди .

Згідно із п.1 ст.779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Відповідно до приписів ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, відповідно до умов договору та приписів законодавства відповідач зобов'язаний передати позивачу приміщення у стані, зазначеному у акті приймання-передачі приміщень від 30.04.2009р.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що згідно акту огляду нежилого приміщення від 12.04.2012р. сторони визнали та підтвердили наявність зауважень до технічного стану спірного приміщення, в результаті чого приміщенню завдана шкода.

У судовому засіданні 04.06.2013р. представник відповідача підтвердив, що на теперішній час спірне приміщення не відповідає стану, в якому воно передавалось відповідачу в суборенду за актом приймання-передачі від 30.04.2009р.

Також, враховуючи, що акт огляду від 12.04.2012р. підписаний відповідачем із запереченнями, викладеними у додатку №1 до акту, колегія суддів вважає, що таким чином суборендарем підтверджені зауваження до технічного стану приміщення, зокрема здійснене ним перепланування приміщення.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень сторін також вбачається, що листом №6/11-1-2584 від 13.06.2008р. відповідач звертався до власника приміщення - ТОВ «ЛСО» з проханням дати дозвіл на перепланування приміщень першого та другого поверхів, а також створення окремого входу приміщення за свій рахунок. При цьому, відповідно до вищевказаного листа відповідач зобов`язався по закінченню строку суборенди привести приміщення до його первинного стану або узаконити за свій рахунок здійснені перепланування.

Згідно листа від 07.07.2008р. ТОВ «ЛСО» дало дозвіл на перепланування приміщення, за умови, що відповідач по закінченню строку суборенди приведе приміщення до належного стану та здійснить повний ремонт приміщення за свій рахунок.

Пунктом 6.3 договору суборенди передбачено, що суборендар має право за письмовою згодою власника проводити поліпшення суборендованого майна.

Відповідно до п.6.4 договору суборенди, у випадках закінчення строку дії або дострокового припинення цього договору, зроблені суборендарем за згодою власника поліпшення суборендованого майна демонтуються суборендарем, а у випадку їх невід`ємності та неможливості демонтування, або якщо це призведе до погіршення конструкції, орендар не зобов`язаний відшкодовувати понесені суборендарем витрати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено здійснене відповідачем перепланування спірного приміщення, що останнім не заперечено. При цьому, доказів демонтування результатів такого перепланування згідно із п.6.4 договору суборенди, відповідачем не надано, зворотнього судом не встановлено.

З наведених підстав, судова колегія приходить до висновку, що стан приміщення загальною площею 322,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає стану, в якому воно було одержано відповідачем 30.04.2009р. з урахуванням нормального зносу.

Майно, яке є предметом договору суборенди, як на дату звернення позивача до суду, так і протягом всього розгляду справи, відповідачем не повернуто у належному стані, про що свідчить відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що спірне приміщення не відповідає стану, в якому воно було одержано відповідачем 30.04.2009р. з урахуванням нормального зносу та за наявності обладнання і майна, зазначеного в цьому акті. Виходячи з чого, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути у належному стані суборендоване ним майно є обґрунтованою доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. у справі №913/362/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. у справі №913/362/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 04.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 07.06.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 7 прим.

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

1 - третій особі;

1 - до справи;

1 - гос. суду Луганської області;

1 - ДАГС.