Постанова

від 12.06.2013 по справі 826/1951/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року № 826/1951/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСМАС-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСМАС-СЕРВІС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003362250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичне виконання ТОВ «ТВК «Град» умов договору, укладеного з позивачем. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки ТОВ «ТВК «Град», яким встановлено укладання угод без мети настання реальних наслідків, а також на пояснення засновника, директора та головного бухгалтера зазначеного товариства, згідно яких ТОВ «ТВК «Град» було зареєстроване за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30300047) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» (код ЄДРПОУ 37165086) за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. За результатами даної перевірки складено акт від 18.09.2012 № 290/22-50/30300047 (далі - акт № 290/22-50/30300047).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 398 447 грн.

На підставі акту перевірки № 290/22-50/30300047 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.09.2012 № 0003362250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 434 051,00 грн., в т.ч. основний платіж - 398 447,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 35 604,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003362250 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Державної податкової служби у місті Києві № 8367/10/12-114 від 10.12.2012 та Державної податкової служби України від 15.01.2013 № 600/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003362250 - без змін.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «ТВК «Град» (Постачальник) укладено Договір поставки товару № 021128 від 28.02.2011 (далі - Договір № 021128), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного договору товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначеними цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця.

На виконання Договору № 021128 ТОВ «ТВК «Град» з березня по серпень 2011 року здійснювало поставки товару (комплектуючі до оргтехніки), на підтвердження чого позивач надав копії видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 021128 право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати покупцем поставленої продукції.

На підтвердження здійснення перерахування коштів позивачем за поставлений товар на розрахунковий рахунок ТОВ «ТВК «Град» підтверджується платіжними дорученнями та копіями банківських виписок.

Згідно наданих позивачем первинних документів, суд встановив, що загальна вартість поставленого товару складає 2 390 681,47 грн., з яких позивач включив до складу податкового кредиту 398 447 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначив, що товари, придбані ним у ТОВ «ТВК «Град», в подальшому, були використані у господарській діяльності шляхом продажу та використання в складі витратних матеріалів для надання послуг по ремонту та обслуговування офісної техніки, на підтвердження чого позивач надав копії накладних, видаткових накладних, довіреностей, актів наданих послуг, складених в ході здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями.

Відповідач, в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки № 290/22-50/30300047, посилався на матеріали акту ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.07.2012 № 484/3-22-70-37165086 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 28.02.2012 (далі - акт № 484/3-22-70-37165086). В даному акті зазначено, що від УСБ України в місті Києві отримано матеріали досудового слідства, а саме: пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ТВК «Град» - ОСОБА_1, відібрані старшим оперуповноваженим УСБ України у місті Києві старшим лейтенантом Вітюком І.А. Згідно пояснень ОСОБА_1, він за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності зареєстрував ТОВ «ТВК «Град», усвідомлюючи, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що до бухгалтерської, податкової звітності, укладання договорів, зняття коштів відношення не має та підписи не ставив.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ «ТВК «Град» спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, перевіркою не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, усі укладені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

На підставі матеріалів перевірки ТОВ «ТВК «Град» № 484/3-22-70-37165086 відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством у періоді з січня 2011 по червень 2012 року.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Тому суд, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ «ТВК «Град» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «ТВК «Град» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТВК «Град» було анульоване 28.02.2012, тобто на час вчинення правочинів дане товариство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Крім того, суд встановив, що відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» щодо взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Град» були дослідженні первинні документи. Однак, висновки акту перевірки побудовані відповідачем на підставі матеріалів акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.07.2012 № 484/3-22-70-37165086 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 28.02.2012.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України та втратив чинність Закон України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки позивача № 290/22-50/30300047, періодом, що підлягав перевірці є 01.01.2011 - 30.06.2012. Спірні господарські взаємовідносини між ТОВ «ВІСМА-СЕРВІС» та ТОВ «ТВК «Град» відбувались у період з лютого по серпень 2011 року, тобто в період дії Податкового кодексу України.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», який на момент здійснення спірних господарських операцій втратив чинність, є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбання товару у ТОВ «ТВК «Град» у розмірі 398 447 грн., в свою чергу податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003362250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434 051,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСМАС-СЕРВІС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0003362250.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) 00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСМАС-СЕРВІС» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський