Постанова

від 11.06.2013 по справі 5011-38/11131-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 5011-38/11131-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" на постановувід 22.01.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Києва № 5011-38/11131-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" пророзірвання договору та стягнення 31883,82 грн., за участю представників: позивача - Нечай М.А. відповідача -Мамчур А.П. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі №5011-38/11131-2012 (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Баранця О.М., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А..), частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" (далі - відповідач) про розірвання договору №25 від 30.06.2009 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо передачі у власність та надання послуг по встановленню обладнання у строк, визначений договором, стягнення 26863,98 грн. суми попередньої оплати та 4969,84 грн. інфляційних втрат. Розірвано договір №25 від 30.06.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс". Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 26863,98 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден в частині задоволення позову, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме п. 2 ст. 17, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 30 1 Закону України "Про планування і забудову територій", пунктів 11, 12 Питань прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34 ГПК України, п. "б" ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не виконав у строк передбачений умовами договору взятих на себе зобов'язань щодо прийняття обладнання та послуг з встановлення цього обладнання за вказаною в договорі адресою, оскільки офісний центр за цією адресою ще не був введений в експлуатацію, у зв'язку з чим у відповідача не було можливості виконати свої зобов'язання у передбачені договором строки. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не забезпечили можливість участі відповідача у судових засіданнях.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (покупець) укладено договір №25, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання в кількості, якості та асортименті відповідно до специфікації (додаток №01 до даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору, та надати послуги по встановленню обладнання, вказаного в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти обладнання та послуги по його встановленню та оплатити вартість обладнання та послуг на визначених в даному договорі умовах (п.1.1 договору); загальна вартість за даним договором обладнання та послуг становить 44773,30 грн., крім того ПДВ 8954,66 грн., всього разом з ПДВ 53727,96 грн. (п. 2.2 договору); покупець здійснює передоплату за обладнання та послуги в розмірі 50% загальної вартості обладнання та послуг, зазначеної в п.2.2 даного договору, що становить 22386,65 грн., крім того ПДВ 4477,33 грн., всього разом з ПДВ 26863,98 грн., у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору (п.2.3 договору); покупець здійснює остаточну оплату за обладнання та послуги, надані за даним договором, у розмірі 50% загальної вартості обладнання та послуг, зазначеної в п.2.2 даного договору, що становить 22386,65 грн., крім того ПДВ 4477,33 грн., всього разом з ПДВ 26863,98 грн., у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п.2.4 договору); обладнання повинно бути передане продавцем покупцю протягом 45 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати відповідно до п.2.3 даного договору, послуги по встановленню обладнання за даним договором повинні бути надані протягом 45 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати відповідно до п.2.3 даного договору (п.3.1 договору); пунктом передачі обладнання за даним договором є: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (п.3.2 договору); даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.6.1 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач сплатив відповідачеві в порядку попередньої оплати кошти в сумі 26863,98 грн., що підтверджується банківською випискою за 08.07.09.

Втім, відповідач як продавець свої зобов'язання за договором щодо передання обладнання та його встановлення не виконав, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані нормами ст. ст. 526, 530, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 651, Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог в частині розірвання договору та повернення суми попередньої оплати і виходили з того, що повне невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору щодо передачі у власність та встановленню відповідного обладнання є істотним порушенням договору, що тягне за собою його розірвання та повернення суми завдатку. Щодо стягнення інфляційних втрат господарські суди зазначили, що оскільки покупець не звертався до продавця з вимогою про повернення сплачених в порядку попередньої оплати грошових коштів, позов в цій частині не підлягає задоволенню, при цьому, колегія суддів враховує, що судові акти в цій частині не є предметом касаційного оскарження.

З висновками судів попередніх інстанцій про доведеність позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення в частині розірвання договору та повернення авансового платежу слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті укладення між позивачем та відповідачем договору № 25 від 30.06.2009, який містить елементи як договору купівлі-продажу, так і підряду, та внесення покупцем попередньої оплати за обладнання та послуги по його встановленню, у продавця виник обов'язок щодо передачі покупцеві зазначеного обладнання у строк, визначений договором, та його встановлення. Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач до виконання свого зобов'язання ні у встановлений строк, ані протягом майже трьох років не приступив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про істотність порушення продавцем умов договору та наявності підстав для його розірвання законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується внесення позивачем 26863,98 грн. суми попередньої оплати і факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, висновок попередніх судових інстанцій щодо стягнення зазначеної суми також є ґрунтовним.

Посилання скаржника на ту обставину, що покупцем в порушення норми ст. 538 Цивільного кодексу України не виконано у строк, передбачений умовами договору, взятих на себе зустрічних зобов'язань щодо прийняття обладнання та послуг із встановлення цього обладнання за вказаною в договорі адресою, оскільки офісний центр за цією адресою ще не був введений в експлуатацію, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, приписами статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Зустрічне виконання означає, що виконання свого обов'язку однією стороною не можливе до здійснення виконання другою стороною. При зустрічному виконанні праву і обов'язку однієї сторони кореспондують обов'язок і право другої сторони.

Втім, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, виникненню права покупця на отримання від продавця та встановлення обладнання передував виключно його обов'язок, визначений пунктом 2.3 договору, щодо внесення суми передоплати в розмірі 50% загальної вартості обладнання та послуг. Саме зазначеним діям покупця, а не будь-яким іншим, кореспондував обов'язок продавця відносно поставки та встановлення обладнання у місці та у строки, визначені в договорі. Будь-які інші зобов'язання позивача як покупця за договором, які б він мав виконати в якості зустрічних для отримання обладнання від відповідача як продавця, в т.ч. щодо прийняття в експлуатацію приміщення за місцем поставки, договором не передбачені.

При цьому, обставини неможливості здійснення такої поставки у встановлений строк судами не встановлені, адже, відповідачем такі обставини не доводились і матеріли справи не містять як доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем будь-яких заходів, спрямованих на виконання зобов'язання, так і доказів, які б свідчили про неможливість прийняття виконання зобов'язання покупцем за визначеною в договорі адресою.

Крім того, за умовами пунктів 3.3, 3.4 договору до моменту передачі обладнання покупцеві продавець залишається його власником і несе всі ризики, пов'язані з цим обладнанням, відтак, навіть за наявності обставин неможливості встановлення обладнання в у визначеному в договорі місці, такі обставини не перешкоджали поставці обладнання у це місце і його передачі покупцеві. До того ж, враховуючи передбачену умовами пункту 6.1 договору його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідачем у справі взагалі жодним чином не обґрунтовано і не доведено обставин неможливості виконання зобов'язання за договором щодо встановлення обладнання принаймні після здачі приміщення в експлуатацію - 08.11.2010, адже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 10.08.2012, отже, після зникнення обставини, які відповідач вважав перешкодою для виконання зобов'язань за договором, у нього було майже 2 роки на належне виконання свого обов'язку.

Посилання скаржника на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не було забезпечено можливості участі відповідача у судових засіданнях через невчасне надіслання поштових повідомлень на його адресу спростовуються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 13.08.2012 і призначення її розгляду на 20.09.2012 надіслана відповідачеві 17.08.2012 за юридичною поштовою адресою - 04213 м. Київ, вул. Прирічна, 37 кв. 405, повернена до місцевого господарського суду з відміткою про невручення "за закінченням терміну зберігання", і, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, господарським судом міста Києва винесено ухвалу від 20.09.2012 про відкладення розгляду справи на 02.10.2010. Зазначена ухвала надіслана відповідачеві 24.09.2012 за його фактичною адресою, вказаною ним в договорі - 03113 м. Київ, вул. Дружківська, 10 офіс 321, втім, ухвала також повернена з відміткою про невручення "за зазначеною адресою не знаходиться". При цьому, враховуючи, що 23.09.2012 був неробочим днем (неділя), останнім днем строку відправки зазначеної ухвали сторонам є 24.09.2012.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається, зокрема, сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала від 13.12.2012 про порушення апеляційного провадження і призначення розгляду справи на 22.01.2013 направлена за юридичною адресою відповідача - 04213 м. Київ, вул. Прирічна, 37 кв. 405, 14.12.2012, що підтверджується відтиском штампу канцелярії апеляційного господарського суду на її зворотному боці, і отримана останнім під розписку 17.12.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №370067 (а.с.82), втім, представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції також не з'явився.

Отже, усі процесуальні документи, якими відповідач повідомлявся про дату і час проведення судових засідань як першої, так і апеляційної інстанцій, були надіслані в межах встановленого процесуального строку за його зареєстрованим місцезнаходженням, яким згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.07.2012 є - 04213 м. Київ, вул. Прирічна, 37 кв. 405 (а.с.28).

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині розірвання договору та повернення авансового платежу та фактично зводяться до необхідності переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі господарського суду міста Києва № 5011-38/11131-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк