Постанова

від 28.05.2013 по справі 2а-5961/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року Справа № 2а-5961/12/1470

м. Миколаїв

14:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 до відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка», с. Новоюр'ївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55600 про:накладення арешту на кошти на рахунках відповідача, Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - МДПІ або позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунках Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка» (надалі - Товариство або відповідач).

В обґрунтування позову МДПІ вказала на факт відмови відповідача від проведення документальної перевірки.

Товариство позовні вимоги не визнало, посилаючись на недоведеність факту відмови та на незаконність наказу про проведення перевірки.

В зв'язку з порушенням Миколаївським окружним адміністративним судом справи № 2а-5828/12/1470 за позовом Товариства про визнання протиправним і скасування наказу МДПІ про проведення перевірки, ухвалою від 12.12.2012 (ар. с. 29-30) суд, на підставі пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-5828/12/1470.

Ухвалою від 22.02.2013 Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 про зупинення провадження у справі скасував, направивши справу для продовження розгляду (ар. с. 46).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

30.10.2012 МДПІ видала наказ № 635 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (надалі - наказ, ар. с. 9). Як вказано у наказі, « 07.09.2012 року отримано службову записку № 236/8 15-012 про встановлені порушення податкового законодавства, можливі втрати бюджету та необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 03763879). На підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України … а також з метою здійснення контролю щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наказую направити … на проведення … перевірки … з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.».

01.11.2012 посадові особи МДПІ, які зазначені в наказі, склали Акт відмови від допуску до перевірки (ар. с. 13-14) і Акт про відмову від підпису акта про відмову від перевірки (ар. с. 12).

В Акті відмови від допуску до перевірки посадові особи позивача зазначили зокрема те, що головний бухгалтер Товариства Щербатих Л.В. відмовилася від отримання документів (наказу і направлень на перевірку) і не допустила державних податкових ревізорів-інспекторів до перевірки, посилаючись при цьому на перебування керівника Товариства у відпустці і відсутністю повноважень на підписання документів.

При прийнятті рішення суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Як вказано у підпункті 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування арешту є наявність законних підстав для проведення перевірки.

Обставини, наявність яких надає органу державної податкової служби право на здійснення позапланової виїзної перевірки, перелічені у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, при цьому, відповідно до підпункту 78.1.1 (а саме ця норма зазначена в наказі), перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази існування в момент видання наказу обставин, що передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Текст наказу не містить інформації про зміст службової записки. Стосовно її статусу, суд зауважує, що, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Способами здійснення податкового контролю, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, є:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сфері правовідносин.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України і Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 № 984, носієм доказової формації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є акт.

Враховуючи це, суд вважає незаконним використання позивачем зазначеної в преамбулі наказу службової записки в якості джерела податкової інформації про встановлені порушення Товариством податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що МДПІ не довела наявність законних підстав для проведення перевірки Товариства.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, встановлених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта) перевірки, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки.

Відповідно до наказу від 17.10.2012 № 12 (ар. с. 61), директор Товариства Незнаюк С.В. з 18.10.2012 перебував у плановій відпустці. Цей факт МДПІ не спростувала.

Згідно з наданим відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 62-63), єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, є Незнаюк С.І.

Податковий кодекс України (крім підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14, що застосовується до пов'язаних осіб) не містить визначення «посадова (службова) особа платника податків». Згідно з пунктом 19.2 статті 19 Податкового кодексу України, представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

МДПІ не надала суду доказів того, що Щербатих Л.В. (відмова якої від допуску до перевірки стала підставою для звернення позивача до суду), відповідно до довіреності, є представником законних інтересів Товариства і особою, яка уповноважена на ведення справ, пов'язаних із сплатою податків.

Отже, факт відмови Товариства від допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки позивачем не доведений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна