Ухвала

від 26.03.2014 по справі 826/1951/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1951/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 28.09.2012 року № 0003362250.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 червня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» (код ЄДРПОУ 37165086) за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 290/22-50/30300047 від 18 вересня 2013 року.

На підставі акту перевірки № 290/22-50/30300047 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.09.2012 року № 0003362250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 434 051,00 грн., в т.ч. основний платіж - 398 447,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 35 604,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0003362250 у порядку адміністративного оскарження, але рішеннями Державної податкової служби у місті Києві № 8367/10/12-114 від 10.12.2012 року та Державної податкової служби України від 15.01.2013 року № 600/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003362250 - без змін.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Між ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «ТВК «Град» (Постачальник) укладено Договір поставки товару № 021128 від 28.02.2011 року (далі - Договір № 021128).

На виконання Договору № 021128 ТОВ «ТВК «Град» з березня по серпень 2011 року здійснювало поставки товару (комплектуючі до оргтехніки), на підтвердження чого позивач надав копії видаткових накладних.

На підтвердження здійснення перерахування коштів позивачем за поставлений товар на розрахунковий рахунок ТОВ «ТВК «Град» підтверджується платіжними дорученнями та копіями банківських виписок.

Згідно наданих позивачем первинних документів, загальна вартість поставленого товару складає 2 390 681,47 грн., з яких позивач включив до складу податкового кредиту 398 447 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Товари, придбані позивачем у ТОВ «ТВК «Град», в подальшому, були використані у господарській діяльності шляхом продажу та використання в складі витратних матеріалів для надання послуг по ремонту та обслуговування офісної техніки, на підтвердження чого позивач надав копії накладних, видаткових накладних, довіреностей, актів наданих послуг, складених в ході здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством у періоді з січня 2011 по червень 2012 року на підставі матеріалів перевірки ТОВ «ТВК «Град» № 484/3-22-70-37165086.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватися виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «ТВК «Град» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТВК «Град» було анульоване 28.02.2012 року, тобто на час вчинення правочинів дане товариство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» щодо взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Град» також досліджувалися первинні документи. Але, висновки акту перевірки побудовані відповідачем на підставі матеріалів акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 484/3-22-70-37165086 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 року по 28.02.2012 року.

Такі висновку є необгрунтованими, оскільки згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбання товару у ТОВ «ТВК «Град» у розмірі 398 447 грн., а податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0003362250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434 051,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.